Справа № 761/35572/25
Провадження № 2/761/3771/2026
02 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.
за участі секретаря Решти Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (далі - ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить стягнути з останнього на користь позивача інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі 42847,98 грн., нараховані за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року відповідно до ст. 625 ЦК України на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11045931000 від 26.09.2006 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.
В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2009р. у справі № 2-1542/2009 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11045931000 від 26.0.2006 у розмірі 78 185, 99 грн. та судові витрати. В подальшому, позивач набув право вимоги за кредитним договором та згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 06.04.2020р. був замінений в якості стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-1542/2009. Представник позивача зазначає, що рішення суду від 16.02.2009 року у справі № 2-1542/2009 виконано шляхом примусового стягнення грошових коштів з боржника, а виконавче провадження закрито, що підтверджується постановою приватного виконавця Татарченка В.Г. про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 04.08.2022 року. Представник позивача вказує, що оскільки боржник тільки у період з 12.05.2021 року по 07.06.2022 року виконав рішення суду від 16.02.2009 року - період з 16.02.2009 року по 07.06.2022 року є періодом, за який відповідач порушив умови грошового зобов'язання.
Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 року матеріали справи передані для розгляду судді ОСОБА_2 .
На підставі розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи від 02.03.2026 року № 01-08-402, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, матеріали справи на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 року передані для розгляду судді Романишеній І.П.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав заяву, відповідно до змісту якої просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, з приводу ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, правом подачі відзиву не скористався.
З матеріалів справи вбачається, що судову повістку про виклик до суду, копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву відповідачу направлено рекомендованими листами, проте на адресу суду повернулися конверти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням неявки всіх учасників справи у судове засідання, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення - 02.04.2026 року, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022р., справа № 1519/2-5034/11.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, які встановлені судом.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2009р. (справа № 2-1542/2009) позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11045931000 від 26.09.2006 в розмірі 78 185,99 грн., 781, 86 грн. судового збору та 30,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення.
08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого до останнього перейшло право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання зобов'язань за кредитними та забезпечувальними договорами.
11.05.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» відповідно до вимог чинного законодавства України, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-03-26-000011-b від 17.04.2019, був укладений Договір №1370/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11.05.2019 відбулася заміна кредитора у зобов?язанні шляхом відступлення ПАТ «Дельта Банк» на користь Товариства прав вимоги за Договором про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11045931000 від 26.09.2006р., укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.04.2020р. (справа № 761/26728/16-ц, провадження 6/761/234/2020) замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання виконавчого листа № 2-1542/2009, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення боргу з ОСОБА_1 по цивільній справі № 2-1542/2009, а також видано дублікат виконавчого листа по даній справі та поновлено строк його пред'явлення до примусового виконання.
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 04.08.2022 року з боржника було стягнуто суму коштів, достатню для задоволення вимог стягувача за виконавчим листом, оплати основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2009р. виконано повністю.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За правилами ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що: "у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань".
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові Верховного Суду від 06.08.2018 по справі № 361/7939/2015ц вказано, що суд в оцінці обґрунтованості вимог позивача виходить з того, що зволікання відповідача з виконанням рішення суду, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов'язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц зроблено висновок, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
З огляду на викладені висновки Верховного Суду, які відповідно ч. 4 ст.263 ЦПК України враховуються судом щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати від відповідача застосування наслідків порушення виконання рішення у вигляді сплати штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України.
У ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання і способом захисту майнового права кредитора.
Позивач правомірно обмежив період нарахування з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року:
Обчислення строку позовної давності здійснено з урахуванням продовження на період дії карантину (Закон № 540-ІХ).
Нарахування припинено з 24.02.2022 року, оскільки з цієї дати Закон № 2120-ІХ звільнив позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, на період дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після його припинення.
Представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є математично вірним і відповідає вимогам законодавства.
Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідачем не надано доказів щодо спростування заявленої суми заборгованості, в тому числі, не здобуто таких доказів під час розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене та те, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2009р. було виконано в повному обсязі лише 07.06.2022р., суд вважає правильним стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати та 3 % річних за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, а саме: інфляційні втрати у розмірі 32 136, 95 грн. та 3 % річних у розмірі 10 711, 03 грн.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався представник позивача у позовній заяві, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.
На підставі викладеного, ст. 525, 526, 527, 625 ЦК України, керуючись ст. 4-5, 12-13, 133, 141, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська факторингова компанія розвитку» нараховані за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 32 136, 95 грн. та 3 % річних у розмірі 10 711, 03 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська факторингова компанія розвитку» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028, 00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Реквізити сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку»: ЄДРПОУ 34615314, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40;
ОСОБА_1 : рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 02.04.2026 року.
СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА