18 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/10/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. -головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 (колегія суддів: Савицький Я. Ф., Діброва Г. І., Колоколов С. І.) у справі
за позовом виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси
в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Приватного підприємства "Бастіон-2015" про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва,
за участю:
прокурора - Савицької О. В.,
позивача - Явченко Д. В.,
відповідача - адвоката Рудометкіної М. О., адвоката Рибалка К. С.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2024 року виконувач обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - ОДА, позивач) із позовними вимогами до Приватного підприємства "Бастіон-2015" (далі - ПП "Бастіон-2015", відповідач), якими просив суд зобов'язати відповідача за власний рахунок усунути перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою територіальної громади міста Одеси загальною площею 421 кв. м. шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва - нежитлової будівлі загальною площею 295,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1436928151101).
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог законодавства щодо використання та забудови земельної ділянки комунальної власності, оскільки будівництво об'єкта нерухомості ПП "Бастіон-2015" здійснено на земельній ділянці комунальної власності, яка не передавалась у власність чи користування відповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Київською окружною прокуратурою міста Одеси встановлено, що рішенням державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" (далі - КП "Реєстраційна служба Одеської області") Махортова І. О. від 08.12.2017 за індексним номером 38610613 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на господарську будівлю загальною площею 184,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1431917151101).
4. Підставою для державної реєстрації зазначено: виписка № 332, видана 10.12.1992 від імені виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих, та технічний паспорт, виданий 05.12.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФПРОЕКТ".
5. Разом із тим відповідно до інформації департаменту архівної справи та діловодства ОДА виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів рішення від 10.12.1992 № 332 щодо відведення земельних ділянок під забудову в АДРЕСА_1 , у тому числі на користь ОСОБА_1 , не приймалося.
6. Не приймалося ОДА і рішення щодо передачі у власність чи користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, м. Одеса (з урахуванням дробів і літер).
7. Водночас матеріали справи свідчать, що в подальшому відбувся поділ об'єкта нерухомості площею 184,1 кв. м, про що державним реєстратором Махортовим І. О. внесено відповідні відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
8. У результаті цього поділу ОСОБА_1. став власником нежитлової будівлі загальною площею 182,1 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1436928151101) та нежитлового приміщення загальною площею 2 кв. м, про що свідчить висновок Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФПРОЕКТ" від 08.12.2017 № 02/12.
9. У січні 2018 року між громадянином ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_2 було укладено договір дарування від 03.01.2018 (зареєстрований у реєстрі за № 20), згідно з яким ОСОБА_1 подарував нежитлової будівлі загальною площею 182,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1436928151101) ОСОБА_2 .
10. Аналогічний договір дарування нежитлової будівлі загальною площею 182,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1436928151101) був укладений 03.01.2018 між громадянином ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_3 (зареєстрований в реєстрі за № 17).
11. Вказані договори дарування посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г. А.
12. Право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на нежитлової будівлі загальною площею 182,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
13. 18.04.2018 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як учасники ПП "БАСТІОН-2015" збільшили розмір статутного капіталу підприємства шляхом внесків своїх частин нежитлової будівлі загальною площею 182,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса, про що свідчить рішення № 4 учасників ПП "БАСТІОН-2015".
14. Відповідно до акта прийому-передачі від 19.04.2018 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали вказану нежитлову будівлю загальною площею 182,1 кв. м на баланс ПП "БАСТІОН-2015".
15. У матеріалах справи міститься декларація про готовність до експлуатації об'єкта, а саме "Капітальний ремонт нежитлової будівлі - літ "А" за адресою: АДРЕСА_1", загальна площа об'єкта 295,6 кв. м, замовник будівництва - ПП "БАСТІОН-2015".
16. Крім того, у матеріалах справи наявний технічний паспорт від 10.05.2019, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Строй ЛТД" на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса; замовник технічної інвентаризації - ПП "БАСТІОН-2015". Відповідно до цього технічного паспорта загальна площа об'єкта 295,6 кв. м.
17. Вказані документи свідчать про те, що ПП "БАСТІОН-2015" проведено роботи з капітального ремонту нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса, в результаті чого її площу збільшено зі 182,1 кв. м до 295,6 кв. м.
18. Відомості про збільшення площі внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондаря О. М. від 17.05.2019 за індексним номером 46908839).
19. Підставою внесення змін є технічний паспорт, виготовлений 10.05.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Строй ЛТД", та декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 24.04.2019 № ОД 141191141817, видана управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОДА.
20. Судом першої інстанції встановлено, що Київським районним судом м. Одеси розглядалася цивільна справа № 520/16267/19 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОДА до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ПП "Бастіон-2015", Державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І. О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Черединченко Г. А., про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів дарування та акта прийому-передачі.
21. За результатом розгляду цієї справи рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.06.2021 у справі № 520/16267/19 у задоволенні позовної заяви прокурора відмовлено.
22. Постановою Одеського апеляційного суду від 18.05.2023 частково задоволено апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.06.2021 у справі № 520/16267/19, вказане рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким:
- визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 38610613) на господарську будівлю ? об'єкт нежитлової нерухомості, розташовану на АДРЕСА_1/1 у місті Одесі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1431917151101);
- визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 38711861) щодо поділу господарської будівлі ? об'єкта нежитлової нерухомості, розташованої на АДРЕСА_1/1 у місті Одесі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1436928151101);
- визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 38711703) щодо об'єкта нерухомого майна ? нежитлового приміщення, розташованого на АДРЕСА_1/1 у місті Одесі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1436928151101);
- визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 38711812) щодо об'єкта нерухомого майна ? нежитлового приміщення, розташованого на АДРЕСА_1/1 у місті Одесі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1436932851101).
У задоволенні вимог про визнання недійсними договорів дарування, акта прийому-передачі на баланс нежитлового приміщення відмовлено.
23. У цій постанові суд дійшов висновку про те, що первинна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно (за ОСОБА_1.) відбулася без правових підстав.
24. Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 520/16267/19 касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишено без задоволення; постанову Одеського апеляційного суду від 18.05.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів дарування та акта прийому-передачі залишено без змін. Отже, вищезазначена постанова Одеського апеляційного суду від 18.05.2023 у справі № 520/16267/19 набрала законної сили 18.05.2023.
25. Крім того, Господарським судом Одеської області розглядався спір за позовом першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОДА до ПП "Бастіон-2015", управління державного архітектурно-будівельного контролю ОДА, державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондаря О. М. про:
- визнання незаконним та скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 21.11.2018 № ОД 061183252178, зареєстрованого управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОДА;
- визнання незаконною та скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 24.04.2019 № ОД 141191141817, зареєстрованої управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОДА;
- визнання незаконним та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондаря О. М. про реєстрацію змін у розділі про право власності на нежитлову будівлю, об'єкт житлової нерухомості, розташовану в місті Одесі на АДРЕСА_1/1 (індексний номер рішення 46908839 від 17.05.2019);
- повернення об'єкта до первісного стану шляхом внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: зміни щодо загальної площі нежитлової будівлі, яка розташована в місті Одесі на АДРЕСА_1/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1436928151101), із 295,6 кв. м на 182,1 кв. м.
26. За результатом розгляду позовних вимог Господарським судом Одеської області винесено рішення від 24.11.2020, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у справі № 916/1989/20, про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
27. Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у справі № 916/1989/20 закрито ухвалою Верховного Суду від 07.09.2021.
28. Станом на час розгляду справи спірна нежитлова будівля загальною площею 295,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса, перебуває у власності ПП "БАСТІОН-2015".
29. Враховуючи наведене, прокурор, посилаючись на встановлені у постанові Одеського апеляційного суду від 18.05.2023 у цивільній справі № 520/16267/19 обставини незаконності первинної реєстрації права власності за ОСОБА_1. на господарську будівлю за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса, які не потребують доказування, зазначає, що останній набувач - ПП "БАСТІОН-2015" також не отримував права власності чи користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса, а тому спірне майно є самочинним будівництвом та підлягає знесенню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
30. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.09.2024 у справі № 916/10/24 позов задоволено повністю. Зобов'язано ПП "БАСТІОН-2015" за власний рахунок усунути перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою територіальної громади міста Одеси загальною площею 421 кв. м шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва - нежитлової будівлі загальною площею 295,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса.
31. Cуд першої інстанції встановив, що нерухоме майно відповідача є об'єктом самочинного будівництва. При цьому суд вказав, що, незважаючи на реєстрацію станом на сьогодні права власності на спірний об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 295.6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса, за ПП "БАСТІОН-2015", така реєстрація не змінює правового режиму будівництва як самочинного, оскільки такий об'єкт побудовано на земельній ділянці комунальної власності, яка не відводилася для цієї мети. З огляду на те, що спірний об'єкт нерухомого майна незаконно побудований на земельній ділянці в межах міста Одеси, суд першої інстанції дійшов висновку, що ПП"БАСТІОН-2015" зобов'язано за власний рахунок усунути перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою територіальної громади міста Одеси загальною площею 421 кв. м шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва.
32. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2024 скасовано, прийнято нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
33. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що право власності ПП "БАСТІОН-2015" на спірний об'єкт загальною площею 295,6 кв. м виникло після проходження ним належної законодавчої процедури, яка охоплювала реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об'єкта, без жодного зауваження з боку управління ДАБК ОДА, а також подальшої державної реєстрації змін до об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
34. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на обставини, встановлені у справі № 916/1989/20 про те, що у момент оформлення права власності та внесення змін до об'єкта нерухомого майна за відповідачем не було жодних обставин і підстав для відмови йому у реєстрації його права власності на спірний об'єкт нерухомості, оскільки декларація про готовність до експлуатації об'єкта - нежитлової будівлі (літ. "А") за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса, загальною площею 295,6 кв. м, зареєстрована 24.04.2019 управлінням ДАБК ОДА за № ОД 141191141817, не була скасована", дійшов висновку, що ПП "БАСТІОН-2015" є законним власником спірного нежитлового приміщення, і вказані обставини не підлягають доказуванню, позаяк вони вже встановлені у судовому рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.
Короткий зміст касаційної скарги
35. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
36. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у таких постановах Верховного Суду:
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 щодо застосування статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в якій зазначено, що зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності та такі об'єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за юридичною особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (пункти 6.31- 6.33);
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 щодо застосування статті 376 ЦК України, в якій зроблено висновок, що якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається;
- у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 18.12.2019 у справі № 761/29966/16-ц, від 15.10.2019 у справі №908/1090/18 щодо застосування частини четвертої статті 75 ГПК України.
37. Скаржник також зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 75 ГПК України у випадку наявності двох рішень суду, які набрали законної сили, з протилежними висновками про самочинність (відсутність ознак самочинності) об'єкта нерухомого майна, який підлягає знесенню, з різними предметами розгляду в справах, що є підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
38. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні цієї скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
39. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. У справі, що розглядається, позов прокурора спрямований на захист прав власника земельної ділянки - територіальної громади міста Одеси в особі ОДА, порушення яких відбулося внаслідок здійснення самочинного будівництва спірного об'єкта на земельній ділянці загальною площею 421 кв. м, не відведеній для цієї мети, за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
41. На час розгляду судами справи спірна нежитлова будівля загальною площею 295,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса, перебувала у власності ПП "БАСТІОН-2015".
42. Водночас ні первинний набувач ОСОБА_1. (незаконність набуття права власності якого встановлена постановою Одеського апеляційного суду від 18.05.2023 у справі № 520/16267/19, яка набрала законної сили), ні останній набувач ПП "БАСТІОН-2015" не отримували права власності чи користування земельною ділянкою під таким об'єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса.
43. Рішення щодо передачі у власність чи користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, м. Одеса (з урахуванням дробів і літер), ОДА не приймалося.
44. Зважаючи на той факт, що будівництво ОСОБА_1. спірної господарської будівлі загальною площею 184,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса, подальші поділ об'єкта та збільшення його площі ПП "БАСТІОН-2015" до 295,6 кв. м відбувалося на земельній ділянці територіальної громади, яка не відводилась для такої мети, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що зазначений об'єкт нерухомого майна набув ознак об'єкта самочинного будівництва відповідно до приписів частини першої статті 376 ЦК України.
45. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, зазначивши, що після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості або змін до об'єкта нерухомого майна на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації цей документ вичерпує свою дію фактом виконання і сам факт реєстрації такої декларації та реєстрації змін у розділі про право власності на спірну нежитлову будівлю на її підставі виключає можливість віднесення спірного об'єкта нерухомого майна до самочинного з огляду на його узаконення. У свої висновках суд апеляційної інстанції посилався на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 826/4351/16, від 06.08.2019 у справі № 916/2470/18, від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16 та від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а, а також враховуючи обставини, встановлені у справі № 916/1989/20.
46. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та враховує у своїх висновках правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.03.2021 у справі № 915/161/20, про те, що факт державної реєстрації права власності, проведеної, зокрема, на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, не змінює правовий режим збудованих приміщень, як збудованих самочинно, позаяк спірні об'єкти збудовані на земельній ділянці, яку не було відведено для цієї мети.
47. Частиною першою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
48. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
49. Статтею 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина третя пункт "б").
50. Оскільки суд першої інстанції установив, що ОДА як власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності ПП "Бастіон-2015" на самочинно збудовані приміщення, то задоволення її позовних вимог щодо зобов'язання відповідача знести такі приміщення узгоджується з наведеними положеннями ЗК України та приписами частини четвертої статті 376 ЦК України.
51. Колегія суддів зазначає, що здійснене судом першої інстанції правозастосування узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 та від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 щодо застосування частини четвертої статті 376 ЦК України, про неврахування яких вказує скаржник у касаційній скарзі.
52. Слід також зауважити, що покладення судом першої інстанції обов'язку стосовно усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою територіальної громади міста Одеси загальною площею 421 кв. м шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва - нежитлової будівлі загальною площею 295,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса, на відповідача, за яким зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, відповідає правовим висновкам Великої палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, де зазначено, що відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач).
При цьому відповідач як останній набувач не позбавлений можливості звернутися з вимогою про відшкодування збитків до особи, в якої придбав об'єкт самочинного будівництва.
53. Щодо посилання скаржника на необхідність формування судом касаційної інстанції висновку з підстав, визначених у пункті 37 цієї постанови, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.
54. Верховний Суд виходить із того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
55. Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
56. Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19).
57. Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
58. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.
59. У справі № 916/1989/20, яка, на думку суду апеляційної інстанції, містить преюдиціальні обставини, першим заступником прокурора Одеської області заявлено позовні вимоги в інтересах держави в особі ОДА до ПП "Бастіон-2015", управління державного архітектурно-будівельного контролю ОДА, державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондаря О. М. про скасування повідомлення, реєстрації декларації, рішення державного реєстратора, повернення об'єкта до первісного стану. За результатами розгляду суд першої інстанції прийняв рішення, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки суд дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту жодним чином не забезпечить відновлення порушеного права позивача (навіть за наявності доказів порушення такого права), адже саме по собі внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не має наслідком вчинення дій щодо повернення об'єкта нерухомості до первісного стану та звільнення земельної ділянки, яка належить територіальній громаді міста. При цьому суди також зазначили, що у момент оформлення права власності та внесення змін до об'єкта нерухомого майна за відповідачем не було жодних обставин і підстав для відмови йому у реєстрації його права власності на спірний об'єкт нерухомості, оскільки декларація про готовність до експлуатації об'єкта нежитлової будівлі (літ. "А") за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса, загальною площею 295,6 кв. м, зареєстрована 24.04.2019 управлінням ДАБК ОДА за № ОД 141191141817, не була скасована.
60. У справі, що розглядається, суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів, рішення а також встановлених обставин дійшов висновку, що будівництво ОСОБА_1 спірної господарської будівлі загальною площею 184,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса, подальші поділ об'єкта та збільшення його площі ПП "БАСТІОН-2015" до 295,6 кв. м відбувалося на земельній ділянці територіальної громади, яка не відводилась для такої мети, тому дійшов власного обґрунтованого висновку, який узгоджується з актуальними правовими позиціями Верховного Суду у подібних правовідносинах, що зазначений об'єкт нерухомого майна набув ознак об'єкта самочинного будівництва відповідно до приписів частини першої статті 376 ЦК України, тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва, і такий спосіб захисту прав позивача на земельну ділянку комунальної власності є ефективним.
61. Водночас суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не спростував встановлених судом першої інстанції фактичних обставин щодо відсутності законодавчо визначених підстав для набуття відповідачем права власності чи користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1/1, м. Одеса, обмежившись посиланням на реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, який не змінює правового режиму самочинно збудованих приміщень, тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
62. Згідно із пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд надає правовий висновок лише у випадках, коли виникає необхідність вирішення питання щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах. Надання правового висновку спрямоване на забезпечення єдності судової практики та передбачає аналіз і тлумачення правової норми з метою її правильного застосування в аналогічних ситуаціях.
63. Водночас Верховний Суд здійснює тлумачення норм права, а не індивідуальних особливостей конкретної справи або фактів, встановлених судами попередніх інстанцій.
64. Таким чином, доводи скаржника в цій частині не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. Відповідно до положень статті 308 ГПК України Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
66. Згідно з частиною першою статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
67. Зважаючи на наведене, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Судові витрати
68. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2024 у справі № 916/10/24 залишити в силі.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Бастіон-2015" (код ЄДРПОУ 39669170) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552) 4294,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач