про відмову у закритті провадження та у поверненні сплати судового збору
03 квітня 2026 р.Справа № 160/5099/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Гаркавого Юрія Васильовича про закриття провадження та повернення сплати судового збору за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Горбенко Інни Василівни до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 04.03.2026 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Горбенко Інни Василівни до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник заявника з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиконанні рішення 20-ї регіональної військово-лікарської комісії від 16.01.2026 року щодо направлення та проходження ОСОБА_1 на повторний медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 організувати та забезпечити фактичне проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії відповідно до рішення 20-ї регіональної ВЛК від 16.01.2026 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що незважаючи на імперативний характер припису 20 Регіональної ВЛК про направлення на ВЛК, по теперішній час позивач не направлений на повторний ВЛК, будь-які організаційні або розпорядчі дії командиром в/ч НОМЕР_1 не вчинені. Таким чином, має місце триваюча протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Одночасно із поданою до суду позовною заявою представником заявника Горбенко Інною Василівною до суду подано заяву про забезпечення позову, за наслідками розгляду якої, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 року відмовлено повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 06.03.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
17.03.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
30.03.2026 року від представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив наступне. Доводи позивача щодо нібито безпідставного неприйняття заходів для направлення його на військово-лікарську комісію - є необґрунтованими та не враховують встановлений порядок такої процедури. Водночас сама процедура оформлення такого направлення є багатоетапною та потребує певного часу, оскільки включає перевірку підстав для направлення, погодження відповідними посадовими особами, а також технічне формування. Отже, направлення на військово-лікарську комісію не є дією, яка може бути здійснена миттєво або виключно за усним зверненням військовослужбовця, а реалізується відповідно до встановленої процедури та в межах наявних організаційних і технічних можливостей. Відтак, сам по собі факт відсутності негайного направлення позивача на військово-лікарську комісію не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, а є наслідком дотримання встановленого порядку організації медичного забезпечення військовослужбовців Станом на теперішній час, позивача направлено згідно наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби, що підтверджується направленням №167 від 05.03.2026 року. Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Представник відповідача звертає увагу суду, що позовна заява була подана 04.03.2026 року, судом було відкрито справу 17.03.2026 року, в той час як відповідач виконав рішення 20-ї регіональної комісії 05.03.2026 року, до відкриття провадження у справі. Тобто, відповідач вчинив необхідні дії передбачені законом відразу, як виникла можливість. Сам по собі факт усунення обставин, які стали підставою для звернення до суду, не свідчить про визнання відповідачем протиправності своїх дій чи бездіяльності. Відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом, а вчинені дії були спрямовані на належне врегулювання правовідносин, а не на усунення будь-якого порушення. Тому, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
30.03.2025 року від представника військової частини Гаркавого Ю.В. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі з огляду на приписи п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, в якому було також заявлено клопотання про повернення сплаченого позивачем судового збору.
Аргументи даного клопотання зводяться до наступного. Доводи позивача щодо, нібито, безпідставного неприйняття заходів для направлення його на військово-лікарську комісію - є необґрунтованими та не враховують встановлений порядок такої процедури. Водночас сама процедура оформлення такого направлення є багатоетапною та потребує певного часу, оскільки включає перевірку підстав для направлення, погодження відповідними посадовими особами, а також технічне формування. Отже, направлення на військово-лікарську комісію не є дією, яка може бути здійснена миттєво або виключно за усним зверненням військовослужбовця, а реалізується відповідно до встановленої процедури та в межах наявних організаційних і технічних можливостей. Отже, сам по собі факт відсутності негайного направлення позивача на військово-лікарську комісію не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, а є наслідком дотримання встановленого порядку організації медичного забезпечення військовослужбовців. Станом на теперішній час, позивача направлено згідно наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби, що підтверджується направленням №167 від 05.03.2026 року. Представник відповідача звертає увагу суду, що позовна заява була подана 04.03.2026 року, судом було відкрито справу 17.03.2026 року, в той час як відповідач виконав рішення 20-ї регіональної комісії 05.03.2026 року, до відкриття провадження у справі. Тобто, відповідач вчинив необхідні дії передбачені законом відразу, як виникла можливість. Сам по собі факт усунення обставин, які стали підставою для звернення до суду, не свідчить про визнання відповідачем протиправності своїх дій чи бездіяльності. Відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений відповідно до правової позиції Верховного Суду (зокрема, постанова від 10.07.2025 у справі №902/821/24), закриття провадження у справі не є вирішенням спору по суті, а тому норми щодо розподілу судових витрат не застосовуються. При цьому у разі закриття провадження застосовується механізм повернення судового збору, а не його стягнення. Також, судовий збір було помилково сплачено позивачем, адже він має підстави для звільнення в порядку п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Саме тому, повернення сплаченого позивачем судового збору за подання позову може бути вирішено за його клопотанням відповідно до вимог Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (постанова Верховного суду від 07.08.2025 року у справі №520/25012/24.
Відтак, представник відповідача просить суд: 1. Провадження у адміністративній справі №160/5099/26 за позовом ОСОБА_1 в особі представника Горбенко Інни Василівни до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - закрити. 2. Повернути позивачу з державного бюджету сплачений судовий збір.
02.04.2026 року від представника позивача Горбенко І.В. до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій представник вказує, що після відкриття провадження у справі відповідачем подано відзив, у якому зазначено, що рішення військово-лікарської комісії від 16.01.2026 року нібито виконано шляхом оформлення направлення №167 від 05.03.2026 року. Сам по собі документ “Направлення № 167 від 05.03.2026 року» не містить доказів ознайомлення військовослужбовця ОСОБА_1 про його зміст, а також, не має доказів, якого числа (коли) відповідно до наказу (якого наказу номер дата) направляється військовослужбовець у відрядження і куди (назва ВЛК) для проходження ВЛК. На день подання позову, відповідачем після багаточисленних звернень захисника (звернення у матеріалах позову), та самого позивача (рапорт та усні звернення, скарги), не було організовано, оформлено документально, не ознайомлено позивача щодо заходів для фактичного виконання рішення 20-ї регіональної ВЛК від 16.01.2026 року. Відповідач зобов'язаний не просто оформити направлення № 167 від 05.03.2026 року, а організувати та забезпечити проходження ВЛК. Це прямо випливає з: п.6.1 Положення №402; функцій командира щодо медичного забезпечення. Також, наказ № 402 МОУ регламентує документообіг у такому випадку та порядок проведення дій. Натомість, позивач внаслідок протиправної бездіяльності відповідача був змушений самим же відповідачем проходити базову військову підготовку у військовій частині № НОМЕР_2 на загальних підставах без врахування його стану здоров'я, відсутності відомостей про можливість залучення позивача до дій базової військової підготовки (відсутня чинна довідка ВЛК), відсутності отримання належної медичної допомоги. Особа, яка не має чинного висновку ВЛК не може бути мобілізована та направлена на військову службу. Довідка ВЛК ОСОБА_1 скасована рішенням 16.01.2026 року та стан придатності його не визначений на цей час.
Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для розгляду клопотань про закриття провадження та повернення сплати судового збору, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
З аналізу наведених вище правових положень КАС України вбачається, що для закриття провадження відповідно до вказаної норми необхідним є настання сукупності наступних обставин: самостійне виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних порушень після звернення позивача до суду з відповідним позовом, а також можливість повного відновлення законних прав та інтересів позивача внаслідок виправлення оскаржуваних порушень, без визнання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними.
Відсутність хоча б однієї з названих ознак виключає можливість закриття провадження за заявленим позовом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 800/369/17, зазначено, що у розумінні пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Таким чином, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправним.
Суд зазначає, що у заяві про закриття провадження представник відповідача вказує на те, що позовна заява була подана 04.03.2026 року, судом було відкрито справу 17.03.2026 року, в той час як відповідач виконав рішення 20-ї регіональної комісії 05.03.2026 року, до відкриття провадження у справі. Тобто, відповідач вчинив необхідні дії передбачені законом відразу, як виникла можливість. Сам по собі факт усунення обставин, які стали підставою для звернення до суду, не свідчить про визнання відповідачем протиправності своїх дій чи бездіяльності.
Втім, суд вважає, що для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
З урахуванням вищевикладеного, вивчивши матеріали справи, з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування, суд дійшов висновку, що клопотання представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про закриття провадження у даній справі не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання про повернення сплати судового збору, то таке теж не підлягає до задоволення, оскільки сплачений за подання позовної заяви судовий збір може бути повернуто позивачу за наслідками подання ним відповідного клопотання в порядку, визначеному Законом України "Про судовий збір".
Втім, відповідного клопотання від позивача до суду не надходило.
Враховуючи вище викладене, керуючись статтями 12, 238, 243, 248, 256, 257, 260, 262Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про закриття провадження та повернення сплати судового збору - відмовити.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя С. В. Прудник