Справа №:755/4445/26
Провадження №: 1-кс/755/1310/26
"31" березня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040000696 від 23.03.2026 року, про арешт майна,
за участю:
слідчого ОСОБА_3 ,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040000696 від 23.03.2026 року, про арешт майна.
Клопотання обґрунтоване тим, що 23.03.2026 року близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_4 проходив поруч з припаркованим автомобілем марки «Volkswagen», днз НОМЕР_1 , що знаходився за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 26-а, в якому через скло побачив сумку, що належить ОСОБА_5 , в середині якої знаходились особисті речі та грошові кошти в суму 25 000 грн., в цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у сховище (салон автомобіля), в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, підійшовши до автомобіля, відчинив водійські двері, які не були не зачинені на центральний замок, звідки таємно викрав сумку з особистими речами та грошовими коштами, яка належала ОСОБА_5 , після чого, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 233, ч. 2 ст. 237 КПК України, слідчим Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , 23.03.2026 року період часу з 21 години 22 хвилин по 21 годину 35 хвилину за адресою: м. Київ, вул. Вінстона Черчілля, 2, було проведено особистий обшук затриманого ОСОБА_4 , в ході якого було виявлено та вилучено наступні речі: мобільний телефон марки «айфон11про», IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 , грошові кошти в сумі 8870 грн, 2 долари США, портмоне чорного кольору, банківські карти: «Монобанк» НОМЕР_5 , «ІзіБанк» НОМЕР_6 , «Приватбанк» НОМЕР_7 , які було визнано речовими доказами.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити, накласти арешт на вказане майно з метою збереження речових доказів.
Вислухавши доводи слідчого, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При цьому, ч. 10 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчого про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення, та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права, а також з метою збереження речових доказів, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на вказане майно.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, -
Клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 задовольнити.
Накласти арешт на майно, із забороною користування та розпорядження, а саме: мобільний телефон марки «айфон11про», IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 , грошові кошти в сумі 8870 грн, 2 долари США, портмоне чорного кольору, банківські карти: «Монобанк» НОМЕР_5 , «ІзіБанк» НОМЕР_6 , «Приватбанк» НОМЕР_7 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: