Справа № 2-а-99/11
18 січня 2011 року Печерського районного суду м. Києва у складі:
Головуючого судді Вовк С. В. ,
при секретарі Горовій Н. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньої патрульної служби Первомайської роти дорожньої служби УДАЇ УМВС України у Миколаївській області Бурятинського Ігоря Віталійовича про визнання протоколу недійсним та скасування постанови, -
У грудні 2010 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до відповідача інспектора ДПС Первомайської роти дорожньої служби УДАІ УМВС України у Миколаївській області Бурятинського І.В. про визнання протоколу недійсним та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Відповідач інспектор ДПС Первомайської роти дорожньої служби УДАІ УМВС України у Миколаївській області Бурятинський І.В. суб'єкт владних повноважень у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. За правилом ч. 4 ст. 128 КАС України, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вислухавши пояснення позивача, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 14.12.2010 р. інспектором ДПС Первомайської роти дорожньої служби УДАІ УМВС України у Миколаївській області Бурятинським І.В. було винесено оскаржуваний протокол та оскаржувану постанову серія ВЕ № 306192 в справі про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч. 1 КУпАП (а. с. 7-8).
Із вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1, 14.12.2010 р. о 10-30 год., на ділянці 97-98 кілометрів траси Кіровоград-Платоново по території Миколаївської області, керуючи автомобілем «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 114 км/год, чим перевищив в населеному пункті встановлену швидкість руху на 24 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом «Беркут 0801123».
Позивач вказав, що зазначена ділянка дороги має по одній смузі для руху в кожному напрямку, які розділені суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1 згідно Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 надав фотокартки цієї дороги.
Також інспектор зазначає, що ОСОБА_1 порушив п. 12.6.г Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП.
На ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена за ст. 122 ч. 1 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність водія за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходів, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до п. 12.6. Правил дорожнього руху України, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю:
а) автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють перевезення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам - не більше 80 км/год.; (Підпункт «а» пункту 12.6 в редакції Постанови КМ № 876 від 01.10.2008)
б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год;
в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, - не більше 60 км/год;
г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) - не більше 90 км/год;
ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год. (Підпункт «ґ» пункту 12.6 в редакції Постанови КМ № 395 від 22.04.2009).
Розділ 1 «Загальні положення» Правил дорожнього руху визначає, що «розділювальна смуга - виділений конструктивно або за допомогою суцільних ліній дорожньої розмітки 1.1 або 1.2 елемент автомобільної дороги, який розділяє суміжні проїзні частини. Розділювальна смуга не призначена для руху або стоянки транспортних засобів. За наявності на розділювальній смузі тротуару по ньому дозволяється рух пішоходів».
Позивач зазначає, що з урахуванням вимог ст. 122 КУпАП перевищення ним встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів не було, оскільки підпункт «ґ» пункту 12.6 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 395 від 22.04.2009 р. дозволяє рух зі швидкістю не більше 110 км/год.
Також позивач пояснив, що на його заперечення по суті із пред'явленням примірника Правил дорожнього руху із змінами і доповненнями, зазначений інспектор ДПС відповів, що у його примірнику Правил дорожнього руху такі зміни відсутні, про них він нічого не знає і встановлена швидкість не більше 90 км/год, тобто він, на його думку, перевищив встановлену швидкість на 24 км/год.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З боку відповідача заперечень проти адміністративного позову або доказів правомірності їхнього рішення та дії до суду не надходило.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, а саме в частині скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Вимога позивача щодо визнання протоколу про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 № 184301 від 14.12.2010 р. недійсним не підлягає задоволенню, оскільки така процедура не передбачена діючим КАС України. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 21, 71, 128, 158-163, 171-2 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора дорожньої патрульної служби Первомайської роти дорожньої служби УДАЇ УМВС України у Миколаївській області Бурятинського Ігоря Віталійовича про визнання протоколу недійсним та скасування постанови - задовольнити частково.
Скасувати Постанову серії ВЕ №306192 в справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
В решті задоволення вимог позову відмовити.
Постанова є остаточної і оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Вовк