Справа №760/29050/24 2/760/8673/26
26 березня 2026 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омельяненко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У листопаді 2024 року представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за Кредитним договором № 15.05.2024-1000002671 від 15.05.2024 у розмірі 8000,00 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 15.05.2024 між товариством та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 15.05.2024-1000002671.
Відповідно до умов вказаного договору, позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн. строком на 98 днів.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за цим договором виконано в повному обсязі, однак ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на день подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 23784,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000,00 грн., процентах у розмірі 10584,00 грн., комісія в розмірі 1200,00 грн., неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого забов'язання у розмірі 4000,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
У зв'язку з викладеним позивач просить позов задовольнити.
13 листопада 2024 року автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Усатову І.А.
Ухвалою від 02 грудня 2024 року відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
07.01.2025 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача вказав, що позов визнають частково в сумі 15840,00 грн.: 8000,00 грн. заборгованість за сумою кредиту (тіло) та 7840,00 грн. заборгованість за процентами. Відповідач не визнає стягнення процентів у розмірі 2744,00 грн (з розрахунку 10584,00 грн. - 7840,00 грн.), комісії у розмірі 1200,00 грн., неустойки в розмірі 4000,00 грн.
Використана позивачем в розрахунку процентна ставка на рівні 1.35% суперечить ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування». Розрахунок процентів 98 днів *1%*8000,00 грн. = 7840,00 грн. Отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за кредитним договором проценти за користування кредитними коштами протягом 98 днів у розмірі 7840,00 грн.
Щодо комісії зазначив, що комісія в розмірі 1200,00 грн. включена до загальних витрат за споживчим кредитом відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема в проценти за кредитом. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, які саме послуги за вказану плату надаються позивачем відповідачу, тому вищевказана сума не підлягає задоволенню. Що стосується неустойки представник зазначив, що вона нарахована в період дії в Україні воєнного стану, а тому підлягає списанню. Просив позов задовольнити частково та вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору у зв'язку з частковим визнанням позову відповідачем.
13.01.2025 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Суд встановив, що 15.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір (оферти) № 15.05.2024-100002671, згідно з яким позичальник отримав кредит у розмірі 8000 грн. 00 коп. строком на 98 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту - 20.08.2024. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Відповідачем електронним цифровим підписом підписано, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000 грн. 00 коп., отже акцептовано умови договору.
Відповідачем під час укладання кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.
Судом встановлено, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії), заявка кредитного договору № 15.05.2024-100002671 (кредитної лінії), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 15.05.2024-100002671 (кредитної лінії), інформаційне повідомлення позичальника підписані відповідачем ОСОБА_1 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором Е242. Підписанням відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.
Згідно квитанції іpay.ua №2462551613 - на картковий рахунок № НОМЕР_1 було перераховано 8000 грн. Призначення: видача за договором кредиту № 15.05.2024-100002671.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 15.05.2024-100002671 від 15.05.2024, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 15.05.2024-100002671 від 15.05.2024 становить: 8 000,00 грн. - основний борг; 10 584,00 грн. - проценти; 1 200,00 грн. - комісія; 4 000,00 грн. - неустойка. Разом - 23 784,00 грн.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Із змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, відповідно до статей 549 - 552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно був укладений договір про надання кредитних коштів. Факт отримання грошових коштів за кредитним договором відповідачем не заперечуються.
З огляду на вказане, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 15.05.2024 був укладений кредитний договір №15.05.2024-100002671 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, відповідач ОСОБА_1 не виконав свої кредитні зобов'язання щодо повернення коштів, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за основним боргом в розмірі 8000 грн. 00 коп. та процентами в розмірі 10584,00 грн.
Заперечення відповідача щодо нарахування комісії суд не приймає до уваги. Комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності , розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною, ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана. Відповідач не надав суду доказів, звернення до суду щодо визнання недійсним кредитного договору в цій частині, тому вимоги про стягнення комісії підлягають до задоволення.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У той же час зазначаємо, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.
Так відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Кредитний договір з відповідачем був укладений 15.05.2024, тобто після набуття чинності змін до ЗУ «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отриманні кредиту (позики), в той час як ЗУ «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.
Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ «Про споживче кредитування».
Зважаючи на викладене, нарахування неустойки за прострочення відповідачем виконання зобов'язання є правомірною.
Позивачем за кредитним договором нарахована неустойка у розмірі 4000,00 грн. За який період і за яке невиконання чи неналежне виконання кожного окремого зобов'язання вона нарахована з розрахунку заборгованості неможливо встановити, тому перевірити, що неустойка нарахована відповідно до п. 15 заявки кредитного договору, тому суд вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами її нарахування, тому вимоги в цій частині до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.
Також, повідомляємо, що відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Всупереч умовам укладеного між сторонами договору та наведеним нормам закону відповідач порушив строки погашення заборгованості за кредитом, про що свідчить розрахунок заборгованості за договором, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за спірним договором у розмірі 19784,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 10584,00 грн., комісії в розмірі 1200,00 грн.
Зважаючи на викладене, в іншій частині в позові необхідно відмовити.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача суму судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2015,15 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032) заборгованість за Кредитним договором №15.05.2024-100002671 від 15.05.2024 у розмірі 19784 (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 10584,00 грн., комісії в розмірі 1200,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032) 2015 (дві тисячі п'ятнадцять) гривень 15 копійок сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І.А.Усатова