Апеляційне провадження № 22-ц/824/4086/2026
Справа № 752/17396/21
Іменем України
01 квітня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва в складі судді Машкевич К.В., постановлену в м. Київ 14 жовтня 2025 року про призначення експертизи у справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черняк Андрій Леонідович, про визнання заповіту недійсним,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У липні 2021 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, просила визнати недійсним заповіт, складений 22 березня 2021 року ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А.Л., реєстровий № 151, покласти на відповідача судові витрати.
В зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_3 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року до участі в справі залучено ОСОБА_4 як правонаступника ОСОБА_3 .
У жовтні 2025 року правонаступник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про призначення посмертної комплексної психолого-психіатричної експертизи.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року направлено матеріали справи за позовом ОСОБА_4 , яка є правонаступником ОСОБА_3 , до Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» для проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи, відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2023 року.
На вирішення експертної установи поставлено питання, зазначені в ухвалі суду від 17 листопада 2023 року, а саме: чи здатна була ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за своїм психічним станом з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей, емоційного стану та перенесеного захворювання на «Covid -19», повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення щодо розпорядження набутим майном та реалізовувати його своїми діями по складанню 22 березня 2021 року заповіту на ім'я ОСОБА_1 ; чи здатна була ОСОБА_6 за своїм психічним станом усвідомлювати та прогнозувати (і якою мірою) фактичний зміст власних дій та наслідків складання 22 березня 2021 року заповіту на ОСОБА_1 . Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від дачі висновку та за дачу завідомо неправдивого висновку, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України. В розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи №752/17396/21 та медичні картки амбулаторного хворого ОСОБА_6 . Оплату за проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи покладено на позивача ОСОБА_4 . Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Відповідач ОСОБА_1 у особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, звертала увагу, що як під час першого, так і під час повторного призначення експертизи на вирішення судових експертиз були поставлені однакові питання. Сторона позивача мала більш ніж достатньо часу для проведення експертизи, однак так і не сплатила вартість експертного дослідження, внаслідок чого виконання ухвали не відбулося. Таким чином, понад півтора роки було втрачено, а повторне призначення тієї ж експертизи фактично є зловживанням процесуальними правами з боку позивача, спрямованим на затягування розгляду справи.
Зазначала, що весь цей час позбавлена можливості оформити спадкові права на спірне майно. Така поведінка позивача суперечить завданню цивільного судочинства, визначеному ст. 2 ЦПК України, згідно з якою судовий розгляд має бути справедливим, неупередженим і своєчасним, а всі учасники процесу зобов'язані діяти добросовісно.
Наводила зміст ст. 44 ЦПК України, згідно якої учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається; положення ст. 45 ЦПК України, якою передбачено, що суд має право визнати зловживанням процесуальними правами дії учасника процесу, що суперечать завданню цивільного судочинства, у тому числі подання клопотань, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи, або повторне подання тотожних заяв.
Вважала, що повторне клопотання позивача про призначення експертизи, аналогічної вже заявленій та не виконаній виключно з вини сторони позивача, є проявом зловживання процесуальними правами, що призвело до невиправданого затягування розгляду справи та порушення права апелянта на своєчасний судовий захист.
Наголошувала, що жодних нових обставин, які б виправдовували повторне призначення експертизи, сторона позивача не надала.
Вказувала, що відновлення провадження та повторне призначення експертизи призведе до подальшого порушення розумних строків розгляду справи. З моменту першого призначення експертизи пройшло два роки, а сама справи перебуває в провадженні вже понад чотири роки, і таке затягування порушує права відповідача на своєчасний судовий захист.
Зазначала, що немає об'єктивних підстав вважати, що повторна експертиза може надати нові результати, які вплинуть на розгляд справи.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності скаржника та її представника, в якому ОСОБА_2 також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання також не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення судових повісток-повідомлень на їх поштові адреси.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).
Враховуючи наведене, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, їх неявка не перешкоджає розгляду справи, а також з урахуванням необхідності розгляду справи в передбачений законом строк, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що у липні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із даним позовом про визнання заповіту недійсним.
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її дочка ОСОБА_6 , після її смерті відкрилася спадщина, що складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі договору дарування від 24 жовтня 2016 року. ОСОБА_3 , а також третя особа ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 як її батьки. Після смерті дочки вони у встановлений законом строк звернулися із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Халік В.В., і за їхніми заявами було заведено спадкову справу № 04 за 2021 рік.
Під час звернення до нотаріуса стало відомо, що за життя ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений 22 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А.Л., реєстровий № 151, яким належну їй на праві власності квартиру заповіла відповідачу ОСОБА_1 .
Вважала, що при складанні заповіту ОСОБА_6 не в повній мірі усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, а вказаний заповіт має бути визнаний судом недійсним, оскільки впродовж життя вона та ОСОБА_5 дуже любили свою єдину дочку, яка також любила і поважала їх. Характер і поведінка дочки змінилися після того, як у вересні 2006 року в підлітковому віці помер її син ОСОБА_7 , і від часу смерті сина психічне здоров'я ОСОБА_8 не відновилося. У березні 2021 року вона захворіла на COVID-19, перебіг хвороби був тяжким, в зв'язку з чим вона приймала сильнодіючі препарати, які істотно погіршили психічне здоров'я.
На її думку, наведені обставини вплинули на те, що ОСОБА_6 станом на 22 березня 2021 року не могла свідомо, у здоровому глузді, твердій пам'яті та при ясній свідомості, діяти добровільно, розуміти значення своїх дій та не помилятися у відношенні такого правочину як заповіт.
23 лютого 2023 року та 17 листопада 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про призначення посмертної комплексної судово-психіатричної експертизи (а. с. 2, 46 т. 2), просила призначити у справі № 752/17396/21 посмертну комплексну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити питання, чи здатна була ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за своїм психічним станом з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей, емоційного стану та перенесеного захворювання на «Covid -19», повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення щодо розпорядження набутим майном та реалізовувати його своїми діями по складанню 22 березня 2021 року заповіту на ім'я ОСОБА_1 ; чи здатна була ОСОБА_6 за своїм психічним станом усвідомлювати та прогнозувати (і якою мірою) фактичний зміст власних дій та наслідків складання 22 березня 2021 року заповіту на ОСОБА_1 . Проведення даної експертизи просила доручити експертам Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», покласти на неї витрати по оплаті вартості експертизи.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2023 року клопотання задоволено, призначено у справі комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», на вирішення судовим експертам поставлено такі питання: чи здатна була ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за своїм психічним станом з урахуванням індивідуально - психологічних особливостей, емоційного стану та перенесеного захворювання на «Covid -19», повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення щодо розпорядження набутим майном та реалізовувати його своїми діями по складанню 22 березня 2021 року заповіту на ім'я ОСОБА_1 ; чи здатна була ОСОБА_6 за своїм психічним станом усвідомлювати та прогнозувати (і якою мірою) фактичний зміст власних дій та наслідків складання 22 березня 2021 року заповіту на ім'я ОСОБА_1 . Попереджено судових експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України. У розпорядження судовим експертам надано матеріали цивільної справи № 752/17396. Витрати, пов'язані з проведенням експертизи, покладено на позивача ОСОБА_3 . Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи з дня її призначення (а. с. 61 - 63 т. 2).
21 березня 2024 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшов лист Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» від 08 березня 2024 року, в якому повідомлялось про вартість судово-психіатричної експертизи 113306,60 грн. та попереджено, що експертиза буде прийнята до провадження після перерахування вказаної суми коштів (а. с. 67 - 68 т. 2).
Супровідним листом від 25 березня 2024 року Голосіївським районним судом м. Києва на адресу позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_9 направлено копію листа Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» від 08 березня 2024 року, додатково зазначено про вартість судово-психіатричної експертизи 113306,60 грн. і банківські реквізити для її сплати (а. с. 69 т. 2).
Супровідним листом від 28 жовтня 2024 року матеріали справи повернуто до суду з Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», у якому зазначено, що в рамках виконання ухвали на адресу суду двічі було надіслано листи, в яких повідомлено про необхідність оплати посмертної судово-психіатричної експертизи, однак станом на 28 жовтня 2024 року оплата на рахунок Інституту не надійшла, в зв'язку з вищевикладеним матеріали справи повертаються без виконання (а. с. 91 т. 2).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 листопада 2025 року відновлено провадження в справі та призначено справу до розгляду, в зв'язку з несплатою коштів за проведення експертизи та поверненням матеріалів справи без виконання (а. с. 97 т. 2).
03 лютого 2025 року ОСОБА_4 подала до суду клопотання про залучення правонаступника, яким повідомляла, що вона є правонаступником позивача в даній справі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та за життя 05 травня 2021 року склала заповіт, яким все своє майно заповіла їй, ОСОБА_10 . Спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 прийняв ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкова справа № 89/2024 року до майна ОСОБА_3 заведена Другою Жмеринською державною нотаріальною конторою Вінницької області.
Зазначала, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 на підставі заповіту, складеного 05 травня 2021 року, до складу якої увійшло в тому числі майно після смерті ОСОБА_3 (а. с. 117 т. 2).
Копії свідоцтв про смерть ОСОБА_3 28 січня 2024 року та ОСОБА_5 09 січня 2025 року долучені до матеріалів справи (а. с. 121 - 122 т. 2).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року зупинено провадження в справі до залучення до участі в справі правонаступника ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 130 - 131 т. 2).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року відновлено провадження в справі, залучено до участі в справі замість ОСОБА_3 правонаступника позивача ОСОБА_4 (а. с. 136 - 137 т. 2).
14 жовтня 2025 року ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про призначення посмертної комплексної психолого-психіатричної експертизи, на вирішення якої просила поставити питання: чи здатна була ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за своїм психічним станом з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей, емоційного стану та перенесеного захворювання на «Covid -19», повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення щодо розпорядження набутим майном та реалізовувати його своїми діями по складанню 22 березня 2021 року заповіту на ім'я ОСОБА_1 ; чи здатна була ОСОБА_6 за своїм психічним станом усвідомлювати та прогнозувати (і якою мірою) фактичний зміст власних дій та наслідків складання 22 березня 2021 року заповіту на ОСОБА_1 . Проведення даної експертизи просила доручити експертам Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», покласти на неї витрати по оплаті вартості експертизи (а. с. 151 - 152 т. 2).
Клопотання мотивувала тим, що ОСОБА_6 в період складання заповіту перебувала в психоемоційному стані, що позбавив її можливості свідомо, у здоровому глузді, твердій пам'яті та при ясній свідомості діяти добровільно, розуміти значення своїх дій та не помилитися у відношенні такого правочину як заповіт.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року направлено матеріали справи за позовом ОСОБА_4 , яка є правонаступником ОСОБА_3 , до Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» для проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи, відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2023 року.
На вирішення експертної установи поставлено питання, зазначені в ухвалі суду від 17 листопада 2023 року, а саме: чи здатна була ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за своїм психічним станом з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей, емоційного стану та перенесеного захворювання на «Covid -19», повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення щодо розпорядження набутим майном та реалізовувати його своїми діями по складанню 22 березня 2021 року заповіту на ім'я ОСОБА_1 ; чи здатна була ОСОБА_6 за своїм психічним станом усвідомлювати та прогнозувати (і якою мірою) фактичний зміст власних дій та наслідків складання 22 березня 2021 року заповіту на ОСОБА_1 . Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від дачі висновку та за дачу завідомо неправдивого висновку, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України. В розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи №752/17396/21 та медичні картки амбулаторного хворого ОСОБА_6 . Оплату за проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи покласти на позивача ОСОБА_4 . Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (а. с. 157 - 159 т. 2).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, у разі проведення експертизи висновок експерта разом з іншими наданими учасниками справи доказами підлягатиме оцінці як окремо, так і в їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 6, 7 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 1 - 5 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Передбачене статтями 12, 13, 49 ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов'язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.
При цьому, судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Відповідно до ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Стаття 78 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Призначаючи у справі судову експертизу, суд першої інстанції правильно виходив з того, що проведення експертизи є необхідним для з'ясування обставин, які мають значення для справи та потребують спеціальних знань.
У постановах Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 336/6943/17 (провадження № 61-7542св23) та від 27 листопада 2024 року у справі № 161/20020/19 (провадження № 61-14626св23) зроблено висновок, що обов'язковість вимог статті 105 ЦПК України щодо призначення судово-психіатричної експертизи при вирішенні спору про визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України вказує на те, що саме висновок експерта в цьому випадку є належним доказом медичного характеру в розумінні статті 77 ЦПК України.
За даних обставин апеляційний суд доходить висновку, що висновок комплексної психолого-психіатричної експертизи неможливо замінити іншими засобами доказування, що вже містяться в матеріалах справи, оскільки для правильного вирішення справи по суті спору необхідні спеціальні знання, зокрема й у галузі психології та психіатрії.
Отже, проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи дозволить з'ясувати обставини, що мають істотне значення для даної справи, оскільки висновки такої експертизи в сукупності з іншими доказами дозволять встановити психічний стан особи, а саме чи здатна була ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за своїм психічним станом з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей, емоційного стану та перенесеного захворювання на «Covid -19», повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення щодо розпорядження набутим майном та реалізовувати його своїми діями по складанню 22 березня 2021 року заповіту на ім'я ОСОБА_1 ; чи здатна була ОСОБА_6 за своїм психічним станом усвідомлювати та прогнозувати (і якою мірою) фактичний зміст власних дій та наслідків складання 22 березня 2021 року заповіту на користь ОСОБА_1 .
Обставини, які входять до предмету доказування і які потребують висновку експерта, мають значення для справи, для їх з'ясування необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, і сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань, а отже, наявна сукупність умов, передбачених ч. 1 ст. 103 ЦПК України для призначення судової експертизи.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Таким чином, задовольняючи клопотання позивача про призначення експертизи, суд першої інстанції правомірно виходив із необхідності повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, які мають значення для справи, та потребують спеціальних знань, а також враховуючи, що позивач доводить факт неусвідомлення спадкодавцем ОСОБА_6 значення своїх дій станом на час складання 22 березня 2021 року заповіту на користь ОСОБА_1 та наслідків таких дій.
Апеляційний суд враховує, що експертиза з такими ж питаннями була призначена ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2023 року і відповідачем не оскаржувалась, отже вона погоджувалася з необхідністю її проведення, однак експертиза не була проведена з об'єктивних причин, а саме в зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_11 28 січня 2024 року, правонаступник якої ОСОБА_4 була залучена до участі в справі ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва лише 12 серпня 2025 року.
Враховуючи вищевикладене, ані позивачем ОСОБА_11 , ані її правонаступником ОСОБА_4 не допущено зловживання процесуальним правом у вигляді подання клопотань, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи, або повторне подання тотожних заяв, на що ОСОБА_1 посилалася в апеляційній скарзі.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що сторона позивача мала більш ніж достатньо часу для проведення експертизи, однак так і не сплатила вартість експертного дослідження, внаслідок чого виконання ухвали не відбулося, апеляційний суд звертає увагу, що первісний позивач ОСОБА_11 не мала можливості сплатити вартість експертного дослідження в розмірі 113306,60 грн. на час надходження відповідного клопотання експертної установи 08 березня 2024 року (а. с. 67 т. 2), оскільки померла вже 28 січня 2024 року (а. с. 121 т. 2), а у ОСОБА_4 не було передбачених законом підстав для проведення оплати експертизи до моменту залучення її до участі в справі як правонаступника позивача.
Крім того, за відсутності рахунку на оплату експертизи, виставленого експертною установою, ОСОБА_4 не могла здійснити оплату її вартості, яка станом на час постановлення оскаржуваної ухвали істотно збільшилася і згідно листа експертної установи станом на 24 листопада 2025 року складала вже 121134,30 грн. (а. с. 134 т. 2).
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про необхідність призначення комплексної психолого-психіатричної експертизи, оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме психічного стану спадкодавця станом на час складання заповіту, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та оскільки сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань, тобто сукупність умов для призначення експертизи в даному випадку є дотриманою.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про відсутність об'єктивних підстав вважати, що повторна експертиза може надати нові результати, які вплинуть на розгляд справи, з огляду на те, що комплексна психолого-психіатрична експертиза, призначена в справі ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року, є не повторною, оскільки проводиться вперше.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що затягування справи в результаті проведення експертизи порушує права відповідача на своєчасний судовий захист, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) викладено правовий висновок про те, що всебічність та повнота розгляду справи передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежності.
Враховуючи, що на час зупинення провадження перебіг процесуальних строків зупиняється, а звернення до суду з клопотаннями, в тому числі про призначення експертизи, є процесуальним правом позивача, передбаченим ст. 43 ЦПК України, при цьому експертиза, призначена ухвалою суду від 17 листопада 2023 року, до цього часу не була проведена не з вини позивача або її правонаступника, апеляційний суд не погоджується із доводами апеляційної скарги про затягування строків розгляду цивільної справи і зловживання процесуальними правами.
Отже, з метою забезпечення правильного вирішення спору між сторонами, для всебічного та повного дослідження обставин справи, апеляційний суд доходить висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з ухвалою суду першої інстанції, не ґрунтуються на законі та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.