02 квітня 2026 року м. Ужгород№ 260/1280/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 125159,47 грн., в т.ч. пені у розмірі 476,98 грн. за платежами:
- 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 115557,97 грн., в т.ч. пеня у розмірі 440,29 грн.;
- 11011001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 9601,50 грн., в т.ч. пеня у розмірі 36,69 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскільки відповідач взятий на податковий облік, тому зобов'заний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Вказано, що з даних облікової картки платника за відповідачем рахується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, а також заборгованість з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування. Позивачем була надіслана податкова вимога на адресу відповідача, проте у добровільному порядку податковий борг відповідачем не сплачений. Враховуючи зазначене, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 125159,47 грн.
На виконання положень ч.3 ст.171 КАС України судом було сформовано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання відповідача фізичної особи. З відповіді №2422511 від 05.03.2026 року встановлено, що дійсне місце проживання відповідача, ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Вказана ухвала про відкриття провадження повторно надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак лист повернуто на адресу суду відповідно до довідки Ф.20 з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.08.2022 року у справі №522/3598/16-а, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, відповідач повідомлявся про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 є платником податків та зборів, передбачених Податковим кодексом України.
Працівниками контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку відповідача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого в 2020 році від АТ «Альфа-Банк» доходу (додаткове благо).
За наслідками проведеної перевірки складено акт перевірки від 28.05.2024 року №6763/07-16-24-07-03/3062114259 та винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 03.07.2024 року за №6344/07-16-24-07-03 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 340 грн.;
- від 03.07.2024 року №6345/07-16-24-07-03 про збільшення суми грошового зобов?язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 114777,68 грн.;
- від 03.07.2024 року №6346/07-16-24-07-03 про збільшення суми грошового зобов?язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 9564,81 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслані засобами поштового зв'язку, однак поштовий конверт повернуто відправнику (повідомлення №0600938739630). На підставі пункту 58.3 ст.58 Податкового кодексу України вказані податкові повідомлення-рішення вважаються врученими платнику.
Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов?язаний сплатити нараховану суму грошового зобов?язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження ршення контролюючого органу.
Вказані вище податкові повідомлення-рішення відповідачем не були оскаржені ані в адміністративному, ані в судовому порядку і відповідно грошові зобов?язання за податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженими.
Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Також, у відповідності до ст.129 ПКУ, відповідачу було проведено нарахування пені в у розмірі 476,98 грн., а саме: за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 440,29 грн. та у розмірі 36,69 грн. за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування».
У зв'язку з несплатою відповідачем податкової заборгованості у добровільному порядку Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулось із даним позовом до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
У ст.16 Податкового кодексу України визначені зобов'язання платників податків, один з яких зобов'язує, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (п.179.1 ст.179 ПК України).
Згідно з пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України).
Відповідно до пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно з п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Пунктом 57.3 ст.57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як слідує з матеріалів справи, податкові зобов'зання по платежу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та по платежу військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, визначені контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженими у порядку і на умовах, визначених ПК України.
Податковий борг сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
Оскільки податкові зобов'язання по платежу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 115557,97 грн. та по платежу військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 9601,50 грн. відповідачем не сплачено в установлений чинним законодавством строк, таке зобов'язання є податковим боргом.
Згідно статті 59 пункту 59.1 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.153 даного Кодексу податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Судом встановлено, що відповідачу було надіслано податкову вимогу від 13.09.2024 року №0008812-1302-0716 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та однак таку повернуто у відповідності до довідки Ф.20 (№0600962026866).
Відповідно до статі 58 пункту 58.3 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
При цьому, з часу виставлення податкової вимоги податковий борг не переривався. Заперечень щодо суми податкового боргу або доказів його сплати відповідачем суду не надано.
Податковий борг відповідача підтверджений матеріалами справи, зокрема обліковою (інтегрованою) карткою платника податків та розрахунком податкового боргу).
Статтею 42 пунктом 42.2 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті.
Відповідно до статтею 63 пунктом 63.3 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Статтею 70 Податкового кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, до якого вносить інформацію, зокрема про осіб, які є громадянами України та їх місце проживання.
Статтею 70 пунктом 70.7 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Крім того, у відповідності до ст.129 ПКУ, відповідачу було проведено нарахування пені в загальному розмірі 125159,47 грн., в т.ч. пені у розмірі 476,98 грн. за платежами: 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 115557,97 грн., в т.ч. пеня у розмірі 440,29 грн.; 11011001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 9601,50 грн., в т.ч. пеня у розмірі 36,69 грн.
Указана сума пені залишається відповідачем не сплаченою.
Згідно пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПКУ пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 ст.129 ПКУ нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Пеня, визначена підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПКУ нараховується на суми грошового зобов'язання (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Погашення сум нарахованої та несплаченої пені здійснюється у загальному порядку установленому для погашення податкового боргу.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгодженні суми податкових зобов'язань: 125159,47 грн., в т.ч. пені у розмірі 476,98 грн. за платежами: 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 115557,97 грн., в т.ч. пеня у розмірі 440,29 грн.; 11011001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 9601,50 грн., в т.ч. пеня у розмірі 36,69 грн., а тому даний податковий борг підлягає до стягнення в судовому порядку.
При цьому, суд звертає увагу, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
Питання правомірності нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову. Оскільки податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким визначено податкове зобов'язання, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі №826/18379/14, від 19.02.2019 у справі №807/495/17, від 03.02.2022 у справі №560/4343/19, від 14.02.2022 у справі №826/9711/17, що враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України.
Статтею 19-1.1 ПК України визначено, що контролюючі органи, серед іншого, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів (пункт 19-1.1.22 статті 19-1.1 ПК України); звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством (пункт 19-1.1.45 статті 19-1.1 ПК України).
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).
Пунктом 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Отже, обов'язку платника податків сплачувати податки кореспондує праву контролюючого органу звертатися з вимогою про стягнення податкового боргу до суду.
Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.comS.r.l. проти Молдови», заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п.37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п.128, та «Беєлер проти Італії», п.119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п.58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Закарпатській області дотримана процедура визначення податкового зобов'язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак, вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.
У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу у встановлені законодавством строки до бюджету відповідач не сплатила, наявність у неї податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та доцільність задоволення позову.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки зазначених судових витрат судом не встановлено, то відсутні підстави для стягнення останніх з відповідача.
Керуючись ст.ст.73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг у сумі 125159,47 грн. (сто двадцять п'ять тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень 47 коп.) за платежами:
- 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 115557,97 грн., в т.ч. пеня у розмірі 440,29 грн.;
- 11011001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 9601,50 грн., в т.ч. пеня у розмірі 36,69 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич