02 квітня 2026 року Справа № 280/538/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ"
до Державної податкової служби України
про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 01.10.2025 за вих. N5250/ІПК/99-00-07-04-02 ІПК;
зобов'язати Державну податкову службу України повторно розглянути звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “МОТОТЕХІМПОРТ» від 15.09.2025 №15/09/25-1 щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм податкового та валютного законодавства шляхом надання письмової відповідні на поставлене питання, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, не погоджується з висновком ДПС на запитання Індивідуальної подакової консультації, що «У разі наявності на момент проведення документальної перевірки у Товариства лише товаросупровідних або товарно-транспортних документів із зазначенням дати перетину (ввезена) товарами митного кордону України, але при відсутності належним чином оформленої МД типу ІМ 40 (ІМ-41, ІМ-51, ІМ-72, ІМ-75, ІМ-76) після закінчення встановлених НБУ граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, до Товариства повинна застосовуватися відповідальність, передбачена у частині п'ятій статті 13 Закону № 2473». Вважає, що такий висновок протирічить положенням діючого валютного та митного законодавства і підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав. У письмовому відзиві від 20.02.2026 вх. № 9280 посилається на те, що доводи Товариства, побудовані на нормах Закону № 185/94-ВР, є необґрунтованими, оскільки в їхній основі лежить застосування правової норми, яка не є чинною, для правовідносин, що виникли після 01.01.2019, та суперечить сучасній правовій регламентації валютного регулювання. Також зазначає, що питання, із яким Товариство звернулося до ДПС, поставлене з метою отримання відповіді заздалегідь визначеного змісту для уникнення відповідальності за порушення граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, порядок здійснення яких регулюється Національним банком України на підставі Закону № 2473. Вказує, що ДПС України надано чітку відповідь на питання зазначене у звернені позивача. За таких підстав, вважає позовні вимоги позивача безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 27.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/538/26. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У зв'язку з перебуванням судді Максименко Л.Я. у відпустці, справу розглянуто у перший робочий день, 02.04.2026.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» звернулось до Державної податкової служби України зі зверненням від 15.09.2025 №15/09/25-1 на отримання індивідуальної податкової консультації з питаннями:
1. Чи завершується валютний нагляд при імпорті товару імпортером-резидентом право власності на який перейшло до імпортера-резидента від постачальника- нерезидента до перетину товаром митного кордону України, поміщенні його під митний контроль, поміщенні у митний режим митного складу, і при оформленні митної декларації типу ІМ 74.
2. Якщо в рамках перевірки податкової щодо дотримання граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, що проводиться податковою при відпрацюванні інформації НБУ щодо виявлених уповноваженою банківською установою факту порушення граничних строків розрахунків за здійсненою операцією імпорту товарів імпортером-Товариством податковій буде надана митна декларація ІМ 74, оформлена раніше ніж 180 календарних днів, встановлених НБУ, згідно якої товар, на який перейшло право власності імпортеру-резиденту, був поміщений у митний режим митного складу, раніше ніж 180 календарних днів, встановлених НБУ, а також перетнув митний кордон України і був взятий під митний контроль із дотриманням вказаних 180 календарних днів, що підтверджується штампом «Під митним контролем» із відповідною датою на інвойсах, СМR, іншій товаросупровідній документації, але на який не було оформлено митну декларацію типу IM-40 “Імпорт» - чи будуть застосовані в цьому випадку до Товариства штрафні санкції за порушення граничних строків розрахунків, встановлених НБУ?
У відповідь на звернення ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» отримало індивідуальну податкову консультацію від 01.10.2025 за вих. N 5250/ІПК/99-00-07-04-02 ІПК, у якій ДПС з посиланням на положення Закону України «Про валюту та валютні операції», Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7.
Не погоджуючись із висновками відповідача у податковій консультації, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За приписами підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно з пунктом 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПК України).
Пунктом 52.3 статті 52 ПК України передбачено, що за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Відповідно до пункту 53.1 статті 53 ПК України у разі, коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
За приписами пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Аналіз вказаних норм свідчить, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Отже, індивідуальна податкова консультація, як методична й практична допомога платнику при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):
1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;
2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;
3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування;
4) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
При цьому, платнику надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й скасування судом такої податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Обов'язковими ж складовими письмової податкової консультації є опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 грудня 2020 року у справі № 805/112/16-а, від 13 серпня 2021 року у справі № 816/1510/16.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з метою отримання податкової консультації з двох питань:
1. Чи завершується валютний нагляд при імпорті товару імпортером-резидентом право власності на який перейшло до імпортера-резидента від постачальника-нерезидента до перетину товаром митного кордону України, поміщенні його під митний контроль, поміщенні у митний режим митного складу, і при оформленні митної декларації типу ІМ 74.
2. Якщо в рамках перевірки податкової щодо дотримання граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, що проводиться податковою при відпрацюванні інформації НБУ щодо виявлених уповноваженою банківською установою факту порушення граничних строків розрахунків за здійсненою операцією імпорту товарів імпортером-Товариством податковій буде надана митна декларація ІМ 74, оформлена раніше ніж 180 календарних днів, встановлених НБУ, згідно якої товар, на який перейшло право власності імпортеру-резиденту, був поміщений у митний режим митного складу, раніше ніж 180 календарних днів, встановлених НБУ, а також перетнув митний кордон України і був взятий під митний контроль із дотриманням вказаних 180 календарних днів, що підтверджується штампом «Під митним контролем» із відповідною датою на інвойсах, СМR, іншій товаросупровідній документації, але на який не було оформлено митну декларацію типу IM-40 “Імпорт» - чи будуть застосовані в цьому випадку до Товариства штрафні санкції за порушення граничних строків розрахунків, встановлених НБУ?
В свою чергу, позивач у позовній заяві зазначив, що погоджується з висновком ДПС стосовно першого питання запиту, тому суд не надає оцінку висновку податкової консультації у цій частині.
У відповідь на друге питання, контролючий орган зазначив, зокрема, що у разі наявності на момент проведення документальної перевірки у Товариства лише товаросупровідних або товарно-транспортних документів із зазначенням дати перетину (ввезена) товарами митного кордону України, але при відсутності належним чином оформленої МД типу ІМ 40 (ІМ-41, ІМ-51, ІМ-72, ІМ-75, ІМ-76) після закінчення встановлених НБУ граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, до Товариства повинна застосовуватися відповідальність, передбачена у частині п'ятій статті 13 Закону № 2473-VIII.
Надаючи правову оцінку зазначеному правовому питанню, суд зазначає таке.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства встановлює Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII).
Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних сгроків розрахунків за операціями з експорту та імпорт) товарів.
Зокрема частиною першої статті 13 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов'язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.
Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
При цьому, згідно з п. 14-2 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова № 18) на період воєнного стану граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Частиною пятою статті 13 Закону № 2473-VIII встановлено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.
Згідно пп. 2 п. 6 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 (далі - Інструкція №7), банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією.
За пп.3 п. 9 Інструкції №7, банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків: у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 “Імпорт», IM-41 “Реімпорт», ІМ-51 “Переробка на митній території», IM-72 “Безмитна торгівля», IM-75 “Відмова на користь держави», IM-76 “Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред'явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД);
Тож, аналізуючи вищенаведені вимоги суд висновує, що завершення здійснення валютного контролю у разі імпорту продукції пов'язане з оформленням МД типу IM-40 “Імпорт», IM-41 “Реімпорт», ІМ-51 “Переробка на митній території», IM-72 “Безмитна торгівля», IM-75 “Відмова на користь держави», IM-76 “Знищення або руйнування», що має бути здійснене в межах встановлених строків розрахунків, зокрема 180 календарних днів.
В свою чергу, Глава 20 МК України надає резидентам можливість розміщувати товари на митному складі.
Відповідно до ст.121 МК України митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Частиною 3 ст. 125 МК України визначено, що іноземні товари, що зберігаються в митному режимі митного складу, до закінчення строку їх придатності або до закінчення встановленого митним органом строку зберігання повинні бути задекларовані для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або реекспортовані.
При цьому, згідно ч.1 ст.126 МК України іноземні товари, поміщені в митний режим митного складу, зберігають статус іноземних товарів.
Відтак, суд погоджується із висновком контролюючого органу, що завершення операції з імпорту товарів є дата надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону, що підтверджується проставлянням відповідних митних забезпечень на товаросупровідних документах та товаро-транспортних документах з оформленням МД типу IM-40 “Імпорт», IM-41 “Реімпорт», ІМ-51 “Переробка на митній території», IM-72 “Безмитна торгівля», IM-75 “Відмова на користь держави», IM-76 “Знищення або руйнування» . Наявність саме таких МД є підставою для завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
Вищенаведене узгоджується із висновками наведеними Верховним Судом у постанові від 27.12.2023 у справі №520/1287/22.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваної індивідуальної податкової консультації та відсутність підстав для її скасування.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюєть
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" (69000, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Штабна, будинок 13, приміщення 19, код ЄДРПОУ 44830259) до Державної податкової служби України (04053, м.Київ, Львівська площа,8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консульт- відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 02.04.2026.
Суддя Л.Я. Максименко