про відмову у забезпеченні позову
03 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/11441/26
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення відомостей про порушення позивачем правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; визнання протиправними дій відповідача щодо направлення звернення до Нацполіції для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов'язання відповідача виключити відомості про порушення позивачем правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
02 квітня 2026 року до Житомирського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) вчиняти будь-які дії щодо реалізації відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 240/11441/26 та заборони органам Національної поліції України здійснювати будь-які заходи щодо затримання, доставлення чи інші дії, пов'язані з виконанням рішень відповідача, які є предметом оскарження у цій справі, до вирішення справи по суті.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає про неприпустиму та безпосередню загрозу порушення прав і законних його інтересів, а саме:
- використання спірних відомостей з реєстру, що може призвести до незаконного обмеження конституційних прав, накладення обтяжень чи неправомірних дій з боку державних органів;
- можливе затримання та доставлення до територіального центру комплектування без законних підстав, що є незворотною шкодою для свободи та особистої безпеки;
- вчинення інших дій відповідачем або за його дорученням, що можуть зробити неможливим ефективний захист прав у справі № 240/11441/26.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен переконатися, що спірне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Аналіз доводів у заяві про забезпечення позову дає підстави вважати, що твердження заявника ґрунтуються виключно на незгоді щодо внесення 6-им відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) відомостей про порушення правил військового обліку та прогнозованих небажаних для позивача наслідків у вигляді ймовірного призову на військову службу.
Суд зазначає, що на момент розгляду заяви ОСОБА_1 у суду відсутні підстави вважати вчиненими з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
При цьому суд виходить з того, що відповідно до пункту 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (Порядок № 560), військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії.
У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Як передбачено у пункті 85 Порядку № 560 на кожного резервіста та військовозобов'язаного, який призивається на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформляється (заповнюється), з-поміж іншого, довідка з висновком військово-лікарської комісії про придатність до військової служби за станом здоров'я.
Тобто, відповідно до Порядку № 560 до вирішення питання відстрочки від призову на військову службу військовозобов'язані не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; по тому, до проходження медичного огляду військово-лікарською комісією військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу.
Враховуючи викладені заявником доводи суд зазначає, що, безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно.
Проте, у розумінні статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
До заяви про забезпечення позову заявником не надано жодних доказів щодо вжиття представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) та органами Національної поліції України конкретних та беззаперечних заходів/дій щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, що, в контексті ініційованих заходів забезпечення позову, потребує документального підтвердження.
За наслідками аналізу поданої заяви про забезпечення позову на предмет ймовірності спричинення невідворотних наслідків та порушення прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку, що застосування судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях щодо вчинення ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) та органами Національної поліції дій щодо можливого призову на військову службу (мобілізацію), побудованих на тому, що відповідні заходи перебувають у межах їх повноважень, як і ґрунтуватись на незгоді позивача з діями/бездіяльністю/рішенням, які є предметом оскарження заявленого позову.
Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь позивача по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Натомість вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб, ініційований заявником і з визначених ним підстав без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову поза межами судового розгляду справи, що є неприпустимим.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником не доведено дійсну наявність обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.Г. Приходько