03 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/131/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши спільне клопотання відповідачів від 31.03.2026 про поновлення процесуального строку та долучення додаткових доказів у справі
За позовом: Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Чернігівського обласного управління АТ “Ощадбанк»,
код ЄДРПОУ 09353504, проспект Миру, 19, м. Чернігів, 14037
Відповідач-1: ОСОБА_1 ,
код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Відповідач-2: ОСОБА_2 ,
код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2
Відповідач-3: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернопрайм»,
код ЄДРПОУ 38509826, вул. Любомира Боднарука, буд. 43, кв. 1, м. Чернігів, 14038
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур»,
код ЄДРПОУ 39371362, вул. В. Тарновського, буд. 16, офіс 302, м. Чернігів, 14000
Предмет спору: про стягнення 243 654,67 грн,
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду з позовом до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопрайм», у якому просить суд стягнути з кожного з них кошти в сумі 243 654,67 грн, з яких 154 064,10 грн - заборгованість за основним боргом (кредитом), 89 590,57 грн проценти за користування кредитом.
Обґрунтовуючи позов, позивач вказує на порушення відповідачами умов договорів поруки №1, 2, 3 від 17.06.2021 щодо повернення основного боргу та сплати відсотків за кредитним договором № 67 від 17.06.2021, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цензур», на забезпечення якого були укладені ці договори поруки.
Ухвалою суду від 23.02.2026 відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Цензур»; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов; позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та одночасно іншим учасникам справи, з урахуванням положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, відповіді на відзив.
04.03.2026 відповідачі подали до суду спільний відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, який був прийнятий судом до розгляду крім вимог, що були розцінені судом як зустрічний позов.
31.03.2026 до Господарського суду Чернігівської області від відповідачів надійшло спільне клопотання про поновлення процесуального строку та долучення додаткових доказів, у якому відповідачі повідомляють суд, що пропуск строку на подання цього клопотання зумовлений не бездіяльністю відповідачів, а тим, що відповідь ТОВ «ЦЕНЗУР», яка підтверджує неотримання позичальником відповіді банку станом на 29.03.2026, була отримана лише 29.03.2026, та зазначають, що подані докази підтверджують: факт звернення позичальника щодо застосування мораторію; факт отримання банком відповідної заяви; факт звернення поручителя до позичальника з метою уточнення інформації; факт письмового підтвердження позичальником того, що станом на 29.03.2026 відповіді від банку не отримано;
необхідність правової оцінки того, чи дотримався Позивач встановленого законом порядку прийняття та направлення рішення за результатами розгляду заяви про застосування мораторію.
Частинами, 3, 4, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що при поданні доказів вирішальним є не те, коли учасник отримав докази, а саме коли він вчинив дії для їх отримання або неможливості їх вчинити саме в строк для подання відзиву.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 23.02.2026 відповідач-1 отримав 24.02.2026, а відповідачі -2, -3 - 23.02.2026, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення та довідками про доставку електронного листа в Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС.
Отже, останнім днем для подання відповідачем-1 відзиву є 11.03.2026, а відповідачами -2, -3 - 10.03.2026.
Як зазначено у його запиті до ТОВ «Цензур» від 20.03.2026, відповідачу-2 було відомо про подання ТОВ «Цензур» заяви про застосування мораторію від 17.02.2026 до АТ «Державний ощадний банк України.
Отже, саме в строк для подання відзиву Красник І.А. мав звернутись із запитом про отримання необхідних доказів по справі, проте звернувся тільки 20.03.2026, тобто вже поза межами строку подання відзиву.
Згідно ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту статті 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22 визначено, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
У заявленому клопотанні про поновлення процесуального строку на подання цих доказів не вказано з яких підстав відповідачі були позбавлені можливості звернутись за отриманням цих доказів в межах строків для подання відзиву.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів, а заявниками не доведено в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України обставин, які перешкоджали відповідачам з поважних причин у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк отримати та надати суду, або хоча б звернутись за отриманням таких доказів у порядку ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України.
З урахуванням наведеного, суд вважає клопотання необґрунтованим і таким, що не містить жодного доказу поважності причин пропуску відповідачами процесуального строку на подання доказів.
Керуючись ст. 13, 80, 81, 118, 119, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у задоволенні спільного клопотання відповідачів від 31.03.2026 про поновлення процесуального строку на подання доказів та прийнятті додаткових доказів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун