Справа №760/3758/26 1-кс/760/2222/26
02 березня 2026 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власників майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , АТ «МОНОМАХ» - адвоката ОСОБА_6 , прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_6 , подане в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , АТ «МОНОМАХ», про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 42024110000000288 від 15.08.2024,
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника власників майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , АТ «МОНОМАХ» - адвоката ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.07.2025 в рамках кримінального провадження № 42024110000000288 від 15.08.2024 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Дане клопотання обґрунтовується тим, що 22.07.2025 в рамках кримінального провадження № 42024110000000288 від 15.08.2024 слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва задоволено клопотання сторони обвинувачення та накладено арешт на майно, вилучене 10.06.2025 в офісі АТ «МОНОМАХ» за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Комунальна, 10.
Згідно з ухвалою від 22.07.2025 арешт накладено з метою збереження речових доказів. Також в обґрунтування клопотання зазначає, що з моменту проведення обшуку та вилучення вказаних речей пройшло понад 250 днів, що є достатнім часом для слідства на огляд вилучених ноутбука, системного блока, мобільного телефону, флеш накопичувача та зняття інформації з цих пристроїв.
У зв'язку з тим, що у застосуванні даного заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, звернувся з відповідним клопотанням у порядку ст.174 КПК України.
У судовому засіданні представник власників майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , АТ «МОНОМАХ» - адвокат ОСОБА_6 подане клопотання підтримав та просив задовольнити із зазначених у ньому підстав.
Прокурор у судовому засіданні частково заперечував щодо задоволення клопотання. Вважав ухвалу слідчого судді про арешт майна законною та обґрунтованою. Заперечував проти скасування арешту мобільного телефону темно-синього кольору марки iPhone 15 Pro Max та флеш накопичувача срібного кольору, марки T&G, посилаючись на те, що наразі необхідність у подальшому обмеженні прав власників у формі арешту зазначеного майна не відпала. Щодо скасування арешту ноутбука сірого кольору марки НР, S/N: 5CD9455JJJ, із зарядним пристроємта системного блока чорного кольору марки Samsung із системним блоком марки НР, S/N: CZC0235N1H та зарядним пристроємпоклався на розсуд суду. Досудове розслідування завершено, наразі триває стадія відкриття матеріалів кримінального провадження.
Вислухавши думку учасників провадження, ретельно дослідивши клопотання, а також надані стороною захисту у ході судового розгляду документи, слідчий суддя прийшов до таких висновків.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Судом встановлено, що 10.06.2025 в офісі АТ «МОНОМАХ» за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Комунальна, 10 проведено обшук, у ході якого виявлено та вилучено майно, зазначене у клопотанні.
У свою чергу, 22.07.2025 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва накладено арешт на вилучене майно.
Як убачається зі змісту вищевказаної ухвали, метою накладення арешту на майно є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Водночас, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", та рішення у справі "Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").
Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами (арешт майна, з забороною їх відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні), які застосовуються, а метою, яку прагнуть досягти, зокрема отримання фактичних даних обставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
При цьому, слідчим суддею в ході судового розгляду не встановлено доказів того, що такий захід забезпечення як арешт майна, яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , виправдовує подальше втручання держави у право на мирне володіння належним їм майном.
Так, прокурором у судовому засіданні не спростовано доводи сторони захисту про необхідність скасування арешту на зазначене вище майно, не надано слідчому судді переконливих аргументів, що у подальшому арешті вилучених у ході проведення обшуку 10.06.2025 речей вбачаються ознаки речових доказів, а відтак, накладення арешту сприяє встановленню важливих для даного кримінального провадження обставин.
Більш того, прокурором не надано жодних даних, що у період дії арешту майна взагалі проводилися чи проводяться будь-які слідчі та/або процесуальні дії щодо вилученого майна у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема щодо призначення та проведення відповідних експертних досліджень, так і не встановлено в ході судового розгляду, що органом досудового розслідування вживаються заходи, спрямовані на отримання інформації, що міститься в ноутбуці та системному блоці, та її значення для встановлення фактичних обставин у кримінальному провадженні.
Разом з тим, в частині іншого вилученого майна, а саме: мобільного телефону темно-синього кольору марки «iPhone 15 Pro Max» S/N: HQQ3JFMG2Y та флешнакопичувача срібного кольору, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_6 , з огляду на те, що клопотання сторони захисту із доданими до нього матеріалами не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.07.2025, що дає слідчій судді підстави дійти висновку, що необхідність арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала.
Вбачається, що протоколом огляду від 14.07.2025 оглянуто телефон, прокурором у судовому засіданні підтверджено та обґрунтовано необхідність продовження арешту щодо вилученого телефону.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.07.2025 в рамках кримінального провадження № 42024110000000288 від 15.08.2024 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Керуючись вимогами ст.ст. 98, 170, 171, 173, 174, 309, 369-372 КПК України, слідча суддя,-
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати накладений в рамках кримінального провадження № 42024110000000288 від 15.08.2024 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.07.2025 (справа №760/15915/25), арешт на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Комунальна, 10, а саме:
- ноутбук сірого кольору марки НР, S/N: 5CD9455JJJ, із зарядним пристроєм (робочий комп'ютер ОСОБА_4 );
- системний блок чорного кольору марки Samsung із системним блоком марки НР, S/N: CZC0235N1H та зарядним пристроєм робочий комп'ютер ОСОБА_3 .
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1