Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1227/25
Провадження № 2-а/376/3/2026
15 січня 2026 року Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Коваленка О.М.
за участі секретаря - Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадженняадміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови.
В обґрунтування позову зазначає, що він є військовозобов?язаним і перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.03.2025 №502 ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 2 ч. 1 ста. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визнані в установленому порядку особами з інвалідністю, на строк до оголошення демобілізації до 22.03.2026.
Дана обставина підтверджується інформацією «Резерв+» мобільним застосунком для уточнення облікових даних та отримання обмеженої інформації з реєстру «Оберіг».
01 квітня 2025 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де на нього солдатом ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КпАП серії БЦРТЦК/1 №___. Суть адміністративного правопорушення: ОСОБА_1 не з'явився на 14 годину 03.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У протоколі власноручно вказав, що «не з'явився на 14 годину 03.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 через те, що не отримував повістку через Укрпошту».
Особа, яка склала протокол ,зазначені причини неявки не перевіряла.
18.04.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 постановою БЦ РТЦК/1/124/25 від 18 квітня 2025 року притягнув позивача до адміністративної відповідальності, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: ОСОБА_1 був повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 14 год. 03 грудня 2024, однак не з'явився у визначену дату та час, порушив вимоги п.п.п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України за №1487 від 30.12.2022, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Згідно постанови позивач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП і накладено штраф у розмірі 25 500 грн.
Позивач уважає, що дії відповідача по винесенню постанови серії БЦ РТЦК/1/124/25 від 18 квітня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення є протиправними та є всі правові підстави для її скасування.
На підставі викладеного просить визнати протиправною та скасувати постанову БЦ РТЦК/1/128/25 від 18.04.2025 та провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити у зв?язку з відсутністю складу правопорушення.
Ухвалою суду від 25.04.2025 провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін.
Від відповідача не надходило жодних заяв, клопотань, у тому числі відзиву на позов та витребуваних копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Суд, дослідивши письмові докази, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, дійшов висновку про таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України, є військовозобов?язаним і перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , уточнив облікові дані вчасн (а.с. 14-16).
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.03.2025 №502 ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 2 ч. 1 ста. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визнані в установленому порядку особами з інвалідністю, на строк до оголошення демобілізації до 22.03.2026 (а.с. 13).
Дана обставина підтверджується інформацією «Резерв+» мобільним застосунком для уточнення облікових даних та отримання обмеженої інформації з реєстру «Оберіг» (а.с. 9).
01 квітня 2025 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де на нього солдатом ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КпАП серії БЦРТЦК/1 №___. Суть адміністративного правопорушення: ОСОБА_1 не з'явився на 14 годину 03.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У протоколі власноручно вказав, що «не з'явився на 14 годину 03.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 через те, що не отримував повістку через Укрпошту» (а.с. 8).
18.04.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 постановою БЦ РТЦК/1/124/25 від 18 квітня 2025 року притягнув позивача до адміністративної відповідальності, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: ОСОБА_1 був повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 14 год. 03 грудня 2024, однак не з'явився у визначену дату та час, порушив вимоги п.п.п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України за № 1487 від 30.12.2022, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 3 ст. 210 КпАП. Згідно постанови позивач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП і накладено штраф у розмірі 25 500 грн (а.с. 7).
Суд вважає, що дії відповідача та дана постанова є незаконними, з огляду на таке.
Статтею 8 Конституції України задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 статті 210 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 3 цієї ж статті передбачає, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У примітці до даної статті визначено, що положення статей 210, 2101 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Перевіряючи доводи позовної заяви, суд відзначає, що диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП, яка передбачає порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що вчинено в особливий період, є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правила військового обліку.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач порушив вимоги пп. 2 п. 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України за №1487 від 30.12.2022.
Згідно пп. 2 п. 2 Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: 2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військовооблікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Позивач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи довічно та має відстрочку до 22.03.2026 на підставі п. 2 ч. 1 ста. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд звертає увагу відповідача на виконання вимог закону іншим способом: отримання інформації як держателя Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Також відповідачем не враховано неможливість з'явлення ОСОБА_1 до ТЦК за станом здоров'я.
Відповідно до п. 12 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право: видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до статті 210 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
З огляду на зазначене вище, при винесені оскаржуваної постанови не з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема в матеріалах справи відсутні, а представником відповідача не надано суду доказу, яким чином позивач повідомлявся про виклик, чи направлялася повістка позивачу на адресу: АДРЕСА_1 , рекомендованим повідомленням, чи отримав ОСОБА_1 повістку, трекінгом поштового відправлення.
У матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення спроб вручення повістки ОСОБА_1 шляхом телефонного дзвінку на його мобільний номер або шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф.22а, де додатково проставляється позначка «Повістка ТЦК».
Тому наявні підстави вважати, що позивач не був обізнаний про надходження на його адресу рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
При цьому, оскаржувана постанова відносно ОСОБА_1 була винесена лише 18.04.2025 та накладено на позивача адміністративне стягнення.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення, а також закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Дане правопорушення не є триваючим, оскільки неявка - це закінчене правопорушення, яке відбулося в конкретну дату, та означає, що за одну повістку можна накласти лише один штраф.
При цьому згідно ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Отже, відповідач виявив правопорушення 03.12.2024, притягнув позивача до відповідальності та наклав адміністративне стягнення лише 18.04.2025, тобто за межами строків накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, посадова особа відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не врахувала вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставини, за яких було вчинено правопорушення, зокрема чи не було вчинено позивачем певні дії в умовах крайньої необхідності і чи наявний в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП.
Відповідач та його представник, не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 КУпАП орган та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
Крім того, статтею 268 КУпАП визначені права особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідач та його представник в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не надали суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог КУпАП.
Крім того, із матеріалів даної справи не вбачається, що відповідач чи його представники вжили всіх заходів щодо надання позивачу можливості реалізувати його права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі на отримання правової допомоги.
Матеріали справи не містять належних доказів що оскаржувана постанова прийнята в спосіб, який передбачений нормами КУпАП. Зокрема, оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності були порушені його права, в тому числі право на захист, що є, на думку суду підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, враховуючи викладене, уважає, що позов слід задовольнити повністю, слід скасувати постанову БЦ РТЦК/1/124/25 від 18 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У задоволенні вимоги позивача щодо визнання протиправною постанови БЦ РТЦК/1/124/25 винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковником ОСОБА_2 18.04.2025 слід відмовити, оскільки згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України суд не наділений такими повноваженнями.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 п. 9 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави у розмірі 1211,20 гривень.
На підставі наведеного, керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 268-272, 286, 293, 295 КАС України, суд
ухвалив:
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 підполковника ОСОБА_2 № БЦ РТЦК/1/124/25 від 18.04.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою накладено штраф на ОСОБА_1 у розмірі 25 500 гривень.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , розташовано: АДРЕСА_2 ) у дохід держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М. Коваленко