Справа № 199/3616/26
(3/199/1301/26)
іменем України
02.04.2026 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Лисенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має посвідчення водія серії НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП,
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 14.03.2026 зазначено: «14.03.2026 о 01:03 годині ОСОБА_1 у місті Дніпрі по вул. Передова, 233, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 217230», н.з. НОМЕР_2 , не виконав законну вимогу поліцейського про зупинку, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маяка синього та червоного кольору та подачею спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху».
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщеним про дату, час і місце судового розгляду справи судовою повісткою, яка направлялася поштою, а також через офіційний веб-сайт «Судова влада України», тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності, не з'явилася в судове засідання, при тому, що вона обізнана про розгляд даної справи, визнано можливим розгляд справи у її відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Дослідивши письмові докази, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.
Правилами ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як слідує зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частиною 1 ст. 122-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення особа згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП була зобов'язана зібрати докази вини ОСОБА_1 .
Обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, є умисел на вчинення вказаного правопорушення. Тобто особа, яка керує транспортним засобом після отримання вимоги поліцейського про зупинку, яку здійснено шляхом увімкнення проблискового маяка синього та червоного кольору та подачею спеціального звукового сигналу, умисно не виконує таку вимогу.
У той же час матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , факт подачі поліцейським вимоги водію про зупинку транспортного засобу, що було би здійснено шляхом увімкнення проблискового маяка синього та червоного кольору та подачею спеціального звукового сигналу, факт умисного не виконання ОСОБА_1 такої вимоги.
Даний висновок судді ґрунтується на тому, що свідки чи потерпілі правопорушення відсутні.
Працівниками поліції, виходячи зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, начебто, здійснювалося фіксування правопорушення відеозаписом з двох бодікамер № 472874 і 473016.
Проте матеріали відеозапису з бодікамер поліцейських до справи не долучені.
Таким чином, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складається лише із протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту поліцейського.
У зв'язку з цим слід зауважити, що рапорт поліцейського не може слугувати однозначним, самостійним та беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Верховний Суд неодноразово наголошував, що рапорт є лише внутрішнім документом поліції, а інспектор, який його складає, є зацікавленою особою, що ставить під сумнів об'єктивність даного документу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 524/4668/17 щодо оцінки доказів в межах адміністративного правопорушення, пов'язаного з порушенням ПДР України).
Протокол же про адміністративне правопорушення хоча і є доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП, проте є не тільки джерелом доказів, але й виступає як юридичний документ (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення (ст. 254 і 255 КУпАП).
Але протокол про адміністративне правопорушення без наявності доказів тих обставин, про які в ньому зазначені (суті адміністративного правопорушення, опису установлених обставин), не може бути єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому, як зазначено вище, обов'язок щодо збирання доказів покладається саме на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Тобто суддя у відповідності до ст. 252 КУпАП лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю та не може збирати за власною ініціативою докази на підтвердження вини особо, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
За таких обставин слід також враховувати приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважити на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), відповідно до яких суд має бути неупередженим і безстороннім і не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а оскільки свідків та потерпілих у цій справі не має, відповідно твердження поліції щодо порушення громадського порядку та спокою громадян не підтверджено належними та допустимими доказами.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гайдашевський проти України» від 06.02.2025 Суд визнав порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки апеляційний суд за власною ініціативою шукав ключові докази, які шкодять становищу обвинуваченого, і використав їх у своєму вироку, щоб заперечити аргументи, висунуті захистом. Жоден інший учасник адміністративного провадження не був присутній, щоб просити суд провести ці перевірки чи зібрати докази. Шукаючи такі докази за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об'єктивною перевіркою.
Таким чином, суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, буде порушувати вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до вимог п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в справі відсутні об'єктивні і належні докази, які б підтверджували наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 , у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,
Закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: В.О.Лисенко