ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" квітня 2026 р. справа № 300/6388/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі, також - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у не призначенні до виплати 2/3 частини (10 000 000 грн.) одноразової грошової допомоги від передбаченої постановою КМУ №168 загальної суми одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , зобов'язання призначити матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 доплату 2/3 частини (10 000 000 (десять мільйонів) гривень) від загальної суми одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є матір'ю загиблого внаслідок захисту Батьківщини військовослужбовця ОСОБА_2 . Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.02.2024 №39/168, затвердженого заступником Міністра оборони України 27.02.2024, ОСОБА_1 , як матері загиблого у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_2 , призначено одноразову грошову допомогу - в розмірі 1/3 частини від загального розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в сумі 5 000 000 грн, а решта суми одноразової грошової допомоги - в розмірі 2/3 частини, в сумі 10 000 000 грн. залишилась не розподіленою. Однак, на думку позивача, Міністерство оборони України прийняло протиправне рішення щодо виплати їй 5 000 000 грн, а не 15 000 000 грн, оскільки інших осіб, які звернулися за отриманням одноразової грошової допомоги та не надали в повному обсязі документи, що підтверджують їх право на виплату, а тому відповідач повинен здійснити виплату ОСОБА_1 нерозподіленої одноразової грошової допомоги, у розмірі 10 000 000,00 грн. Таким чином, протокольне рішення Комісії від 23.02.2024 № 39/168 про виплату їй 1/3 частини від загального розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в сумі 5 000 000 грн., є протиправним, таким що порушує її права та законні інтереси, створює перешкоди для їх реалізації, завдає і продовжує завдавати їй матеріальних збитків у вигляді не проведення виплати одноразової 2/3 частини грошової допомоги в сумі 10 000 000 грн, установленої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 16.09.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 14.10.2025 та міститься в матеріалах справи. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, вказавши, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, матері загиблого призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 1/3 частини 15 000 000 грн. в сумі 5 000 000 грн. При цьому, оскільки за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, повнолітніх дітей без встановлення обставин, зокрема щодо перебування таких на утриманні у загиблого, з підстав дати їх народження не відповідає змісту і меті закону. Відповідна нерозподілена частка допомоги може бути призначена після надання зазначеними особами документів, які, відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що повнолітні діти були членами сім'ї загиблого батька, які, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підтверджують їх перебування на утриманні загиблого батька, чи закінчення строку на звернення для отримання частки допомоги (3 роки з дня загибелі військовослужбовця). Відтак, зважаючи на викладене, доводи позивача про те, що вона є єдиними членом сім'ї загиблого військовослужбовця та що лише вона має право на призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, спростовуються зазначеним у відзиві доводами. З огляду на вищевикладене, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В зв'язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
03.11.2025 позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої зазначено, що сини загиблого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які на дату загибелі батька не досягнули 23 років, не перебували на утриманні загиблого ОСОБА_2 і не відносяться до категорії утриманці, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких Інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, а тому відповідно до абзацу 12 пункту 2 Постанови № 168, вони не можуть звертатись із заявами про відмову від призначення та отримання одноразової грошової допомоги шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. При цьому, на час виникнення спірних відносин, а також на день засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум та призначення мені одноразової грошової допомоги - в розмірі 1/3 частини від 15 000 000 грн, в сумі 5 000 000 грн, - 23.02.2024, норми про те що особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально, у постанові Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 не було. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 , що визнається сторонами та сповіщенням про смерть військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2023 № 75(а.с. 20).
Через введення воєнного стану в Україні ОСОБА_2 був призваний (мобілізований) на військову службу по мобілізації 24.02.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 та проходив службу у військової частини НОМЕР_1 , про що зазначено в сповіщенні про смерть від 08.01.2023 № 75 (а.с.20).
Так, згідно сповіщення про смерть від 08.01.2023 № 75, військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрілець-снайпер 3 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 2 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_3 , призваний на військову службу по мобілізації 24.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув внаслідок мінометного обстрілу отримавши поранення несумісні з життям у районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області районі. Загибель пов'язана із захистом Батьківщини.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 16 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1460 від 06.07.2023, травма, поранення 07.01.2023 солдата ОСОБА_2 «Інші уточнені травми з залученнях декількох ділянок тіла. Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків», які згідно військово-облікових документів, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.01.2023 №16, сповіщення про смерть (загибель) військової частини НОМЕР_1 від 08.01,2023 №75, лікарського свідоцтва про смерть №317 від 09.01.2023, виданого Дніпропетровським обласним бюро судово-медичної експертизи, свідоцтва про смерть сепії НОМЕР_4 від 12.01.2023, виданого Рожнятівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, послужили причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , - травма. Поранення і причина смерті, - Так, пов'язані із захистом Батьківщини (а.с.21).
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.02.2024 №39/168, затвердженого заступником Міністра оборони України 27.02.2024, на підставі наданих документів, прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги матері загиблого ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини 15 000 000 грн, що складає 5 000 000 грн, що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 01.09.2023 (а.с.22).
08.08.2024 позивач звертались до Міністерства оборони України із заявою про призначення їй решти суми одноразової грошової допомоги в розмірі 10 000 000 грн (а.с.30).
Відповідно до листа №220/13/вихЗВГ/6647 від 05.08.2024, відповідач повідомив позивача, що згідно інформації наданої ІНФОРМАЦІЯ_5 у загиблого є двоє синів ОСОБА_4 , 2003 р.н. та ОСОБА_3 , 2001 р.н. Зазначені особи не зверталися встановленим порядком із заявами про призначення допомоги, однак відмовились оформлювати та подавати до органів ТЦКСП нотаріально засвідчені відмови від частки допомоги. Діти військовослужбовця - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на дату загибелі батька не досягнули віку 23 років, а тому можуть відноситися до категорії утриманців загиблого відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких Інших осіб». На даний час діти загиблого не реалізували своє право на звернення - не повідомили про наявність/відсутність права на допомогу. А також щодо своїх намірів стосовно отримання допомоги у зв'язку із загибеллю батька, до органів ТЦКСП особисто не зверталися, документи для призначення допомоги або нотаріально засвідчені відмови від допомоги не надавали, відповідно, право на отримання допомоги залишається невизначеним, а частка допомоги 2/3 нерозподіленою (а.с.31-33).
Крім того, Головне управління соціальної підтримки Міністерства оборони України на звернення ОСОБА_1 з питань призначення одноразової грошової допомоги, надано відповідь від 03.09.2024 № К-109029/1, згідно якої зазначено, що нерозділена частка допомоги може бути призначена після надання дітьми військовослужбовця документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вони перебували на утриманні загиблого ОСОБА_2 або нотаріально засвідчених заяв про відмову від отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 Постанови чи закінчення строку на звернення для отримання частки допомоги (3 роки з дня загибелі військовослужбовця) (а.с.43-44).
Вважаючи протиправною бездіяльність, яка полягає у не призначенні до виплати 2/3 частини (10 000 000 грн.) одноразової грошової допомоги від передбаченої постановою КМУ №168 загальної суми одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 за №1932-XII (надалі по тексту також - Закон № 1932-ХІІ), встановлено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 за №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі по тексту також - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі по тексту також - Закон №2011-XII).
Так, Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття Закону № 2011-ХІІ).
Тобто, на Державу покладається конституційний обов'язок посиленого соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.
Частиною 1 статті 16 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
Відповідно до частини 1 статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII (в редакції, яка діє на момент виникнення спірних правовідносин) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, восьмою, дев'ятою статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Так, положеннями статті 16-1 Закону №2011-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що у випадках, зазначених у п. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Вимогами частини 9 статті 16-3 Закону №2011-XII закріплено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», якою затвердив відповідний Порядок (далі - Порядок № 975).
Згідно з п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до п. 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Відповідно до частини 1 статті 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
За приписами п. 10 Порядку № 975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов' язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
З огляду на вказане, право осіб на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю необхідне визначати за законодавством, що діяло станом на дату смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1,2 постанови Кабінет Міністрів України прийняв від 28.02.2022 року №168 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) , установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Установлено сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
З огляду на вказане, за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має «компенсаторний» характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) і утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому підстави для її виплати/невиплати не можуть бути засновані лише на припущеннях.
Суд зазначає, що порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджений наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №45, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 30.01.2023 за № 176/39232 передбачено, що цей Порядок і умови визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.
Згідно пункту1.3 Порядку №45, сім'ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Пунктом 1.4. Порядку №45 визначено, що особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пункту 1.5 Порядку №45, у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання ОГД, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на ОГД. Відмова засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Особам, які мають право на ОГД, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Згідно пункту, 1.6 Порядку №45, якщо після призначення та виплати ОГД у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Таким чином, суд зазначає, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер та спрямована на матеріальну підтримку, наскільки це можливо, всіх членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 який є сином ОСОБА_1 , згідно сповіщення про смерть від 08.01.2023 № 75, загнув ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок мінометного обстрілу отримавши поранення несумісні з життям у районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області і. Загибель пов'язана із захистом Батьківщини.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.02.2024 №39/168, затвердженого заступником Міністра оборони України 27.02.2024, на підставі наданих документів, прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги матері загиблого ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини 15 000 000 грн, що складає 5 000 000 грн, що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 01.09.2023 (а.с.22).
Так, відповідач, як на підставу зменшення позивачу розміру одноразової грошової допомоги (1/3) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця покликається на наявність у загиблого ОСОБА_2 синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 , які не досягнули 23 років на дату загибелі батька. Останні також не повідомили щодо своїх намірів стосовно отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з загибеллю батька, права на отримання даної грошової допомоги, що, власне, і є підставою для «резервування» частини (2/3) одноразової грошової допомоги.
Суд зазначає, що позивач в позовній заяві не заперечує наявність у загиблого ОСОБА_2 синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Так, позивач в позовній заяві зазначає, що у ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву на виплату ОГД та додані до неї документи прийняли тільки від ОСОБА_1 , як від матері загиблого, а від синів загиблого - ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 заяву на виплату ОГД за загиблого батька приймати відмовилися по тій причині, що на день загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , його повнолітні сини ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , 17.02.2023 були значно старшими 18 річного віку, та є працездатними членами сім'ї загиблого.
Проте, доказів на підтвердження доводів відмови приймати будь які заяви від синів загиблого - ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 суду не надано, а матеріали справи не містять.
При цьому, суд наголошує, що згідно зі ст. 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у редакції, яка була чинною станом на 07.01.2023 року. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один з подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно із частиною 6 статті 30 цього Закону членами сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника є вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, закладах вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Відповідно до частини 1 статті 31 цього Закону члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Разом з цим, матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів, що станом на день загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , його сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не досягли 23 років, не перебували на утриманні свого батька.
З огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставними доводи позивача про бездіяльність відповідача, яка полягає у не призначенні до виплати їй 2/3 частини (10 000 000 грн.) одноразової грошової допомоги від передбаченої постановою КМУ №168 загальної суми одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
При цьому, суд бере до уваги, відповідно до п.1.3 Порядку №45 передбачено, що сім'ям загиблих військовослужбовців виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору та у п.1 постанови КМУ №168 чітко зазначено, що у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Таким чином, суд звертає увагу ОСОБА_1 , що 10 000 000 грн. відповідно до вимог постанови КМУ №168 будуть розподілені через 3 роки та позивач отримає ці гроші, в разі не звернення інших осіб, які мають право на її отримання, або позивач не позбавлена права повторно звернутись відповідно до Порядку № 45 до уповноваженого органу з наданням додаткових документів, які будуть підтверджувати, що станом на день загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , його сини ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , не перебували на утриманні свого батька.
З огляду на встановлені обставини, відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 доплату 2/3 частини 10 000 000 грн від загальної суми одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до моменту відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 );
Відповідач - Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168).
Суддя Микитин Н.М.