02 квітня 2026 року м. Ужгород№ 260/7470/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
за участю:
секретаря судового засідання Фозекош В.В.,
позивача: представник - Геревич М.М.,
відповідача: представник - Блага О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 09.09.2025 року №000129110705 в частині застосування штрафу у сумі 13500,00 грн та від 09.09.2025 року №000129120705 в частині застосування штрафу у сумі 506500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує протиправністю оскаржених податкових повідомлень-рішень про застосування штрафу у розмірі 100% вартості проданого товару, що прийняті за результатами проведеної фактичної перевірки. Заперечує твердження відповідача про здійснення контрольного придбання телевізору Самсунг, оскільки таке не відповідає дійсним обставинам за відсутності доказів здійснення такої реалізації. Звертає увагу суду на те, що фактична наявність товарно-матеріальних цінностей перевіряється в присутності матеріально відповідальної особи шляхом перерахунку товару із зазначенням марки, моделі та ціни. Однак у спірних правовідносинах така відомість була складена не за місцем проведення перевірки, а в кабінеті посадових осіб контролюючого органу. Більше того, у відомості не зазначено дані щодо моделі побутової техніки та вказано непідтверджені ціни.
16 жовтня 2026 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив з мотивів безпідставності такого. Так, зазначив, що єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює. При цьому вважає, що відсутність в наказі про призначення фактичної перевірки детальної інформації про підстави її проведення не може ставити під сумнів легітимність заходу в цілому, якщо такий здійснювався на законній підставі. До початку перевірки у магазині позивача проведено контрольну розрахункову операцію з метою дослідження питання щодо дотримання позивачем порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій, в результаті якої встановлено не проведення розрахункової операції через РРО та не видачу відповідного розрахункового документа під час реалізації телевізора Самсунг на суму 13500,00 грн. В ході проведеної фактичної перевірки встановлено недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів (карток). Також встановлено неведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 506500,00грн, а саме встановлено здійснення продажу товарів не облікованих в книзі обліку доходів та витрат, непредставлено до кінця перевірки прихідних накладних.
12 грудня 2025 року представник позивача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується. Так, звертає увагу суду на відсутності правових підстав для проведення фактичної перевірки, оскільки наказ про її призначення містить суттєві недоліки. Також вважає, що перевірка була проведена з порушенням встановленої процедури. Окрім того, стверджує, що в приміщенні магазину ОСОБА_1 був присутній як громадянин та жодної підприємницької діяльності не здійснював. Разом з тим, така обставина посадовою особою відповідача взагалі не досліджувалася. Вважає, що вказані порушення призводять до відсутності правових наслідків перевірки.
16 лютого 2026 року представник відповідача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Однак в спірних правовідносинах позивач не надав до перевірки будь-яких документів. Вважає, що здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу, є самостійними підставами для застосування штрафної санкції.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив, та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідач у засіданні суду 24 березня 2026 року проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП ОСОБА_1 ) 04 лютого 2024 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності позивача є: код КВЕД 47.54: роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС у Закарпатській області) від 08.07.2025 №616-п та на підставі направлень від 24.07.2025 №3256/07-16-07-05, №3257/07-16-07-05 та №3258/07-16-07-05, посадові особи ГУ ДПС у Закарпатській області 24.07.2025 прибули до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення фактичної перевірки.
Як вбачається зі змісту наказу ГУ ДПС у Закарпатській області від 08.07.2025 №616-п вказана перевірка була призначена на підставі пп. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України у зв'язку з наявною інформацією, яка свідчить про можливі порушення платниками податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи.
За відомостями ГУ ДПС у Закарпатській області підприємницьку діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснював ФОП ОСОБА_1 .
Відмову ФОП ОСОБА_1 від підпису у направленнях на перевірку посадові особи контролюючого органу зафіксували актом від 24.07.2025.
За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт №13164/Ж5/0716/13/РРО/ НОМЕР_1 від 01.08.2025, відповідно до висновків якого встановлено порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон №265) та ч. 28 ст. 38 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 №3817-IX (далі - Закон №3817).
Зокрема, відповідно до відомостей акту перевірки до початку проведення такої була здійснена контрольна розрахункова операція, в результаті якої встановлено не проведення розрахункової операції через РРО та невидача відповідного розрахункового документа під час реалізації телевізора Самсунг на суму 13500,00 грн. Встановлено недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів (карток), тобто встановлена відсутність банківського терміналу.
Окрім того, встановлено неведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 506500,00 грн, а саме: здійснення продажу товарів необлікованих в книзі обліку доходів та витрат ФОП (записи відсутні) та не представлено до кінця перевірки прихідних накладних (згідно з відомості).
Також в акті зазначено, що в ході проведення перевірки було здійснено дзвінок в поліцію (102) для встановлення особи, яка здійснювала торгівлю в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ФОП ОСОБА_2 відмовився надати свої дані, підписатись в направленні та надати документи на товар, що реалізується.
У зв'язку з відмовою ФОП ОСОБА_1 підписати акт перевірки посадові особи ГУ ДПС у Закарпатській області склали акт про відмову від підписання.
За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області прийняло наступні податкове повідомлення-рішення:
- №000129110705 від 09.09.2025, яким за порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону №265 на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодекс України, п. 1 ст. 17 Закону №265 до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 13500,00 грн;
- №000129120705 від 09.09.2025, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону №265 на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодекс України, ст. 20 Закону №265 до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 506500,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятих за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За приписами п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 року (справа №826/17123/18) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Фактичною, в розумінні ст. 75 Податкового кодексу України від №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Нормами ст. 80 ПК України врегульовано порядок проведення фактичних перевірок.
Так, відповідно до п. 80.1 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності, в тому числі, таких підстав:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п. 80.2.2);
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (п. 80.2.3);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (п. 80.2.7).
Вказані норми були підставою для проведення спірної перевірки.
Відповідно до п. 80.4 ст. 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ст. 80 ПК України).
Згідно з п. 80.5 ст. 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Нормами п. 81.1 ст. 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Суд встановив, що 24 липня 2025 року посадові особи ГУ ДПС у Закарпатській області прибули в магазин «Техно Плюс», розташований за адресою: Тячівський район, м. Тячів, вул. Незалежності, буд. 112, для проведення фактичної перевірки на підставі наказу №616-п від 08.07.2025 та направлень від 24.07.2025 №3256/07-16-07-05, №3257/07-16-07-05, №3258/07-16-07-05. Такі документи оформлені відповідно до положень ПК України, а тому є підставою для допуску посадових осіб для проведення перевірки.
Норми статті 16 ПК України визначають обов'язки платника податків, серед яких: не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Вказаний обов'язок кореспондується з положеннями п. 85.2 ст. 85 ПК України, який передбачає, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
В свою чергу, згідно з п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, в тому числі:
- проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів;
- доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу;
- відкрито застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису; відкрито здійснювати звукозапис, фото-, відеофіксацію (відеозйомку), накопичувати та використовувати таку мультимедійну інформацію (фото, відео-, звукозапис) під час проведення перевірок.
Отже, законодавчими нормами передбачений обов'язок платників податків не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та допускати їх під час проведення перевірок до обстеження приміщень. В свою чергу посадові особи контролюючих органів мають право фіксувати процес здійснення перевірки засобами фото- та відеозйомки.
Так, на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відповідач долучив до матеріалів справи флеш-карту з відеофіксацією проведеної фактичної перевірки господарської одиниці - магазину «Техно-Плюс». З проведеного дослідження такого відеозапису суд встановив, що після прибуття посадові особи ГУ ДПС в Закарпатській області запропонували особі, що була присутня в магазині, представитися, ознайомитися з направленням на перевірку та надати документи, які підтверджують здійснення нею підприємницької діяльності. Однак така особа, що в подальшому була ідентифікована судом як позивач, від пред'явлення будь-яких документів, в тому числі тих, що посвідчують особу, відмовилася та запропонувала посадовим особам контролюючого органу залишити приміщення магазину. Від підписання направлення на проведення перевірки, надання доступу до касового апарату або інших документів, що пов'язані з діяльністю господарської одиниці ФОП ОСОБА_1 також відмовився.
Поряд з цим, позивач визнав, що магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому велася відеозйомка, є його власністю, що спростовує наведені в поданих ним до суду письмових заявах твердження про те, що він не має ніякого відношення до такої господарської одиниці.
Також з файлів відеозйомки вбачається, що посадові особи відповідача стверджували, що перед перевіркою вони здійснити контрольну закупку в цьому магазині товару, а саме телевізора за ціною 13500,00 грн, однак така не оформлена позивачем у встановленому законодавством порядку. Разом з тим, вказана обставина не підтверджена ні долученим файлом відеозапису, ані будь-якими іншими доказами, зокрема, гарантійним талоном чи технічною документацією на придбану одиницю побутової техніки. Такою відеозйомкою зафіксовано виключно факт розміщення в торгівельному залі запечатаної коробки без будь-яких ідентифікуючих ознак, на якій були розташовані грошові знаки. Однак сам факт придбання товару, як і передачі за нього грошей файл відеозйомки не містить. В свою чергу ФОП ОСОБА_1 таку обставину заперечує та стверджує, що не здійснював продажу будь-якого товару.
Окрім того, посадові особи відповідача зафіксували в акті перевірки в якості допущеного порушення недотримання законодавства про можливість розрахунків за товари з використанням електронних платіжних засобів, зокрема відсутність банківського терміналу. Однак вказана обставина спростовується файлом відеозйомки, на якому чітко видно розміщений на столі банківський термінал. Проте в ході всієї розмови з ФОП ОСОБА_1 посадові особи ГУ ДПС у Закарпатській області це питання взагалі не досліджували, оскільки позивач весь час відмовлявся надати їм будь-які відомості щодо себе, господарської одиниці та просив їх покинути приміщення.
З метою забезпечення проведення фактичної перевірки посадові особи відповідача викликали працівників Національної поліції, які після свого прибуття роз'яснили позивачу необхідність виконувати законні вимоги працівників контролюючого органу та представити документи, що посвідчують його особу. Незважаючи на це, позивач за весь час перебування як працівників ГУ ДПС у Закарпатській області, такі і поліцейських жодних документів не пред'явив, заперечував право відповідача на проведення перевірки та наполегливо рекомендував покинути приміщення, що в результаті й було ними зроблено.
З відеозапису вбачається, що працівники ГУ ДПС у Закарпатській області не здійснювали огляд наявного в магазині товару, документів на нього чи будь-яких інших відомостей, що стосуються здійснення господарської діяльності, оскільки фактично не були допущені до проведення перевірки.
Пунктом 81.2 ст. 81 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.
Незважаючи на вищенаведені законодавчі норми та те, що ФОП ОСОБА_1 не дозволив проводити фактичну перевірку магазину «Техно-Плюс», посадові особи ГУ ДПС у Закарпатській області не склали акт про відмову у допуску до проведення перевірки. Натомість посадові особи оформили акт фактичної перевірки, в якому зафіксували виявлені, на їх думку, порушення, зокрема п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону №265.
Відповідно до норм ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними, в розумінні норми ст. 73 КАС України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України).
Згідно зі ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Беручи до уваги вищенаведені процесуальні норми, що стосуються доказів в адміністративному судочинстві, суд не може врахувати наданий відповідачем акт перевірки, як належний та допустимий доказ виявленого правопорушення податкового законодавства, оскільки його відомості суперечать долученому до матеріалів справи відеозапису.
Так, хоча проведеною відеозйомкою зафіксовано факт наявності в магазині «Техно-Плюс» побутової техніки, однак з такої не вбачається здійснення її огляду та документування посадовими особами контролюючого органу, що є необхідною умовою для висновків про її вартість у розмірі 506500,00 грн (як зазначено в акті перевірки). Так, ФОП ОСОБА_1 не надав працівникам ГУ ДПС у Закарпатській області жодних документів, що б стосувалися наявного в магазині товару, з яких можна було б встановити їх марку, модель та вартість. Більше того, посадові особи відповідача надання таких документів від позивача навість не вимагали. Вся суперечка на відеозйомці стосується питання встановлення особи, що була присутня в магазині (позивач), та його вимоги залишити приміщення магазину.
Незважаючи на це посадові особи, що прибули для проведення перевірки, склали відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів товарно-матеріальних цінностей станом на 21 липня 2025 року (хоча фактична перевірка проводилася 24 липня 2025 року), в якій зафіксували наявність 34 одиниць різної побутової техніки загальною вартістю 506500,00 грн.
Статтею 17 Закону №265 встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання, у розмірі 100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше.
Окрім того, відповідно до ст. ст. 20 Закону №265, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, відповідальність за порушення норм п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону №265 безпосередньо пов'язана з визначенням розміру вартості товарів. Однак в спірних правовідносинах посадові особи позивача таку вартість та навіть кількість наявних в магазині товарів не встановили.
В судовому засіданні представник відповідача на запитання суду щодо джерела отриманої інформації для заповнення відомості про результати перевірки повідомила, що такі зафіксовані шляхом візуального огляду наявних в магазині товарів та встановлення їх середньої ціни в мережі інтернет. Проте суд вважає такі доводи сумнівними, оскільки вони суперечать наявному в матеріалах справи відеозапису, відповідно до якого посадові особи будь-якого огляду товару не здійснювали. Більше того, для достовірності визначення ціни побутової техніки необхідно встановити її модель та марку, оскільки вказане безпосереднім чином впливає на її вартість. Однак в долученій до матеріалів справи відомості відсутні дані про модель зафіксованих одиниць побутової техніки.
Стосовно застування до позивача штрафу за порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону №265 зокрема, проведення придбання телевізора без реєстратора розрахункових операцій та видачі розрахункового документа, суд зазначає, що розмір такого також залежить від суми покупки. Проте в спірних правовідносинах посадові особи відповідача факт вчинення такої покупки та вартість товару не зареєстрували, що виключає можливість достеменного встановлення скоєного податкового правопорушення.
Суд не заперечує те, що ФОП ОСОБА_1 , як підприємець, що здійснює господарську діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », повинен дотримуватися вимог податкового законодавства та сплачувати фінансові санкції за вчинені порушення. Разом з тим, такі обставини повинні бути доведені належними, достатніми та допустимими доказами. Розмір застосованих штрафів не може ґрунтуватися на припущеннях посадових осіб контролюючого органу.
На думку суду, у разі відмови ФОП ОСОБА_1 допустити посадових осіб ГУ ДПС у Закарпатській області до проведення фактичної перевірки, про що свідчать матеріали долученого до справи відеозапису, останні повинні були скласти акт відмови та застосувати інші передбачені нормами ПК України санкції.
Зокрема, п. 94.2 ст. 94 ПК України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, в тому числі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищенаведене суд вважає податкові повідомлення-рішення від 09.09.2025 року №000129110705 та від 09.09.2025 року №000129120705 протиправним та таким, що підлягають скасуванню.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 44106694) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 09.09.2025 року №000129110705 та від 09.09.2025 року №000129120705.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 44106694) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 5200,00 грн (П'ять тисяч двісті гривні 00 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 03 квітня 2026 року.
СуддяР.О. Ващилін