Справа № 640/9672/14-ц
н/п 6/953/1/26
"02" квітня 2026 р. м. Харків
Суддя Київського районного суду м. Харкова Кіндер В.А., за участі секретаря судового засідання Сергієнко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції Лазарева А.І., заінтересовані особи: ОСОБА_1 (боржник), Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Кепітал» про надання дозволу на реалізацію майна, право користування яким має неповнолітня дитина,
У травні 2025 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції Лазарева А.І. звернулася до суду зі поданням про надання дозволу на реалізацію майна, право користування яким має неповнолітня дитина.
Вимоги подання обґрунтовані тим, що у виконавця на виконанні перебуває виконавче провадження № 46611731 з примусового виконання виконавчого листа № 640/9672/14-ц від 09 лютого 2015 року, виданого Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 56050829,67 грн.
Боржнику на праві власності належить частини квартири АДРЕСА_1 , право користування якою має малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно листа служби у справах дітей по Київському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради від 29.04.2025 № 495/0/202-25 орган опіки та піклування згоду на примусову реалізацію зазначеної квартири, де правом користування наділена малолітня дитина, не надав.
З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має малолітня дитина, державний виконавець обґрунтовано звернулася до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Бобко Т.В. від 06 травня 2025 року подання прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
У зв'язку із прийняттям Вищою радою Правосуддя рішення від 15.05.2025 № 1034/0/15-25 про дострокове закінчення відрядження судді Бобко Т.В. невирішена справа № 640/9672/14-ц передана на повторний автоматизований розподіл.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2025 року справа передана на розгляд судді Кіндера В.А.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2025 року витребувано із Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану про актовий запис про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2026 року витребувано з Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради інформацію щодо використання квартири АДРЕСА_1 як фактичного місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , а також з Державної прикордонної служби України відомості щодо перетину державного кордону ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд, дослідивши матеріали справи № 640/9672/14-ц, дійшов висновку, що подання старшого державного виконавця про надання дозволу на реалізацію майна, право користування яким має неповнолітня дитина, підлягає задоволенню з таких підстав.
Київський районний суд міста Харкова рішенням від 13 листопада 2014 року, яке набрало законної сили, у справі № 640/9672/14-ц за позовом ТОВ «Скай кепітал» стягнув з ОСОБА_1 солідарно заборгованість по незадоволених вимогах ПАТ «Фідобанк» у розмірі 56050829,67 грн.
20 лютого 2015 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження № 46611731 з примусового виконання виконавчого листа від 09 лютого 2015 року № 640/9672/14-ц.
20 лютого 2015 року постановою державного виконавця накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення 56050829,67 грн та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, належного боржнику, в межах суми боргу.
З метою перевірки майнового стану боржника виконавець направив запити до МВС України щодо наявності автотранспорту, до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів боржника та наявності відкритих рахунків,
Згідно з відповідями МВС України, Державної податкової служби України у боржника відсутні кошти та рухоме майно, на яке можливо звернути стягнення.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на праві власності належить частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно із відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.09.2025 № 1752495 інша частки у праві власності на зазначену квартиру належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2014 року.
Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 19.02.2024 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за зазначеною адресою 04 листопада 2021 року.
Листом від 29.04.2025 за № 495/0/202-25 Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради повідомлено державного виконавця, що заперечують щодо реалізації вищезазначеної частки квартири, належної боржнику, за адресою: АДРЕСА_2 , в якому зареєстрований та має право користування малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується відомостями повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 26.11.2025 року.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 29 січня 2026 року ОСОБА_7 на праві власності належить: 3/5 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Відповідно до листа головного центра обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 16 березня 2026 року № 19.5.1/19401-26-вих ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон України у напрямку виїзд 17 жовтня 2021 року.
Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов'язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У пункті 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно із частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (частина п'ята статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), яким визначено перелік документів (в електронній або паперовий формі), які подаються разом із заявкою на реалізацію арештованого майна, встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - надається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.
У пункті 30 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
У частині другій статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років
Відповідно до частин другої, третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Згідно із частинами першою-третьою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
За змістом статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених статтями 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», від можливого порушення.
Отже, передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду, є неможливою.
Водночас законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.
У постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 Верховний Суд зазначив, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.
Пункт 1 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Частиною восьмою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (стаття 379 ЦК України).
Відповідно до частин першої, четвертої, шостої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Стаття 29 ЦК України не пов'язує місце проживання особи з місцем її реєстрації. Право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження.
Згідно з абзацом 5 статті 3 та частинами першою, десятою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Під час розгляду подання, суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні, чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення, чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання, чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання, яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини (див.: постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22), від 04 жовтня 2023 року у справі № 925/362/20)).
Отже, за матеріалами справи встановлено, що боржнику ОСОБА_1 на праві власності належить частки у квартирі АДРЕСА_1 . За цією адресою зареєстроване місце проживання малолітнього сина боржника, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд зауважує, реєстрацію місця проживання малолітньої дитини у спірній квартирі було здійснено 04 листопада 2021 року, тобто після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 лютого 2015 року. Відповідно до інформації, наданої Державною прикордонною службою України, ОСОБА_2 виїхав за межі території України 17 жовтня 2021 року, тобто до проведення реєстрації місця проживання у спірній квартирі 04 листопада 2021 року.
Зазначені обставини вказують на недобросовісність дій боржника та здійснення реєстрації місця проживання дитини саме з метою перешкоджання виконанню рішення суду.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 виїхав за межі території України 17 жовтня 2021 року, то суд вважає, що квартира АДРЕСА_1 не є місцем фактичного проживання малолітнього ОСОБА_2 .
Не надання Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради на виконання ухвали суду від 27 лютого 2026 року інформації про використання спірної квартири як місця фактичного проживання малолітньої дитини не спростовує висновки суду, оскільки Державною прикордонною службою України не надано відомостей щодо повернення ОСОБА_2 в Україну після його виїзду 17 жовтня 2021 року.
При вирішенні питання щодо дотримання прав неповнолітньої дитини у цій справі судом враховано, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_6 , тобто матері ОСОБА_2 , на праві власності належить 3/5 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Суд зауважує, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (частина перша статті 141 Сімейного кодексу України).
З огляду на викладене, враховуючи, що рішення суду боржником у повному обсязі не виконане, відсутність дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна боржника, унеможливлює його виконання, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення подання державного виконавця.
Керуючись ст. 260, 353, 354, 435 ЦПК України, суд, -
Подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції Лазарева А.І., заінтересовані особи: ОСОБА_1 (відповідач), Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Кепітал» про надання дозволу на реалізацію майна, право користування яким має неповнолітня дитина задовольнити.
Надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме: частки квартири АДРЕСА_1 , право користування якою має малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до виконавчого листа № 640/9672/14-ц від 09 лютого 2015 року, виданого Київським районним судом м. Харкова.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 02 квітня 2026 року.
Суддя Кіндер В.А.