Справа № 761/3991/26
Провадження № 1-кс/761/3659/2026
11 лютого 2026 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва ОСОБА_1 , перевіривши клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України підполковника юстиції ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22024230000000209 від 11.05.2024, за підозрою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 11-2 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,
до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України підполковника юстиції ОСОБА_2 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22024230000000209 від 11.05.2024, за підозрою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України про арешт майна, а саме нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 через володіння корпоративними правами ТОВ «ЛДК» та ТОВ «ТЕМП-ЛЮКС», з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла висновку про необхідність його повернення прокурору для усунення недоліків, виходячи із наступного.
Так, відповідно до ч.2 ст. КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до положень статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Слідчим суддею встановлено, що у клопотанні слідчого не наведено конкретних передбачених ст.170 КПК України правових підстав для накладення арешту на майно.
Так, у клопотанні порушується питання про накладення арешту на нерухоме майно юридичних осіб, стосовно яких кримінальне провадження не здійснюється, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Стосовно вказаних юридичних осіб кримінальне провадження не здійснюється, а відтак відсутні правові підстави для застосування щодо таких юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Враховуючи, що дані юридичні особи, питання про арешт майна йде мова у клопотанні, не фігурують у відомостях, що внесені в ЄРДР, такі юридичні особи фактично являються третіми особами, щодо майна яких порушується питання про арешт.
При цьому, супереч положенням с. 64-2 КПК України з клопотанням про арешт до суду звернувся слідчий за погодженням з прокурором, а не прокурор, як вимагає встановлена правова процедура.
Слід звернути увагу, що відповідно до положень ч. 1 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Тобто, майно яке належить засудженому на праві власності.
Правова підстава для арешту майна у даному клопотанні зазначена взагалі некоректно, що судом розцінюється, як відсутність посилання напідстави та мету, відповідно для арешту майна.
Отже, у клопотанні про арешт майна належним чином не наведено підстави та мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Так, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичної особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У випадку внесення клопотання про арешт майна без додержання вимог ст. 171 КПК України, слідчий суддя повертає його прокурору для усунення недоліків в строк, який не перевищує 72 годин.
Зважаючи на положення ст. 2 КПК України, для досягнення завдань кримінального провадження, слідчий суддя вважає за доцільне, повернути прокурора дане клопотання та надати можливість усунути недоліки, з метою надання слідчому суду конкретних доказів необхідності арешту даної нежитлової будівлі.
З урахуванням наведеного, оскільки слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 КПК України, клопотання підлягає поверненню прокурору із встановленням строку у сімдесят дві години для усунення наведених вище недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 26, 170, 171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України підполковника юстиції ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22024230000000209 від 11.05.2024, за підозрою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 11-2 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, повернути прокурору з встановленням строку у сімдесят дві години з моменту отримання клопотання для усунення наведених вище недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1