25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 742/3743/24
провадження № 61-14000св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 червня 2024 року у складі судді Ільченко О. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні.
Заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_4 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації шлюбу як чоловік і дружина, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні сімейні права та обов'язки, вели спільний бюджет, спільно харчувалися, надавали взаємну допомогу один одному.
Її банківська картка була додатковим платіжним засобом до картки ОСОБА_4 , що підтверджує його згоду на розпорядження грошовими коштами сім'ї. Також з її карткового рахунку здійснювалися виплати аліментів на дитину ОСОБА_4 - ОСОБА_3 . Інколи вона перераховувала аліменти через касу «Ощадбанк» та «ПриватБанк». ОСОБА_4 постійно поповнював її рахунок та за спільні кошти сплачувалися комунальні платежі.
15 березня 2023 року ОСОБА_4 був призваний на військову службу по мобілізації під час воєнного стану, а ІНФОРМАЦІЯ_1 він загинув. Саме вона забезпечувала всі потреби ОСОБА_4 для проходження військової служби, надсилались усі необхідні речі. Витрати на поховання також здійснювала вона. Свідоцтво про смерть було видано їй.
У подальшому вона звернулася до Прилуцької міської ради із заявою про надання допомоги у зв'язку з загибеллю чоловіка під час виконання бойового завдання, а також до ТЦК із заявою про призначення виплати одноразової грошової допомоги, проте їй було роз'яснено необхідність підтвердження перебування з ОСОБА_4 у фактичному шлюбі та на його утриманні. Вважає, що є всі підстави для встановлення факту перебування її на утриманні, оскільки розмір доходів ОСОБА_4 на момент його смерті значно перевищував її розмір доходів, а регулярний перерахунок коштів на карту це підтверджує.
ОСОБА_1 просила суд встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_4 на дату загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 червня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 . Роз'яснено ОСОБА_1 право звернення до суду з позовом в порядку загального позовного провадження з дотриманням правил підсудності спорів.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, шо вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Наявність спору про право повинне встановлюватись за ознакою заперечення суб'єктивного права особи, щодо якого виникає спір, у цій справі - право отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Враховуючи, що метою встановлення факту є набуття заявницею права на отримання соціальних виплат, тож суд вважає, що із заяви вбачається спір про право, який має розглядатись в порядку позовного провадження.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 червня 2024 року змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 вказувала, що встановлення факту перебування на утриманні необхідні їй для призначення пенсії, виплата якої передбачена статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Чинним законодавством, зокрема пунктом 13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1, передбачено позасудовий порядок встановлення факту перебування на утриманні особи непрацездатного члена сім'ї. Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 зверталась до Пенсійного фонду України з відповідною заявою про призначення пенсії, виплата якої передбачена статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та їй було відмовлено в її призначенні і існує об'єктивна неможливість захистити свої права в позасудовому порядку.
З урахуванням викладеного, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції належить змінити в частині мотивів відмови у відкритті провадження у справі.
Аргументи учасників справи
15 жовтня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що підставою для звернення до суду була відмова департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України на її заяву, подану до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про призначення виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Згідно з копією витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 23 лютого 2024 року №7/д їй було відмовлено, а документи повернені на доопрацювання з роз'ясненням, що їй потрібно подати судове рішення про встановлення факту перебування на утримання на дату загибелі. Відповідно, отримавши відмову, вона звернулася до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні. За обставин цієї справи є необхідність встановити юридичний факт (факт перебування на утриманні) для подання документів до відповідних органів з метою призначення та отримання одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.
За відсутності спору з приводу законності відмови у призначенні та виплаті заявнику одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця суд повинен розглянути заяву про встановлення юридичного факту - віднесення заявника до кола членів сім'ї загиблого військовослужбовця - за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25).
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2026 року поновлено касаційне провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
У частині сьомій статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових прав чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку в порядку окремого провадження, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України. Зокрема, у пункті 2 частини першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення фактуперебування фізичної особи на утриманні.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина четверта статті 315 ЦПК України, частина шоста статті 294 ЦПК України).
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету його встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб (частина третя статті 42, частина четверта статті 294 ЦПК України.
До заінтересованих осіб належать особи, які мають у справі юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають визнанню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із визнанням обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь також і заінтересовані особи. Такий інтерес заінтересованих осіб може суперечити інтересам заявника. Схожий висновок наведений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 686/11198/22.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» визначено, що сім'ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Статтею 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) зазначено, що:
«107. Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
117. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) зазначено:
«71. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975; у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3 ).
72.Положеннями пункту 5 Порядку № 975 регламентовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (далі - СК України), а утриманці - відповідно до Закону № 2262-XII.
73. У пункті 10 Порядку № 975 визначено перелік документів, які подають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога.
74.Зокрема, передбачено, що особи, які не були членами сім'ї загиблого, але перебували на його утриманні, додають до заяви рішення суду або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).
75. Як уже зазначалося, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону № 2262-ХІІ.
76. Тому застосовним у питанні підтвердження факту перебування особи на утриманні для цілей отримання одноразової грошової допомоги є Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
77. Відповідно до пункту 13 розділу ІІ Порядку № 3-1 за документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї приймаються, зокрема, рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні померлого годувальника.
78. Отже, як Порядком № 975, так і Порядком № 3-1 передбачено подання особою, яка перебувала на утриманні, відповідного судового рішення про встановлення цього юридичного факту.
82. З огляду на викладене, слід враховувати, що:
- встановлення судом факту перебування фізичної особи на утриманні прямо передбачено у пункті 2 частини першої статті 315 ЦПК України;
- для отримання одноразової грошової допомоги згідно з Порядками № № 975, 3-1 додаються рішення суду, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).
Отже, гарантією реалізації права на соціальний захист утриманців загиблих військовослужбовців є судовий порядок встановлення юридичного факту перебування фізичної особи на утриманні з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця.
127. Чинне законодавство України розглядає окреме провадження встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні іншої як універсальну процесуальну форму (пункт 5 частини другої статті 293, пункт 2 частини першої статті 315 ЦПК України).
128. Окреме провадження характеризуєтся безспірністю, тобто ніхто не заперечує те право, для реалізації якого заявнику треба встановити юридичний факт (частина шоста статті 294 ЦПК України).
129. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір - це суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін; спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
130. Спір має бути справжнім і серйозним, а не гіпотетичним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для права, про яке йдеться, а лише слабкий зв'язок або віддалені наслідки не є достатніми для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Grzeda v. Poland», № 43572/18, § 257, від 15 березня 2022 року).
131. Згідно з принципом процесуальної економії штучне «подвоєння» судового процесу є неприпустимим з огляду на те, що вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, про що Велика Палата Верховного Суду неодноразово налогошувала (постанови від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16, від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16).
132. Як зазначалось вище, суб'єктивні права не можуть бути об'єктом захисту в окремому провадженні, оскільки не можуть бути предметом судової діяльності матеріальні правовідносини. Матеріально-правовий спір в окремому провадженні не вирішується, а встановлюються факти та стани, що мають юридичне значення.
133. Зазначене унеможливлює штучне «подвоєння» процесу, яке можливе, як правило, лише в позовному провадженні, де наявний спір про право. А в окремому провадженні встановлюється лише юридичний факт або стан. Інший підхід до вирішення цього питання може призвести до висновку про «зайвість» у ЦПК України норм про окреме провадження та встановлення певних юридичних фактів.
134. Установлення факту перебування особи на утриманні передує зверненню до відповідних органів за призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.
135.Судове рішення про встановлення факту перебування особи на утриманні є тим документом, який заявник подає для призначення йому одноразової грошової допомоги як утриманцю загиблого (померлого) військовослужбовця (пункті 10 Порядку № 975). Тобто таке судове рішення є обов'язковим (преюдиційним) для органів військового управління.
143. Одноразова грошова допомога у зв'язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичним особам, які мають право на її отримання (батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого).
144. За такого правового регулювання можна зробити висновок, що в таких справах спір може виникнути лише між суб'єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Саме для таких цілей чинним процесуальним законодавством (частина шоста статті 294, частина четверта статті 315 ЦПК України) передбачено, що факт перебування особи на утриманні може розглядатись у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства.
145. У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
146. Велика Палата Верховного Суду вважає, що сформовані у зазначеній постанові висновки є правозастосовними до цих правовідносин про встановлення факту перебування онуки на утриманні загиблого діда (військовослужбовця), оскільки встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки також передбачено частиною першою статті 315 ЦПК України і метою встановлення факту є призначення і виплата одноразової грошової допомоги.
171. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне. У разі якщо вбачається спір про право, який підлягає вирішенню в окремому порядку, такий спір підлягає вирішенню в позовному провадженні (частина шоста статті 294, частина четверта статті 315 ЦПК України)».
У справі, що переглядається:
предметом розгляду є заява про встановлення факту перебування заявника на утриманні ОСОБА_4 , який загинув при виконанні обов'язків військової служби. Заявник зазначала, що встановлення факту перебування на утриманні необхідне їй для призначення одноразової виплати та інших соціальних виплат у зв'язку із загибеллю ОСОБА_4 , заінтересованою особою вказала неповнолітнього сина ОСОБА_4 ? ОСОБА_3 ;
у заяві про встановлення факту перебування на утриманні заявник також зазначала, що у липні 2023 року вона звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу (справа № 742/3620/23);
суд першої інстанції виходив з того, що метою встановлення юридичного факту є встановлення заявником права на отримання соціальних виплат, із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, тому відмовив у відкритті провадження у справі в порядку окремого провадження та роз'яснив заявниці можливість звернутися до суду з відповідними вимогами в порядку позовного провадження;
змінюючи мотиви відмови у відкритті провадження у справі, апеляційний суд вважав, що ОСОБА_1 передчасно звернулась в суд, оскільки існує позасудовий порядок встановлення факту перебування на утриманні; матеріали справи не містять доказів звернення заявника до ПФ України з відповідною заявою про призначення пенсії у порядку, визначеному Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та відповідно відмови ОСОБА_1 у її призначенні;
апеляційний суд не звернув увагу на те, що встановлення судом факту перебування фізичної особи на утриманні прямо передбачено у пункті 2 частини першої статті 315 ЦПК України; як для отримання одноразової грошової допомоги, так і для призначення пенсії у разі втрати годувальника, згідно з Порядками № № 975, 3-1 додаються рішення суду, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого);
неповнолітній син загиблого ОСОБА_4 ? ОСОБА_3 згідно зі статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є отримувачем одноразової грошової допомоги, тому встановлення відповідного факту безпосередньо стосується його прав, і ОСОБА_1 не зазначала про відсутність спору про права (відсутність заперечень) щодо відповідного юридичного факту зі сторони неповнолітнього ОСОБА_3 в особі його законного представника - ОСОБА_2 ;
враховуючи наведене та оскільки у таких справах між суб'єктами отримання одноразової грошової допомоги або пенсії у разі втрати годувальника може виникнути спір про право, і саме для таких цілей чинним процесуальним законодавством (частина шоста статті 294, частина четверта статті 315 ЦПК України) передбачено, що факт перебування особи на утриманні може розглядатись у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції зробив по суті правильний висновок, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право.
За таких обставин суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справів порядку окремого провадження та роз'яснив заявниці можливість звернутися до суду з відповідними вимогами в порядку позовного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року скасувати.
Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 червня 2024 року залишити в силі.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Чернігівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року втрачає законну силу.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко