Справа № 211/2406/26
Провадження № 1-кс/211/424/26
про арешт майна
02 квітня 2026 року
Слідчий суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривого Рогу клопотання прокурора Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025041720000084 від 22.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-
Звертаючись із даним клопотанням, прокурор Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 зазначає, що Криворізькою східною окружною прокуратурою Дніпропетровської області здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні за №12025041720000084 від 22.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що 21.01.2026 до чергової частини ВП №1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області звернулася ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із повідомленням про те, що з приміщення належної їй квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зникли грошові кошти в іноземній валюті.
Допитана в якості потерпілої ОСОБА_4 показала, що вона є вдовою загиблого під час російсько-української війни військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із загибеллю якого у період з 22.08.2025 по 17.01.2026 отримала від держави грошові виплати у загальному розмірі 5 400 000 грн. Вказані кошти вона систематично обмінювала у пунктах обміну валют на долари США та зберігала за місцем свого проживання, де накопичила близько 130 000 доларів США. Про наявність зазначених грошових коштів було відомо її співмешканцю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яким вона познайомилась приблизно у червні 2025 року та в подальшому спільно проживала за вищевказаною адресою.
У подальшому, 21.01.2026 ОСОБА_4 виявила відсутність вказаних грошових коштів, натомість у місці їх зберігання були виявлені імітаційні купюри номіналом 100 доларів США. За наведених обставин вона припустила можливу причетність до зникнення коштів свого співмешканця ОСОБА_6 , який після цього припинив виходити на зв'язок, у зв'язку з чим звернулася із відповідною заявою до правоохоронних органів.
У ході досудового розслідування 04.03.2026 у приміщенні кабінету №309 ВП №1 КРУП проведено огляд майна, яке добровільно надав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується протоколом огляду від 04.03.2026. Вказане майно перебувало у фактичному володінні останнього.
Під час огляду вилучено:
-мобільний телефон марки «iPhone 6» (у робочому стані, без встановленого паролю);
-мобільний телефон «iPhone 17 Pro Max» (пароль 0402, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 );
-ноутбук марки «Apple», модель А2337 (пароль 0402), із зарядним пристроєм та комп'ютерною мишею.
Вказане майно поміщено до спеціального пакету NPU 634061.
Під час огляду встановлено, що на зазначених пристроях наявний доступ до криптовалютної біржі «Bybit», якою користувався ОСОБА_6 , зокрема зафіксовано зарахування грошових коштів на його криптогаманець:
08.12.2025 - 68 000 доларів США;
09.12.2025 - 49 467 доларів США;
19.12.2025 - 56 116 доларів США, які в подальшому переведено на ф'ючерсний рахунок.
Походження зазначених коштів ОСОБА_6 не пояснив, що в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження дає підстави вважати, що вказані пристрої використовувалися для розпорядження грошовими коштами, які можуть бути предметом кримінального правопорушення.
Постановою слідчого СВ ВП № 1 КРУП ОСОБА_7 вилучене майно визнано речовими доказами, оскільки вони містять відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме дані про рух грошових коштів, які можуть бути викраденими, тобто предметом кримінального правопорушення.
У зв'язку з цим прокурор зазначає, що арешт вказаного майна, як захід забезпечення кримінального провадження, виправдовує потреби досудового розслідування з метою виконання завдань кримінального провадження, пов?язаних із забезпеченням швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення, а також використання вказаного майна в якості речових доказів.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, наполягав на задоволенні клопотання.
Власник майна ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином, заяв чи клопотань до суду не надходило.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши учасників судового розгляду, слідчий суддя приходить до наступного.
На підставі ст. 214 КПК України вказана подія 22.01.2026 внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041720000084.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч.4 ст.185 КК України.
Статтею 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1ст. 98 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 171 КПК України, законодавець зобов'язує сторону, яка звертається до суду з клопотанням про арешт майна, зазначити наступне: підстави і мету такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до положень ст. 170 та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майна; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, як встановлено, що вилучені предмети можуть потенційно містити сліди злочину, відтак слідчий суддя погоджується, що на час розгляду клопотання є достатньо підстав вважати, що майно, а саме: мобільний телефон марки «Iphone 6», на екрані якого мається тріщина, в робочому стані, з паролем (пароль невстановлений); мобільний телефон марки «IPHONE 17 PRO MAX», (пароль 0402), №1 IMEI НОМЕР_1 , № 2 IMEI НОМЕР_2 ; ноутбук марки «Iphone», модель А 2337, (пароль 0402), на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Арешт тимчасово вилученого майна полягає в забороні користуватися та розпоряджатися ним володільцю та власнику.
Метою накладення арешту на вищезазначене майно є забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність його використання в ході досудового розслідування в якості речових доказів.
Отже, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, за наявності усіх підстав для арешту майна, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025041720000084 від 22.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене 04.03.2026 майно, а саме:
- мобільний телефон марки «Iphone 6», на екрані якого мається тріщина, в робочому стані, з паролем (пароль невстановлений);
- мобільний телефон марки «IPHONE 17 PRO MAX», (пароль 0402), №1 IMEI НОМЕР_1 , № 2 IMEI НОМЕР_2 ;
- ноутбук марки «Iphone», модель А 2337, (пароль 0402).
Питання щодо місцезнаходження та зберігання вказаного майна до остаточного прийняття рішення у даному кримінальному провадженню залишити на вирішення прокурора Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 з урахуванням вимог постанови КМУ №1104 від 19 грудня 2012 року "Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України", якою затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Ухвала про арешт майна виконується негайно.
Роз'яснити, що згідно із частинами 1-2 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1