СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/706/26 ун. № 759/26509/25
02 квітня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
розглянувши в приміщенні суду під час підготовчого судового провадження за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь Донецької області, українець, гр-н України, освіта середня, не працює, зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, клопотання сторін провадження щодо заходів забезпечення, -
сторони провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_6 , інший учасник провадження - представник потерпілого ТОВ «Альвар» - ОСОБА_7 ,
Вказаний обвинувальний акт надійшов до суду 05 листопада 2025 року.
У судові засідання 24 листопада, 17 грудня 2025 року та 07 січня 2026 року обвинувачений не прибув без поважних причин, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений. Також, під час судового провадження до обвинуваченого застосовувався привід, який залишився не реалізованим. У зв'язку із ухиленням від суду обвинувачений ОСОБА_3 13 січня 2025 року був оголошений у розшук і було надано дозвіл на його затримання та доставку для суду для розгляду клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
22 січня 2026 року ОСОБА_3 був затриманий і доставлений в судове засідання, у зв?язку із чим 23 січня 2026 року судове провадження відновлено, а до обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід - ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ на строк 60 днів, тобто з 22 січня по 22 (включно) березня 2026 року з утриманням його у ДУ «Київський слідчий ізолятор». Одночасно альтернативно визначена обвинуваченому застава в розмірі 133 120 грн., після внесення якої 03 березня 2026 року ОСОБА_3 був звільнений з під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України, з покладенням строком на два місяця з дня звільнення з під варти, тобто до 03 травня 2026 року, обов'язків, передбачені п. п. 1-3 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_6 24 березня та повторно 30 березня 2026 року подав ідентичні клопотання про скасування запобіжного заходу у виді застави та повернення застави заставодавцю. Своє клопотання мотивує тим, що 13 березня 2026 року ОСОБА_3 в межах іншого кримінального провадження за ч. 4 ст. 185 КК України був затриманий і 14 березня 2026 року взятий під вартою до 11 травня 2026 року також з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, що свідчить про одночасну дію двох різних запобіжних заходів, що є, на думку захисту, алогічним, адже перебувати під вартою та дотримуватися обов?язків, визначених ухвалою Святошинського райсуду від 23 січня 2026 року є неможливим. Таким чином, як підсумовує захисник у своєму клопотанні, оскільки ОСОБА_3 вже перебуває під вартою в іншому провадженні, ризики, які забезпечувала застава, фактично нівелюються самим фактом ув?язнення, тому просить скасувати запобіжний захід у виді застави в даному провадженні.
У судовому засіданні захисник наполягав на розгляді свого клопотання в інтересах обвинуваченого у його відсутність та просив його задовольнити.
Прокурор, якого підтримав представник потерпілого, заперечував проти задоволення клопотання захисту, вважаючи його безпідставним.
Обвинувачений, який утримується під вартою в межах іншого кримінального провадження, в дане судове засідання не прибув з поважних причин.
Заслухавши думку сторін провадження, дослідивши заявлене захистом клопотання, вивчивши матеріали судового провадження, вважаю, що клопотання захисника про скасування запобіжного заходу у виді застави задоволенню не підлягає. При цьому, суд бере до уваги таке.
Як свідчать матеріали судового провадження, є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування) і на це, окрім іншого, вказує фактичне ухилення останнього від суду, пов'язане з невиконанням процесуальних обов'язків. Обвинувачений виклики суду ігнорував, рухом відкритого щодо нього кримінального провадження не цікавився, про себе та зміну місця перебування не повідомляв, що свідчить про його ухилення від суду, у зв'язку з чим був оголошений у розшук.
Крім того, суд приймає до уваги на виконання вимог ст. 178 КПК України і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який з огляду на його притягнення до кримінальної відповідальності за серію злочинів, вчинених після направлення цієї справи до суду, схильний до вчинення кримінальних правопорушень, не має стійких соціальних зв'язків в місті Києві, а його неповнолітньою дитиною опікуються дідусь та бабуся.
Разом з тим, обираючи найбільш суворий запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд знайшов підстави для призначення розміру застави, який здатен забезпечити свою функцію запобіжника, і така застава була сплачена.
Враховуючи все викладене, не можна вважати, що виникли підстави, які вказують на зменшення встановлених судом ризиків (ст. 177) чи зменшення небезпечності особи обвинуваченого в контексті обставин, передбачених ст. 178 КПК України.
Доводи захисту про недоцільність запобіжного заходу в одному кримінальному провадженні через обраний такий захід в іншому - не ґрунтуються на процесуальному законі, за яким захід забезпечення обирається індивідуально в межах кожного кримінального провадження окремо.
Враховуючи обставини провадження, процесуальну поведінку обвинуваченого, спрямовану на ухилення від суду та продовження ним протиправної діяльності, суд не знаходить підстави для скасування раніше обраного виду заходу забезпечення в у виді застави, яка залишається здатною забезпечити свою функцію запобіжника не залежно від перебігу інших кримінальних проваджень, в яких обвинувачений також притягується до кримінальної відповідальності.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 197, 201, 205, 314-316 КПК України, суд, -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_6 від 24 та повторно 30 березня 2026 року про скасування запобіжного заходу у виді застави та повернення застави заставодавцю - залишити без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно та не підлягає окремому оскарженню.
СУДДЯ ОСОБА_1