Справа № 175/17726/25
Провадження № 2/175/3718/25
24 березня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.,
з участю секретаря Рожкової Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У жовтні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року у розмірі 33253,14 грн. та сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та відповідачкою за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» укладено електронний Договір про споживчий кредит №100251517. Враховуючи невиконання відповідачкою своїх борових зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» 16 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №16072024, згідно з умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги за Договором про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року.
02 грудня 2025 року відповідачкою в особі адвоката Сікорської І.С. було подано відзив на позовну заяву в якому просять відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позивачем не надано доказів надання кредитних коштів, а наданий розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом. Крім того не надано підстав звернення до суду з даним позовом саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Представник позивача надав суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з підстав викладених у позові.
Представник відповідача адвокат Сікорська І.С. надала суду заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у запереченні на позов.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Судом встановлено, що 31 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №100251517.
Договір про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника ОСОБА_1 , що створений в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року.
Відповідно до п.2.1 Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року кредитні кошти надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» позичальнику ОСОБА_1 у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Товариству з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» позичальником ОСОБА_1 з метою отримання кредиту.
У зв'язку з вказаним, задля отримання беззаперечних доказів про перерахування первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» коштів за Договором про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року, судом за клопотанням представника позивача винесено ухвалу про витребування з банківської установи доказів про отримання відповідачкою кредитних коштів.
Відповідно до п.1.1 Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року кредит вважається наданим в день перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній у п. 1.2 Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року за реквізитами визначеними у п. 2.1 Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року.
Згідно з п. 1.1. Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року сума кредиту становить 10000 грн. Строк кредиту 30 днів до 30 листопада 2021 року. Комісія за надання кредиту 1000 грн., яка нараховується за ставкою 10 % від сум кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 3750,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна базова ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
За 1 день сума відсотків буде становити: 10 000,00 грн х 1,25 % = 125,00 грн. За 30 днів сума відсотків буде становити: 125,00 грн х 30 днів = 3 750,00 грн.
ОСОБА_1 сплачує Товариству з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року, в термін (дату) вказаний в п.1.4. Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року.
У випадку якщо Позичальник ОСОБА_1 продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року, вона додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року.
Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів.
Тіло кредиту складає 7992,00 грн, а не 10 000,00 грн у зв'язку з тим, що відповідачка вносила кошти на погашення Первісному кредитору Товариству з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН».
Згідно п. 6.3. Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року, приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і обов'язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору.
Підписанням Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року відповідачка підтвердила, що вона ознайомилась з наявними схемами кредитування, отримала проєкт Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року разом з додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомилась з усіма умовами Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року.
Приймаючи умови Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року відповідачка беззаперечно підтвердила, що умови Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року їй зрозумілі, і вона підтверджує, що вказаний договір адаптовано до її потреб та фінансового стану, а інформація надана їй Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником ОСОБА_1 суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Зазначені Правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ст. 205, 207 ЦПК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять уме (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 626, 628 ЦК України).
Ст. 6 та 627 ЦК України, визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов Договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягла згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо (форми договору не встановлені законом. якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій Формі.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України та може мати електронну форму. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колеги суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі №401/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Укладення електронного кредитного договору в електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», є таким, що укладений у письмовій формі, відповідні правові висновки/позиції викладені в Постановах ВСУ, а саме: від 12.01.2021 р. по справі 524/5556/19; від 07.10.2020 р. по справі № 127/33824/19; від 09.09.2020 р. по справі № 732/670/19; від 28.04.2021 р, у справі № 234/8079/20. Дані правові позиції є усталеною практикою щодо електронних договорів.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. З ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», - електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним, правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України, ст. 36 ГПК України та ст. 79 КАСУ.
Згідно з ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. б ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію».
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнанню правочину нікчемним.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», - відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», - якщо відповідно до актів цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з п. 1 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», - кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
Відповідачка пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», що свідчить, про те що відповідачка ознайомилася з Правилами та іншою наданою їй інформацією.
Під час здійснення реєстрації в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», відповідачка надала всі свої особисті дані (ПІБ, дані паспорта; дату та рік народження ідентифікаційний номер, свій номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації та проживання тощо; надала згоду на обробку персональних даних; створила особистий кабінет; пройшла процедуру верифікації своєї платіжної картки, на яку в подальшому, булі перераховані кредитні кошти. Верифікація банківської картки здійснюється за допомогою bank id.
Надалі для безпосереднього оформлення кредиту відповідачка в ІТС Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» обрала бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомилася з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладання, Правилами, інформацією зазначеною в частині ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовий послуг» та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправлення (відсилання) до них/неї що повністю відповідає ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», про що відповідачка поставила відповідну відмітку в ІТС Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», після чого створила заявку на отримання кредиту згідно обраних нею умов; ознайомилася в особистому кабінеті з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору (стандартизована форма) в порядку, за формою та за змістом, що передбачені ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» та іншою необхідною інформацією.
Після прийняття кредитодавцем позитивного рішення щодо надання кредиту, позичальнику кредитодавець зробив позичальнику пропозицію в особистому кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими заявник мав можливість ознайомитись до моменту укладання кредитного договору.
Після прийняття позичальником умов кредитного договору відповідачка уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачкою у відповідності до вимог ч. ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Вищевказана процедура укладення кредитного договору в електронній формі підтверджується практикою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного в справі №757/40395/20 (провадження №61-16059св21), а саме: «без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний догоСп між позивачкою та відповідачем не був би укладений».
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20) аналогічне рішення, а саме: «Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скати».
Ще однією аналогічною практикою суду підтверджується вищевикладене Верховний Суд у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду 09 лютого 2023 року по справі № 640/7029/19 «Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, договори позики між позичальниками та позикодавцем не були б укладеними.»
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61- 7203св20), від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20), від 28.04.2021 у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження №61- 18967св20), від 18.06.2021 у справі №234/8079/20 (провадження №61-2904св21), від 12.08.2022 у справі №234/7297/20 (провадження N 61-11504св21).
Тобто, не вчинивши певних дій (ведення персональних даних та низки іншої інформації) Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» не змогло б сформувати індивідуальну частину договору та надати одноразовий цифровий ідентифікатор для підпису позичальникові.
Чинним законодавством України передбачена обов'язковість виконання зобов'язань та виконання їх належним чином (ст. ст.526, 527, 530, 629 ЦК України). Крім того, передбачено, що у відносинах кредитора із позичальником, кредитор повинен надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ст. 526 ЦК України.
Відповідно до ч. ст. 530 ЦК України, - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За приписами ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Факт укладення договору сторонами нерозривно пов'язаний з фактом досягнення згоди сторін в належній формі з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, - договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ст. ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України, - зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На момент укладення Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року у Кредитора не було обов'язку вказувати в кредитному договорі реквізити картки Позичальника для отримання кредитних коштів. Тільки відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 18 жовтня 2023 року № 131, було внесено зміни до Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ щодо надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит). Ці зміни набули чинності 21 жовтня 2023 року. Згідно з оновленими вимогами, кредитні договори повинні містити інформацію про реквізити рахунку або іншого способу отримання кредитних коштів позичальником. Це включає зазначення номера банківської картки позичальника у форматі маскованого номера (перші шість та останні чотири цифри картки). Таким чином, лише укладені після 21 жовтня 2023 року кредитні договори мають містити маскований номер картки позичальника відповідно до зазначеної постанови НБУ.
Крім того, судом витребувано виписку по рахунку відповідачки та підтверджено факт зарахування 31 жовтня 2021 року кредитних коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» у сумі 10 000 грн. на карту відповідачки, що підтверджує волевиявлення відповідачки на укладення Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року, оскільки факт отримання відповідачкою як позивальником коштів підтверджує і її наміри на укладення Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року, так як після отримання коштів відповідачка як позичальник мала право протягом 14 днів відмовитись від кредиту та повернути кошти Товариству з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», що позбавило б відповідачку обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом.
У встановлений термін 30 листопада 2021 року відповідачка свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, в зв'язку з чим у відповідачки виникла прострочена заборгованість перед кредитором в розмірі 33253,14 грн., яка складається з: заборгованість основною сумою боргу - 7992,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 24761,14 грн.; заборгованість за комісією - 500,00 грн.
У розрахунку заборгованості за даним кредитним договором міститься інформація щодо проведення Відповідачем оплат, які зараховано на погашення суми за тілом боргу, відсотками та комісією за управління та обслуговування кредиту, відповідно до умов Кредитного договору.
Внесення грошових коштів на рахунок первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» є визнанням позичальником ОСОБА_1 боргу, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору та погодження всіх умов договору. Адже, без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість.
З огляду на викладене, волевиявлення позичальника ОСОБА_1 може підтверджуватись як підписанням Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 рок, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).
Враховуючи норми постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2019 у справі № 526/405/13 - факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зазначає обставини, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили право Первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» нараховувати відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом та встановлювати оплату комісії за надання кредиту.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, нарахування відсотків за користування кредитом є абсолютно правомірним, яке підтверджується умовами Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року.
З метою надання вичерпної інформації по справі долучено розрахунок заборгованості за договором № 100251517; Підпис до розрахунку заборгованості за договором № 100251517; Підтвердження перерахування кредитних коштів за договором №100251517; Підпис до підтвердження перерахування кредитних коштів за договором №100251517.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Згідно ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17, наголошено, що неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції.
Таким чином, первинні документи підтверджують господарські операції для ведення бухгалтерського обліку та подачі фінансової звітності та є доказом перерахування на рахунок кредитора грошових коштів та відображає рух коштів за кредитним договором.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Таким чином в даному випадку в повній мірі доведено факт отримання відповідачкою кредитних коштів та наявності відповідної заборгованості.
16 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 16 липня 2024 року до Договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 33253,14 грн., з яких: - 7992,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 24761,14 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 500,00 грн. - заборгованість за комісією.
У відповідності до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 по справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 та 18.10.2023 у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо).
Відповідачка не зверталася до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з запереченням щодо відступлення права вимоги за кредитним договором у порядку ст. 518 ЦК України.
Враховуючи викладене вище, позивач надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права грошової вимоги, зокрема Витяг з Реєстру боржників від 16 липня 2024 до Договору факторингу №16072024 від 16 липня 2024 року; Платіжна інструкція про сплату за відступлення права вимоги за Договором факторингу № 16072024; Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №16072024 від 16 липня 2024 року, а тому твердження відповідача щодо не доведення позивачем факту переходу права грошової вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Разом з тим, незгода відповідача з укладеним Договором факторингу №16072024 від 16 липня 2024 року не має вирішального значення при розгляді даної справи в силу презумпції правомірності правочину та за відсутності доказів оскарження відповідачем відповідного правочину.
Відповідно до п.1 ч. І ст.512 ЦК України, - кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України, - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 2- 383/2010 (провадження N 14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З матеріалів справи вбачається, що позичальник кредитні кошти отримала, користувався цими коштами, що підтверджується наданою випискою по особовому рахунку, всупереч умов договору позичені на відповідних умовах кошти не повернула, як і не надала доказів відсутності заборгованості за отриманими кредитними коштами, чим порушив права та законні інтереси позивача.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.12.2015 № 6-1341цс15.
Договір про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року укладений відповідачкою з Первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», врегульовує всі істотні умови, встановлені законодавством для даного виду договорів. Зокрема, Договір про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року містять наступні умови: назву документа; найменування, місцезнаходження та реквізити Первісного кредитора; прізвище, ім'я і по батькові Позичальника, місце його проживання; загальний розмір позики у грошовому виразі, строки її внесення та умови взаєморозрахунків; порядок повернення позики та сплати процентів; процентна ставка оплати позики (фіксована), та порядок її обчислення; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії Кредитного договору; права, обов'язки сторін та відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Кредитного договору, відмова від зобов'язань; дострокове повернення кредиту; дозвіл на збір, обробку, використання, зберігання та передачу третім особам персональних даних Позичальника; підтвердження, що інформація, зазначена в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», надана Позичальнику; підписи сторін.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року, на таких умовах шляхом підписання Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Інформація надана відповідачці Первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» з дотриманням всіх вимог законодавства, викладена у чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідачка ініціювала укладення Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року, оформивши заявку на сайті Первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН».
Отже, підписавши Договір про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року, відповідачка посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. При укладенні Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в у формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником ОСОБА_1 . Відповідачка з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, отримавши від останньої всю, передбачену законодавством інформацію, перед укладанням Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року.
Таким чином, Договір про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Під час укладення договору не було порушено норми Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
За правилами ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Як передбачено ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» наділено правом вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року у розмірі 33253,14 грн., яка складається з: заборгованість основною сумою боргу - 7992,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 24761,14 грн.; заборгованість за комісією - 500,00 грн.
Відповідачкою та її представником не надано суду доказів на спростування відсутності заборгованості у зазначеному розмірі чи неправомірності Договору про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року чи Договору факторингу №16072024 від 16 липня 2024 року.
На підставі наведеного, виходячи із принципів об'єктивності, реальності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Договором про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року в межах заявлених позовних вимог.
Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідачки на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір у сумі 3028,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 166, 256, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 252-259, 261, 512, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ - 35625014, місце знаходження: 01032 місто Київ вулиця Симона Петлюри буд. №30) заборгованість за Договором про споживчий кредит №100251517 від 31 жовтня 2021 року у розмірі 33253,14 грн. (яка складається з: заборгованість основною сумою боргу - 7992,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 24761,14 грн.; заборгованість за комісією - 500,00 грн.) та сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Озерянська Ж.М.