03 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10256/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства «Жайворонок 2011» (далі - ФГ «Жайворонок 2011», скаржник)
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026
у справі за позовом ФГ «Жайворонок 2011»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»
про стягнення 5 866 281,15 грн,
ФГ «Жайворонок 2011» 30.03.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі №910/10256/25 скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - ТОВ «ОТП Лізинг») на користь ФГ «Жайворонок 2011» грошові кошти в розмірі 5 866 281,15 грн. Крім того, скаржник у прохальній частині касаційної скарги просить відстрочити сплату судового збору в розмірі 112 632,60 грн не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі судом касаційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 для розгляду справи №910/10256/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуюча, Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У поданій касаційній скарзі ФГ «Жайворонок 2011» з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказуючи, зокрема, статті 628, 653, частину другу статті 693, 806 Цивільного кодексу України, частину першу статті 10, частину другу статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначає на неврахуванні попередніми судовими інстанціями норм матеріального права щодо їх застосування викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15.01.2021 у справі №904/2357/20, від 20.06.2024 у справі №904/4871/22 (904/2141/23), від 10.09.2024 у справі №920/692/23 (910/8611/23), від 11.09.2024 у справі №908/2212/23 (908/3143/23), від 14.01.2025 у справі №905/532/23 (904/5009/23), від 15.05.2025 у справі №904/3472/23 (910/9239/23) та інші, а також викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19.
З огляду на викладене касаційна скарга ФГ «Жайворонок 2011» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Так, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У підпункті 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025» (на момент подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року визначений у розмірі 3 028 грн.
Як зазначено вище в цій ухвалі:
скаржник у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі №910/10256/25 скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким стягнути з ТОВ «ОТП Лізинг» на користь ФГ «Жайворонок 2011» грошові кошти в розмірі 5 866 281,15 грн.
Як вбачається зі змісту судових рішень з цієї справи, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ФГ «Жайворонок 2011» звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ «ОТП Лізинг» заборгованості у розмірі 5 866 281,15 грн.
Господарський суд міста Києва від 11.12.2025 у справі №910/10256/25, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 04.03.2026, у задоволенні позову відмовив повністю.
Отже, з урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог скаржника та ураховуючи оскарження ФГ «Жайворонок 2011» рішення місцевого суду та постанови апеляційного суду повністю, а тому при поданні касаційної скарги в електронній формі через Електронний суд, скаржник мав сплати судовий збір за вимоги майнового характеру, ураховуючи коефіцієнт 0,8, у сумі 140 790,75 грн (5 866 281,15 грн - майнові вимоги х 1,5% х 200% х 0,8).
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Водночас у тексті касаційної скарги ФГ «Жайворонок 2011» помилково розрахувало розмір судового збору у сумі 112 632,60 грн.
Натомість скаржник у клопотанні викладеного у касаційній скарзі просить відстрочити сплату судового збору в розмірі 112 632,60 грн не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі судом касаційної інстанції, яке мотивовано тим, що «для звернення Скаржника до суду апеляційної інстанції необхідно сплатити судовий збір в розмірі 112 632 грн 60 коп. Враховуючи також значний розмір витрат на правничу допомогу, скаржник не має можливості вчасно та в повному обсязі сплатити судовий збір».
Дослідивши вказане клопотання, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано, зокрема, порядок відстрочення сплати судового збору, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на таке.
Верховний Суд виходить з того, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статті 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Касаційний господарський суд зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке саме собою є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Отже, Верховний Суд висновує, що судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону №4508-ІХ від 18.06.2025) визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частинами другою та третьою цієї статті зазначено, що:
суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті;
при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Верховний Суд наголошує, що право застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» у контексті звільнення від сплати судового збору та його зменшення щодо юридичних осіб Велика Палата Верховного Суду висловлювалася послідовно і неодноразово.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 висловлена наступна правова позиція:
У пункті 37 «З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення;
у пункті 39 «Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена»;
у пункті 41 «Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним».
Водночас відповідно до положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою. (Пункти 61, 70 постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20).
Як зазначено вище в цій ухвалі ФГ «Жайворонок 2011» звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ «ОТП Лізинг» 5 866 281,15 грн.
Отже, предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а є стягнення коштів.
Верховний Суд зазначає, що за приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
Верховним Судом посилання скаржника про відстрочення сплати судового збору, мотивоване його фінансовим станом відхиляються з огляду на статтю 7 ГПК України, в силу якої правосуддя здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин, ця справа за предметом позову не є про захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а тому не може бути умовою для відстрочення сплати судового збору, адже не базується на статті 8 Закону України «Про судовий збір» та правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо її застосування, ураховуючи характер спірних правовідносин, а наведені аргументи в цьому контексті не будуть умовою, яка є підставою відстрочення сплати судового збору.
Верховний Суд звертає увагу, на пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону №3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист».
Зі статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що:
1) законодавець, застосував конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначивши, що питання, зокрема, щодо звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення;
2) умови застосування диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
Суд, з огляду на положення частини третьої статті 8 Закону України «Про судовий збір», надавши оцінку наведеним скаржником доводам, відзначає, що вони є декларативні та не підтверджують неспроможності скаржника сплатити судовий збір.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ФГ «Жайворонок 2011» про відстрочення йому сплати судового збору, оскільки доводи скаржника не доводять неспроможності скаржника сплатити судовий збір, а предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, предметом спору у цій справі є стягнення коштів, а наведені аргументи в цьому контексті не є умовою, яка є підставою для відстрочення сплати судового збору і не узгоджується зі статтею 7 ГПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
За таких обставин, враховуючи положення статті 129 Конституції України, за якою основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також зважаючи на імперативний зміст статті 8 Закону України «Про судовий збір», вказане клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає та Суд у клопотанні скаржника про відстрочення сплати судового збору не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі судом касаційної інстанції у справі №910/10256/25 відмовляє.
Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.
З огляду на викладене касаційна скарга ФГ «Жайворонок 2011» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліку шляхом надання документа на підтвердження сплати судового збору за касаційну скаргу, у сумі 140 790,475 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті «Судова влада України» та є актуальними на час вчинення дії.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи приписи статей 6, 42, 291 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліку касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки повернення скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фермерського господарства «Жайворонок 2011» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі №910/10256/25 - залишити без руху.
2. Надати Фермерському господарству «Жайворонок 2011» строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліку через систему Електронний суд або поштою на адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Фермерському господарству «Жайворонок 2011», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова