Справа № 346/7050/23
Провадження № 4-с/346/15/26
02 квітня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Яремин М.П.
з участю: секретаря Урбанович І.Д.
заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
стягувача ОСОБА_3
державного виконавця Микицея В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Стасюком Романом Федоровичем, на бездіяльність державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо визнання неправомірним та скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням сплачених сум, -
в скарзі представник заявника зазначає, що на виконання рішення від 03.01.2024 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист в цивільні справі №46/7050/23 про стягнення із ОСОБА_1 (боржника) аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно та 17.05.2024 року відкрито виконавче провадження № 75050967 з його примусового виконання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 досяг повноліття. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття), та згідно з ч. 1 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, задля бажання якнайкращого забезпечення ОСОБА_4 , який продовжує навчання та який проживає за кордоном, а не зі стягувачем, присуджені рішенням суду від 03.01.2024 року аліменти заявник сплачував безпосередньо на рахунок сина, здійснивши 39 платежів на загальну суму 98 345 грн., що підтверджується відповідними квитанціями АТ «А-Банк». Зокрема, в добровільному порядку безпосередньо на картковий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_4 в період з 21.11.2023 року по 06.11.2025 року ним сплачено 98 345 грн. різними сумами, а по 04.03.2026 року - загальною сумою 111 346 грн. Враховуючи, що законодавцем закріплено право повнолітнього сина на самостійне одержання та розпорядження такими аліментами, добровільне перерахування заявником аліментів на його особистий картковий рахунок є таким, що здійснене на виконання судового рішення про стягнення аліментів на його утримання. Факт сплати аліментів підтверджується випискою по картковому рахунку заявника та квитанціями про переказ.
Зважаючи на зазначене, він звернувся до відділу ДВС з відповідною заявою про врахування уже сплачених ним грошових коштів під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у даному виконавчому провадженні. 11.03.2026 року державним виконавцем надано відповідь із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого її розмір станом на 11.03.2026 складає 94 416,85 грн., тобто в розрахунку державним виконавцем не враховані сплачені заявником безпосередньо сину суми за період з 21.11.2023 року по 04.03.2026 року в розмірі 111 346 грн.
Тому представник заявника просить визнати неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів №75510568/1 від 11.03.2026 року, складений державним виконавцем вказаного відділу ДВС у виконавчому провадженні №75050967; зобов'язати державного виконавця цього відділу ДВС Микицея В.Д., або іншу уповноважену посадову особу, в провадженні якої перебуває вказане виконавче провадження, вжити дій щодо скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11.03.2026 року та здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 за період з 21.11.2023 року по 04.03.2026 року з урахуванням сплачених сум в цей період в розмірі 111 346 грн.
01.04.2026 року представник стягувача ОСОБА_3 - адвокат Тинів І.Д. через систему “ Електронний суд » подав до суду заперечення на скаргу, в якому зазначив, що зміст банківських виписок «А-Банку» про нібито здійснені заявником платіжні банківські операції в користь сина ОСОБА_4 за попередні періоди з 21.11.2023 року по 04.03.2026 року носять сумнівний характер та є недостовірними, про що також свідчить його суперечлива поведінка. Так, він в межах даної справи спочатку намагався уникнути будь-якої сплати аліментів, посилаючись на відсутність у нього доходів та неможливість їх отримання через стан свого здоров'я, при цьому визнавав несплату ним аліментів, пояснюючи це, на його думку, поважними причинами. Він ані перед судом, ані перед правоохоронними органами впродовж тривалого часу не заявляв про те, що добровільно сплачує аліменти безпосередньо в користь сина, хоча йому достовірно було відомо, що кримінальне провадження відкрите за фактом ухилення від сплати аліментів, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025096180000051 від 19.02.2025 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.164 КК України.
Постановою від 27.12.2025 року на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, яка скасована Коломийським міськрайонним судом за заявою потерпілої. При цьому орган досудового розслідування констатував, що платник аліментів ОСОБА_1 через стан свого здоров'я не мав об'єктивної можливості працювати, а відтак, не міг виконувати присуджений його обов'язок зі сплати аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання. Водночас, слідством, висновки якого підтверджуються в тому числі і поясненнями ОСОБА_1 , встановлено факт несплати боржником аліментів впродовж усього строку виконання відповідного рішення суду. Син ОСОБА_4 не відкривав рахунок в «А-Банку».
Рішення суду заявник взагалі не виконує та аліменти не сплачує. Зокрема, він 08.10.2024 року звернувся до суду з позовом, в задоволенні якого йому відмовлено, про припинення стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, а також про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, присуджених рішенням суду. При цьому, рішенням суду в справі №356/5526/24 встановлено, що позивач не довів своєї абсолютної неможливості заробляти собі на життя, вій й досі є фізичною особою-підприємцем, на обліку, як безробітний, не знаходиться, і доказів пошуку ним будь-якої роботи (якщо підприємницька діяльність не надає йому дохід) не надав, а усі надані ним медичні документи вказують на те, що він хоча й має обмеження в роботі, вони не є настільки істотними аби він взагалі не міг працевлаштуватись. Суд констатував, що можливість надання матеріальної допомоги сину була встановлена рішенням суду про стягнення з нього аліментів, і такої можливості ОСОБА_1 не втратив, а після рішення суду про стягнення з нього аліментів встановлено наявність у нього на праві власності двох автомобілів, хоча і не нових (що не було враховано при стягненні аліментів), а також за ним визнано судом 385/1000 ідеальної частки у праві спільної сумісної власності на об?єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Коломия (при цьому суд враховує загальне право слідування земельної ділянки за об?єктом нерухомого майна), що також не було враховано судом при стягненні аліментів.
Надалі, ОСОБА_1 звернувся із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 03.01.2024 року в справі № 346/7050/23, в якій просив змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати їх безпосередньо на рахунок сина ОСОБА_4 , а не на його матері ОСОБА_3 . За результатами апеляційного перегляду ухвали суду у вказаній заяві ОСОБА_1 також відмовлено.
При цьому, звертає увагу на очевидну невідповідність змісту долучених квитанцій, у графі коментар зазначено словосполучення « ОСОБА_5 », яке викладене російською мовою, та в поєднанні з написанням малими літерами імені та прізвища сина у деяких квитанціях дає підстави до об?єктивного сумніву у їх правдивості. Жодна квитанція не містить прізвища власника рахунку, на який сплачуються платежі; у долучених квитанціях з номерами: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , - призначення платежу відсутнє. Заявник не надає доказів на підтвердження належності йому банківського рахунку, з якого здійснювалися нібито перерахунок коштів синові. Усі банківські рахунки ОСОБА_1 перебувають під арештом з причин наявності не виконаних судових рішень за грошовими стягненнями, тому перерахунок коштів з банківських рахунків боржник самостійно здійснювати не може.
Станом липень 2025 року він визнавав наявність непогашеного боргу і жодним чином не стверджував про перерахунок коштів у якості аліментів безпосередньо сину, при цьому доводив те, що останній є забезпеченим і не потребує його допомоги, а батько не має змоги платити аліменти. Станом на 01.10.2025 року заборгованість зі сплати аліментів становила 69 511,60 грн. Відповідно за умов подальшої несплати вона збільшилась станом на 11.03.2026 року до 111 346 грн. Судами першої та апеляційної інстанції на час розгляду справи встановлено, що повнолітній ОСОБА_4 перебуває на утриманні матері, оскільки самостійного доходу не має. Заявнику судом відмовлено у зміні способу стягнення аліментів саме в користь сина, що обґрунтоване тим, що мати несе витрати по утриманню сина.
На підставі викладеного, просить в задоволенні скарги відмовити за безпідставністю.
Заявник в судовому засіданні вимоги скарги підтримав, з підстав, зазначених в ній, просить скаргу задовольнити. При цьому зазначив, що сплачував аліменти не через рішення суду, а безпосередньо сину, який проживає за кордоном, на його прохання для забезпечення йому належного харчування та виховання, що є зручнішим способом та менша комісія. Він також надавав кошти сину ще до рішення суду та навіть більше, ніж зазначено в ньому, при наявності такої можливості. Проте, він не бажає, щоб стягувач зі своїми чоловіком та матір'ю проживали за його рахунок. Крім того, стягувач (матір) перераховувала кошти сину частково. Вважає, що обов'язок утримання дитини покладено на обох батьків та він свій обов'язок виконує.
Представник заявника вимоги скарги також підтримав з підстав, вказаних у скарзі, а також зазначив, що ОСОБА_4 постійно проживає за межами України, а не зі стягувачем (матір'ю), про що свідчать долучені ним відповідні посвідка на проживання та отримане ним посвідчення водія, а тому для можливості користування ним (сином) вказаними коштами заявник їх безпосередньо перераховував (сплачував) останньому. Однак, державний виконавець не здійснив зарахування цих коштів в рахунок заборгованості зі сплати аліментів. Просить скаргу задовольнити, оскільки в іншому випадку матиме місце подвійна сплата аліментів сину та стягувачу.
Стягувач ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що скарга не підлягає задоволенню з підстав, вказаних у вищевказаних письмових запереченнях, поданих її представником ОСОБА_6 . Вказаний в долучених заявником квитанціях рахунок, на який нібито перераховувались кошти, їй не належить, а рішення суду, в якому зазначено, що аліменти стягуються на її користь як стягувача на утримання сина, боржником свідомо не виконується. Він не володіє інформацією про вартість навчання сина. Останній повідомив, що коштів не отримував.
Державний виконавець Микицей В.Д. в судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги, оскільки у виконавчому листі, з примусового виконання вищевказаного рішення суду, чітко зазначено боржника та стягувача аліментів відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо стягнення коштів на утримання їхнього сина та виконавець не наділений повноваженнями змінювати сторону виконавчого провадження. Син може проживати, де забажає та до виконавчого провадження це відношення не має. Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів складається відповідно до Закону України « Про виконавче провадження». Від стягувача відповідної заяви про зарахування коштів в рахунок заборгованості по аліментах не надходило, а ОСОБА_1 аліментів не сплачує. Від останнього до виконавця двічі надходили заяви про зарахування коштів в рахунок заборгованості зі сплати аліментів, на які він надавав відповідь, що слід перераховувати кошти саме ОСОБА_3 як стягувачу, тобто слід надавати квитанції, що аліменти отримала ОСОБА_3 . Ухвалою суду було змінено порядок виконання рішення суду, у зв'язку з чим виконавець прийняв квитанції від ОСОБА_7 , проте вказана ухвала апеляційним судом скасована, тому змінити стягувача в рішенні суду про стягнення аліментів, що набрало законної сили, виконавець самостійно не може. Вважає, що скарга є безпідставною, поки не відбудеться заміни стягувача на ОСОБА_8 . Крім того, пропозицією виконавця щодо перерахування коштів на рахунок відділу ДВС, боржник не скористався.
Суд, заслухавши вказаних учасників, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі ст. 451 вказаного Кодексу за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Судом встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.01.2024 року в цивільній справі № 346/7050/23 присуджено стягувати із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання їхнього повнолітнього сина ОСОБА_4 , який навчається, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно; стягнення аліментів розпочато з 30.11.2023 року і до досягнення ОСОБА_4 23-річного віку; стягнення аліментів також припиняється у разі припинення навчання (том 1, а.с. 45-47; том 2, а. с. 102-105).
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.05.2024 року вказане рішення залишено без змін (том 1, а. с. 101-104).
На виконання даного рішення Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області 01.07.2024 року видано відповідний виконавчий лист ( том 2, а.с. 93-94).
10.07.2024 року головним державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Микицеєм В.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа в справі №346/7050/23 від 01.07.2024 року, в якому боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем ОСОБА_3 (том 2, а.с. 100-101).
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 29.09.2025 року за заявою ОСОБА_1 змінено порядок виконання вищевказаного рішення суду від 03.01.2024 року в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 та ухвалено стягувати аліменти із ОСОБА_1 безпосередньо на користь ОСОБА_4 на рахунок, відкритий на його ім'я в банківській установі (том 1, а.с. 194-196).
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24.11.2025 року ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 29.09.2025 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_10 про стягнення аліментів, залишено без задоволення (том 2, а.с.33-36).
Заявником (боржником) на підтвердження заявлених вимог до скарги долучено копії квитанцій, (оригінали яких містяться у матеріалах виконавчого провадження, що надані державним виконавцем для огляду в судовому засіданні), щодо сплати ним в добровільному порядку аліментів безпосередньо на картковий рахунок № НОМЕР_1 повнолітнього сина ОСОБА_4 , в період з 21.11.2023 року по 04.03.2026 року, а саме: 21.11.2023 року на суму 2 000 грн.; 26.12.2023 року - 3 000 грн.; 09.01.2024 року - 850 грн., 10.01.2024 року - 850 грн.; 13.01.2024 року - 145 грн.; 05.03.2024 року - 500 грн.; 07.03.2024 року - 500 грн.; 26.03.2025 року - 1 500 грн.; 01.04.2025 року - 2 000 грн.; 04.04.2025 року - 1 000 грн.; 12.04.2025 року - 1 500 грн.; 15.04.2025 року - 1 000 грн.; 26.04.2025 року - 4 000 грн.; 15.05.2025 року - 4 000 грн.; 22.05.2025 року - 500 грн.; 29.05.2025 року - 500 грн.; 19.06.2025 року - 2 000 грн.; 30.06.2025 року - 1 500 грн.; 24.07.2025 року - 3 000 грн., 25.07.2025 року - 3 500 грн.; 26.07.2025 року - 3 000 грн.; 29.07.2025 року - двічі по 3 000 грн.; 30.07.2025 року - 3 000 грн.; 30.07.2025 року - 3 500 грн.; 01.08.2025 року - 5 000 грн.; 02.08.2025 року - 5 000 грн.; 04.08.2025 року - 4 000 грн.; 06.08.2025 року - 6 000грн.; 07.08.2025 року - 8 000 грн.; 08.08.2025 року - 4 500 грн.; 02.09.2025 року - двічі по 3 000 грн.; 01.11.2025 року - 3 000 грн.; 06.11.2025 року - 3 000 грн. та 55 грн.; 06.01.2026 року - 6 000 грн.; 17.02.2026 року - 4 000 грн.; 04.03.2026 року - 3 000 грн. (том 2, а.с.54-92, 97), а також надано квитанцію від 16.03.2026 року на суму 11 000 грн. ( датовану після звернення із скаргою до суду 13.03.2026 року (том 2, а.с. 157)).
В копії довідки про реквізити (без дати та номера) АТ «А-Банк» зазначено, що для поповнення у відділенні А-Банку необхідно зазначити операціоністові номер свого рахунку для поповнення: № НОМЕР_1 , одержувач ОСОБА_4 ; призначення платежу: для поповнення рахунку НОМЕР_10 ; в копії довідки монобанк (без дати та номера) зазначено реквізити для поповнення карти НОМЕР_11 ОСОБА_4 , IBAN НОМЕР_12 , призначення платежу : поповнення рахунку (том 2, а.с. 108, 109).
Згідно з копіями посвідки на проживання та посвідчення водія, переклад яких з німецької мови на українську проведено перекладачем нотаріальної контори в м. Коломия Р.Диблюк, ОСОБА_4 мав/має дозвіл на проживання в м. Фрайбург, Федеративна Республіка Німеччина, де отримав вказане посвідчення (том 2, а.с. 151-154).
Відповідно до копії ухвали слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 09.02.2026 року в справі № 346/471/26 скаргу ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , задоволено частково, скасовано постанову дізнавача сектору дізнання Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 27.12.2026 року про закриття кримінального провадження №12025096180000051 (від 19.02.2025 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України(том 2, а.с.158-161).
10.03.2026 року ОСОБА_1 як боржник звернувся до державного виконавця Коломийського відділу ДВС із заявою про врахування добровільно сплачених аліментів безпосередньо на картковий рахунок повнолітнього сина ОСОБА_4 у ВП №75050967 загальною сумою 111 346 грн. згідно з вищевказаними квитанціями (том 2, а.с. 95-96 ).
11.03.2026 року державним виконавцем вказаного відділу ДВС Микицеєм В.Д. надано ОСОБА_1 відповідь № 75510568/1 на його заяву про те, згідно з постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24.11.2025 року ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 29.09.2025 року ( про зміну порядку виконання рішення суду в частині стягнення аліментів із ОСОБА_1 безпосередньо на користь ОСОБА_4 ) скасовано; станом на 01.03.2026 року заборгованість ОСОБА_1 по аліментах на користь стягувача ОСОБА_3 становить 94 416,85 грн. та зобов'язано його надалі аліменти направляти стягувачу ОСОБА_3 (том 2, а.с. 99 ).
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 18 цього Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з вимогами п. 1 ч.1, ч.5 ст.26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (ч.1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (ч.8 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно зі ст.195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею195 Сімейного кодексу України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті263 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19)).
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року в справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року в справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) вказано, що «… саме на виконавця покладено обов'язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.12.2021 року в справі № 333/6869/19 (провадження № 61-5678св21) зазначено, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. […] Із наданих суду копій платіжних доручень можливо встановити тільки суму грошових переказів, валюту, дату здійснення цих фінансових операцій, одержувача та платника за кожним переказом. Інші відомості роздруківки не містять. Суд першої інстанції також не встановив, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а не є добровільною участю діда у витратах на дитину чи участі в інших витратах. Боржником не надано доказів, що він сплачував аліменти».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 року у справі № 2-4665/2008 (провадження № 61-14579св21) зазначено, що: «надані скаржником дублікати квитанцій про добровільне перерахування коштів на картковий рахунок стягувачки без зазначення у квитанції в графі «призначення платежу» - сплата аліментів, не свідчать про виконання ним судового рішення щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів, а відтак такі не враховані державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, а дії державного виконавця не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні скарги».
Згідно з частинами 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду із даною скаргою, ОСОБА_1 посилається на те, що вважає неправомірними бездіяльність державного виконавця щодо неврахування сплачених ним за період з 21.11.2023 року по 04.03.2026 року коштів в розмірі 111 346 грн. як аліментів безпосередньо на рахунок повнолітнього сина під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, долучаючи при цьому копії відповідних квитанцій.
Однак, долучені квитанції не дають можливості ідентифікувати грошові кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів відповідно до рішення суду стягувачу ОСОБА_3 чи навіть як стверджує заявник безпосередньо повнолітньому сину ОСОБА_4 .
Так, частина зазначених квитанцій взагалі не містять призначення платежу, яке дозволяє ідентифікувати грошові кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів, при цьому в графі отримувач прізвища не зазначено, а лише вказано номери рахунку НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , № НОМЕР_1 , при цьому доказів належності вказаних рахунків ОСОБА_3 як стягувачу чи сину ОСОБА_4 матеріали скарги не містять. Зокрема, № 114605969 від 21.11.2023 року в сумі 2 000 грн.; №121589843 від 26.12.2023 року - 3 000 грн. ( де лише зазначено коментар: ОСОБА_4 ); № НОМЕР_8 від 09.01.2024 року - 850 грн.; № 124341942 від 10.01.2024 року - 850 грн. (коментар: аліменти, без зазначення прізвища отримувача); №135733593 від 05.03.2024 року - 500 грн. та №1361872026 від 07.03.2024 року - 500 грн. (коментар: ОСОБА_4 аліменті); № НОМЕР_15 від 26.03.2025 року -1 500 грн. (коментар: аліменти Максима (том 2, а.с.54-60);
№226454613 від 01.04.2025 року - 2 000 грн., №226920392 від 04.04.2025 року - 1 000 грн., №229090303 від 12.04.2025 року - 1 500 грн., № 229838322 від 15.04.2025 року - 1 000 грн., №232431696 від 26.04.2025 року - 4 000 грн., № 240419090 від 29.05.2025 року - 500 грн., № 125867513 від 25.07.2025 року - 3 500 грн., - взагалі не містять призначень платежу (том 2, а.с. 61-65,68, 72);
№236975957 від 15.05.2025 року - 4 000 грн., №238690608 від 22.05.2025 року - 500 грн. , №245523743 від 19.06.2025 року - 2 000 грн., № 248039844 від 30.06.2025 року - 1500 грн., №253680728 від 24.07.2025 року - 3 000 грн., № 254176424 від 26.07.2025 року - 3 000 грн., № 254610425 від 29.07.2025 року - 3 000 грн. №254709354 від 29.07.2025 року - 3000 грн., № 254825780 від 30.07.2025 року - 3000 грн., № 254825878 від 30.07.2025 року - 3500 грн., № 255473224 від 01.08.2025 року - 5 000 грн., №255598180 від 02.08.2025 року - 5000 грн., №256097937 від 04.08.2025 року - 4 000 грн., №256465084 від 06.08.2025 року - 6 000 грн., №256641809 від 07.08.2025 року - 8 000 грн., №256932676 від 08.08.2025 року - 4500 грн., №262933665 та №262936317 від 02.09.2025 року - по 3 000 грн., №2131-3894-3592-0985 від 01.11.2025 року - 3 000 грн., №2136-5321-7938-0270 від 06.11.2025 року - 3 000 грн., №2197-5179-7086-0582 від 06.01.2026 року - 6 000 грн., №2239-0558-5800-0192 від 17.02.2026 року - 4000 грн., №2254-5489-2238-0213 від 04.03.2026 року - 3 000 грн. (без зазначення прізвища отримувача, коментар: аліменти ОСОБА_11 , в тому числі на російській мові (том 2, а.с.66, 67, 69-71, 73-86, 88-89, 91, 92),
№2136-5872-8742-0679 від 06.11.2025 року - 55 грн. (отримувач - їдальня (на іноземній мові (том 2, а.с. 87).
Добровільне перерахування коштів на картковий рахунок не стягувача та взагалі без зазначення прізвища отримувача (одержувача), а також без зазначення у квитанції в графі «призначення платежу» - сплата аліментів, не свідчать про виконання заявником судового рішення щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів, а відтак такі не враховані державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, а дії державного виконавця не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
В процесі судового розгляду заявником не надано обґрунтованих доказів того, що під час проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів саме державний виконавець діяв неправомірно, а в порядку судового оскарження дій/бездіяльності державного виконавця можливо задовольнити вимоги скаржника виключно у випадку, якщо саме державний виконавець діяв із порушенням вимог закону або не в межах наданих йому повноважень.
Таким чином, з аналізу вищезгаданих норм законодавства та встановлених судом обставин суд вважає, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень, та в спосіб, передбачений законодавством, тому відсутні підстави для визнання неправомірним і скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та зобов'язання державного виконавця провести перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів. Отже, в задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 260, 261, 352-355, 447-1-451 ЦПК України, суд,-
в задоволенні скарги ОСОБА_1 , поданої адвокатом Стасюком Романом Федоровичем, на бездіяльність державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо визнання неправомірним та скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням сплачених сум, - відмовити у зв'язку з безпідставністю поданої скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: Яремин М. П.