Справа №949/553/26
31 березня 2026 року м.Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дубровиця матеріали справи, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 14 листопада 2023 року органом 5617,
за ч.1 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
25 березня 2026 року о 18 годині 40 хвилин, в умовах дії воєнного стану, на контрольному пункті пропуску «Миляч» на ділянці відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України ОСОБА_1 , діючи умисно, не виконав законні вимоги прикордонного наряду, а саме перешкоджав проведенню прикордонного контролю, чим порушив встановлений прикордонний режим. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 10 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27 липня 1998 року та ст. 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається із заяви, яка наявна у матеріалах справи, ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю.
Окрім того, у матеріалах справи також наявна заява ОСОБА_1 , у якій він просить розглянути справу без його участі.
З урахуванням поданої заяви, а також положень ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки її право на захист порушено не було, про час і місце розгляду справи вона повідомлена належним чином, а також подала відповідну заяву про розгляд справи без її участі.
Дослідивши повно й об'єктивно обставини адміністративного правопорушення та перевіривши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, а його вину доведено повністю, що стверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №338046 від 25 березня 2026 року (а.с.1);
- рапортом від 26 березня 2026 року (а.с.4);
- заявою ОСОБА_1 від 25 березня 2026 року, у якій він свою визнає (а.с. 6);
- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №338045 від 25 березня 2026 року, складеного за ч.1 ст.202 КУпАП (а.с.7);
- переглянутими в судовому засіданні відеозаписами (а.с.7).
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінюючи вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи судом не виявлено.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Ст.245 КУпАП передбачається, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною першою статті 185-10 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Об'єктом правопорушення, передбаченого статтею 185-10 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, а також у сфері громадського порядку. Зазначені відносини регулюються Законами України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року №1777-ХІІ, «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 року №661-ІV, «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 року №1835-ІІІ, іншими нормативно-правовими актами.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 185-10 КУпАП, полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного їх невиконання зазначених розпоряджень та вимог.
Розпорядження та вимоги осіб, які зазначені у диспозиції статті, мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Зокрема, права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень.
У розумінні законодавця «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги чи розпорядження.
Злісність непокори визначається як кваліфікуюча ознака правопорушення.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу» від 03.04.2003 № 661-ІV органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право: перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в'їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати (п. 3); шляхом опитування осіб з'ясовувати підстави перетинання державного кордону України, в'їзду на тимчасово окуповану територію або виїзду з неї, не пропускати через державний кордон України, на тимчасово окуповану територію або з неї осіб без дійсних документів на право перетинання кордону або для в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, осіб, які надали завідома неправдиві відомості під час одержання зазначених документів, осіб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус іноземців чи за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів або постановою державного виконавця не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України; робити в документах зазначених осіб відповідні відмітки (п. 4); самостійно, а в разі перебування транспортних засобів, товарів та інших предметів, що переміщуються через державний кордон України, під митним контролем разом з митними органами проводити відповідно до законодавства огляд, у разі потреби і супроводження зазначених транспортних засобів, товарів та предметів (п. 6).
Пунктом 10 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою КМУ №1147 від 27.07.1988 року, передбачено, що особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов'язані пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу» непокора або опір законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Таким чином, вчиненні ОСОБА_1 дії, свідчать про порушення Закону України Про Державну прикордонну службу та Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою КМУ № 1147 від 27.07.1998 року, за що передбачена адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 суд враховує характер скоєного правопорушення та особу правопорушника.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 34,35 КУпАП, судом не встановлено.
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст.23, 33 КУпАП, враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами, і враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який вчинив вказане адміністративне правопорушення вперше, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для ОСОБА_1 буде адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, яке, на думку суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню ним нових правопорушень та буде відповідати передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП України, особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір.
Керуючись ст.ст.284, 287, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним за ч.1 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень).
Реквізити для оплати штрафу: -
- отримувач коштів ГУК у Рівн.обл/Дубров.міс.тг/ 21081100;
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494;
- банк отримувача (Казначейство ЕАП);
- рахунок отримувача: UA958999980313090106000017511;
- код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п'ять гривень 60 коп.) грн.
Реквізити для оплати судового збору:
- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106;
- код за ЄДРПОУ: 37993783;
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП):
- код банку отримувача 899998;
- рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
- код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, його захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 1700,00 грн. (одну тисячу сімсот гривень).
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду Оборонова І.В.