28.02.07 р. Справа № 31/59а
Нарадча кімната
місто Донецьк, вулиця Артема 157
Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Москалик В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою
Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім..Ілліча», м. Маріуполь
до Державної податкової інспекції у м. Маріуполь
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000262330/3 від 24.02.2006р.
За участю
Представників сторін:
Від позивача: Чомаєва І.А. - довіреність № 09/4194 від 22.11.06р.
Краснікова С.Є. - довіреність № 09/241 від 18.01.07р.
Ганжа В.А. - довіреність № 04/245 від 27.03.06р.
Від відповідача: Пушкар О.Я. - довіреність б/н від 27.02.07р.
Ястремський В.П. - довіреність б/н від 27.02.07р.
Шаталова В.І. - довіреність б/н від 27.02.07р.
Булига В.П. - довіреність б/н від 27.02.07р.
Скрєбнева І.В. - довіреність б/н від 27.02.07р.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції в м. Маріуполі, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000262330/3 від 24.02.2006р.
Відповідно до п.6,7 «Прикінцевих та перехідних положень» КАС України було порушене адміністративне провадження у справі.
Провадження у справі було зупинено відповідно до п.3 частини 1 ст.156 КАС України, в зв'язку з вирішення іншої справи, що розглядалась в порядку адміністративного судочинства ( ухвала від 13.04.06р.).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на той факт, що з результатами здійсненної ДПІ виїзної планової документальної перевірки за період з 01.01.2004 р. по 01.04.2005 р. викладеними в акті №13/23-111/00191129 від 15.08.2005р., щодо порушення вимог п.п.7.4.1, п.7.4.4. ст.7 та п.3.1.2 ст.3, п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість», позивач не згоден і тому вважає неправомірним нарахуванняйому податкового зобовязання з ПДВ.
Відповідач надав заперечення на позов (вх.№02-41/10788 від 28.03.06р.), у якому проти позову заперечував, посилаючись на порушення, встановлені при проведенні перевірки і викладені у акті перевірки. Вважає своє рішення законним, прийнятим в межах повноважень.
Заявою від 26.02.07р. (вх.№ 02-41/7920) позивач частково відмовився від позову в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 506 857 грн. та штрафної санкції у сумі 506 857 грн., а всього у сумі 1013714 грн. В іншій частині позову позовні вимоги позивач підтримав і просив визнати недійсним спірне податкове повідомлення-рішення в решті суми нарахованого податку та штрафної санкції.
Заявою від 28.02.07р. від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог (вх.№02-41/8655), в якій позивач конкретизував оспорювані суми податку та штрафні санкції по кожному із спірних порушень і просить визнати недійсним спірне податкове повідомлення-рішення від 24.02.06р. №0000262330/3 у загальній сумі 21916474 грн.
Відповідач в цій частині позову також заперечує.
Сторонами були звірені розрахунки спірних донарахувань по кожному із порушень і даний розрахунок сторонами узгоджений і долучений до матеріалів справи.
Розгляд справи здійснювався без застосуванням технічних засобів фіксування судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами документи, господарським судом встановлено наступне.
З 06.06.05р. по 15.08.05р. ДПІ у м. Маріуполь здійснена виїзна планова документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», за період з 01.01.04р. по 1.04.05р., про що відповідачем складений акт перевірки №13/23-111/00191129 від 15.08.2005р.
За результатами перевірки позивачу було направлене податкове повідомлення - рішення № 0000262330/0 від 17.08.2005р. про донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 16058452,0 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8447561,0 грн., всього на суму 24506013,0 грн.. Донарахування податку здійснено на підставі п. «б» п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а штрафні санкції по ПДВ (згідно податкового повідомлення-рішення) застосовані відповідно до п.17.1.3 та п.17.1.6 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням рішенням Відкрите акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь оскаржило його в адміністративному порядку відповідно до ст..5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за результами якого були направлені нові податкові повідомлення-рішення № 0000262330/1 від 05.10.05р., № 0000262330/2 від 21.12.05р., № 0000262330/3 від 24.02.06р.
Податковим повідомленням-рішенням № 0000262330/3 від 24.02.06р позивачу (за результатами розгляду скарги ДПА України) було визначене податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 15203052,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7727136,00 грн., а всього на суму 22930188,00 грн. З урахуванням уточнень позовних вимог позивачем фактично оспорюється дане податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ у сумі 14696195 грн. та штрафних санкцій у сумі 7220279 грн.. в іншій частині позову позивач відмовився від позову на стадії судового розгляду і суд вважає можливим прийняти відмову від позову в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.02.06р. №0000262330/3 щодо визначення ПДВ у сумі 506857 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 506857 грн. і в цій частині закрити провадження у справі відповідно до п.2 ст. 157 КАС України.
Позивачем фактично оспорюється правомірність донарахування йому ПДВ та застосування штрафних санкцій у спірних сумах за порушення п.4.2 ст.4, п.7.4.1, п.7.4.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість».
1. Стосовно порушення п.4.2. ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість».
Згідно розрахунку донарахованого податку, відповідачем за дане порушення донараховано ПДВ у сумі 468314 грн. та застосовані штрафні санкцій по п.17.1.3 та п.17.1.6 ст.17 Закону України №2181 у загальній сумі 468314 грн.
Зазначене порушення відповідачем відображено в акті перевірки стосовно операцій, пов'язаних із здійсненням позивачем розрахунків з власниками паїв та проведенням натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам.
ДПІ у акті перевірки дійшла висновку, що дані операції є бартерними і в порушення вимог п.4.2ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість» позивач по цим операціям визначив базу оподаткування, виходячи із фактичної ціни, яка ніжча за звичайні ціни, в зв'язку з чим ДПІ вважає, що позивач занизив свої податкові зобов'язання на суму 468314 грн.
Висновок щодо заниження бази оподаткування ПДВ відповідачем зроблений на підставі даних рахунку 701, листа №4-172-02-09 від 24.06.05р. Маріупольського управління статистики , отриманого на запит ДПІ у м. Маріуполі, у якому вказана середня роздрібна ціна на окремі види продукції та листа Донецького обласного управління сільського господарства та продовольства №01/1102-32 від 11.07.05р., отриманого на запит відповідача по моніторінгу заготівельних цін на зернові культури (акт перевірки: п.2.1.3, 2.5.1).
Суд не погоджується зданим висновком відповідача враховуючи наступне.
Відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість» у разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами в межах бартерних (товарообмінних) операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат в рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) в межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також повязаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєсторований як платник ПДВ, база оподаткування визначається з фактичної ціни операції, але не нижче за звичайні ціни.
П.1.12 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість» встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».
Як убачається із матеріалів справи, позивачем були укладені договори з власниками земельних паїв щодо оренди паїв. Зазначені договори є типовими , однак містять різні істотні умови і передбачають проведення розрахунків за оренду земельних паїв у формі іншій, ніж грошова (зокрема продукцією сільського господарства)., що по змісту п.1.19 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» є бартером (дане поняття розуміється в тому ж значенні і для Закону України “Про податок на додану вартість»).
Із обгрунтування ціни на продукцію, яка видавалась власникам земельних паїв в рахунок оплати по договорам, позивач посилається на те, що ціни на зерно розраховувалися з урахуванням зменшення вартості вказаної продукції, що зафіксована на біржових торгах, на вартість транспортування, витрат на елеватор та невідповідність стандартам якості.
Відповідачем за основу були взяті ціни у певній сільській місцевості з урахуванням її відповідності державним стандартам якості та з урахуванням витрат на транспортування та обробку, повязаної з доведенням продукції до товарного стану, що не може бути визнано вірним для визначення відповідності фактичних цін,за якими позивачем здійснювались розрахунки натуроплатою з , цінам які відповідач вважав звичайними.
До аналогічного висновку дійшов суд при розгляді справи №28/60а за позовом ВАТ “Маріупольський металургічний комбінат ім. Ілліча» до ДПІ у м. Маріуполі про визнання нечинним податкового повідомлення-ріщення від 24.02.06р. №0000222330/3 (стосовно донарахування податку на прибуток), до розгляду по-суті якого господарським судом зупинялось провадження у даній справі №31/59а. Постанова у справі №28/60а є чинною на день розгляду справи і фактично встановлені в ній факти мають значення для даної справи і відповідно до ст..72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі , що набрало законної сили не доказуються при розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони або особа щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою господарського суду від 13.11.06р. у справі №28/60австановлено, що відповідач не допустив порушення п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні бартерних операцій, повязаних з розрахунками за оренду земельних паїв і дана обставина судом приймається до уваги відповідно до ст.72 КАС України.
Таким чином господарський суд вважає, що донарахування ПДВ у сумі 468314 грн. та застосування штрафни санкцій у цій же сумі здійснено неправомірно.
2. Стосовно порушення вимог п.7.4.1 ,п.7.4.4 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість», то судом встановлено наступне.
Донарахування ПДВ за дані порушення мало місце по операціям , пов'язаним із наданням маркетингових і юридичних послуг ЗАТ “Ілліч-Сталь» як повязаній особі (донараховання ПДВ у сумі 12695631 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 5947166 грн.),по нестачам феросплавів у грудні 2004р. (донараховано 77348 грн. ПДВ та застосована штрафна санкція у сумі 77348 грн.) придбанням товарів, робіт і послуг, пов'язаних з утриманням СКОК “Ай-Даніль» (донараховано ПДВ у сумі 1454902 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 727451 грн.).
2.1. Як зазначено в акті перевірки (п.2.5.6) позивачем в порушення п.7.4.1, п.7.4.4ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість по виплатах, здійсненим на адресу ЗАТ “Ілліч-Сталь» (повязана особа) без наявності документальних доказів, що такі виплати були проведені як компенсація за фактично надані маркетингові та юридичні послуги по договору доручення від 28.12.99р. №178/1/276 та додаткових угод до нього.
ДПІ зробила висновок, що оскільки відсутні документальні докази того, що здійснені виплати на адресу ЗАТ “Ілліч-Сталь», є компенсацією за фактично надані маркетингові та юридичні послуги (п.2.2 акту), то підприємство не мало права відносити такі виплати до складу валових витрат, а ПДВ по ним - до складу податкового кредиту і таким чином підприємством завищено податковий кредит на 16862585 грн.. за 2004р. - 1 кв. 2005р.
В матеріалах справи наявні податкові накладні по спірним операціям, рахунки на оплату по договору доручення від 28.12.99р. №178/1/276 та додаткових угод до нього за період з 01.01.04р. по 31.03.05р., звіти, акти про виконані роботи,довідки, інші первинні документи бухгалтерського обліку в підтвердження виконання робіт (послуг).
Постановою господарського суду Донецької області у справі №28/60а від 13.11.06р. встановлено, що висновок відповідача про необхідність зменшення валових витрат позивача по операціям пов'язаним з наданням маркетингових та юридичних послуг є таким, що зроблений без врахування документів бухгалтерського та податкового обліку і що позивач має право на врахування цих витрат у складі валових витрат відповідного податкового періоду.
При цьому суд також зазначив, що податкові накладні, яким підтверджуються суми податкового кредиту з ПДВ по операціям з придбання юридичних та маркетингових послуг по зазаначеному договору, складені у відповідності до наказу ДПА України від 30.05.97р. №165 і підтверджують здійснення першої події при формуванні валових витрат та податкового кредиту.
Відповідно до п.7.4.1 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Оскільки постановою суду від 13.11.05р. у справі №28/60 а встановлено, що виплати, які здійснені позивачем на адресу ЗАТ “Ілліч-Сталь» по договору доручення №178/1/276 від 28.12.99р. та додаткових угод до нього на виконання маркетингових та юридичних послуг, відносяться до валових витрат, то підстави для виключення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі вартості цих послуг із складу податкового кредиту відсутні.
З урахуванням зазаначеного не приймаються посилання відповідача на п.7.4.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість», оскільки передбачені в даній нормі обставини відсутні.
2.2. Актом перевірки (п.2.5.5) встановлено, що в порушення п.7.4.1, п.7.4.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» підприємством не виключено із складу податкового кредиту суми ПДВ, по недостачі феросплавів у грудні 2004р. на загальну суму 386739,46 грн.
При цьому ДПІ виходила з того, що оскільки нестача феросплавів підлягає виключенню із складу валових витрат відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про опопдаткування прибутку підприємств», то підлягає зменшенню і відповідна сума податкового кредиту.
Обставини, повязані з порушенням формування валових витрат по нестачі феросплавів , відповідачем відображені в п.2.2.4 акту, де зазначено, що в порушення п.5.1 ст.5 Закону України “Про опопдаткування прибутку підприємств» позивач не виключив зі складу валових витрат нестачу феросплавів у 4 кв. 2004р. в загальній сумі 386739,46 грн.
З даним висновком також не погодився господарський суд Донецької області і постановою від 13.11.06р. у справі №28/60а встановив, що нестача феросплавів (марганець, феромарганець, ФМН 78, сілікомарганець тощо) встановлена в межах природного убутку. Загальна сума нестачі в акті перевірки визначена у розмірі 386739,46 грн., фактично нестача вказаної сировини складає 385009,03 грн., а сума 1730,43 грн. відноситься до суми недостачі іншої сировини, щодо якої у матеріалах справи відсутні будь-які документи.
Судом у відповідності до ст..72 КАС України приймаються до уваги зазначені в постанові господарського суду Донецької області по справі №28/60а факти та обставини як такі, що не підлягають повторному доведенню, оскільки дані обставини стосуються одних і тих же правовідносин.
Оскільки зменшення валових витрат на суму недостачі по феросплавам судом визнано неправомірним, то і підстави для зменшення податкового кредиту та донарахування ПДВ у сумі 77348 грн. та застосування штрафних санкцій у цій же сумі відсутні.
2.3. Актом перевірки (п.2.5.8 акту) ДПІ у м. Маріуполі встановлено, що в порушення п.7.4.1, п.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по витратам на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності об'єкту соціальної інфраструктури, придбаного після 1.07.97р. - СКОК «Ай-Даніль».
ДПІ вважає, що зазначені витрати не включаються до складу валових витрат (п.2.2 акту перевірки)і тому підприємство не мало права включати ПДВ по таким витратам до складу податкового кредиту.
Як убачається із матеріалів справи Санаторно-курортний оздоровчий комплекс “Ай-Даниль» є підрозділом ВАТ “ММК ім. Ілліча»без права юридичної особи.. Вказаний санаторно-курортний комплекс придбаний ВАТ “ММК “ім. Ілліча» у Фонду майна Автономної Республіки Крим на підставі договору укладеному 21.10.2003 року. Майно комплексу значиться переданим у власність ВАТ “ММК ім. Ілліча» на підставі акту від 24.10.2003 року та акту від 14.11.03р.).
Санаторно-курортний комплекс “Ай-Даніль», як структурний підрозділ ВАТ “ММК ім. Ілліча» забезпечує кваліфіковане санаторно-курортне лікування працівників ВАТ, членів їх родин та пенсіонерів ВАТ. Пунктом 1.8 ст.1 Положення про санаторно-курортний комплекс визначено, що СКОК “Ай-Даніль» у своїй роботі керується Статутом ВАТ, Колективним договором ВАТ, вказаним Положенням про структурний підрозділ, наказами, положеннями, інструкціями Міністерства охорони здоровя України.
Згідно кошторису використання коштів на утримання соціальної сфери у 2004 році передбачені витрати на утримання СКОК “Ай-Даніль»
Постановою господарського суду Донецької обласьі у справі №28/60а від 13.11.06р. встановлено, що витрати на утримання СКОК «Ай-Даніль» понесені у зв'язку з отриманням доходів по господарським операціям з реалізації путівок і надання інших оздоровчих послуг, тому вказані витрати відповідно до п.5.1 та п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягають врахуванню у складі валових витрат підприємства.
Оскільки дані витрати підлягають включенню до складу валових витрат, то і суми ПДВ, сплачені (нараховані) на ці витрати відлягають включенню до складу податкового кредиту відповідно до п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції чинній на момент спірних правовідносин).
З урахуванням зазначеного, вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.02.06р. №0000262330/3 в частині визначення ПДВ у сумі 14696195 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 7220279 грн. підлягають задоволенню.
Судові витрати у справі - сплачений позивачем судовий збір у сумі 3,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача з коштів Державного бюджету відповідно до ст..94 КАС України.
Керуючись ст..4,7 Закону України Про податок на додану вартість», ст..2,17,72,86,94,п.2 157, 158-163, 185, 186, 254 КАС України, господарський суд, -
Постановив:
Позов Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім..Ілліча», м. Маріуполь до Державної податкової інспекції у м. Маріуполь про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000262330/3 від 24.02.2006р. в частині визначення ПДВ у сумі 14696195 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 7220279грн. - задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000262330/3 від 24.02.2006р. в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 14696195 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 7220279грн.
Прийняти відмову позивача від позову в частині визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000262330/3 від 24.02.2006р.в частині визначення ПДВ у сумі 506857 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 506857 грн. і припинити провадження у справі в цій частині відповідно до п.2 ст.157 КАС України.
Присудити з коштів Державного бюджету України на користь ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім..Ілліча», м. Маріуполь судовий збір у сумі 3,40 грн..
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду шляхом подачі через господарський суд Донецької області заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
В судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Повний текст постанови виготовлений 05.03.07р.
Суддя Ушенко Л.В.