Справа № 216/3474/25
провадження 2/216/435/26
іменем України
03 квітня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Шакули Є.О.,
розглянувши в приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на неподільне майно,-
встановив:
Представник позивача, адвокат Ковалик М.Ф., звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позову зазначила, що позивач ОСОБА_1 є власником 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 , іншим співвласником вказаної квартири є відповідач по справі - ОСОБА_2 , якій належить 1/4 частка квартири. Відповідно до ст. 358 ЦК право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Однак спільне користування та володіння квартирою з відповідачем є неможливим, так як у позивача з відповідачем вже давно склались недоброзичливі відносини, що виключають будь-яку можливість володіти, користуватись та розпоряджатись майном спільно, на теперішній час місце перебування відповідача позивачу не відоме. Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Оскільки, позивачу на праві приватної власності належить 3/4 частки квартири, а інша 1/4 частка фактично належить відповідачу, то виходячи з загальної та житлової площі квартири (житлова площа складає всього 17,09 кв.м.), з технічних, характеристик квартири, зокрема її загального розміру (33,34 кв.м.), та встановлених законом норм житлової площі, яка необхідна для проживання однієї людини, виділити в натурі частку відповідача не є можливим. Крім того, вказана квартира є річчю неподільною, оскільки є однокімнатною, її не можна поділити без втрати її цільового призначення. Позивач з відповідачем спільної мови щодо володіння та користування квартирою не знаходять. Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , тому припинення права власності на частку спірної квартири не завдасть істотної шкоди її інтересам. У зв'язку з такими обставинами позивач звернулась до суду з цією позовною заявою, в якій просить припинити право власності відповідача на 1/4 частку квартири, визнавши право власності на вказану частку за позивачем.
З огляду на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1 - 8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлялася належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подала суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подала до суду відзив на позовну заяву.
У зв'язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому, згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачу на підставі договору дарування, серія та номер: 1133, посвідченого 05.09.2014 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Болозенко Т.О., належить 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 .
Крім цього, позивачу на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.01.2016 належить 1/2 частка вказаної квартири.
Разом з цим, відповідачеві - ОСОБА_2 належить інша 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 3243, виданого 29.07.2013, виданого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №57189579 від 12.04.2016.
Згідно з висновком про вартість об'єкта оцінки від 21.04.2025 ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 без ПДВ становить 304160,00 грн; ринкова вартість 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 становить 76040,00 грн.
Надаючи належну правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами по справі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього й повного відшкодування їх вартості.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо цього будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина перша, друга статті 321 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння й користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку в спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Верховний Суд України під час розгляду справи №6-37цс13 від 15.05.2005 висловив правову позицію, згідно з якою прийшов до висновку, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
У постанові Верховного Суду по справі №6-68цс14 від 02.07.2014 зазначено, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. З постанови Верховного Суду України випливає, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбаченої п. 1-3 ч. 1ст. 365 ЦК України, яка обов'язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою п. 4 ч. 1 цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира перебуває у спільній частковій власності сторін, при цьому, у власності позивача перебуває 3/4 частки квартири, а відповідач володіє 1/4 часткою, що свідчить, що частка останньої є незначною у порівнянні з часткою позивача.
Поряд з цим, згідно з висновком експерта №45/25 від 28.04.2025, складеного за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження спірна квартира сторін складається з однієї житлової кімнати, розташованої на другому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку та має конструктивні і планувальні обмеження, які унеможливлюють облаштування двох окремих входів/виходів, а також обмежену загальну площу, виділити в натурі 1/4 частку в квартирі з дотриманням вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва технічно не можливо, тобто квартира є річчю неподільною.
Спільне користування та володіння квартирою з відповідачем є неможливим, так як у позивача з відповідачем вже давно склались недоброзичливі відносини, що виключають будь-яку можливість володіти, користуватись та розпоряджатись майном спільно, на теперішній час місце перебування відповідача позивачу не відоме.
Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №425647637 від 06.05.2025 за відповідачем зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до відповіді виконкому Знам'янської міської ради Кіровоградської області №13.01-11/603/1 від 16.05.2025 відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже припинення права власності на частку спірної квартири не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.
Крім цього, згідно з квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 30.04.2025 позивач попередньо внесла на депозитний рахунок суду грошову суму, еквівалентну вартості 1/4 частки спірної квартири.
Наявність цього факту дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.
Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем.
У постанові від 09 вересня 2024 року у справі №671/1543/21 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.
За таких обставин суд приходить до висновку, що право власності відповідача на 1/4 частку спірної квартири підлягає припиненню, одночасно з цим, за позивачем слід визнати право власності на частку квартири, яка належала відповідачеві.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та становить 1211,20 грн.
Отже, з урахуванням наведеного з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 15, 317, 319, 321, 348, 355, 356, 357, 358, 365 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 12, 13, 141, 264-265, 274-279 ЦПК України суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на неподільне майно - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку квартири, загальною площею 33,34 кв.м., житловою - 17,09 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири загальною площею 33,34 кв.м., житловою - 17,09 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: не відомо, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ