01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 644/2440/24
провадження № 61-5490сво25
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
Червинської М. Є. (суддя - доповідач), Грушицького А. І., Зайцева А. Ю., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Харківська міська рада,
розглянув справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Харківська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою Харківської міської ради, яка подана представником Марченко Мариною Сергіївною , на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 01 травня 2024 року в складі судді Клименка А. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 березня 2025 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Мальованого Ю. М., Маміної О. В.,
У квітні 2024 році ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_4 був його (заявника) сусідом і проживав за адресою: АДРЕСА_1 , у шлюбі не перебував, дітей не мав. Оскільки ОСОБА_4 не мав постійного місця роботи, починаючи з 2015 року, на прохання заявника, останній виконував за плату господарчі роботи у домоволодінні ОСОБА_2 . Починаючи з 2016 року ОСОБА_4 перейшов жити до заявника і з цього часу фактично став членом його родини, проживав разом із ним, вони вели спільне господарство.
Оскільки сім'я заявника прийняла ОСОБА_4 як члена родини, мати ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , 1949 року народження, склала заповіт на користь заявника та свого сина. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Заявник організував його поховання.
26 червня 2023 року він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , але постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори від 22 вересня 2023 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем.
Заявник просив установити факт його проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше як п'ять років до смерті останнього.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 01 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 06 березня 2025 року, заяву ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю понад п'ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник довів факт спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 з 2016 року до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи наведене, а також те, що встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем, про який просить заявник, породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне заяву задовольнити.
Апеляційний суд погодився із вказаним висновком суду першої інстанції. Зазначив, що у цій справі спір між сторонами щодо спадщини відсутній, у заявників наявна потреба лише встановлення факту спільного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_4
24 квітня 2025 року засобами поштового зв?язку Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про залишення заяви ОСОБА_2 без розгляду, судові витрати покласти на заявника.
Касаційна скарга мотивована тим, що якщо особою для встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини подано заяву до суду, та під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд згідно з положеннями частини шостої статті 294 ЦПК України залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц вказано, що орган місцевого самоврядування не є спадкоємцем у справі та не залучається до спадкування. Однак у зв'язку з відсутністю інших спадкоємців у нього виникає цивільний інтерес на визнання спадщини відумерлою та отримання її у власність територіальної громади. Зазначене надає підстави місцевій раді звертатись до суду як із заявами про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження та у подальшому оформити своє право власності на таке майно, так і з належним позовами в порядку позовного провадження на захист свого інтересу. Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. За таких обставин слід дійти висновку, що такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не відносяться. На користь цього висновку свідчить також розміщення норм права про можливість визнання спадщини відумерлою саме у книзі шостій ЦК України «Спадкове право». Відтак захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі.
У цій справі встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова винесено 01 травня 2024 року. За таких обставин, Харківська міська ради має свій інтерес щодо визнання спадщини відумерлою, у зв'язку з чим виникає спір про право.
Суди не звернули увагу на те, що з моменту відкриття спадщини відповідно до статті 1277 ЦК України Харківська міська рада має свій інтерес щодо спадкового майна.
Поданий заявником договір про надання ритуальних послуг від 23 березня 2023 року не містить підпису заявника, що є невід'ємним елементом письмової форми правочину. Відсутність підпису у вказаних документах свідчить про те, що правочин не був вчинений ОСОБА_2 . При ухваленні оскаржуваних рішень судами не було враховано, що лише договір про надання ритуальних послуг та перелік цих послуг, а також наявність у заявника деяких документів померлого, не є належними доказами, які підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім'єю. Аргументи заявника свідчать про те, що відносини, що склались між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , мають характер не сімейних, а договірних, оскільки останній за ведення домашнього господарства отримував винагороду у вигляді грошових коштів. Заявник вказує, що ОСОБА_4 з 2016 року проживав разом з ним. При цьому місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 , а ОСОБА_4 на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Саме по собі надання позивачем допомоги за життя особи та її поховання не є доказом проживання однією сім'єю з нею за відсутності доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, пов'язаності осіб спільним побутом, наявності взаємних прав та обов'язків. Таким чином, посилання заявника на його проживання з ОСОБА_4 з 2016 року не мають жодного підтвердження.
Ухвалою Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2025 року поновлено Харківській міській раді строк на касаційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 01 травня 2024 року та постанови Харківського апеляційного суду від 06 березня 2025 року.
Відкрито касаційне провадження у справі № 644/2440/24.
Витребувано Індустріального районного суду міста Харкова цивільну справу № 644/2440/24 за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Харківська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення.
В ухвалі Верховного Суду від 08 липня 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі № 454/1106/17, від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц, від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17, від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 02 листопада 2021 року у справі № 753/11869/18, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц).
Справа надійшла до Верховного Суду у липні 2025 року
Ухвалою Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2026 року зазначену справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновку щодо застосування частини четвертої статті 315 ЦПК України, частини першої статті 1277 ЦК України в чинній редакції Закону № 3795-VI від 22 вересня 2011 року (з подальшими змінами) щодо можливості виникнення спору про право між особою, яка згідно із законом віднесена до певної черги спадкоємців та звернулася в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення для захисту її прав та інтересів під час вирішення питання щодо оформлення спадщини, та територіальною громадою, до моменту визнання судом спадщини відумерлою, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 554/1618/21, від 05 серпня 2025 року у справі № 389/803/24 та від 12 листопада 2025 року у справі № 475/49/25, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2024 року по справі № 641/683/23 та від 22 жовтня 2025 року у справі № 755/1235/24.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилається на те, що ключовим питанням, на яке має надати відповідь касаційний суд: чи може бути спір про право між особою, яка згідно із законом віднесена до певної черги спадкоємців та звернулася в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення для захисту її прав та інтересів під час вирішення питання щодо оформлення спадщини, та територіальною громадою, до моменту визнання судом спадщини відумерлою?
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що:
«критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем необхідно заявнику ОСОБА_1 для вирішення надалі питання щодо права на спадкове майно.
Виходячи з наведеного, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин дійшов правильного висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду з огляду на те, що вказана заява не може розглядатися в порядку окремого провадження за наявності спору про право, а саме - спору про право на спадкове майно на підставі статті 1277 ЦК України. Постанова суду апеляційної інстанції відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 477/284/16-ц (провадження № 61-24391св18). Доводи заявника про те, що в даному випадку право на відумерле майно в органу місцевого самоврядування мало з'явитися тільки після відмови в задоволенні її заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2, не заслуговують на увагу, оскільки на момент ухвалення рішення місцевим судом вже сплив один рік з часу відкриття спадщини, у зв'язку з чим Харківська міська рада набула право на подання заяви про визнання спадщини відумерлою. При цьому залишення судом апеляційної інстанції заяви ОСОБА_1 без розгляду не позбавляє її можливості встановити вказаний факт під час розгляду справи в порядку позовного провадження на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням принципу змагальності, тобто з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 554/1618/21 зазначено, що «законом на орган місцевого самоврядування покладено обов'язок подати заяву про визнання відумерлою, зокрема у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом. Полтавська міська рада заперечує проти заявлених ОСОБА_1 вимог та не визнає за ним право на спадкування після смерті ОСОБА_2, отже, існує спір про право на спадкове майно. З урахуванням наведеного, заява ОСОБА_1 про встановлення факту його проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви випливає, що існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20); від 23 січня 2019 року у справі № 520/13695/17 (провадження № 61-47156св18), від 26 травня 2021 року у справі № 638/282/19 (провадження № 61-13573св20)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2025 року у справі № 389/803/24 вказано, що «встановивши, що територіальна громада за місцем відкриття спадщини претендує на спірне нерухоме майно, вважаючи його відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_4, який з 13 липня 2016 року перебував на безоплатному обслуговуванні відділення соціальної допомоги вдома, як одинока особа, яка потребує сторонньої допомоги, водночас активно заперечує наявність правових підстав для спадкування такого майна у ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку про наявність у спірних правовідносинах спору про право. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що звертаючись до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем, який перебував на безоплатному обслуговуванні відділення соціальної допомоги вдома Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ленінського району міста Кіровограда, ОСОБА_1 не просто прагне з'ясування певних обставин, які мають юридичне значення, а фактично ініціює вирішення питання щодо права власності на нерухоме майно, яке орган місцевого самоврядування вважає відумерлою спадщиною, що виходить за межі окремого провадження. Законодавство чітко передбачає, що окреме провадження застосовується у випадках, коли відсутній спір про право. Однак у цій справі спір про право наявний, оскільки встановлення факту, на який посилається заявниця, є необхідним для визнання її права власності на нерухоме майно. Це підтверджується також характером заявлених вимог та необхідністю з'ясування де і з ким проживав ОСОБА_4 на час відкриття спадщини та п'ять років до її відкриття, а також хто здійснював його утримання/сторонній догляд. Зазначені обставини можуть бути встановлені у межах позовного провадження, яке передбачає можливість повного, змагального розгляду з викликом усіх заінтересованих осіб, дослідження доказів та надання їм правової оцінки».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2025 року у справі № 475/49/25 вказано, що «визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Ухвалюючи судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою, а факт спільного проживання зі спадкодавцем з 2013 року по день відкриття спадщини однією сім'єю є доведеним. Разом із цим судами не враховано, що факт оскарження рішення місцевого суду заінтересованою особою - Одеською міською радою, неодноразові клопотання в суді першої інстанції щодо необхідності залишення заяви без розгляду у зв'язку із наявністю спору про право, доводи її апеляційної скарги свідчать про існування спору про право. При цьому, апеляційний суд, пославшись на те, що від часу відкриття спадщини ще не минув рік, а тому Одеська міська рада не може порушувати питання про визнання спадщини відумерлою, не врахував, що з моменту відкриття спадщини відповідно до статті 1277 ЦК України Одеська міська рада має свій інтерес щодо спадкового майна. Крім того, колегією суддів враховано, що ОСОБА_2 спадкоємців першої-третьої черги не мала, а ОСОБА_1 набуде статусу спадкоємця четвертої черги лише у разі доведення факту, про встановлення якого вона просить суд ухвалити судове рішення, в протилежному випадку у міської ради з'явиться право звертатися до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою. Таким чином, від встановлення цього факту безпосередньо залежить питання щодо належності права власності на майно спадкодавця. Ураховуючи наведене, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1, не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки з матеріалів справи встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 641/683/23».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2024 року по справі № 641/683/23 зазначено, що:
«під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір - це суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
… задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції вважав доведеним факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, строком понад п'ять років, у період з 1998 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до дня його смерті. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з недоведеності заявником своїх вимог. Разом із цим суд не врахував, що факт оскарження рішення місцевого суду заінтересованою особою - Харківською міською радою, доводи її апеляційної скарги, свідчить про існування спору про право. Пославшись на те, що від часу відкриття спадщини ще не минув рік, а тому Харківська міська рада не може порушувати питання про визнання спадщини відумерлою, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні скарги по суті заявлених вимог не звернувши уваги на те, що з моменту відкриття спадщини відповідно до статті 1277 ЦК України Харківська міська рада має свій інтерес щодо спадкового майна. Ураховуючи наведене, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1, не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки з матеріалів справи встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження».
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 755/1235/24.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується із такими висновками та вважає що оскільки спір про право на спадщину може існувати між особами, які мають або можуть набути право на спадкування, то до моменту визнання судом спадщини відумерлою не може йтися ні про який спір про право між особою, яка згідно із законом віднесена до певної черги спадкоємців та звернулася в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення для захисту її прав та інтересів під час вирішення питання щодо оформлення спадщини, та територіальною громадою. Тому, якщо виникнення права на спадкування залежить від наявності певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору з іншими спадкоємцями, розглядається за правилами окремого провадження
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
Прийняти до розгляду справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Харківська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою Харківської міської ради, яка подана представником Марченко Мариною Сергіївною, на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 01 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 березня 2025 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. І. Грушицький
А. Ю. Зайцев
В. І. Крат Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
І. М. Фаловська