Запорізької області
21.01.08 Справа № 15/380/06-7/107/07
Суддя Кутищева Н.С.
Позивач Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго», м. Дніпропетровськ
Відповідач Державне підприємство НАЕК “Енергоатом», м. Київ, в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область.
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
Від позивача: Шаховський С.А., дов. № 369 від 19.07.2006р.
Від відповідача: Марініч Н.В., дов. № 3931 від 26.11.2007р.
Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго» про стягнення з Державного підприємства НАЕК “Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» 1 748 400 грн. 19 коп.
Позивач обґрунтував позовні вимоги обставинами, що викладені в позовній заяві, як на нормативне та документальне обґрунтування посилається на договір комісії № 484 (2) 99У від27.09.1999р., ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області № 552 від05.03.2006р. справа № 15/380/06 була передана на розгляд судді Кутіщевій Н.С.
Ухвалою суду від 05.03.2007р. справа № 15/380/06 прийнята до провадження, справі присвоєно № 15/380/06-7/107/07, судове засідання призначено на 11.04.2007р.
Ухвалою суду від 16.03.2007р., в зв'язку з надходженням запиту Запорізького апеляційного господарського суду, провадження по справі було зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду Запорізької області.
Ухвалою суду від 09.01.2008р., в зв'язку з усуненням обставин, які спричинили зупинення провадження по справі, провадження по справі було повалено, судове засідання призначено на 21.01.2008р.
Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених в поясненнях (відзиві) на позовну заяву, заявив клопотання про застосування строку позовної давності та просить відмовити в задоволенні позову.
Клопотання подано згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду.
Позивач підтримав заявлені позовні вимоги.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами або іншими учасниками судового процесу.
За клопотанням представників сторін судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд находить позовні вимоги, такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
27.09.1999р. між ВП ЗАЕС та ТОВ «Елпром»був укладений договір комісії № 484
(2)99У, згідно з яким ТОВ «Елпром»(комісіонер) зобов'язався, за дорученням ВП ЗАЕС, здійснювати укладання договорів та зовнішньоекономічні операції на поставку компресорів марки ВШВ-ІЗ/230М.
Пунктом 2.3. договору № 484 (2)99У від 27.09.1999р. встановлено, що ВП ЗАЕС зобов'язується сплатити послуги ТОВ «Елпром»в розмірі, встановленому в додатковій угоді на підставі наданого звіту та акту виконаних робіт.
На виконання умов п. 2.3. договору № 484 (2)99У від 27.09.1999р., між ВП ЗАЕС та ТОВ «Елпром» підписані звіт комісіонера від 03.04.2000р. та акт виконаних робіт від 03.04.2000р. на суму 8529 713,52 грн.
27.03.2003р. між ТОВ «Елпром»та СП ТОВ «Еліком»укладений договір поруки № 01-ЕЕ/02, згідно з яким останнє зобов'язується відповідати перед ТОВ «Елпром»за виконання ВП ЗАЕС своїх зобов'язань за договором № 484 (2)99У від 27.09.1999р.
СП ТОВ «Еліком»свої зобов'язання за договором виконало, що підтверджується актом взаємозаліку між ТОВ «Елпром»та СП ТОВ «Еліком»станом на 19.06.2002р. на суму 1 246 978,98 грн. та платіжним дорученням № 2 від 04.06.2002р. на суму 529 800,00 грн., всього на суму 1 776 778,98 грн.
Листом від 27.05.2002р. ТОВ «Елпром»повідомило ВП ЗАЕС, що право вимоги за договором № 484 (2)99У від 27.09.1999р. перейшло до СП ТОВ «Еліком».
27.03.2003р. між СП ТОВ «Еліком»та ТОВ «Інвестиційно-консалтингова компанія»укладений договір уступки права вимоги № У-1-03, відповідно до умов якого останнє набуло прав кредитора ВП ЗАЕС за договором № 484 (2)99У від 27.09.1999р. в розмірі 1 775 910,37 грн.
Листом від 28.03.2003р. СП ТОВ «Еліком»повідомило ВП ЗАЕС про те, що право вимоги перейшло до нового кредитора - ТОВ «Інветиційно-консалтингова компанія».
31.03.2003р. між ТОВ «Інвестиційно-консалтингова компанія»та ВАТ «Дніпрообленерго»укладений договір уступки права вимоги № У-2-03, згідно з яким до позивача перейшло право вимоги боргу ВП ЗАЕС в розмірі 1 775 910,37 грн. за договорами № 1035/97 від 10.02.1997р. та № 484 (2)99У від 27.09.1999р.
Повідомленням № 104 від 31.02.2003р. ВП ЗАЕС було проінформовано про уступку права вимоги ТОВ «Інветиційно-консалтингова компанія»та ВАТ «Дніпрообленерго».
Пунктом 2.5. договору № 484 (2)99У від 27.09.1999р. передбачено, що порядок, строк та форми оплати визначаються сторонами в додатковій угоді.
Будь-які угоди, якими сторони погодили строк виконання ВП ЗАЕС своїх зобов'язань між перед ТОВ «Елпром»не укладались, що також встановлено рішенням господарського суду від 08.08.2005р. у справі № 26/7-15/147.
Згідно зі ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Статтею 165 Цивільного кодексу УРСР (що діяла на час підписання сторонами договору) передбачено, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.
Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.
Виходячи з змісту ст. 197 Цивільного кодексу УРСР уступка права вимоги кредитором іншій особі є одним з випадків заміни осіб в зобов'язанні, наслідки якої полягають в наступному:
- первісний кредитор перестає бути учасником зобов'язання;
- замість нього в зобов'язання вступає нова особа;
- змінюється суб'єктний склад зобов'язання.
Статтею 198 Цивільного кодексу УРСР кредитор, який уступив вимогу іншій особі, зобов'язаний передати їй документи, що свідчать про право вимоги.
28.03.2003р. ВП ЗАЕС отримав лист № 03/03 від 26.03.2003р. СП ТОВ «Еліком», яке, на підставі ст. 165 Цивільного кодексу УРСР, вимагало погашення заборгованості
за договором № 484 (2)99У від 27.09.1999р. протягом 7-ми днів, тобто до 04.04.2003р.
Враховуючи положення статті 198 Цивільного кодексу УРСР, СП ТОВ «Еліком»під час укладання договору уступки права вимоги з ТОВ «Інветиційно-консалтингова компанія»повинно було передати всі документи, які свідчать про право вимоги, в тому числі лист № 03/03 від 26.03.2003р., який свідчить про направлення першої вимоги.
Статтею 77 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що зміна осіб у зобов'язанні не тягне за собою зміни строку позовної давності.
Строк позовної давності по стягненню з відповідача заборгованості за договором № 484 (2)99У від 27.09.1999р. сплинув 04.04.2006р., а позивач звернувся до суду з позовною заявою 17.07.2006р.
Згідно ст. 161 ЦК України, діючої на момент господарських взаємовідносин сторін, згідно з умовами договору, в редакції 1963р., зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в встановлений строк, згідно з вказівками закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок, згідно зі звичайно пред'явленими вимогами.
Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України.
Відповідно до ст. 6 ЦК УРСР, що діяв на час господарських взаємовідносин сторін в редакції 1963р., захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом. Порушене право підлягає захисту шляхом подання позову. Загальний строк для захисту прав особи, право якої порушено (позовна давність), згідно ст. 71 ЦК УРСР, встановлено в три роки.
Аналогічна норма передбачена ст. 256 ЦК України.
Згідно ст. 76 ЦК УРСР, що діяв на час господарських взаємовідносин сторін в редакції 1963р., перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення свого права (аналогічна норма передбачена також ст. 261 ЦК України). Виняток з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлені законодавством.
Таким чином, на момент пред'явлення позову 17.07.2006р., строк позовної давності за даними вимогами закінчився.
Позивачем клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності, який міг бути пропущений із поважних причин, не заявлялось.
Суд вивчивши матеріали справи та враховуючи клопотання відповідача заявлене на підставі п. 3 ст. 267 ЦК України, не вбачає поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності.
Вищезазначені норми ЦК УРСР (редакція 1963р.) узгоджуються зі ст.ст. 253, 256, 257, 260, 261 ЦК України (редакція 2003р.).
Виходячи з вищевикладеного, у задоволені позову слід відмовити.
Таку правову позицію викладено в постанові Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 28.01.2003р.
Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 3, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня його прийняття.
Суддя Н.С. Кутіщева