03 квітня 2026 рокуСправа №160/17658/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100000,00 грн. на місяць за час його стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я на підставі висновків військово-лікарських комісій за період з 10.01.2024 по 09.01.2025;
зобов'язати Військову частину Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 100000,00 грн. за час його стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я на підставі висновків військово-лікарських комісій за період з 10.01.2024 по 09.01.2025 з урахуванням проведених виплат за цей період;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 06.12.2023 по 24.02.2025 грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, премії, надбавок визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2025 рік» станом на 01.01.2025 та на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 за період з 06.12.2023 по 24.02.2025 грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, премії, надбавок визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2025 рік» станом на 01.01.2025 та на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку як учасника бойових дій за 2024-2025 роки (загалом 24 календарних дні), яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2023-2025 роки (загалом календарних 75 календарних днів), яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку як учасника бойових дій за 2024-2025 роки (загалом 24 календарних дні), яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2023-2025 роки (загалом календарних 75 календарних днів), яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період служби з 01.01.2024 по 24.02.2025 із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) в розмірі в розмірі 4463 гривні 15 копійок, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.01.2024 по 24.02.2025 із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) в розмірі в розмірі 4463 гривні 15 копійок, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходив фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходив фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у відповідача. У період проходження служби йому не в повному обсязі були нараховані і виплачені указані вище складові грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення, тому позивач і звернувся з цим позовом до суду.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/17658/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Також цією ухвалою витребувано у Військової частини НОМЕР_1 : інформацію про грошове забезпечення (із зазначенням усіх його складових) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період із 06.12.2023 по 24.02.2025; інформацію щодо порядку визначення посадового окладу і окладу за військовим званням ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період із 06.12.2023 по 24.02.2025; інформацію щодо того, чи були враховані суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, під час нарахування і виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки, та за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2024-2025 роки; інформацію щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення, у тому числі фіксованої індексації грошового забезпечення, за період з 01.01.2024 по 24.02.2025; належним чином засвідчені копії наказів про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відпустки за станом здоров'я на підставі висновків військово-лікарської комісії; докази нарахування і виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою від 28.02.2022 №168, збільшеної до 100000 грн за час лікування позивача та перебування у відпустках після тяжкого поранення; належним чином засвідчені копії особистих карток ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період із 06.12.2023 по 24.02.2025.
До суду від відповідача надійшла відповідь, в якій він зазначає, що у відповідності до ухвали суду направляє довідку про доходи позивача за період з 06.12.2023 по 24.02.2025, у якій наявні витребувані відомості щодо нарахування грошового забезпечення, та витяги із наказів про надання військовослужбовцю відпусток за станом здоров'я. Також, відповідач повідомляє, що посадовий оклад і оклад за військовим званням військовослужбовцям розраховувались у відповідності до п.4 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 12.05.2023 №481, а саме виходячи з розміру 1762 гривні та визначалися шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови. Даний підхід до розрахунку посадового окладу і окладу за військовим званням військовослужбовцям відповідає постанові від 26.06.2025 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №480/7154/24 під час вирішення аналогічного питання: отже з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 передбачає сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року. Додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2023 №168, яка виплачується військовослужбовцям під час дії воєнного стану, у відповідності до п.2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, відноситься до одноразового виду грошового забезпечення. У відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ вищезазначеного порядку, розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород, у зв'язку із чим суми додаткової винагороди під час нарахування штаб-сержанту ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної відпустки за 2024-2025 роки, не враховувалися.
Від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначає, що з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що починаючи з 30.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, то положення постанови КМУ №704 підлягають застосуванню в частині, які не суперечать Законам про Державний бюджет. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у Постанові від 02.08.2022 року по справі №440/6017/21. Пунктом 1 Постанови № 481 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Пунктом 2 вказаної Постанови внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та викладено його абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Натомість, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 року у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 року у справі № 160/1088/19). Такого ж правового висновку дійшла і Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.09.2023 у справі № 260/3564/22 Додатково позивач звертає увагу суду на правовий висновок, який є релевантним до спірних правовідносин у даній справі та який було сформовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у Постанові від 17.02.2026 по справі № 520/5814/24, в якому судова палата підтримала вищенаведену позивачем сформовану правову позицію Верховного Суду. Враховуючи вказані вище обставини, позивач просить суд ухвалити рішення яким його вимоги, що були пред'явлені в позові до відповідача задовольнити повністю.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 (позивачу) додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100000,00 грн на місяць за час його стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я, суд установив таке.
Позивач, у тому числі у період із 06.12.2023 по 24.02.2025, проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (відповідач).
Відповідно до наказу від 24.02.2025 №60 командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) позивач був звільнений у відставку та з 24.02.2025 виключений зі списків особового складу військової частини.
09.01.2024 позивач одержав поранення за обставин: під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини. Під час отримання поранення перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом). Ознак кримінальних, адміністративних правопорушень або дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, а також навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень не встановлено.
Про вказані обставини свідчить довідка Військової частини НОМЕР_1 від 28.01.2024 №34 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) штаб-сержанта ОСОБА_1 (Додаток 5 до Положення про військово-лікарську комісію у Збройних Силах України).
Позивач перебував на лікуванні та обстеженні з 10.01.2024 по 18.01.2024, з 19.01.2024 по 06.02.2024, з 16.05.2024 по 24.05.2024, з 04.07.2024 по 05.07.2024, з 05.07.2024 по 09.07.2024, з 09.07.2024 по 22.07.2024, з 22.07.2024 по 19.08.2024, з 19.08.2024 по 21.08.2024, з 21.08.2024 по 20.09.2024, з 23.10.2024 по 31.10.2024, з 11.12.2024 по 17.12.2024, з 27.12.2024 по 09.01.2025, про що до матеріалів справи приєднані медичні документи.
Згідно із довідками ВЛК:
№172 позивач проходив медичний огляд 05.02.2024, згідно із висновком потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів;
№2201 позивач проходив медичний огляд 05.03.2024, згідно із висновком потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів;
№745 позивач проходив медичний огляд 10.05.2024;
№1424 позивач проходив медичний огляд 25.06.2024;
№943 позивач проходив медичний огляд 20.09.2024, згідно із висновком потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів;
№1406 позивач проходив медичний огляд 30.10.2024, згідно із висновком потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів;
№18159/1 позивач проходив медичний огляд 04.12.2024;
№3041 позивач проходив медичний огляд 26.12.2024;
№4232/521 позивач проходив медичний огляд 09.01.2025.
Також до матеріалів справи надані витяги із наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2024 №49 про вибуття позивача у відпустку за станом здоров'я на підставі його рапорту на 18 діб, від 08.03.2024 №69 про вибуття позивача у відпустку за станом здоров'я на підставі його рапорту, від 12.04.2024 №104 про вибуття позивача у відпустку за станом здоров'я на підставі його рапорту на 22 доби, від 24.09.2024 №271 про вибуття позивача у відпустку за станом здоров'я на підставі його рапорту на 27 діб.
Позивач вважає, що йому в повному обсязі не була нарахована і виплачена додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100000,00 грн на місяць за час його стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я, тому і звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам у вказаній частині позовних вимог, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (далі Постанова №168 у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з п.1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 затверджено зміни до Положення №260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).
Згідно з п.9 розділу XXXIV Положення №260 (в редакції Наказу МОУ від 25.01.2023 №44) накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Пунктом 10 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гри. також включаються військовослужбовці у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Пунктом 11 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення. контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем.
Отже військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а підставою для виплати цієї додаткової винагороди за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. Вказана довідка, в свою чергу, є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.
Нормами Постанови №168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини,
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисі Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
Виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають на лікуванні або у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Військовослужбовець, який дістав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує винагороду 100000 грн. При цьому, таку винагороду зберігають за час відпустки після лікування, якщо поранення було важким, а ступінь важкості поранення визначають ВЛК. Під час лікування після поранення (без прив'язки до тяжкого), але обов'язково пов'язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду 100000 грн, а під час відпустки за станом здоров'я (під час реабілітації) додаткову винагороду 100000 грн отримують лише ті військовослужбовці, в кого поранення визнано тяжким за висновком ВЛК.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Розділом І названого Положення передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п.п. «б» п.6.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, направлення на медичний огляд проводиться: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Відповідно до п.21.1 та п.21.2 Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Додатком 1 до Положення №402 затверджено Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, статтею 81 якого передбачено назву хвороби, ступінь порушення функції «Стани після проведеного лікування з приводу травм, отруєнь та деяких інших наслідків дії зовнішніх чинників» та вказано контингенти, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб «Тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення тощо».
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.
Відповідно до п.11ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Відповідно до п.1.1 гл.1 р.І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 6.11 гл.6 р.ІІ Положення №402 передбачено, що Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
Постанова ВЛК про потребу у звільненні від виконання службових обов'язків (занять) за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка затвердженню штатною ВЛК не підлягає.
Згідно з п.6.15 гл.6 р.ІІ Положення №402, відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров'я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.
Отже на цей час законодавчо визначено такий вид відпустки, як відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, та підзаконними нормативно-правовими актами передбачено, що під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
Так, у цій справі суд установив, що 09.01.2024 позивач отримав поранення, про що свідчить довідка Військової частини НОМЕР_1 від 28.01.2024 №34 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) штаб-сержанта ОСОБА_1 (Додаток 5 до Положення про військово-лікарську комісію у Збройних Силах України).
Позивач перебував на лікуванні та обстеженні з 10.01.2024 по 18.01.2024, з 19.01.2024 по 06.02.2024, з 16.05.2024 по 24.05.2024, з 04.07.2024 по 05.07.2024, з 05.07.2024 по 09.07.2024, з 09.07.2024 по 22.07.2024, з 22.07.2024 по 19.08.2024, з 19.08.2024 по 21.08.2024, з 21.08.2024 по 20.09.2024, з 23.10.2024 по 31.10.2024, з 11.12.2024 по 17.12.2024, з 27.12.2024 по 09.01.2025, про що до матеріалів справи приєднані медичні документи.
Згідно із довідками ВЛК:
№172 позивач проходив медичний огляд 05.02.2024, згідно із висновком потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів;
№2201 позивач проходив медичний огляд 05.03.2024, згідно із висновком потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів;
№745 позивач проходив медичний огляд 10.05.2024;
№1424 позивач проходив медичний огляд 25.06.2024;
№943 позивач проходив медичний огляд 20.09.2024, згідно із висновком потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів;
№1406 позивач проходив медичний огляд 30.10.2024, згідно із висновком потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів;
№18159/1 позивач проходив медичний огляд 04.12.2024;
№3041 позивач проходив медичний огляд 26.12.2024;
№4232/521 позивач проходив медичний огляд 09.01.2025.
Також до матеріалів справи надані витяги із наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2024 №49 про вибуття позивача у відпустку за станом здоров'я на підставі його рапорту на 18 діб, від 08.03.2024 №69 про вибуття позивача у відпустку за станом здоров'я на підставі його рапорту, від 12.04.2024 №104 про вибуття позивача у відпустку за станом здоров'я на підставі його рапорту на 22 доби, від 24.09.2024 №271 про вибуття позивача у відпустку за станом здоров'я на підставі його рапорту на 27 діб.
Як указано вище, позивач вважає, що йому не в повному обсязі нарахована і виплачена додаткова винагорода, встановлена постановою КМУ №168 у розмірі 100000 грн на місяць за час його перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках після тяжкого поранення за період із 10.01.2024 по 09.01.2025.
Водночас, із наданої відповідачем до матеріалів справи довідки про доходи від 04.08.2025 №15994 суд установив, що у період із січня по серпень 2024 року, та у лютому 2025 року спірна додаткова винагорода позивачу була виплачена.
Проте, відсутні докази нарахування і виплати позивачеві спірної додаткової винагороди у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2024 року.
Враховуючи викладене, а також те, що травма отримана позивачем, є травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні (включаючи час переміщення до лікарняного закладу, в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) та за час перебування у відпустках після тяжкого поранення із 21.08.2024 по 20.09.2024, з 23.10.2024 по 31.10.2024, 04.12.2024 (дата проходження медичного огляду у ВЛК), з 11.12.2024 по 17.12.2024, 26.12.2024 (дата проходження медичного висновку у ВЛК), з 27.12.2024 по 09.01.2025 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках.
Таким чином, суд дійшов висновку про:
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення до лікарняного закладу, в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) та за час перебування у відпустках після тяжкого поранення з 21.08.2024 по 20.09.2024, з 23.10.2024 по 31.10.2024, 04.12.2024, з 11.12.2024 по 17.12.2024, 26.12.2024, з 27.12.2024 по 09.01.2025 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_3 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення до лікарняного закладу, в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) та за час перебування у відпустках після тяжкого поранення з 21.08.2024 по 20.09.2024, з 23.10.2024 по 31.10.2024, 04.12.2024, з 11.12.2024 по 17.12.2024, 26.12.2024, з 27.12.2024 по 09.01.2025 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо не включення до розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168, суд установив, що наказом від 24.02.2025 №60, яким позивача було звільнено у відставку, було вирішено виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік (15 діб), за 2024 рік (30 діб), за 2025 рік (5 діб) та компенсацію за додаткову відпустку за 2024, 2025 роки, передбачену ст.16-1 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (24 доби).
Як видно із наданої відповідачем до суду відповіді від 04.08.2025 №15993, до розрахунку вказаної вище компенсації не були включені суми додаткової винагороди.
Водночас, суд указує, що вирішуючи питання чи підлягає включенню додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, констатував, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.
Такі висновки в подальшому послідовно підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема, від 07 листопада 2024 року у справі № 240/23909/23, від 20 грудня 2024 року у справі №240/21650/23, від 10 квітня 2025 року у справі № 420/35446/23, від 10 вересня 2025 року у справі 240/2400/24, від 30 жовтня 2025 року у справі №240/33499/23.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Враховуючи викладене, суд зазначає про:
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік (15 діб), за 2024 рік (30 діб), за 2025 рік (5 діб) та за не використану додаткову відпустку за 2024, 2025 роки, передбачену ст.16-1 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (24 доби), додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік (15 діб), за 2024 рік (30 діб), за 2025 рік (5 діб) та за не використану додаткову відпустку за 2024, 2025 роки, передбачену ст.16-1 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (24 доби), обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та з урахуванням проведених платежів.
Щодо позовної заяви в частині позовних вимог, які стосуються нарахування і виплати позивачеві грошового забезпечення за період із 06.12.2023 по 24.02.2025, розрахованого без застосування прожиткового мінімуму, встановленого законами про державний бюджет на перше січня відповідного року, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.. При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб були внесені зміни.
З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, з 29.01.2020 виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які мають бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 04.01.2023 у справі №640/17686/21, від 15.03.2023 у справі №420/6572/22.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.
Натомість статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2270,00 грн; статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2189,00 грн; статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481,00 грн; статтею 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2684,00 грн; Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028,00 грн; Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028,00 грн
Отже, щороку протягом спірного періоду прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшувався.
Різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020 (з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) наявні правові підстави для визначення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення. Нарахування позивачу заниженого посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням потягло за собою неправомірне зменшення виплат, які позивач отримував у період проходження військової служби, зокрема, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії тощо.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.2 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Водночас такі підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача тривали лише до 19.05.2023.
20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі Постанова №481), якою визначено:
1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).
2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
3. Установити, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, з дня набрання чинності Постановою №481 [20.05.2023] Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.
Надалі рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, у період з 20.05.2023 по 17.06.2025 діяла норма щодо застосування розрахункової величини для обчислення грошового забезпечення військовослужбовців, передбачена Постановою №481 (1762 грн), така норма втратила чинність 18.06.2025 і з цього часу не підлягає застосуванню.
Також суд зазначає, що стосовно застосування у спірний період пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481 Верховний Суд сформував правові висновки у постановах від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24, від 26.06.2025 у справі №480/7154/24, від 30.06.2025 у справах №280/8083/24, №280/8605/24 та №460/3942/24, від 25.09.2025 у справі №420/32801/24, які зводяться до того, що при оцінці оскаржуваних дій відповідачів необхідно виходити з чинності нормативно-правових актів на час існування спірних правовідносин. Підставою для втрати чинності нормативно-правовим актом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, скасування чи внесення змін до такого акту суб'єктом нормотворення або визнання його протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині в порядку адміністративного судочинства. У випадку незгоди з нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України на виконання приписів Закону № 2011-ХІІ, належним та ефективним способом захисту буде оскарження відповідного нормативно-правового акту. Внесені Постановою №481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704 до моменту визнання їх нечинними у судовому порядку.
Як вже зазначав суд, внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704, були визнані у судовому порядку нечинними судовим рішенням у справі № 320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025, тому з цієї дати діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а не розрахункова величина у розмірі 1762 гривні.
Застосовувати іншу розрахункову величину для обчислення грошового забезпечення військовослужбовців у період з 20.05.2023 по 17.06.2025 підстав немає з огляду на чинність Постанови №481 у цей період.
Також суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Враховуючи, що предметом оскарження у цій справі є дії відповідача щодо обчислення грошового забезпечення позивача, у тому числі за період із 20.05.2023 по 24.02.2025, під час якого діяла Постанова №481, то саме її норми підлягали до застосування, а подальше скасування судом цієї норми не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення за спірний період, бо зміни, внесені Постановою № 481 до пункту 4 Постанови № 704, підлягають застосуванню саме з дати набрання чинності постановою суду апеляційної інстанції за результатами її оскарження.
Таким чином, з 18.06.2025 виникають правові підстави для перерахунку грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які мають бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Отже, у період із 06.12.2023 по 24.02.2025 відповідач правомірно проводив нарахування і виплату грошового забезпечення на підставі приписів пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови №481.
Таким чином, у наведені частині позовних вимог відсутні підстави для їх задоволення.
При цьому, суд зазначає, що постанова Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24, на яку посилається позивач, не є релевантною до обставин цієї справи.
Щодо нарахування і виплати позивачеві індексації-різниці грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частинами першою, другою статті 19 Закону №2017-ІІІ передбачено, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
За змістом частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (частина п'ята статті 2 Закону № 1282-ХІІ).
Частиною шостою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі статтею 3 Закону №1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці 3 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1282-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 - 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації Закону України від 6 лютого 2003 року№ 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінетом Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено чіткий перелік видів грошових доходів громадян, що підлягають індексації, до яких віднесено грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.
Водночас, суд звертає увагу на те, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.
За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.
Як видно з матеріалів справи, у періоді з січня 2018 року по квітень 2018 року позивач не проходив військову службу.
Отже, з березня 2018 року не відбулось такої обставини, як підвищення грошового забезпечення, оскільки на момент набрання чинності Постановою №704 позивач не проходив військову службу у відповідача і, відповідно, грошове забезпечення (дохід) за відповідною посадою не отримував.
За обставин цієї справи, посадовий оклад позивача у зв'язку із призначенням на посаду у військовій частині у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення його на посаду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло права на індексацію-різницю до грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у спірний період служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
Подібний підхід до правозастосування наведений Верховним Судом в постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23.
Таким чином, підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині позовних вимог щодо неналежної індексації відсутні, тому суд відмовляє у їх задоволенні.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява у цій справі є такою, що підлягає задоволенню частково.
З огляду на положення ст.139 КАС України, судові витрати з оплати судового збору розподілу не підлягають.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення до лікарняного закладу, в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) та за час перебування у відпустках після тяжкого поранення з 21.08.2024 по 20.09.2024, з 23.10.2024 по 31.10.2024, 04.12.2024, з 11.12.2024 по 17.12.2024, 26.12.2024, з 27.12.2024 по 09.01.2025 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення до лікарняного закладу, в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) та за час перебування у відпустках після тяжкого поранення з 21.08.2024 по 20.09.2024, з 23.10.2024 по 31.10.2024, 04.12.2024, з 11.12.2024 по 17.12.2024, 26.12.2024, з 27.12.2024 по 09.01.2025 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік (15 діб), за 2024 рік (30 діб), за 2025 рік (5 діб) та за не використану додаткову відпустку за 2024, 2025 роки, передбачену ст.16-1 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (24 доби), додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік (15 діб), за 2024 рік (30 діб), за 2025 рік (5 діб) та за не використану додаткову відпустку за 2024, 2025 роки, передбачену ст.16-1 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (24 доби), обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та з урахуванням проведених платежів.
В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 .
Суддя Н.В. Кучугурна