25 лютого 2026 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Музичук В.В.
справа №569/17869/25
учасники справи: ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , Рівненська міська рада
треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області
розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування рішення про приватизацію земельної ділянки,-
В серпні 2025 року позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2 , Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування рішення про приватизацію земельної ділянки.
В обгрунтування позову вказувала, що вона є співвласницею житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором від 23.11.1998 року, зареєстрований в реєстрі за № 42. Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 087519 позивачці також належить земельна ділянка площею 0,0469 га, з кадастровим номером 5610100000:01:005:0045, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28.05.2003 року у справі № 2-568/03 було встановлено порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , за яким виділено в спільне користування ОСОБА_1 і ОСОБА_4 земельну ділянку площею 66 кв.м. в рівних частках по 33 кв.м., позначену на схемі до судово-технічної експертизи від 10.04.2003 року, оранжевим барвником. ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 547 кв. м., позначену на схемі зеленим барвником, що з врахуванням 33 кв.м. становить 30/100 від всієї земельної ділянки. ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 469 кв.м., позначену на схемі жовтим барвником, що з врахування 33 кв.м. становить 26/100 від всієї земельної ділянки.
ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 850 м.кв., позначену на схемі синім барвником, що становить 44/100 від всієї земельної ділянки.
Відповідно до довідки про технічну характеристику об'єкту нерухомого майна, видана власникам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про те, що домоволодіння, об'єкт житлової нерухомості на АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 69854156101 належить: ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 781, виданий 31.05.2013 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І., розмір частки: 44/100. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі 4210 від 23.11.1998р., посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського та районного нотаріального округу Фалик В.М., розмір частки: 26/100. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, номер 6845 від 17.12.2004р., посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сивоглаз С.С., розмір частки: 30/100.
Окрім того, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_2 володіє на праві власності земельною ділянкою з кадастровим номером 5610100000:01:005:0428 площею 0,0589 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідь на адвокатські запити вих. 59.24.07.2025 від 24.07.2025 р. та вих. 64.11.08.2025 від 11.08.2025 р. Головним управлінням Держгеокадастру в Рівненській області були надані технічна документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 .
Звертають увагу суду, що як при виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність гр. ОСОБА_3 від 2014 року, так і технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на землю для будівництва і обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , від 2004 року враховане вищезгадане рішення суду від 28.05.2003 року.
Натомість, при виготовленні технічної документації ОСОБА_2 в 2024 році це рішення суду не було взято до уваги.
17 жовтня 2024 року Рівненська міська рада прийняла рішення № 5603 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій розташований об'єкт нерухомого майна».
Вважають таке рішення Рівненської міської ради неправомірним, так як затверджена технічна документація була вироблена без врахування рішення суду від 28.05.2003 року, згідно з яким земельну ділянку площею 66 кв.м. в рівних частках по 33 кв.м., виділено в спільне користування ОСОБА_1 і ОСОБА_4 (правонаступник - ОСОБА_2 ). Виділення цієї частини земельної ділянки відповідачці унеможливлює користування та обслуговування належної позивачці частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Просила суд, визнати незаконним та скасувати рішення № 5603 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій розташований об'єкт нерухомого майна» та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із кадастровим номером 5610100000:01:005:0428, площею 0,0589 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати кадастровий номер на цю земельну ділянку, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.
22 вересня 2025 року судом було прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом учасників процесу.
30 жовтня 2025 року до суду подано відзив на позов представником ОСОБА_2 - адвокатом Олексюком Р.Р., позовні вимоги не визнають, вказав, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 5610100000:01:005:0428.
ОСОБА_2 зверталася до Рівненської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проектної документації (технічної документації) із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за рахунок якої здійснюється прохід та проїзд на транспортному засобі до земельної ділянки площею ОСОБА_6 (кадастровий номер 5610100000:01:005:0045) через земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:005:0428.
08.03.2025 Державним реєстратором Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненська області до Державного реєстру речових прав внесене рішення Рівненської міської ради про затвердження документації із землеустрою щодо формування вказаної вище земельної ділянки та передачу її у власність.
Процес приватизації земельної ділянки 5610100000:01:005:0428 власницею частини житлового будинку (гр. ОСОБА_2 , розмір частки житлового будинку 30/100) відбувався паралельно за погодженням сторін (гр. ОСОБА_3 (розмір частки житлового будинку 44/100) та гр. ОСОБА_1 (розмір частки житлового будинку 26/100)).
На момент розроблення технічної документації із землеустрою співвласники житлового будинку оформили право власності під своїми частками домоволодіння ( АДРЕСА_1 ), а саме:
гр. ОСОБА_3 кад. № 5610100000:01:005:0310; гр. ОСОБА_1 кад. № 5610100000:01:005:0045.
Жодна із позовних вимог не заявлена до ОСОБА_2 . Таким чином, вона не є належним відповідачем, а може виступати як третя особа.
Зазначив, що індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У зв'язку з цим при вирішенні справи суду належить з'ясувати, які конкретно права та охоронювані законом інтереси позивача порушені оспорюваним актом (постанова ВП ВС від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17).
У випадку прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта одноразової дії, який припиняє свою юридичну силу після реалізації, суд має оцінювати законність обраного позивачем способу захисту з урахуванням повноти реалізації такого рішення (постанова КГС ВС від 30.10.2024 у справі № 904/6776/23).
Рішення органу місцевого самоврядування може вважатися повністю виконаним лише за умови, що всі його положення реалізовані в повному обсязі. Оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування як ненормативний акт одноразової дії припинило свою юридичну силу після його реалізації.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає змісту наявних правовідносин. Оскаржуване рішення не може бути визнане незаконним та скасоване, оскільки втратило свою юридичну силу.
Вважає, що, з огляду на наявні правовідносини, позивачу було б доцільно звертатися до суду з питанням встановлення сервіту, а не скасуванням рішення про приватизацію, на яку позивач сама ж дала згоду.
З метою мирного вирішення спірного питання та встановлення добросусідських відносин ОСОБА_6 не зверталася до ОСОБА_2 та не просила укласти договір про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі її земельною ділянкою. Відтак, договір щодо встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі земельною ділянкою не укладався.
Приймаючи оскаржуване рішення, Рівненська міська рада, здійснюючи свої повноваження, керується Регламентом Рівненської міської ради, який встановлює порядок її діяльності, скликання сесій, підготовки і розгляду нею питань, прийняття рішень та з інших процедурних питань, порядок роботи сесії Рівненської міської ради, порядок проведення пленарних засідань Рівненської міської ради, інші процедури, які випливають з повноважень Рівненської міської ради, встановлених Конституцією України і законами України.
На звернення відповідача до Рівненської міської ради щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки було підготовлено відповідний проект рішення. Розгляд питання включено в порядок денний. Під час пленарного засідання Рівненської міської ради за результатами розгляду відповідного проекту рішення та здійснення процедури голосування, проект набрав необхідну кількості голосів на підтримку, відтак, рішення вважається прийнятим.
Рівненська міська рада діяла в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Оскільки рішення Рівненської міської ради є законним, а тому воно за собою не тягне скасування рішення про державну реєстрацію на земельну ділянку.
Проект рішення пройшов усі необхідні етапи для його розгляду на пленарному засіданні сесії Рівненської міської ради.
Оскаржуване рішення не може бути скасоване, оскільки скасованим може бути тільки рішення, винесене незаконно, цим рішенням було дотримано усю процедуру із його затвердження. Порушень чинного законодавства немає.
Унеможливлення користування належною позивачу земельною ділянкою, про яке йдеться у позовній заяві, не може мати місця, оскільки здійснене у визначений законом спосіб за згодою позивача.
Позивачем не надано жодних доказів на обґрунтування заявлених вимог та не довела порушення її прав у зв'язку з ухваленням оспорюваного рішення міської ради, також обрала неправильний спосіб захисту своїх прав і інтересів, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
7 листопада 2025 року до суду подано відзив на позовну заяву представником Рівненської міської ради, в якому вказав, що ознайомившись із змістом позовної заяви та заявлених вимог Рівненська міська рада заперечує проти їх задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву з огляду на наступне. Позивач не довела належними та допустимими доказами наявності у неї порушеного права та наявність самих підстав для визнання саме незаконним рішення Рівненської міської ради від 17.10.2024 №5603, тому Рівненська міська рада вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, а тому просять суд відмовити у задоволенні позову щодо визнання незаконним рішення Рівненської міської ради від 17.10.2024 №5603.
11 листопада 2025 року подано відповідь на відзив. Представник позивача вказала, що ознайомившись із копією відзиву відповідача-1, ОСОБА_2 , на позовну заяву, вражають його необґрунтованим, безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що процес приватизації земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:005:0428 громадянкою ОСОБА_2 здійснювався паралельно з оформленням прав іншими співвласниками за згодою сторін.
Водночас, ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено, що у межах технічної документації також приватизовується частина земельної ділянки, якою позивачка користувалася на законних підставах. У позивачки не було повного розуміння фактичного обсягу приватизації, що також свідчить про недобросовісність дій Відповідача-1. Відтак, позивачка не надавала згоду на приватизацію земельної ділянки площею 66 кв.м.
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 стверджує, що не є належним відповідачем, посилаючись на те, що жодна з позовних вимог безпосередньо до неї не заявлена.
Враховуючи, що позовні вимоги спрямовані в тому числі на скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із кадастровим номером 5610100000:01:005:0428, площею 0,0589 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати кадастровий номер на цю земельну ділянку, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки, право власності на яку належить ОСОБА_2 .
У постанові від 19 грудня 2022 року у справі № 359/3951/17 Верховний Суд надав правову оцінку належності відповідача у спорі про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Відтак, зважаючи на викладене, вважають, що позиція щодо неналежності відповідача-1 є безпідставною.
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 стверджує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає змісту наявних правовідносин, так як оскаржуване рішення Рівненської міської ради № 5603 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій розташований об'єкт нерухомого майна втратило свою юридичну силу.
Окрім того, на обґрунтування своєї позиції відповідач-1 наводить постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, де Верховний Суд дійшов висновку, що індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У зв'язку з цим при вирішенні справи суду належить з'ясувати, які конкретно права та охоронювані законом інтереси позивача порушені оспорюваним актом
Позивачка є співвласником житлового будинку та власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, оспорюване рішення безпосередньо стосується її прав та інтересів.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28.05.2003 року у справі № 2-568/03 було встановлено порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , за яким виділено в спільне користування ОСОБА_1 і ОСОБА_4 (правонаступником якої є відповідач-1) земельну ділянку площею 66 кв.м. в рівних частках по 33 кв.м.
Таким чином, рішення про приватизацію спірної земельної ділянки порушує право позивачки, встановлене вищезгаданим рішенням суду, на користування земельною ділянкою.
Натомість, при прийнятті рішення Рівненською міською радою не було враховано рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28.05.2003 року у справі № 2-568/03, яким було встановлено порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 .
Акт органу місцевого самоврядування, який став підставою для виникнення права власності, не може вважатися таким, що втратив чинність, доки існують правові наслідки його виконання - зокрема, доки у Державному реєстрі речових прав зберігається запис про право власності, яке оспорюється. Таким чином, рішення продовжує породжувати юридичні наслідки, які безпосередньо порушують права Позивачки як співвласника та землекористувача.
Вважають, обраний спосіб захисту є правильним, оскільки існує реальне зареєстроване право, яке порушує права позивачки, і лише судове рішення про скасування первинного рішення міської ради може призвести до скасування реєстрації цього права.
Як зазначалося раніше, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28.05.2003 року було встановлено порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , за яким виділено в спільне користування ОСОБА_1 і ОСОБА_4 (правонаступником якої є відповідач-1) земельну ділянку площею 66 кв.м. в рівних частках по 33 кв.м.
При виготовленні технічної документації відповідачем-1 розробникам документації не було надано рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28.05.2003 року у справі № 2-568/03. Відтак, рішення не було взято до уваги, що призвело до неправомірної приватизації земельної ділянки площею 66 кв.м. в рівних частках по 33 кв.м.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Раніше згаданим рішенням Рівненського міського суду від 28.05.2003 року вже було встановлено порядок користування земельною ділянкою. Згідно з цим рішенням, ділянка площею 66 кв.м. була виділена у спільне користування позивача та ОСОБА_4 (правонаступником якої є відповідач-1) у рівних частках. Спільне користування, встановлене судом, передбачає право позивачки повноцінно користуватися своєю частиною земельної ділянки.
Відтак, встановлення сервітуту в цьому випадку є неналежним способом захисту, оскільки воно не усуває першопричину порушення прав позивача - рішення органу місцевого самоврядування, прийняте всупереч чинному рішенню суду.
Сервітут лише створює нове обмежене право користування, тоді як позивач вимагає відновлення свого первісного права спільного користування, визначеного судом. Тому вважають, що належним і ефективним способом захисту є визнання незаконним та скасування рішення міської ради, що порушило встановлений судом порядок користування земельною ділянкою.
18 листопада 2025 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_7 було подано заперечення в яких вказано, що позивач є дієздатною особою, яка добровільно надала згоду на приватизацію сусідами спірної земельної ділянки.
Згадувана практика Верховного Суду не є релевантною до цих правовідносин, оскільки предмет спору - про визнання недійсними договорів дарування домоволодіння та земельної ділянки та про визнання недійсним рішення витребування земельної ділянки не є тотожним предмету - скасувати рішення про затвердження технічної документації та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки.
Щодо надання чи ненадання рішення Рівненського міського суду від 28.05.2003 у справі № 2-568/03 позивач не довела, що таке рішення наявне у відповідача. Відповідач не є стороною у тій справі. Саме по собі рішення не є якимось зобов'язальним актом для відповідача. Копія рішення, що наявна в матеріалах справи, не містить відмітки про набрання законної сили.
Рішення Рівненського міського суду від 28.05.2003 у справі № 2-568/03 зареєстроване в ДРРП та не було пред'явлене до виконання у визначений законом спосіб. Про таке рішення не згадувала й позивач при наданні згоди на приватизацію. Оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування не приймалось усупереч вказаному вище рішенню суду.
Долучені до відповіді на відзив фото дороги та зелених насаджень не мають жодного доказового значення для суті справи.
Зі змісту заяв із вільним викладом думок, адресованих в поліцію та міську раду, вбачається неприязнь до сусідів та особисті емоції, які не мають відношення до суті справи.
Заява про відкликання згоди не приватизацію не має жодного значення.
30 грудня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено для розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з наведених в ньому підстав. Позивач вказала, що надаючи згоду на приватизацію земельної ділянки вважала, що ОСОБА_2 діє добросовісно та документи виготовляють із врахуванням рішення суду про визначення порядку користування земельною ділянкою Однак, вже в подальшому їй стало відомо, що відповідач приватизувала земельну ділянку без врахуванням визначеного порядку спільного користування земельною ділянкою.
Представник відповідача Кощеєвої Н.М. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову за обставин викладених у відзиві.
Представник Рівненської міської ради в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.
Треті особи в судове засідання не з'явилися.
Фактичні обставини справи , встановлені судом та застовані норми права.
Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласницею житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором від 23.11.1998 року, зареєстрований в реєстрі за № 42.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 087519 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0469 га, з кадастровим номером 5610100000:01:005:0045, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28.05.2003 року у справі № 2-568/03 було встановлено порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , за яким виділено в спільне користування ОСОБА_1 і ОСОБА_4 земельну ділянку площею 66 кв.м. в рівних частках по 33 кв.м., позначену на схемі до судово-технічної експертизи від 10.04.2003 року, оранжевим барвником. ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 547 кв. м., позначену на схемі зеленим барвником, що з врахуванням 33 кв.м. становить 30/100 від всієї земельної ділянки. ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 469 кв.м., позначену на схемі жовтим барвником, що з врахування 33 кв.м. становить 26/100 від всієї земельної ділянки.
ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 850 м.кв., позначену на схемі синім барвником, що становить 44/100 від всієї земельної ділянки.
Відповідно до довідки про технічну характеристику об'єкту нерухомого майна, видана власникам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про те, що домоволодіння, об'єкт житлової нерухомості на АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 69854156101 належить: ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 781, виданий 31.05.2013 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І., розмір частки: 44/100. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі 4210 від 23.11.1998р., посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського та районного нотаріального округу Фалик В.М., розмір частки: 26/100. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, номер 6845 від 17.12.2004р., посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сивоглаз С.С., розмір частки: 30/100.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_2 володіє на праві власності земельною ділянкою з кадастровим номером 5610100000:01:005:0428 площею 0,0589 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно досліджених у судовому засіданні технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 судом встановлено, що як при виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність гр. ОСОБА_3 від 2014 року, так і технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на землю для будівництва і обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , від 2004 року враховане вищезгадане рішення суду від 28.05.2003 року.
Натомість, при виготовленні технічної документації ОСОБА_2 в 2024 році це рішення суду не було взято до уваги під час розроблення проєкту.
17 жовтня 2024 року Рівненська міська рада прийняла рішення № 5603 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій розташований об'єкт нерухомого майна».
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказали, що вони лише підписали акт погодження меж виділення земельної ділянки в натурі, адже є сусідами по земельних ділянках і про будь які нюанси приватизації землі їм невідомо.
Свідок ОСОБА_10 вказав, що є чоловіком позивача і йому відомо, що дружина не надавала згоду на приватизацію сусідкою земельної ділянки, що була у спільному користуванні.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 показали, що вони є сусідами позивачки, підготовкою документів для приватизації земельної ділянки займалися вони і їм не відомо було про наявність рішення суду про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Зазначали, що вони не чинять перешкоди для ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою.
Відповідно до статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі захисту права спільної часткової власності.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України, з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники мають рівні права.
Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Таким чином, з моменту набуття сторонами права спільної часткової власності на земельну ділянку сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуватися спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені усіма співвласниками.
Згідно із частиною першою статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є правом спільної часткової власності.
Відповідно до статей 364 та 367 зазначеного Кодексу кожен із співвласників має право на виділ частки його майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 Земельного Кодексу.
Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду ( ст. 87 цього Кодексу).
Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, при цьому співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Згідно із частинами першої, другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до статті 88 Земельного кодексу України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Ч. 4 ст. 120 Земельного Кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди.
Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Слід зазначити, що відповідно до положень статей 181, 182 ЦК України земельні ділянки, житлові будинки та споруди є нерухомим майном щодо яких проводиться державна реєстрація прав.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі і тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їх угодою залежно від розміру їх часток у спільній частковій власності на будинок. Суд відповідно до ст. 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку у спільній частковій власності на землю або на житловий будинок і для яких зазначена угода є обов'язковою, і це правило стосується тих випадків коли житловий будинок було поділено в натурі.
Під час розгляду справи суд враховує ту обставину, що Рівненського міського суду Рівненської області від 28.05.2003 року у справі № 2-568/03 було встановлено порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , за яким виділено в спільне користування ОСОБА_1 і ОСОБА_4 земельну ділянку площею 66 кв.м. в рівних частках по 33 кв.м., позначену на схемі до судово-технічної експертизи від 10.04.2003 року, оранжевим барвником. ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 547 кв. м., позначену на схемі зеленим барвником, що з врахуванням 33 кв.м. становить 30/100 від всієї земельної ділянки. ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 469 кв.м., позначену на схемі жовтим барвником, що з врахування 33 кв.м. становить 26/100 від всієї земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст. 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Зазначені положення щодо користування власністю застосовуються і до майнових прав на майно (зокрема, права користування земельною ділянкою).
Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак, у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (ч. 5 ст. 319 ЦК України).
Таким чином, порядок користування спірною земельною ділянкою вже встановлений рішенням Рівненського міського суду від 28.05.2003 року у справі № 2-568/03 є діючим та обов'язковим для користувачів ділянки.
При висловленні заперечень представником відповідача ОСОБА_2 не враховано правовий порядок та дійсний обсяг земельних прав, що перейшли до неї в момент вчинення правочину з нерухомістю.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що при виготовленні технічної документації ОСОБА_2 в 2024 році це рішення суду не було взято до уваги під час розроблення проекту землеустрою, що порушує права позивача в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, яке була виділена у спільне користування сторонам по справі. Відповідач зазначені обставини не спростувала, тому наступним питанням, яке підлягає з'ясуванню, є оцінка ефективності та правомірності способу захисту, про застосування якого просить позивач.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18.
Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.
Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За змістом правил частин першої - четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки відбувається шляхом визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно із частиною тринадцятою згаданої статті земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об'єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Статтею 16 Закону № 3613-VI визначено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій [навіть тій самій] земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об'єкта цивільного права обов'язковою умовою є наявність характеристик такого об'єкта, зокрема й її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі.
З огляду на те, що передача у власність відповідача земельної ділянки відбулась без врахування рішення Рівненського міського суду від 28.05.2003 року, яким було встановлено порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , за яким виділено в спільне користування ОСОБА_1 і ОСОБА_4 (правонаступником якої є відповідач-1) земельну ділянку площею 66 кв.м. в рівних частках по 33 кв.м., то позивачем доведено неправомірність дій відповідачів щодо приватизації земельної ділянки без врахування спірної земельної ділянки площею 66 кв.м., тому в цій частині рішення від 17 жовтня 2024 року № 5603 Рівненської міської ради прийнято рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій розташований об'єкт нерухомого майна» з порушенням, зокрема прав позивача.
Згідно положень частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо користування належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до вимог статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Таким чином, для відновлення порушених прав позивача ефективним способом захисту порушеного права є скасування рішення органу місцевого самоврядування, що належить відповідачу ОСОБА_2 не всієї земельної ділянки, а лише площею 66 кв.м з подальшим скасуванням відповідної реєстрації.
Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування рішення про приватизацію земельної ділянки - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
відповідач - Рівненська міська рада, вул. Соборна, буд. 12а, м. Рівне, ЄДРПОУ 34847334
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_3
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, м. Рівне, вул. Київська, буд. 10, ЄДРПОУ 39768252
Суддя -