Справа № 761/31899/25
Провадження № 2/761/3424/2026
30 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Анохіна А.М.,
з участю секретаря судового засідання - Лазуренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення коштів, -
В липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача нараховану та невиплачену пенсію в сумі 49 071 грн 00 коп., що належала ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є рідним сином та єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019 у справі № 640/16577/19, адміністративний позов ОСОБА_2 було задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення ОСОБА_2 відсотку грошового забезпечення з 83% до 70% у ході перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 01.01.2018 року по 05.03.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві з 05.03.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» без обмежень її розміру, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Позивач вказує, що на виконання зазначеного рішення суду за період із 01.01.2018 до 19.02.2020 ОСОБА_2 було нараховано суму заборгованості пенсії в сумі 29 976 грн 78 коп., виплата якої підлягала в порядку черговості в межах відповідних асигнувань. На день смерті батька позивача виплата заборгованості за вказаним судовим рішенням проведена не була, а також не було проведено заміну стягувача. Крім того, позивач вказує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 у справі № 640/23538/20, позов ОСОБА_2 було задоволено, та, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум. На виконання зазначеного рішення суду відповідачем в період із 05.03.2019 по 31.12.2019 було нараховано ОСОБА_2 суму заборгованості пенсії в розмірі 19 094 грн 70 коп, виплата якої підлягала також в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань. Позивач вказує, що на день смерті його батька виплата заборгованості за вказаним судовим рішенням також проведена не була, а також не було проведено заміну стягувача. Нотаріус постановою від 02.05.2025 року відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, та підставою для такої відмови слугувала відповідь ГУ ПФУ в м. Києві від 20.03.2023, яким було відмовлено у видачі документу, який підтверджує нарахування та право на отримання зазначених виплат. Позивач вказує, що зазначена відмова відповідача не ґрунтується на вимогах закону, оскільки, враховуючи положення статей 316, 328, 1216, 1219, 1227 ЦК України, частини першої статті 46, статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Позивач зазначає, що після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається, в тому числі із нарахованої, але не отриманої доплати до пенсії в загальній сумі 49 071 грн 48 коп. Він у установлений законом строк вступив у спадщину після смерті батька, як спадкоємець за законом, а тому він успадкував належні спадкодавцю суми пенсії в тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про надання інформації щодо нарахованої, але не виплаченої спадкодавцю за життя пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат. Посилаючись на викладене, а також з огляду на те, що позивач позбавлений можливості отримати в порядку спадкування за законом нараховані за життя спадкодавця виплати, а тому позивач з метою захисту порушених спадкових прав вимушений звернутись до суду із даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025, для розгляду даної справи визначено головуючого суддю Анохіна А.М.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.08.2025, відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в поряду спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. З будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Відзив на позов до суду не подав.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наведеної явки сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст. 124 Конституції України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьком зазначено ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
При зверненні до суду з позовом позивач зазначив, що є єдиним спадкоємцем майна після померлого батька, та зазначене підтверджується наявними у справі матеріалами.
Крім того, судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019 у справі № 640/16577/19, адміністративний позов ОСОБА_2 було задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення ОСОБА_2 відсотку грошового забезпечення з 83% до 70% у ході перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 01.01.2018 року по 05.03.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві з 05.03.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» без обмежень її розміру, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Крім того, судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 у справі № 640/23538/20, позов ОСОБА_2 було задоволено, та, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
З листа Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві від 20.03.2023 року вбачається, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2019 у справі № 640/16577/19 Головним управлінням було проведено перерахунок пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням та здійснено нарахування коштів за період з 01.01.2018 по 19.02.2020 в сумі 29 976 грн 78 коп, яка підлягала виплаті в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Також, зі змісту зазначеного листа вбачається, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2021 у справі № 640/23538/20 Головним управлінням було проведено перерахунок пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням та здійснено нарахування коштів за період з 01.03.2019 по 31.12.2019 в сумі 19 094 грн 70 коп, яка підлягала виплаті в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Постановою приватного нотаріуса від 02.05.2025 року, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_1 на недоотриману пенсію після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю документу, що підтверджує право на отримання ОСОБА_2 недоотриманої пенсії.
Докази на підтвердження звернення позивача із заявою про заміну стягувача у справі № 640/16577/19 та у справі № 640/23538/20, в матеріалах справи відсутні.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог суд приймає до уваги те, що відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Стаття 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частини 1, 2 статті 1223 ЦК України визначають, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Стаття 1227 ЦК України визначає, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно з частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Крім того, при вирішенні даного спору, суд вважає за необхідне вказати про те, що висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 26.06.2019 у справі № 284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 08.04.2022 у справі № 428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30.11.2022 справа № 638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера).
Суд касаційної інстанції неодноразово вказував на те, що тільки у змагальному судовому процесі, суд відповідної юрисдикції має можливість, зокрема, встановити, необхідні для вирішення спору щодо виплати неодоотриманої за життя суми пенсії, фактичні обставини, зокрема, поточну суму заборгованості органу Пенсійного фонду, яка виникла, зокрема, у зв'язку з невиконанням рішення суду за життя пенсіонера, шляхом витребування у органу пенсійного фонду відповідної довідки із зазначенням конкретної суми, яка залишилася невиплаченою; статус позивача у справі щодо стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (член сім'ї/особа, що перебувала на утриманні померлого пенсіонера/спадкоємець); наявність інших осіб з аналогічним статусом, які також претендують/мають право на отримання недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера; дату звернення позивача із заявою до пенсійного фонду про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера; подання позивачем всіх необхідних документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1; процедури, за якої у особи виникло відповідне право (суд має встановити, в якому порядку особа звернулася за недоотриманою пенсією у зв'язку зі смертю пенсіонера - як член сім'ї, який проживав разом із пенсіонером на день його смерті/особа, яка перебувала на його утриманні або як спадкоємець).
Таким чином, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також беручи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії, вказане процесуальне питання, у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 28.11.2023 у справі № 420/244/20, від 05.12.2023 у справі № 420/18164/21 та від 15.12.2023 у справі №805/2628/18-а.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20)).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Верховного Суду у справі № 916/3156/17 від 4 червня 2019 р.).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).
Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року по справі № 910/3009/18 зробила висновок, що ефективний спосіб захисту прав повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права 2) в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим) 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
У даній справі встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , а також позивач вчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, в тому числі на недоотриману пенсію.
Так, з матеріалів справи вбачається, що за життя спадкодавця на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019 у справі № 640/16577/19 відповідачем було проведено перерахунок пенсії та нараховано до виплати в порядку черговості кошти в сумі 29 976 грн 78 коп., а також на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 у справі № 640/23538/20 відповідачем було проведено перерахунок пенсії та нараховано до виплати в порядку черговості кошти в сумі 19 094 грн 70 коп.
Однак, зазначені суми пенсії, що належали батьку позивача на загальну суму 49 071 грн 48 коп., - залишилися неодержаними у зв'язку з його смертю, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.
Наведені вище вимоги закону та наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що позивач успадкував належні спадкодавцю суми пенсії, відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому у даному спорі позивачем було обрано вірний спосіб захисту порушених прав шляхом пред'явлення позовної вимоги про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду, задоволення якої, на переконання суду, в повній мірі призведе до захисту порушених спадкових прав позивача.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, позивачем було обрано вірний спосіб захисту своїх прав, та стороною відповідача жодними доказами доводи позову спростовані не були, а відтак суд вважає, що наявні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача заявленої суми коштів, що належала спадкодавцю за життя, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп. підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену пенсію в загальному розмірі 49 071 (сорок дев'ять тисяч сімдесят одна) грн 48 коп, що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повні ім'я та найменування сторін:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ЄДРПОУ 42098368, адреса: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16.
Суддя Андрій АНОХІН