Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/139/26
Провадження № 2/542/305/26
26 березня 2026 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг тимчасового проживання, -
Адвокат Остапенко І.О., яка діє в інтересах позивача Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» 21.01.2026 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та просила стягнути з відповідачки на користь позивача кошти за надання послуг тимчасового проживання з 18 липня 2024 року по 31 грудня 2024 року в сумі 7832,00 грн., інфляційні втрати в сумі 1195,33 грн., 3% річних - 323,79 грн., вирішити питання судових витрат.
В позовній заяві посилалася на те, що 18.07.2024 року між Новосанжарським санаторієм-профілакторієм «Антей» в особі директора Бодрого А.Ф. та ОСОБА_1 було укладено договір №36 про надання послуги тимчасового проживання.
Відповідно до п. 1.1. предметом вказаного договору є надання послуг тимчасового проживання в кімнаті 209, два ліжко місця замовнику та членам його сім'ї та користування приміщеннями спільного користування (обідній зал, душова, санвузол), інвентарем, майном та обладнанням, яке знаходиться в цих кімнатах, територією, а замовник зобов'язується оплатити надані виконавцем послуги.
Відповідно до п. 2.2. вказаного договору строк надання послуги з 18 липня 2024 року по 31 грудня 2024 року.
На виконання умов вищевказаного Договору, 18 липня 2024 року між сторонами було підписано Акт приймання-передачі від 08.07.2024 року, відповідно до якого Новосанжарський санаторій-профілакторій «Антей» передав, а ОСОБА_1 прийняла у користування житлове приміщення (кімната № 209), а також меблі, інвентар, обладнання та інше майно, необхідне для тимчасового проживання, перелік яких детально зазначений в Акті.
Зазначає, що свої зобов'язання з надання послуг тимчасового проживання відповідно до договору №36 про надання послуги тимчасового проживання від 18.07.2024 року, позивачем було виконано в повному обсязі.
За період з 18 липня 2024 року по 31 грудня 2024 року загальна сума вартості наданих послуг тимчасового проживання, що підлягала сплаті відповідно до договору № 36 про надання послуг тимчасового проживання, становить 16 884,00 грн. За вказаний період було сплачено 9 052,00 грн, у зв'язку з чим за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 7 832,00 грн.
Крім того, посилаючись на ст.625 ЦК України, зазначає, що у позивача наявні правові підстави для стягнення з відповідачки суми основного боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання.
Інфляційні втрати Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» в зв'язку з несвоєчасною сплатою за послуги тимчасового проживання становлять 1195,33 грн., 3 % річних - 323,79 грн.
З огляду на те, що відповідачка не сплачує заборгованість у добровільному порядку, досудове врегулювання спору є неможливим. У зв'язку з цим у позивача виникли об'єктивні підстави звернутися до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23 січня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.32-33).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання (а.с.36, 37, 40, 41), надавши заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача. Зазначивши, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують (а.с.44-45).
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (а.с.35, 42-43), та не повідомила суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без її участі чи відзиву на позов не надала.
Ухвалою суду від 26.03.2026 року встановлено заочний розгляд справи.
За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
18 липня 2024 року між Новосанжарським санаторієм-профілакторієм «Антей» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуги тимчасового проживання №36, предметом якого є надання виконавцем послуг тимчасового проживання в кімнаті АДРЕСА_1 , два ліжко-місця замовнику та членам його сім'ї ОСОБА_2 , син та користування приміщенням спільного користування (обідній зал, душова, санвузол), інвентарем, майном та обладнанням, яке знаходиться в цих кімнатах, територією, а замовник зобов'язується оплатити надані виконавцем послуги (а.с.17 на звороті -19).
Строк надання послуги з 18 липня 2024 року по 31 грудня 2024 року (п.2.2. договору).
Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість цього договору становитиме у відповідності до виписаних рахунків.
Згідно з п.4.2.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно проводити виконавцю оплату вартості послуги у розмірі та в порядку, встановленому цим договором.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством України (п.5.1).
Істотні умови договору №36, укладеного між Новосанжарським санаторієм-профілакторієм «Антей» та ОСОБА_1 , містяться безпосередньо у цьому договорі, підписаному сторонами.
18 липня 2024 року сторонами було підписано акт приймання-передачі (а.с.20), який свідчить про надання відповідачці в користування, визначеного договором, приміщення з меблями, обладнанням та інвентарем та свідчить про виконання позивачем умов договору про надання відповідачці послуг тимчасового проживання в кімнаті 209.
Виходячи з наданих дкоказів, встанволено, що фактично ОСОБА_1 тимчасово проживала в Новосанжарському санаторії-профілакторії «Антей» з 18.07.2024 року по 19.10.2024 року.
За цей період позивачем були нараховані послуги за її тимчасове проживання в санаторії в такому розмірі.
Так, як вбачається з рахунку-фактури №150-7 від 31.07.2024 року до сплати ОСОБА_1 підлягала сума 3052,00 грн., рахунку-фактури №150-8 від 31.08.2024 року - 6758,00 грн., рахунку-фактури №36-9 від 30.09.2024 року - 3948,00 грн., рахунку-фактури №36-10 від 19.10.2024 року - 3126,00 грн., всього за вказаний період були надані послуги на загальну на суму 16884,00 грн. (а.с.22 на звороті -23).
Згідно з платіжних інструкцій №61925510-3 від 19.08.2024 року та №62873262-3 від 18.09.2024 року ОСОБА_1 було сплачено за послуги тимчасового проживання на користь Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей»: 3052,00 грн - 19.08.2024 року (а.с. 24) та 6000,00 грн - 18.09.2024 року (а.с.24 зворот).
Отже, відповідачкою сплачено за послуги тимчасового проживання за липень 2024 року відповідно до рахунку-фактури №150-7 від 31.07.2024 року в сумі 3052,00 грн. та частково в сумі 6000 грн. за серпень 2024 року відповідно до рахунку №150-8 від 31.08.2024 року.
Таким чином, відповідачка не сплатила за надані позивачем послуги тимчасового проживання за серпень 2024 року в сумі 758 грн (6758грн -6000 грн), а також за вересень 2024 року в сумі 3948,00 грн згідно з рахунком-фактурою №36-9 від 30.09.2024 року та за жовтень 2024 року в сумі 3126,00 грн згідно з рахунком-фактурою №36-10 від 19.10.2024 року.
Та має загальний розмір заборгованості за надані послуги з тимчасового проживання в сумі 7832 грн.
Що підтверджується бухгалтерською довідкою №12 від 16 січня 2026 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 , яка проживала у Новосанжарському санаторії-профілакторії «Антей», за період з 18 липня 2024 року по 31 грудня 2024 року відповідно до договору №36 про надання послуг тимчасового проживання, мала зобов'язання зі сплати вартості послуг тимчасового проживання у загальному розмірі 16 884,00 грн., з яких фактично сплачено 9052,00 грн., у зв'язку з чим станом на 16 січня 2026 року за ОСОБА_1 обліковується дебіторська заборгованість у сумі 7832,00 грн. (а.с.21 на звороті).
Доказів на спростування факту укладення вказаного договору, отримання в користування приміщення, меблів, обладнання, інвентаря та фактичного проживання в такому приміщенні відповідачкою не надано.
При цьому відповідачкою в порушення умов договору №36 про надання послуги тимчасового проживання від 18.07.2024 року не виконані взяті на себе зобов'язання щодо оплати за надані виконавцем послуги в повному обсязі та загальний розмір заборгованості за надані послуги з тимчасового проживання складає 7832 грн.
19.01.2026 року ОСОБА_1 було надіслано лист-вимогу про погашення заборгованості (а.с.25).
Так, відповідачка в судове засідання не з'явилася, не скористалася своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надала належних доказів, які спростовують доводи позивача щодо укладення договору та розміру заборгованості.
Статтею 627 ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, оскільки відповідачка ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені укладеним договором, не сплатила за надані послуги з тимчасового проживання в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 7832 грн, підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою за послуги тимчасового проживання суд виходить з такого.
Статтею 599 ЦПК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дія положень статті 625 ЦК України поширюється на усі грошові правовідносини, якими є зобов'язання виражене у грошових одиницях, зокрема й на правовідносини з надання послуг.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків та інфляційних втрат, відповідно до вимог ст.625 ЦК України, підлягають задоволенню.
Щодо строку виконання зобов'язання та відповіного періоду прострочення для кожного платежу, суд зазначає, що умовами договору визначено, що загальна вартість цього договору становитиме у відповідності до виписаних рахунків (п.3.1).
А згідно з п. 3.2 договору оплата вартості послуги проводиться замовником у формі повної попередньої оплати до дня розміщення в кімнаті помісячно.
При цьому всі рахунки на оплату наданих послуг були виписані позивачем в останні дні місяця, в якому надавалась така послуга та за який необхідно було здійснити оплату, що виключає можливість оплати таких послуг «попередньо», як зазначено в умовах договору.
Разом з тим, враховуючи, що умовами договору передбачено, здійснення оплати щомісячно, однак не визначений конкретний строк здійснення такої оплати, період прострочення для кожного платежу буде обраховуватися з першого дня наступного місяця.
Також суд зазначає, що розрахунок 3% та інфляціних втрат при щомісячних зобов'язаннях стягнення проводиться окремо по кожному щомісячному зобов'язанню (окремому простроченому платежу) за весь період, а не на загальну суму заборгованості.
Так, три відсотки річних від простроченої суми складає 305,59 грн (32,13+157,03+116,43), з такого розрахунку :
-758 грн (прострочена сума боргу за серпень 2024) х 503 (кількість днів прострочення за період з 01.09.2024 року до 16.01.2026 року) х 3 : 100 : 356 (кількість днів у році) = 32,13 грн;
-3948 грн (прострочена сума боргу за вересень 2024) х 472 (кількість днів прострочення за період з 01.10.2024 року до 16.01.2026 року) х 3 : 100 : 356 (кількість днів у році) = 157,03 грн;
-3126 грн (прострочена сума боргу за жовтень 2024) х 442 (кількість днів прострочення за період з 01.11.2024 року до 16.01.2026 року) х 3 : 100 : 356 (кількість днів у році) = 116,43 грн;
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Так, інфляційні втрати за простроченими платежами становлять 854,87 грн (102,78+456,03+296,06), з такого розрахунку:
- на прострочений платіж в 758 грн за серпень 2024, за період: з вересня 2024 по січень 2026 року складає 102,78 грн: 758 грн. (прострочений платіж) х 113,559% (сукупний індекс інфляції)/100 - 758;
- на прострочений платіж в 3948 грн за вереснь 2024, за період: з жовтня 2024 по січень 2026 року складає 456,03 грн: 3948 грн. (прострочений платіж) х 111,551% (сукупний індекс інфляції)/100 - 3948;
- на прострочений платіж в 3126 грн за жовтень 2024, за період: з листопада 2024 по січень 2026 року складає 296,06 грн: 3126 грн. (прострочений платіж) х 109,471% (сукупний індекс інфляції)/100 - 3126;
Таким чином, з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню: сума боргу за договором надання послуг тимчасового проживання від 18.07.2024 року в сумі 7832 грн. 00 коп.; 3% річних в сумі 305 грн. 59 коп., інфляційні втрати в сумі 854 грн. 87 коп.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.
Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання правничої допомоги №18/24 від 19.09.2024 року (а.с.11-13), додаток №1 до договору №18/24 від 19.09.2024 року (а.с.14), платіжну інструкцію №9 від 16.01.2026 року (а.с.16 на звороті).
Відповідно до п.п.4.2, 4.8 розділу 4 Договору про надання правничої допомоги №18/24 від 19.09.2024 року передбачено, що орієнтовну вартість правничої допомоги визначено в Додатку 1 до даного договору. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку.
При цьому суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).
Крім того, в даному випадку слід врахувати правову позицію, викладену у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 року, згідно якої: «Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».
Так, суд враховує, що представником позивача вчинені такі дії: написання позовної заяви. Докази вчинення будь-яких інших процесуальний дій надані не були.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, виходячи з реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, враховучи вразливий статус особи відповідача, яка є внутрішньо переміщеною особою та вимушено користувалась послугами позивача, суд доходить висновку про наявність достатність правових підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 20000 грн. до 5000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2662,40 грн. судового збору.
При цьому судом позовні вимоги були задоволені частково на 96,16% з розрахунку: 8992,46 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 9351,12 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 96,16% (відсоток задоволених позовних вимог).
Отже з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Та сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки складає 2560,16 грн. з розрахунку: 2662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 96,16% (відсоток задоволених позовних вимог) : 100.
А сума витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачки складає 4808 грн. з розрахунку: 5000 грн (сума витрат на правничу допоомгу) х 96,16% (відсоток задоволених позовних вимог) : 100.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг тимчасового проживання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» (код ЄДРПОУ 21067929) заборгованість за послуги тимчасового проживання в розмірі 7832 (сім тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 00 коп, 3% річних в сумі 305 грн. 59 коп., інфляційні втрати в сумі 854 грн. 87 коп., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2560 грн 16 коп. (дві тисячі п'ятсот шістдесят гривень шістнадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4808 (чотири тисячі вісімсот вісім) грн 00 коп.
Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Новосанжарський санаторій-профілакторій «Антей», місце знаходження: пров.Ромашковий, буд.10, селище Нові Санжари, Полтавського району, Полтавської області, код ЄДРПОУ 21067929;
представник позивача: адвокат Остапенко Ірина Олександрівна, адреса робочого місця адвоката: вул.Героїв Азову, буд.27, Подільський район, м.Полтава;
відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складений 31 березня 2026 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О. Афанасьєва