24 березня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/3096/24
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Глевчук В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом:
виконувача обов'язків керівника Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області Вудвуда Андрія Мирославовича (59200, Чернівецька область, м. Вижниця, вул. М. Василька, 3а, код ЄДРПОУ 02910120)
в інтересах держави в особі:
Вижницької міської ради (59200, Чернівецька область, м. Вижниця, вул. Українська,34, код ЄДРПОУ 04062096)
та Західного офісу Держаудитслужби (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 8, код ЄДРПОУ 40479801)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» (58005, м. Чернівці, вул. Ясська, 13, код ЄДРПОУ 42828866)
до відповідача 2: Комунального некомерційного підприємства "Вижницька міська лікарня" Вижницької міської ради (59200, Чернівецька область, м. Вижниця, вул. Й. Бурги, 5, код ЄДРПОУ 02005697)
про визнання недійсним додаткових угод та стягнення коштів до бюджету в сумі 59702,51 грн
Представники сторін:
Прокурор - Коцюба Т.С.;
від позивача 1 - Хлапоніна О.Р.;
від позивача 2 - не з'явився;
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - не з'явився.
I. Стислий виклад позицій сторін по суті позовних вимог.
29.11.2024 до Господарського суду Чернівецької області надійшла позовна заява від виконувача обов'язків керівника Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області Вудвуда Андрія Мирославовича в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах: Вижницької міської ради та Комунального некомерційного підприємства "Вижницька міська лікарня" Вижницької міської ради до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» та до відповідача 2: Комунального некомерційного підприємства "Вижницька міська лікарня" Вижницької міської ради про визнання недійсним додаткових угод та стягнення коштів до бюджету в сумі 59702,51 грн.
Внаслідок укладання до договору від 18.02.2021 № 84 додаткових угод №2, №3, №4, №5 ціну на електроенергію збільшено на 46,64% у порівнянні з ціною зазначеною у Договорі, що є порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922, тому за період з 18.02.2021 по 21.09.2021, понесено зайві витрати на загальну суму 59702,51 гривень, що і стало підставою для звернення з даним позовом.
Представник позивача-1 надав суду клопотання, яким підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі та просив суд розглянути справу без його участі.
Представник позивача-2 надав суду пояснення від 16.12.2026, якими підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.
Додатковими угодами внесено зміни до Договору №84 від 18.02.2021 року, щодо збільшення вартості за електричну енергію, без належного документального підтвердження коливання ціни на ринку.
Внаслідок безпідставного укладання додаткової угоди №2 від 10.03.2021, №3 від 12.08.2021, №4 від 16.08.2021, №5 від 17.08.2021 на збільшення ціни за електроенергію підприємством зайво сплачено бюджетних коштів в сумі 59702,51 грн.
У зв'язку із допущенням вказаного порушення, підприємством недоотримано електричної енергії в кількості 26 720,244 кВт/год, чим завдано матеріальної шкоди на суму 59702,51 грн, отже вищевказані додаткові угоди є такими, що укладені з порушенням п.2 ч.5 ст. 41 Закону №922, а тому підлягають визнанню недійсними.
Представник відповідача-1 у своєму відзиві на позов просить суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, враховуючи наступне.
Відповідач вважає позовні вимоги Прокурора безпідставними та необґрунтованими, вказав, що фактичні обставини та зроблені розрахунки не підтверджені жодним доказом, а обґрунтування підстав повернення безпідставно набутих коштів зроблено лише на підставі загальних положень про купівлю продаж товарів (гл.54 ЦК України) в тому числі і «нібито» наявністю «встановленого» факту поставки меншої кількості товару, тобто без урахування вимог спеціально законодавства у сфері постачання електричної енергії та вимог про застосування реституції.
Також, в змісті відзиву відповідач посилається на те, що Прокурор немає права звертатись до суду в інтересах держави в особі Вижницької міської ради та Західного офісу Держаудитслужби, оскільки, виходячи з фактичних обставин цієї справи, можна стверджувати, що підставою звернення Прокурора в інтересах держави, є самостійне опрацювання прокуратурою даних на офіційному порталі публічних закупівель «Прозорро» щодо закупівлі за бюджетні кошти з метою з метою захисту інтересів держави, однак при цьому варто звернути увагу на те, що статті 7 та 8 ЗУ «Про публічні закупівлі» визначає органи та способи контролю у сфері публічних закупівель серед яких відсутні органи прокуратуру. Не дає такого права контролю і ЗУ «Про прокуратуру» в тому числі і стаття 23, яка визначає лише підстави представництва органами прокуратури інтересів держави в суді.
Крім того, просив суд застосувати наслідки недійсності правочину, оскільки, двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Отже, у разі задоволення позовних вимог - 170280,759 кВт/год, які були поставлені починаючи з 01.02.2021р. по 01.09.2021р. за цінами, які будуть існувати на момент відшкодування підлягають поверненню відповідачу.
Представник відповідача-2 у своєму відзиві на позов вказав, що визнає позовні вимоги в повному обсязі.
Прокурор у своїй відповіді на відзив просив суд задовольнити позовні вимоги зважаючи на таке.
Прокурор не погоджується з доводами представника відповідача-1 щодо застосування наслідків недійсності правочину, оскільки, позовна вимога про визнання недійсною додаткової угоди є належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконного правочину.
Відповідно до вимог ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За приписами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно Договором тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.
Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.
Лікарня спожила та оплатила не 74700 кВт*год електричної енергії, як було визначено у Договорі в первинній редакції, а 53716,737 кВт*год, що було визначено у відповідних актах приймання-передачі.
Таким чином, у результаті укладення оспорюваних додаткових угод територіальній громаді заподіяна шкода у виді надмірно сплачених грошових коштів.
Крім того, прокурором подана заява про зменшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача-1 на користь Вижницької міської ради, сплачені кошти в сумі 59702,51 грн.
II. Процесуальні дії та рішення суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024, справу розподілено судді Ярошенко В. П.
Ухвалою суду від 04.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.12.2024.
16.12.2024 через канцелярію суду від Управління західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області надійшли письмові пояснення, відповідно до яких Управління не заперечує щодо заявлених позовних вимог Вижницької окружної прокуратури.
16.12.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 20.12.2024 постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 17.01.2025.
23.12.2024 через канцелярію суду від Вижницької окружної прокуратури надійшли письмові пояснення.
26.12.2024 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач-2 просить суд задовольнити прокурору позовні вимоги в повному обсязі.
30.12.2024 через канцелярію суду від Вижницької міської ради надійшли письмові пояснення, відповідно до яких Рада не заперечує щодо заявлених позовних вимог Вижницької окружної прокуратури.
В судовому засіданні 17.01.2025 постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 17.02.2025.
22.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, згідно якого просить зупинити провадження у справі № 926/3096/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 926/131/25.
В судовому засіданні 17.02.2025 постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 03.03.2025.
17.02.2025 через канцелярію суду від Вижницької окружної прокуратури надійшла заява про зменшення позовних вимог.
25.02.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, згідно якого просить зупинити провадження у справі №926/3096/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
25.02.2025 через канцелярію суду від Вижницької міської ради надійшли письмові пояснення, відповідно до яких Рада просить розглянути справу без участі їх представника, позовні вимоги прокуратура підтримала в повному обсязі.
03.03.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшла заява про залишення без розгляду клопотання ТОВ “Національна енергетична група» від 21.01.2025 про зупинення провадження у справі. Клопотання про зупинення провадження у справі від 25.02.2025 підтримав в повному об'ємі та просив розглянути за його відсутності.
Прокурор та позивач-2 в судовому засіданні 03.12.2024 поклалися на розсуд суду.
Ухвалою суду від 03.03.2025 зупинено провадження у справі № 926/3096/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
08.01.2026 за вх. № 67 від представника Чернівецької обласної прокуратури через систему «Електроний суд» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою суду від 08.01.2026 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10.02.2026.
06.02.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача-2 та його представника, також відповідно до якої вказав, що позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов.
10.02.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшло клопотання про застосування наслідків недійсності правочинів.
В судовому засіданні 10.02.2026 постановлено протокольну ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 20.03.2026.
Прокурор у судовому засіданні 20.03.2026 року підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Крім того, щодо клопотання представника відповідача-1 щодо застосування наслідків недійсності правочину вказав, що відсутні передумови для застосування двосторонньої реституції.
Представник відповідача-1 заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 20.03.2026 оголошено перерву для проголошення судового рішення до 24.03.2026.
Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
ІІІ. Установлені судом обставини.
18.02.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Вижницька міська" Вижницької міської ради в особі директора Митринюка Федора Володимировича, який діє на підставі Статуту (далі - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група", яке діє на підставі Ліцензії на право здійснення господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, в особі директора Хомнюка Антона Петровича, що діє на підставі Статуту (далі - Учасник) з іншої сторони, (разом Сторони), уклали даний договір.
Відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 «Електрична енергія» далі товар.
За цим Договором учасник зобов'язується у 2021 році поставити товар відповідно до п. 1.1 даного Договору, а Замовник - прийняти та оплатити його (її) вартість (п. 1.2 Договору).
Ціна Договору становить 799899 грн, обсяг закупівлі на 2021 рік становить 358 000 кВт/год. (п. 3.1 Договору).
Місцем поставки товару є точка продажу електричної енергії, яка обумовлена в Договорі про постачання електричної енергії (п.5.3 Договору).
Строк (термін) поставки (передачі) електричної енергії: з дати підписання договору по 31.12.2021 (п. 10.1 Договору).
Договірні величини споживання електричної енергії Замовника на 2021 рік становить 358 тис. кВт/год. (ціна за 1 кВт/год = 2,11 грн. (799 899 грн: 378 000 грн) (п. 1 Додатку № 1 до Договору).
Сторони усвідомлюють, що зазначена в п. 2 даного Додатку вартість заявлених Замовником обсягів споживання електричної енергії на 2021 рік, визначена виходячи з вартості тарифів (ціни за одиницю товару) на момент укладання даного Договору, а тому не є остаточною, при цьому, у разі зміни ціни за одиницю товару істотні умови даного Договору можуть змінюватися у випадках, передбачених ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі». (п. 3 Додатку № 1 до Договору).
Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 10.1 Договору).
Як встановлено судом за результатами закупівлі UA-2021-01-12-000710-a укладено договір від 18.02.2021 № 84 про постачання електричної енергії споживачу.
У подальшому, керуючись ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі Закон) сторонами укладено 5 додаткових угод до Договору.
Під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі».
Судом прийнято та задоволено заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої судом встановлені арифметичні помилки під час підготовки позовної заяви, що призвело до невірного розрахунку суми, що підлягає стягнення від відповідача, а саме:
В позовній заяві зазначено, що додатковою угодою № 1 від 18.02.2021 змінено ціну Договору на 440 167 грн. 94 коп., кількість електроенергії зменшено до 197 000 кВт/год., тобто ціну за 1 кВт/год збільшено з 2.11 грн. до 2,23 грн. (на 5,69%).
Однак, зазначеною додатковою угодою ціна не збільшувалась, оскільки відповідно до Додатку 1 до договору № 84 від 18.02.2021 договірні величини споживання електричної енергії Замовника на 2021 рік становить 358 тис. кВт/год. (ціна за 1 кВт/год = 2,23 грн. (799 899 грн: 358 000).
- додатковою угодою № 2 від 10.03.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 2,46 грн. (на 10,31 %), кількість електроенергії зменшено до 166689 кВт/год.
Листом від 09.03.2021 № 01-94 Товариство обґрунтувало необхідність підвищення ціни коливанням ціни на ринку.
На підтвердження коливання ціни Товариством надано інформацію про середньозважені ціни за 20 днів лютого та січня 2021.
Також, надала цінову довідку Чернівецької ТПП № 303 від 10.03.2021 про середньозважену ціну електричної енергії станом на січень 2021 (1462,52 грн) та на лютий 2021 (1632,56 грн).
Відповідно до п. 4 вказаної додаткової угоди сторони домовились, що дія цієї додаткової угоди набирає чинності з моменту підписання, але у відповідності ст. 631 ЦК України поширює свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.08.2021.
Додатковою угодою № 3 від 12.08.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 2,705754 грн (на 21,08%), кількість електроенергії зменшено до 176553,8 кВт/год
Листом від 09.08.2021 № НЕГ-324/21 Товариство обґрунтувало необхідність підвищення ціни доводами аналогічними, які викладені у попередніх листах.
До листа долучено Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1227 від 30.07.2021, де зазначено, що учасникам РДН і ВДР у своїх заявках на торги в торговій зоні ОЕС України зазначити ціни на електричну енергію на вище ціни, що дорівнює:
Для годин мінімального навантаження (з 00:00 до 07:00 та з 23:00 до 24:00) - 2000 грн/МВ.год;
Для годин максимального навантаження (з 07:00 до 23:00) - 4000 грн/МВт.год.
У разі зазначення учасником РДН і ВДР у заявці ціни, що перевищує ціну для відповідного періоду доби, така заявка відхиляється.
На підтвердження коливання ціни Товариством надано цінову довідку Чернівецької торгово-промислової палати № 951/2 від 05.08.2021 про середньозважену ціну електричної енергії, згідно офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» «на добу наперед» станом на 02.08.2021 (2578 грн) та на 01.08.2021 (2119,14 грн).
Також, на підтвердження коливання ціни Товариством надано цінову довідку Чернівецької торгово-промислової палати № 951/1 від 05.08.2021 про середньозважену ціну електричної енергії, згідно офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» «на добу наперед» станом на 01.08.2021 (2119,14 грн) та на 31.07.2021 (1602,51 грн).
Крім цього, надано цінову довідку Чернівецької торгово-промислової палати № 955 від 05.08.2021 про середньозважену ціну електричної енергії, згідно офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» «на добу наперед» за серпень (01.08-05.08) 2021 (2215,15 грн) та за липень 2021 (1444,05 грн).
Відповідно до п. 4 вказаної додаткової угоди сторони домовились, що дія цієї додаткової угоди набирає чинності з моменту підписання, але у відповідності ст. 631 ЦК України поширює свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.08.2021.
Додатковою угодою № 4 від 16.08.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 2,9760588246 грн (на 33,18%), кількість електроенергії зменшено до 173267,54 кВт/год.
Відповідно до п. 4 вказаної додаткової угоди сторони домовились, що дія цієї додаткової угоди набирає чинності з моменту підписання, але у відповідності ст. 631 ЦК України поширює свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.08.2021.
Додатковою угодою № 5 від 17.08.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено до 3, 27336710117 грн. (на 46,64%), кількість електричної енергії зменшено до 170279,76 кВт/год.
Відповідно до п. 4 вказаної додаткової угоди сторони домовились, що дія цієї додаткової угоди набирає чинності з моменту підписання, але у відповідності ст. 631 ЦК України поширює свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.08.2021.
Загалом, згідно вказаних угод ціну на електроенергію збільшено на 46,64% у порівнянні з ціною зазначеною у Договорі.
Внаслідок укладання до договору від 18.02.2021 № 84 додаткових угод №№2-5 на збільшення ціни за одиницю товару із порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у період з лютого по вересень 2021 року, лікарнею недоотримано електричної енергії (активів) у кількості 26 720,244 кВт/год, чим завдано матеріальної шкоди на суму 59 702,51 гривень.
Як встановлено судом, договір про постачання електричної енергії споживачу №84 від 18.02.2021 року та додатки до нього підписано сторонами та скріплено їх печатками без будь-яких зауважень, що підтверджено матеріалами справи, ціновими довідками Чернівецької торгово-промислової палати №303 від 10.03.2021, №955 від 05.08.2021, №951/1 від 05.08.2021, №951/2 від 05.08.2021 а також актами приймання-передачі електричної енергії, а саме:
- за лютий 2021р. № 21 від 24.02.2021р. за обсяг 13479 кВт/год на суму 30112,09 грн, який сплачений за платіжним дорученням №15 від 02.03.2021;
- за березень 2021р. №3 від 25.03.2021р. за обсяг 32656 кВт/год на суму 80333,76 грн, який сплачений за платіжним дорученням №23 від 30.03.2021;
- за квітень 2021р. №4 від 27.04.2021р. за обсяг 29867 кВт/год на суму 73472,82 грн, який сплачений за платіжними дорученнями №28 від 11.05.2021 на суму 63049,53 грн та №31 від 14.05.2021 на суму 10423,29 грн;
- за травень 2021р. №147 від 26.05.2021р. за обсяг 26233 кВт/год на суму 64533,18 грн, який сплачений за платіжним дорученням №32 від 03.06.2021;
- за червень 2021р. №6 від 25.06.2021р. за обсяг 24583 кВт/год на суму 60474,18 грн, який сплачений за платіжним дорученням №41 від 09.07.2021;
- за липень 2021р. №7 від 28.07.2021р. за обсяг 13554 кВт/год на суму 33342,84 грн, який сплачений за платіжним дорученням №45 від 03.08.2021;
- за серпень 2021р. №8 від 31.08.2021р. за обсяг 21845 кВт/год на суму 71506,70 грн, який сплачений за платіжним дорученням №50 від 02.08.2021;
- за вересень 2021р. №9 від 28.09.2021 за обсяг 8062,759 кВт/год на суму 26392,37 грн, який сплачений за платіжним дорученням №55 від 29.09.2021;
Вищевказані акти та подальша їх сплата свідчать про відсутність жодних претензій з боку обох сторін.
Таким чином, внаслідок укладання до договору від 18.02.2021 № 84 додаткових угод №2, №3, №4, №5 збільшення ціни за одиницю товару із порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922 у період з 18.02.2021 по 21.09.2021, понесено зайві витрати на загальну суму 59702,51 гривень.
Вартість електроенергії відповідно до обсягу фактичного споживання на період дії договору від 18.02.2021 № 84, розрахована за початковою ціною договору за одиницю 2,234355 грн., тобто без врахування додаткових угод, укладених із порушенням законодавства, складає 380465,43грн., а фактично сплачено згідно рахунків (актів) за договором від 18.02.2021 №84 - 440167,94 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд висновує, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
ІV. Оцінка установлених обставин та норм діючого законодавства.
І. Щодо прокурорського представництва.
Відповідач заперечує проти позиції прокурора, посилаючись на те, що прокурор взагалі не мав права звертатись з таким позовом в інтересах позивачів.
Суд вважає наведені доводи відповідача безпідставними та неаргументованими враховуючи наступне.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді урегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1); прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3); наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).
У свою чергу, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а за абзацом другим частини 5 цієї ж статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Відповідно до положень частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: у чому полягає порушення інтересів держави; необхідність їх захист; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора; зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, з огляду на викладене, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Таким чином, з огляду на вказані правові положення, суд вважає, що:
- Прокурор у справі має обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі повноважність Позивача представляти інтереси держави у спірних правовідносинах та його бездіяльність у виконанні наявних повноважень;
- бездіяльність Позивача наявна у тому випадку, коли він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не зверталися до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Обґрунтування підстав представництва інтересів держави в особі Вижницької міської ради.
В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Так, частинами 1, 2 статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно- територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ст. 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Статтею 61 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
З урахуванням вищезазначеного, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, порушує економічні інтереси територіальної громади.
Відповідно до пункту 1.4 Розділу І Статуту Лікарні, затвердженого рішенням виконкому Вижницької міської ради № 207 від 15.10.2024 (далі Статут) засновником, власником та органом управління майна Підприємства є Вижницька міська рада. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику.
Підприємство створене на базі майна Вижницької територіальної громади Вижницького району, Чернівецької області (п. 1.3 Статуту Розділу 1).
Лікарня користується закріпленим за нею комунальним майном, що є власністю Вижницької міської ради. Джерелами формування майна та коштів Лікарні є: кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти) (п. 4.2 Розділу 4 та п. 5.3.1 Розділу 5 Статуту).
Контроль за фінансово-господарською діяльністю Лікарні здійснюють уповноважені органи в межах їх повноважень та згідно встановленого чинним законодавством України порядку (п. 10.3 Розділу 10 Статуту).
Засновник самостійно або через уповноважений ним виконавчий орган здійснює контроль фінансово-господарської діяльності Лікарні. Лікарня подає Засновнику, за його вимогою, бухгалтерський звіт та іншу документацію, яка стосується фінансово-господарської, кадрової та медичної діяльності, (п. п 10.1, 10.3 Розділу 10 Статуту).
Отже, оскільки засновником Лікарні та власником її майна є територіальна громада в особі селищної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього закладу, а також зобов'язана контролювати виконання бюджету територіальної громади, зокрема законність та ефективність використання Лікарнею коштів цих бюджетів за договорами про закупівлю товарів, Вижницька міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів відповідної територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 22.08.2023 у справі № 924/564/22, від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20, від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21.
За висновками Верховного Суду, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та підзаконними нормативно - правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).
Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Ураховуючи наведене, Лікарня у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електроенергії) в обсязі та в межах видатків, що визначені Вижницької міською радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).
Згідно із частиною четвертою статті 48 БК України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
З огляду на викладене, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, а тому наявні підстави для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами на користь Вижницької міської ради.
Обґрунтування підстав представництва інтересів держави в особі Західного офісу Держаудитслужби.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про здійснення державних закупівель» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері державних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ст. 2 цього Закону). Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про здійснення державних закупівель», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ст. 5 цього Закону).
При цьому, на підставі п.п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. пп. 1, 3 п. 3 указаного Положення).
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 Положення).
Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Відповідно до п. 7 Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Відповідно до наказу Держаудитслужби України № 23 від 02.06.2017 затверджено Положення про Західний офіс Держаудитслужби (далі - Західний офіс), згідно з яким Західний офіс підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.
У складі Західного офісу утворюються структурні підрозділи в Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях. Повноваження Західного офісу, визначені зазначеним наказом, кореспондується із Положенням про Державну аудиторську службу України.
Згідно з пп. 3,7 п. 4 Положення, Західний офіс відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за дотриманням законодавства про закупівлі, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому Кодексом порядку гарантується.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи, державні органи, органи місцевого самоврядування тощо мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Таким чином, Західний офіс наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення державних закупівель, на території Чернівецької області.
Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.
У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурор звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконного вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 917/665/20, від 07.04.2021 у справі № 913/124/20, від 09.06.2021 у справі № 916/1674/18).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Отже, Вижницька міська рада та Західний офіс Держаудитслужби є органами, уповноваженими державою здійснювати функції у спірних праввідносинах, як органи, уповноважені на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету.
Внаслідок укладання до договору від 18.02.2021 № 84 додаткових угод №2, №3, №4, №5 збільшення ціни за одиницю товару із порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922 у період з 18.02.2021 по 21.09.2021, понесено зайві витрати на загальну суму 59702,51 гривень.
Такі обставини безумовно порушують інтереси держави, однак вищезазначене залишилось поза увагою вищевказаних органів місцевого самоврядування, які є представницькими органами та повинні вживати ефективних заходів до забезпечення захисту інтересів громади.
Чернівецькою обласною прокуратурою з метою вжиття заходів представницького характеру на адресу позивачів скеровані відповідні листи, проте останніми не вжито самостійних заходів щодо пред'явлення позовних заяв на захист інтересів держави.
Таким чином суд вважає, що прокурор дотримався порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", при направленні вказаного позову до суду.
ІІ. Щодо визнання оспорюваних додаткових угод недійсними.
Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання спірних додаткових угод до договору про закупівлю недійсними та стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 59702,51 грн.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі".
Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (надалі - Закон).
Згідно з визначеннями, наведеними у п.п.6, 11, 22 ст.1 Закону, договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники суб'єкти, визначені згідно із ст.2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону; предмет закупівлі товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ст.632 ЦК України).
Договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами (пп.1.1.2 п.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Суд встановив, що за результатами процедури відкритих торгів між сторонами укладений договір про постачання електричної енергії споживачу.
Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (ч.4 ст.41 Закону).
Разом з тим, п.2 ч.5 ст.41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VІII. У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 року норма п.2 ч.5 ст.41 була викладена в ст.36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".
Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19.04.2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-ІХ від 18.09.2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
Як убачається з пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст.652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у cт.652 ЦК України та п.2 ч.5 cт.41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024р. у справі № 922/433/22, від 01.10.2024р. у справі № 918/779/23, від 06.02.2025р. у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025р. у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Отже, згідно з положеннями п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов: -збільшення ціни за одиницю товару до 10%; -збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; -така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; -така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; -обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10%.
В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Згідно з роз'ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" від 27.10.2016р. несення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.
Для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.
Верховним Судом у постанові від 07.09.2021р. у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 викладено правову позицію: "Відповідно до ч.4 ст.41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі".
Електрична енергія є товаром у розумінні п.34 ч.1 ст.1 Закону №922-VIII. Так, переглядаючи справу №903/383/22, Верховний Суд (постанова Верховного Суду від 16.02.2023р.) зазначив про необґрунтованість доводів скаржника, що положення п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії, оскільки згідно з вказаною нормою не застосовуються в частині строків зміни ціни, а не в частині обмежень більш ніж на 10% збільшення ціни за одиницю товару.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові №927/491/19 від 18.06.2021р. зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Верховний Суд у постанові від 28.09.2023р. по справі №927/56/23 зазначив про те, що право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону.
Відтак, обов'язкові умови, необхідні для зміни ціни за одиницю електричної енергії (як товару), визначені саме у п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". Згідно вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Таким чином, законодавець не лише встановив обов'язкову вимогу щодо пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й відсоткове обмеження такого збільшення (до 10%).
Верховний Суд у постанові від 16.02.2023р. по справі №903/366/22 зазначає, що виключно коливання цін на ринку електричної енергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. При цьому, Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни - кількість підписаних додаткових угод (як приклад, постанови від 16.02.2023р. у справах №903/366/22 та №903/383/22, де досліджувалося питання щодо правовірності внесення змін до договорів про постачання електричної енергії споживачам).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025р. у справі №920/19/24 врахувала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом №922-VIII не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025р. у справі № 916/747/24).
Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025р. у справі №920/19/24 виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014р. №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку ст.86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023р. у справі № 926/3244/22).
До принципів здійснення публічних закупівель (ч.1 ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі") віднесені максимальна економія, а також ефективність та пропорційність. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб'єкт оскарження, їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч.5 ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі").
Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі».
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Як встановлено судом між Міською лікарнею та ТОВ “Національна енергетична група» за результатами закупівлі UA-2021-01-12-0007108-a укладено договір від 18.02.2021 № 84 про постачання електричної енергії споживачу.
Підставою для укладення усіх додаткових угод, були листи товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» з пропозицією про внесення змін до договору до яких, в якості підтвердження факту коливання ціни на товар, були долучені скріншоти з офіційного веб-сайту АТ «Оператор ринку» в мережі Інтернет за посиланням http://www.oree-com.ua в якому міститься інформація щодо зміни середньозваженої ціни РДН на ринку «на добу наперед» на останній календарний день календарного місяця.
Внаслідок укладання до договору від 18.02.2021 № 84 додаткових угод №№2-5 на збільшення ціни за одиницю товару із порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у період з лютого по вересень 2021 року, лікарнею недоотримано електричної енергії (активів) у кількості 26 720,244 кВт/год, чим завдано матеріальної шкоди на суму 59 702,51 гривень.
Судом встановлено, що згідно вищевказаних додаткових угод ціну на електроенергію збільшено на 46,64% у порівнянні з ціною зазначеною у Договорі.
Щодо застосування двосторонньої реституції суд погоджується з позицією прокурора, оскільки останнім обрано належний спосіб захисту прав позивача, враховуючи, що застосування двосторонньої реституції не можливе, так як предметом розгляду є визнання недійсними додаткових угод до договору, а не договору в цілому.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
V. Висновки суду з предмету судового розгляду.
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, суд вважає, що додаткові угоди до договору від 18.02.2021 № 84 про постачання електричної енергії споживачу: № 2 від 10.03.2021, № 3 від 12.08.2021, № 4 від 16.08.2021, № 5 від 17.08.2021 укладені з порушенням чинного законодавства, та підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також кошти в сумі 59702,51 грн, які безпідставно сплачені Комунальним некомерційним підприємством "Вижницька міська лікарня" підлягають стягненню.
VI. Розподіл судових витрат.
Судовими витратами у справі є витрати Прокурора, які здійснені Чернівецькою обласною прокуратурою, на сплату судового збору відповідно до платіжної інструкції № 1990 від 22.11.2024 у сумі 18168,00 грн, які відповідно до приписів статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідачів.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсними додаткові угоди укладені між Комунальним некомерційним підприємством "Вижницька міська лікарня" Вижницької міської ради (59200, Чернівецька область, м. Вижниця, вул. Й. Бурги, 5, код ЄДРПОУ 02005697) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» (58005, м. Чернівці, вул. Ясська, 13, код ЄДРПОУ 42828866) до договору від 18.02.2021 № 84 про постачання електричної енергії споживачу: № 2 від 10.03.2021, № 3 від 12.08.2021, № 4 від 16.08.2021, № 5 від 17.08.2021.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» (58005, м. Чернівці, вул. Ясська, 13, код ЄДРПОУ 42828866) на користь Вижницької міської ради (59200, Чернівецька область, м. Вижниця, вул. Українська,34, код ЄДРПОУ 04062096) - 59702,51 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» (58005, м. Чернівці, вул. Ясська, 13, код ЄДРПОУ 42828866) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. М. Кордуби, 21, код ЄДРПОУ 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р UA378201720343110001000004946, класифікація видатків бюджету - 2800) - 9084,00 грн витрат зі сплати судового збору.
5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Вижницька міська лікарня" Вижницької міської ради (59200, Чернівецька область, м. Вижниця, вул. Й. Бурги, 5, код ЄДРПОУ 02005697) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. М. Кордуби, 21, код ЄДРПОУ 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р UA378201720343110001000004946, класифікація видатків бюджету - 2800) - 9084,00 грн витрат зі сплати судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 03.04.2026.
Суддя Вікторія ЯРОШЕНКО
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.