ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7581/26
провадження № 2-з/753/55/26
"01" квітня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
31.03.2026 до Дарницького районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Заявниця зазначає, що вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.09.2006 по 04.09.2025, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04.09.2025 у справі № 753/8268/25. У шлюбі, за твердженням заявниці, було набуте спільне майно, зокрема грошові кошти, які перебувають на зберіганні в індивідуальному банківському сейфі у Печерському відділенні № 7 АТ «Райффайзен Банк» на підставі договору оренди індивідуального банківського сейфу № 06/Д1-843/6640 від 23.12.2021, а також спільні кошти подружжя, які, на думку заявниці, перебувають на рахунках відповідача у АТ «Райффайзен Банк», АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Кредобанк» та АТ «Перший український міжнародний банк».
Заявниця посилається на те, що між сторонами існує спір щодо поділу майна подружжя, добровільної згоди щодо його розподілу не досягнуто, позовна заява перебуває у стадії підготовки, а тому до її подання просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: встановлення ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, які наділені відповідними повноваженнями від його імені, заборони доступу та користування індивідуальними банківськими сейфами, що розташовані у Печерському відділенні № 7 (м. Київ) Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк»; витребування у АТ «Райффайзен Банк», АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Кредобанк» та АТ «Перший український міжнародний банк» інформації та належним чином завірених копій документів щодо відкриття ОСОБА_2 рахунків у гривні та валюті, банківських вкладів (депозитів), виписок руху коштів по таких рахунках, оренди ним індивідуальних банківських сейфів, здійснених валютних операцій, купівлі та продажу банківських металів за період з 20.09.2006 по дату запиту.
В обґрунтування заяви зазначено, що представником заявниці 23.03.2026 направлено адвокатські запити до вказаних банків, однак на них отримано відмови у наданні інформації та документів або відповіді не отримано взагалі. На думку заявниці, невжиття заходів забезпечення позову надасть відповідачу можливість доступу до сейфу, вилучення з нього майна, а відтак унеможливить встановлення складу спільного майна подружжя та утруднить виконання майбутнього рішення суду.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.
Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а також з'ясувати відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд бере до уваги доводи заявниці про те, що вона має намір звернутися до суду з позовом про поділ майна подружжя та що між сторонами наявний спір щодо належності грошових коштів, які, на думку заявниці, є спільною сумісною власністю подружжя.
Разом з тим, сам по собі намір звернутися з позовом та загальне посилання на існування спору не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову. Особа, яка звертається із такою заявою, повинна довести існування реальної, а не припущуваної, загрози утруднення чи неможливості виконання майбутнього судового рішення.
Посилання заявниці на те, що у банківському сейфі зберігаються спільні кошти подружжя, документально не підтверджені. До заяви не додано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували, яке саме майно перебуває у сейфі, його належність до спільної сумісної власності подружжя, вартість такого майна, а також сам факт існування ризику його негайного вибуття.
Крім того, заявниця посилається на договір оренди індивідуального банківського сейфу № 06/Д1-843/6640 від 23.12.2021, укладений між відповідачем та банком, однак одночасно зазначає, що договір, на її думку, «припускаємо, продовжувався кожного року». Отже, чинність такого договору на момент звернення до суду належними доказами не підтверджена, як і не підтверджено наявність у відповідача на цей час діючого права користування відповідним сейфом.
Суд критично оцінює й доводи заявниці щодо наявності коштів на банківських рахунках відповідача в АТ «Райффайзен Банк», АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Кредобанк» та АТ «Перший український міжнародний банк», оскільки ці твердження ґрунтуються лише на інформації, якою, за словами заявниці, вона володіє, але не підтверджені жодними первинними документами, виписками, довідками чи іншими належними доказами.
Посилання заявниці на відмову банків у наданні інформації у відповідь на адвокатські запити не доводить наявності підстав саме для забезпечення позову. Такі обставини можуть свідчити лише про ускладнення у самостійному збиранні доказів, але не підтверджують існування реальної загрози відчуження чи приховування майна у розумінні ст. 149 ЦПК України.
Окремо суд зазначає, що вимога заявниці про витребування у банків інформації та копій документів щодо рахунків, депозитів, руху коштів, валютних операцій, купівлі та продажу банківських металів і оренди індивідуальних банківських сейфів за своєю правовою природою не є заходом забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову спрямовані на гарантування реального виконання майбутнього рішення суду або ефективного захисту прав особи. Натомість витребування доказів є окремим процесуальним інститутом, який регулюється іншими нормами цивільного процесуального законодавства, і не може підміняти собою забезпечення позову.
Таким чином, у частині витребування документів заявниця фактично просить суд сприяти отриманню доказів для підготовки майбутнього позову, що виходить за межі предмета розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Щодо вимоги про встановлення відповідачу та іншим особам заборони доступу та користування банківськими сейфами, суд вважає, що заявлений захід не відповідає критеріям належності, обґрунтованості та співмірності.
Заявниця не конкретизує, про які саме сейфи йдеться, окрім загального посилання на розташування у певному відділенні банку, не надає доказів існування інших сейфів, не доводить обсяг майна, яке просить фактично заблокувати, та не наводить належних доказів того, що саме такий захід є необхідним і достатнім для забезпечення майбутнього позову.
Застосування такого заходу за відсутності належного підтвердження предмета спору та реального ризику його втрати призвело б до невиправданого обмеження прав відповідача та можливого втручання у права третіх осіб, зокрема банку, без достатніх на те правових підстав.
Отже, наведені у заяві доводи зводяться переважно до припущень щодо наявності у відповідача грошових коштів та інших цінностей, можливості їх вилучення або приховування, однак належних і достатніх доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду заявницею не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.
Керуючись ст. ст. 149-153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Роз'яснити заявниці, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства вона має право звернутися до суду з позовною заявою та у встановленому законом порядку заявити належні процесуальні клопотання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала підписана суддею 01.04.2026
Суддя: Комаревцева Л.В.