Справа № 216/8399/25
провадження 2/216/1384/26
іменем України
03 квітня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.
за участю секретаря судового засідання Шакули Є.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулось до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позову зазначено, що 15.02.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було підписано угоду №2295871346. Відповідно до угоди товариство надає позичальнику грошові кошти на наступних умовах: встановлена сума кредитного ліміту 24113,60 грн; тип кредиту - кредитна лінія; строк користування 30 місяців; цільове призначення кредиту - на споживчі потреби. Згідно з умовами вищезазначеного договору кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором кредитор виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. В той же час відповідач свої зобов'язання з повернення кредитних коштів не виконав. Станом на 02.12.2024 загальна сума заборгованості за кредитом становить 38556,97 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості. В подальшому АТ «Таскомбанк» набуло стусу кредитора за кредитним договором у зв'язку з укладенням договору відступлення прав вимоги. 02.12.2024 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором, укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем. Відповідач обов'язки щодо погашення заборгованості в добровільному порядку не виконує, внаслідок чого позивач просить стягнути вказану суму заборгованості та судові витрати з відповідача у судовому порядку.
Представник позивача, відповідно до ст. 276 ЦПК України, у позові просив здійснити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк, не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзив на позовну заяву.
У зв'язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому, згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, в частині, що стосуються питання виконання зобов'язань за кредитним договором.
Матеріалами справи підтверджено, що 15.02.2022 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2295871346 (індивідуальна частина) та підписано Паспорт кредиту №5871346.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Відповідно до п. 1.2. кредитного договору кредит надається позичальнику на наступних умовах: тип кредиту - кредит; сума кредиту 24113,60 грн; строк, на який надається кредит 30 місяців.
Згідно з п. 1.3. кредитного договору, позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених графіком платежів.
Пунктом 3.3. кредитного договору, передбачено, що всі інші умови кредитного договору зазначені в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» (публічна редакція) редакція від 02.02.2022, які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua з якими Позичальник ознайомився до укладення цього договору та до яких Позичальник приєднується, підписавши цей договір.
Відповідно до п. 3.4. кредитного договору, цей Договір, Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», редакція від 02.02.2022 складають єдиний кредитний договір.
01.09.2021 між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» був укладений договір про відступлення права вимоги №01/09/21, згідно з умовами якого право вимоги за кредитним договором відступлено до АТ «ТАСКОМБАНК».
02.12.2024 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу №НІ/11/25-Ф, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором, укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем.
Так, на підтвердження передачі прав вимоги за вищевказаним кредитним договором позивачем, серед іншого, додано Договір про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021, укладений між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк», відповідно до п. 2.1. якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) АТ «Таскомбанк» свої права вимоги до позичальників, а АТ «Таскомбанк» набуває права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує АТ «Таскомбанк» за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що сторони погодили, що ТОВ «ФК «ЦФР» має право щоденно передавати (відступати) АТ «Таскомбанк» свої права вимоги до Позичальників, а АТ «Таскомбанк» зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог (зразок якого наведено у додатку 1 до цього Договору) із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимоги є невід'ємною частиною цього Договору. Передача кредитних справ та іншої документації за кредитом регламентується окремим Договором зберігання, що укладається між сторонами. Розмір заборгованостей позичальників, права вимоги до яких відступається згідно реєстру прав вимоги, вказують у кожному окремому Реєстрі до цього Договору. Реєстр прав вимог складається Сторонами в паперовому та електронному вигляді (у форматі .xls).
Пунктом 3.4. договору передбачено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам, а також по відношенню до поручителів стосовно їх зобов'язань за договорами забезпечення. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до п. 4.2. договору, новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору ціну договору, що вказана у відповідному реєстрі прав та вимог шляхом перерахування первісному кредитору грошових коштів у сумі, що дорівнює ціні договору на рахунок первісного кредитора, що вказаний в п.11 цього Договору в день отримання підписаних зі сторони первісного кредитора Реєстрів прав вимог в паперовому вигляді. Оплата вважається здійснена в момент зарахування на рахунок первісного кредитора, вказаного в п. 11 цього Договору, грошових коштів в сумі, що вказана у відповідному Реєстрі прав вимог (п. 4.3. Договору про відступлення права вимоги).
Згідно із витягом з Реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №01/09/21 за 16.02.2022 ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) АТ «Таскомбанк» свої права вимоги до Позичальників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №2295871346.
Відповідно до розрахунку заборгованості по вищевказаному кредитному договору станом на 02.12.2024 заборгованість відповідача становить 38556,97 грн, з яких: 23932,86 грн заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена); 3,00 грн. - заборгованість по відсотках (в т. ч. прострочених); 14621,11 грн. - заборгованість по щомісячним процентам (в т. ч. простроченим).
Положеннями ч. 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до вимог договору та вимог закону. За загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.
У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Поряд з цим, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Аналогічні висновки викладенні у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі 6-459цс17 та у постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2018 року у господарській справі №914/868/17.
Законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов'язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво). Оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що «ніхто не може передати більше прав, ніж має сам».
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» вважає себе кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором №2295871346 від 15.02.2022, укладеним боржником з ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», право вимоги за яким, спочатку на підставі договору про відступлення права вимоги №01/09/21 перейшло до АТ «ТАСКОМБАНК», а потім за договором факторингу №НІ/11/25-Ф від 02.12.2024 перейшло до позивача.
Разом з цим, як слідує з умов договору відступлення прав вимоги №01/09/21, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передало АТ «Таскомбанк» права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Отже, на час укладення договору відступлення права вимоги (01.09.2021) боргові зобов'язання за кредитним договором №2295871346 від 15.02.2022 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору, у даному випадку АТ «ТАСКОМБАНК».
Таким чином, боргові зобов'язання за спірним кредитним договором на підставі договору факторингу №НІ/11/25-Ф від 02.12.2024 не могли бути передані позивачеві, оскільки у встановленому порядку не були набуті АТ «ТАСКОМБАНК».
Обумовлений сторонами у пункті 3.4. договору про відступлення прав вимоги строк, з якого право вимоги переходить до нового кредитора (з моменту підписання сторонами Реєстру прав вимог), не дає підстав для висновку про перехід до нового кредитора права вимоги за тими кредитними договорами, які будуть укладені з первісним кредитором після набрання чинності договором про відступлення прав вимоги.
Пунктом 1.4. договору про відступлення прав вимоги передбачено, що термін заборгованість має таке значення: «невиконані позичальником грошові зобов'язання перед Первісним кредитором в частині залишку суми заборгованості відповідно до умов Кредитного договору станом на дату відступлення прав вимоги Новому кредитору згідно з графіком, зазначеним у п. 3.1.2 цього Договору».
За змістом договору про відступлення прав вимоги термін право вимоги має таке значення: «права грошової вимоги (боргових зобов'язань) за фінансовими кредитами Первісного кредитора за Кредитними договорами до Позичальників щодо погашення Заборгованостей, які виникли на підставі укладених між Первісним кредитором та Позичальниками Кредитних договорів, та підтверджуються Документацією, а також інші права вимоги за Кредитними договорами і Договорами забезпечення (пункт 1.7.).
Таким чином, на переконання суду, відступлення права вимоги, може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Враховуючи сталу практику Верховного Суду, яка регулює правовідносини із відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що саме на первісного кредитора покладено обов'язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов'язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання, а тому відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Отже, оскільки кредитний договір №2295871346 від 15.02.2022, станом на момент укладення договору про відступлення права вимоги №№01/09/21 (01.09.2021) не був укладений, суд приходить до висновку, що відступлення (продаж) неіснуючих прав вимоги та майнових прав ТОВ «ФК «ЦФР» станом на 01.09.2021 за кредитним договором від №2295871346 від 15.02.2022 на користь АТ «Таскомбанк» суперечить ст. 514 ЦПК України, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Крім цього, так як у задоволенні позову відмовлено судові витрати по справі слід покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 514, 526, 527, 530, 610, 1048, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 133, 136, 137, 141, 258-259, 263, 265, 268, 274, 354-355 ЦПК України суд,-
ухвалив:
У задоволенні позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2;
- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ