Справа № 953/3879/26
н/п 2-о/953/75/26
"02" квітня 2026 р. м. Харків
Суддя Київського районного суду м. Харкова Дяченко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, підтвердження статусу засновників ліквідованого підприємства та права і визначення частки відшкодування, заінтересовані особи відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 .
В обґрунтування мети звернення до суду з заявою зазначає, що підтвердження статусу засновника ТОВ «Азалія» в судовому порядку є необхідним задля реалізації його права на отримання відшкодування, що належить до виплати кожному із засновників, що є метою заявника.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, крім іншого, суд перевіряє додержання усіх передумов відкриття провадження.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до положення статті 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження /загального або спрощеного; 3) окремого провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Положеннями ч. 1 ст. 315 ЦПК України унормовано, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.
Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права, за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертається увага судів на наступне: в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.
Згідно зі ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що підтвердження статусу засновника ТОВ «Азалія» в судовому порядку є необхідним задля реалізації його права на отримання відшкодування, що належить до виплати кожному із засновників, що є метою заявника.
Разом з цим, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10.10.2024 (справа №953/5353/24) у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено, рішення набрало законної сили. В обгрунтування вказаного рішення судом встановлено, що факт, який просить встановити заявник, підтверджується відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, викладені заявником обставини дають суду підстави вважати, що вимога про підтвердження права та визначення частки відшкодування, що належить до виплати на перерахування коштів, призначених для виплати засновникам ліквідованого стягувача пов'язана зі спором про право.
Суд вважає, що питання підтвердження статусу засновників ліквідованого стягувача не потребує додаткового встановлення, про що зазначено у рішенні Київського районного суду м. Харкова від 10.10.2024 (справа №953/5353/24), а відмова в отриманні відшкодування не пов'язана з необхідністю підтвердження статусу засновника ТОВ «Азалія», що виключає можливість вирішення даного питання в непозовному провадженні.
Вимога заявника про підтвердження статусу засновників ліквідованого підприємства та права і визначення частки відшкодування не є вимогою, яка підлягає розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень статей 293, 315 ЦПК України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, у зв'язку з чим відмовляє у відкритті провадження у даній справі на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 260, 315 ЦПК України, суд, -
Відмовити у відкритті окремого провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі невідкладно надіслати заявнику разом із заявою та всіма доданими до неї документами.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення та подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Суддя О.М. Дяченко