Справа № 569/22506/25
1-кп/569/2261/25
про продовження строку тримання під вартою
01 квітня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які приймали участь в режимі відео конференції з ДУ «Рівненський слідчий ізолятор»,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду Рівненського міського суду Рівненської області кримінальне провадження №22025180000000092 від 06.05.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263-1, ч.2 ст. 258 КК України,-
Рівненський міський суд Рівненської області розглядає кримінальне провадження №22025180000000092 від 06.05.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263-1, ч.2 ст. 258 КК України.
До суду надійшло клопотання прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 прокурор обґрунтовує тим, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263-1, ч.2 ст. 258 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжким злочинами. Ризики передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не перестали існувати. Так, ризик, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, продовжує існувати з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує, останній не має стійких соціальних зв'язків, він не працює, вживає наркотичні засоби, та має зв'язки у відповідних кримінальних соціальних групах, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Необхідність дослідження доказів та встановлення усіх обставин кримінальних правопорушень, може спонукати обвинуваченого ОСОБА_4 перешкоджати цьому. Ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків продовжує існувати, він може впливати на свідків, задля уникнення покарання з метою їх зміни показань. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, вчинені на прохання інших, не встановлених досудовим розслідуванням осіб, які можуть спонукати обвинуваченого до вчинення нових злочинів.
Запобігти вищевказаним ризикам шляхом застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, неможливо. Даних, які б вказували про неможливість застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 прокурор обґрунтовує наступним.
ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263-1, ч.2 ст. 258 КК України. Обставини вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, їх суворість та тяжкість відповідно до ст. 12 КК України, свідчать про наявність ризиків передбачених у п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати.
Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду існує з огляду на суворість покарання, яке загрожує. Окірм цього, обвинувачений не мє стійких соціальних зв'язків, не має постійного місця роботи, є особою яка вживає наркотичні засоби, та має зв'язки у відповідних кримінальних соціальних групах, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Дослідження доказів та встановлення усіх обставин кримінальних правопорушень, може спонукати обвинуваченого ОСОБА_5 перешкоджати цьому. Також, ОСОБА_5 з метою уникнення покарання, може незаконно впливати на свідків, з метою зміни показань в суді. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 продовжує існувати, оскільки кримінальні правопорушення вчинені на прохання інших, не встановлених досудовим розслідуванням осіб, які можуть спонукати обвинуваченого до вчинення нових злочинів, шляхом підкупу або ж психологічного впливу.
З метою уникнення вищевказаних ризиків, застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, неможливо. Даних, які б вказували про неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Прокурор в судовому засіданні просив задовольнити клопотання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 клопотання прокурора заперечувала.
Обвинувачений ОСОБА_4 також заперечив клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 , кожен окремо висловивши свою думку, клопотання прокурора заперечували.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положення ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
В ході досудового розслідування кримінального провадження, щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід тримання під вартою, без визначення розміру застави.
В подальшому, в ході судового розгляду кримінального провадження, строк застосованого запобіжного заходу щодо обвинувачених, продовжувався.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ч.1 ст. 178 КПК України.
Прокурором доведено, що ризики передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання та в подальшому продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 продовжують існувати, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень у вчиненні яких останній обвинувачується, та суворість покарання яке загрожує.
Також, прокурором доведено, що ризики передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 продовжують існувати, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується останній, а також обставини їх вчинення.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення передбачені ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263-1 КК України, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є тяжкими злочинами, кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.258 КК України є особливо тяжким, та є кримінальними правопорушеннями проти громадської безпеки.
При вирішенні клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, а також, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчинення яких останній обвинувачується, відповідно до ст. 12 КК України, їх суспільну .
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому беручи до уваги обставини кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_5 , їх тяжкість відповідно ст. 12 КК України, суспільну небезпеку, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, слід продовжити строк тримання останнього, під вартою.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п.80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти громадської безпеки, враховуючи обставини їх вчинення, суспільну небезпечність та тяжкість, наявність вищевказаних ризиків, враховуючи відсутність доказів про наявність стійких соціальних зв'язків, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_4 своїх процесуальних обов'язків та зможе запобігти вищевказаним ризикам.
Враховуючи обставини кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , їх суспільну небезпечність та тяжкість, наявність вищевказаних ризиків, відсутність доказів про наявність стійких соціальних зв'язків останнього, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання ним своїх процесуальних обов'язків та зможе запобігти вищевказаним ризикам.
Даних, про незадовільний стан здоров'я обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 чи неможливість останніх утримувати під вартою, не встановлено.
Продовжуючи строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , розмір застави суд не визначає, відповідно до абз.8 ч.4 ст. 183 КПК України, ч.6 ст. 176 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , без визначення розміру застави, задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 30.05.2026.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримувати в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали щодо строку тримання під вартою ОСОБА_4 - до 30.05.2026.
Клопотання прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 без визначення розміру застави, задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 30.05.2026.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , утримувати в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали щодо строку тримання під вартою ОСОБА_5 - до 30.05.2026.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1