Справа №:755/2133/26
Провадження №: 2-з/755/23/26
"12" лютого 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гончарук В.П., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про забезпечення позову,-
установив:
ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання припиненим грошового зобов'язання в частині у зв'язку з його виконанням.
Одночасно з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснювати будь які дії, але не обмежуючись, пов'язані з державною реєстрацією права власності, державною реєстрацією інших речових прав, державною реєстрацією обтяжень, скасування державної реєстрації прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у частині, що стосується переходу права власності на машиномісце в паркінгу, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; нежилих приміщень з номер 1 по номер 46 групи приміщень № 210, 212 - ресторан з більярдною залою, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 599,7 кв.м.
Заяву обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав її прав або унеможливити виконання рішення у майбутньому. Також це може викликати незворотні наслідки.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, встановлено наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до роз'яснень, наданих у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про можливість задоволення вимог заяви про забезпечення позову суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Заявником не доведено, що станом на час звернення до суду з позовом, вказане нерухоме майно перебуває у її власності, та що щодо вказаного майна не вчинено дій пов'язаних із його реєстрацією за відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 150, 209, 210, 353 ЦПК України,-
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя