Справа № 173/866/26
Провадження №1-кп/173/121/2026
Іменем України
01 квітня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі Верхньодніпровського районного суду клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170030027620 від 12.12.2025 про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
23 березня 2026 року до Верхньодніпровського районного суду надійшло клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено та не оспорюється учасниками судового провадження, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України інших військових формувань, утворених відповідно до законів України подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану ВІЙНИ.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
У зв'язку із збройною агресією РФ проти України, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб - до 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року введений воєнний стан, продовжений на підставі Указу президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 15 квітня 2025 року № 235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16 квітня 2025 року № 4356-ІХ, до 90 діб - до 05 години 30 хвилин 07 травня 2025 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині), № 363 від 11 грудня 2024, солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано на усі види забезпечень, а також призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти другого навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, солдат ОСОБА_4 в розумінні вимог ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Військовослужбовуць військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно зі ст. 14 Статуту - із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до своїх) безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями тощо.
Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата (матроса) у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стан, збереження виданого йому майна. А стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов'язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
За приписами ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби та наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , військовослужбовець, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти другого навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем, що проходить військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти другого навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 18.12.2024 незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), самовільно залишив місце несення служби.
Відповідно до доповіді про відсутність на військовій службі військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , що проходить військову службу за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 , з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командира, 18.12.2024 самовільно залишив місце несення служби постійної дислокації підрозділу біля АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
13.03.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільному залишенні місця несення служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду від 26.03.2026 призначено підготовче засідання з розгляду вказаного клопотання.
Прокурор у підготовчому засіданні підтримав клопотання, посилаючись на викладені в ньому обставини та просив звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України та закрити кримінальне провадження.
Підозрюваний ОСОБА_4 в підготовчому засідання щодо клопотання прокурора не заперечив та просив звільнити його від кримінальної відповідальності, оскільки він має намір продовжити проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 . Зазначив, що це дасть йому можливість виправити ситуацію в яку він потрапив.
В матеріалах справи міститься клопотання підозрюваного, в якому він визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, за яким йому оголошено підозру та просить звільнити його від відповідальності, оскільки має намір повернутись для проходження військової служби.
Заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Як вбачається з ч. 2 ст. 286 КПК України, у разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Згідно зі ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Частиною 5 ст. 401 КК України визначено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 має намір продовжити проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 .
Згідно з письмовою згодою командира військової частини НОМЕР_3 від 10.03.2026, командування військової частини НОМЕР_3 дає згоду на продовження проходження військової служби в Збройних Силах України військовослужбовцем ОСОБА_4 , який скоїв самовільне залишення військової частини.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 призваний на військову службу за мобілізацією, вперше вчинив кримінальне правопорушення за ст. 407 КК України в умовах воєнного стану.
Також судом з'ясовано, що підозрюваний ОСОБА_4 розуміє підстави звільнення від кримінальної відповідальності та йому роз'яснено наслідки закриття кримінального провадження відповідно до положень ч. 5 ст. 401 КК України, звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, а також безумовну можливість судового розгляду провадження з його вирішенням по суті.
Вказане вище також підтверджується долученою до матеріалів справи згодою ОСОБА_4 на звільнення від кримінальної відповідальності від 13.03.2026 р.
Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_4 в умовах воєнного стану до кримінальної відповідальності за статтями 407, 408 КК України не притягувався, добровільно висловив своє бажання продовжити військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , факт звернення підозрюваного до військової частини також підтверджується письмовою згодою командира військової частини НОМЕР_3 , суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України та закриття кримінального провадження.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу"військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
До підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався.
Керуючись ст. 401 КК України, ст. 284-286, 288, 370-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України - для продовження проходження військової служби.
Закрити кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 62025170030027620 від 12.02.2026 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_3 , після набрання ухвалою суду законної сили, невідкладно поновити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 .
Зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після набрання ухвалою суду законної сили, не пізніше 72 годин, прибути до військової частини НОМЕР_3 для продовження проходження військової служби.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляції безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали.
Суддя: ОСОБА_1