Справа № 758/13419/25
Провадження № 2/761/5185/2026
18 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Аббасової Н.В.,
за участі секретаря: Сухини А.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, -
У серпні 2025 позивачка ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року вказану справу було направлено до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю.
06 жовтня 2025 року вказана справа надійшла до Шевченківського районного суду м. Києва та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 жовтня 2025 року передана для розгляду судді Аббасовій Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 20 жовтня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі, підготовче засідання призначено на 03 грудня 2025 року.
Дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов слід залишити без розгляду з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи в підготовчі засідання, призначені на 03 грудня 2025 року, 03 лютого 2026 року та 18 березня 2026 року, позивачка, будучи належним чином повідомлена про дату та час проведення підготовчого засідання, вкотре не з'явилася, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд за її відсутності до суду не направила.
Так, згідно ч.2 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Вимогами ч.5 ст.223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналогічні положення містяться в п. 3 ч. 1 ст.257 ЦПК України, якими передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У частинах першій, другій та четвертій статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Також, суд враховує, що інформація стосовно слухання судом справи є публічною та розміщується на офіційному сайті Шевченківського районного суду м. Києва в мережі Інтернет.
У пункті 3 частини першої статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому учасники справи зобов'язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Крім того, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Крім того аналіз норм ст. 223, 257 ЦПК України вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.
Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Водночас, правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі № 310/12817/13.
Також суд враховує, що вказана цивільна справа тривалий час перебуває провадженні суду а також те, що позивач, як найбільш зацікавлена особа в розгляді даної справи, мала право бути присутньою в судовому засіданні особисто, укласти договір з представником.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачка належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи в підготовчі засідання, призначені на 03 грудня 2025 року, 03 лютого 2026 року та 18 березня 2026 року, проте у вказані підготовчі засідання не з'явилася, свого представника не направила, що, в свою чергу, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог ст. 257 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 200, 257, 260, 353 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.В. Аббасова