18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
09 березня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1392/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача - адвоката Поліщука П.П, відповідача - адвоката Сторчоуса О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Звенигородкаагрохім» до Фізичної особи-підприємця Чудного Сергія Анатолійовича про стягнення 521999 грн. 99 коп.,
10.11.2025 року позивач - Приватне акціонерне товариство «Звенигородкаагрохім», через систему «Електронний суд», звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Чудного Сергія Анатолійовича (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору оренди кімнати у приміщенні майстерні та площадки господарського двору ПАТ «Звенигородкаагрохім» від 19.10.2015 № 19-10/2015 (далі - договір оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015), 567761 грн 22 коп. заборгованості з орендної плати та відшкодування судових витрат.
Позов мотивовано невиконанням відповідачем умов договору оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015, додаткових угод до нього щодо розрахунків за користування об'єктом оренди протягом усього періоду дії договору з 19.10.2015 по 23.10.2025 року.
Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження належних відповідачу присадибної земельної ділянки площею 0,0999 га кадастровий номер 7121210100:01:002:0373 та житлового будинку загальною площею 171,7 кв.м. за адресою: Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Звенигородка, вулиця Бандуриста Варченка, 3 (вх. № 16675/25, т. 1 а.с. 48-52).
Ухвалами суду від 12.11.2025, 18.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1392/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.12.2025 року, запропоновано учасникам справи подати заяви по суті справи і клопотання з процесуальних питань за їх наявності, відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, забезпечено участь в судовому засіданні для представника позивача - адвоката Поліщука П.П. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів за його заявою вх. № 17033/25 від. 17.11.2025 року.
Відповідач в особі представника подав:
01.12.2025 року клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, просив надати представнику - адвокату Старчоусу О.В. доступ до справи в підсистемі «Електронний суд» (вх. №17818/25, а.с. 1 а.с. 80-81);
08.12.2025 року, через систему «Електронний суд», відзив на позовну заяву (вх. № 18193/25, т. 1 а.с. 83-89), у якому заперечував проти позову з мотивів безпідставності позовних вимог, заперечення обґрунтовані тим, що протягом усього періоду дії договору розрахунок за оренду майна і за використані електроенергію проводив через касу товариства готівкою у відповідності до умов договору, кошти передавав директору Ніценку М.М. Ця обставина підтверджується відсутністю будь-яких майнових претензій товариства у спірний період, докази оплати не збереглись. Крім того, відповідач заявив про застосування судом наслідків пропуску позивачем строків позовної давності, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
У відзиві на позов відповідач також вимагав надати позивачем для огляду в суді оригінальні примірники основного договору оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015 і додаткових угод до нього на предмет дослідження дійсності підписів відповідача на них, в порядку ст. 90 ГПК просив зобов'язати відповідача надати відповіді на 10 поставлених запитань та заявив клопотання про перехід у загальне позовне провадження, повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідача складає до 80000 грн., оскільки відповідач є інвалідом ІІ групи, судові витрати позивача просив на відповідача не покладати. До відзиву представник відповідача додав письмові докази на підтвердження обставин, викладених у відзиві (т. 1 а.с. 92-125).
Представник позивача подав, через систему «Електронний суд»:
11.12.2025 року відповіді на запитання відповідача, викладенні у відзиві на позовну заяву, у формі заяви свідка (вх. №18530/25, т.1 а.с.130);
12.12.2025 року заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій, з урахуванням заперечень відповідача, остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованості з орендної плати по договору оренди майна від 19.10.2015 № 19-10/2015 в межах строку позовної давності за період з червня 2017 року по 23.10.2025 року у розмірі 521999 грн. 99 коп. та відшкодувати судові витрати (вх. №18552/25, т.1 а.с. 135-136);
12.12.2025 року письмові заперечення на заяву відповідача про застосування позовної давності, позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просив задовольнити повністю (вх. № 18555/25, т. 1 а.с. 141-143);
12.12.2025 року відповідь на відзив, в якому спростовував доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, наполягав на задоволенні позову повністю (вх. № 18559/25, т. 1 а.с. 147-153);
12.12.2025 року клопотання, в якому повідомив, що для спростування доводів відповідача щодо проведення ним розрахунків із позивачем через банківські рахунки позивача має намір подати суду для дослідження у якості письмових доказів виписки із своїх рахунків, відкритих в банківських установах. Ці виписки містять банківську та іншу охоронювану законом таємницю, для забезпечення захисту якої розгляд справи просив проводити у закритому судовому засіданні та попередити відповідача про обов'язок не розголошувати цю інформацію (вх. № 18565/25, т.1 а.с. 160-161);
16.12.2025 року клопотання про приєднання до матеріалів справи виписок із рахунків позивача, відкритих у банківських установах. До клопотання додано копії виписок, в яких інформація про контрагентів позивача (яка на думку позивача становить банківську та іншу охоронювану законом таємницю) заштрихована (вх. №18697/25, т.1 а.с. 165-166, 170-178);
24.12.2025 представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив, в яких спростовував доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, підтримав свої заперечення проти позову, на їх підтвердження просив суд витребувати у ТОВ «Агрохімкомплекс» додаткові докази, до заперечень додано письмові докази нам підтвердження обставин, викладених в них (вх. № 19167/25, т. 1 а.с. 191-199, 202-205).
Представником позивача 30.12.2025 подано заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 19460/25, т. 1 а.с. 210-213) і клопотання про про зобов'язання відповідача надати докази на підтвердження вчинених відповідачем дій щодо проведення розрахунку по орендній платі, а в разі їх ненадання - визнати встановленими обставини не проведення розрахунку (вх. № 19462/25, т. 1 а.с. 221-223).
В судовому засіданні 16.12.2025 року ухвалами суду залишено без задоволення заяву відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження за № 18193/25, приєднано до матеріалів справи відзив на позов, відповідь на відзив, задоволено клопотання позивача про приєднання доказів за вх. № 18697/25 (ухвали суду в протоколі судового засідання), прийнято до провадження заяву позивача про зменшення позовних вимог за вх № 18552/25, за клопотанням відповідача, відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 18.01.2026 року; забезпечено участь в судовому засіданні для представника позивача - адвоката Поліщука П.П. режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.
В судовому засіданні 18.01.2026 року суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів за вх. № 19462/25, прийняв до провадження заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів з вх. №19460/25; постановив витребувати у відповідача докази: припинення договору оренди кімнати у приміщенні майстерні та площадки господарського двору ПАТ «Звенигородкаагрохім» № 19-10/2015 від 19.10.2015 року, актів повернення майна із оренди; сплати орендної плати за Договором, зобов'язав відповідача подати витребувані докази, у разі неможливості - подати письмове пояснення причин (ухвалою суду в протоколі судового засідання); оголосив перерву до 03.02.2026 року.
Відповідач особисто і через свого представника подав:
28.01.2026 року клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Агрохімкомплекс» (вх. №1467/26, т. 1 а.с. 244-246) і ТОВ «Автоліссервіс» (вх. №1469/26, т. 2 а.с. 1-3);
28.01.2026 року клопотання про визнання дій позивача такими, що містять ознаки зловживання процесуальними правами та вжиття заходів процесуального примусу (вх. № 1471/26, т. 2 а.с. 7-18);
29.01.2026 року клопотання про витребування доказів (вх. №1507/26, а.с. 2 а.с. 29-31).
Представник позивача подав, через систему «Електронний суд»:
30.01.2026 року заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів (вх. №1558/26, т. 2 а.с. 34-37) і на клопотання відповідача про залучення до у часті у справі третіх осіб (вх. № 1560/26 т. 2 а.с. 40-41, вх. № 1562/26 т. 2 а.с. 44-46);
30.01.2026 року клопотання про визнання обставин встановленими (вх. №1563/26, т. 2 а.с. 49-51).
В судовому засіданні 03.02.2026 ухвалами суду залишено без розгляду клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (вх. № 1467/26, №1469/26), оголошено перерву до 24.02.2026 року.
Відповідач в особі представника 23.02.2026 подав письмові пояснення щодо обставин справи, які просив врахувати при вирішенні спору (вх. №2961/26, т.2 а.с. 65-67).
В судовому засіданні 24.02.2026 представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві і заяві про зменшення розміру позовних вимог, підтримав і просив суд задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у його заявах по суті справи і письмових поясненнях, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголошення вступної та резолютивної частин призначив на 09.03.2026 року.
У судове засідання 09.03.2026 року представники сторін не з'явились, відповідно до ч. 6 ст. 233, ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши їх заяви по суті справи, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов частково з таких підстав.
До позовної заяви позивачем додано письмові докази, із яких вбачаються такі обставини.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС № 272004 від 28.10.2008 року, виданого Звуенигородською міською радою, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.11.2008 за № 25200477, відкритому акціонерному товариству «Звенигородкаагрохім» на праві колективної власності належав комплекс, розташований за адресою: Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. К.Маркса 26 загальною площею 3686,9 м.кв: адміністративна будівля (двоповерхова), А, 670,0 м.кв; склад Б, 1249,4 м.кв; магазин В, 55.9 м.кв; котельня Г, 92,0 м. кв; майстерня з прибудовою Д, д, 1532,6 м.кв; плотня З, 87,0 м.кв; вбиральня Ж; навіс К; ганок 1; криниця 2; огорожа 3; ворота з хвірткою 4; ворота 5; ворота 6; ворота 7 (т. 1 а.с. 18).
19.10.2015 року позивачем - Публічним акціонерним товариством «Звенигородкаагрохім» в особі директора Ніценка Миколи Миколайовича, як орендодавцем, і відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Чудним Сергієм Анатолійовичем, як орендарем, укладено договір оренди кімнати у приміщенні майстерні та площадки господарського двору ПАТ «Звенигородкаагрохім» № 19-10/2015 (далі також Договір, або договір оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015, т. 1 а.с. 16-17), згідно з пунктом 1.1. якого орендодавець зобов'язався передати за плату орендарю у строкове користування, а орендар зобов'язався прийняти у строкове користування для виробничих потреб кімнату у приміщенні майстерні та частину площадки з твердим покриттям господарського двору площею 300 м.кв, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. К. Маркса, 26.
У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:
п. 2.1.- розмір орендної плати становить: площадка в період налагодження виробництва 3 грн. 50 коп. за один м.кв; площадка в період виробництва 4 грн. 50 коп. за один м.кв; кімната для побутових потреб 150 грн. за один місяць;
п. 2.2. - орендна плата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця щомісячними поточними платежами або внесення в касу орендодавця готівкових коштів до першого числа поточного місяця, згідно рахунку наданого орендодавцем;
п. 2.3. - орендар встановлює лічильник обліку електричної енергії та проводить оплату за отримані комунальні послуги згідно виставленого рахунку орендодавцем;
п. 4.1. - орендар зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за призначенням, своєчасно та в повному обсязі перераховувати або вносити в касу орендодавця орендну плату;
п. 6.1. - всі розбіжності, що виникли в ході виконання даного договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами;
п. 7.1. - договір укладено терміном на один рік (з 19.10.2015 року по 18.10.2016 року включно);
п. 7.2. - якщо від орендодавця або орендаря не надійшли пропозиції протягом тижня після закінчення терміну дії даного Договору про припинення, він вважається пролонгованим на один рік;
п. 7.3. - орендар сплачує орендні та інші платежі після закінчення терміну дії договору до фактичного його звільнення;
п. 8.1. - реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору;
п. 8.3. - договір може бути змінений за письмовою згодою сторін;
п. 8.4. - всі доповнення до даного договору повинні бути зроблені в письмовій формі і є його невід'ємною частиною;
п. 8.5. - у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним законодавством України.
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, яких вони представляють.
Того ж дня, 19.10.2015 року сторонами договору оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015 погоджено акт передавання-приймання, за яким Публічне акціонерне товариство «Звенигородкаагрохім» передало, а Фізична особа-підприємець Чудний Сергій Анатолійович прийняв у строкове платне користування кімнату у приміщенні майстерні та частину площадки з твердим покриттям господарського двору площею 300 м.кв, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. К. Маркса, 26 (т. 1 а.с. 17).
11.04.2016 року сторони договору оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015 уклали додаткову угоду № 1 до договору (т. 1 а.с. 19), в якій погодили наступне:
п. 1 - у зв'язку з виробничою необхідністю орендар додатково орендує 50 м.кв приміщення майстерні для складування виробленої продукції;
п. 2 - розмір орендної плати за один квадратний метр приміщення майстерні складає 10.00 грн. в т. ч. ПДВ 1.67 грн., за місяць сума орендної плати складає 500.00 грн., в т. ч. ПДВ 83.33 грн.;
п. 3 - орендна плата за поточний місяць сплачується шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця або внесення в касу орендодавця готівкових коштів до першого числа поточного місяця, згідно рахунку наданого орендодавцем;
п. 7 - угода набуває чинності з дати підписання і діє протягом терміну дії Договору.
Додаткова угода № 1 підписана представниками сторін, скріплена їх печатками. Того ж дня, 11.04.2016 року, до додаткової угоди № 1 сторонами погоджено акт передавання-приймання, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину приміщення майстерні площею 50 м.кв, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. К. Маркса, 26 (а.с. т.1 а.с. 20).
01.11.2016 року сторони договору оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015 уклали додаткову угоду № 2 (т. 1 а.с. 21), в якій погодили наступне:
п. 1 - у зв'язку з виробничою необхідністю Орендар додатково орендує 140 м.кв приміщення майстерні для складування виробленої продукції;
п. 2 - розмір орендної плати за один квадратний метр приміщення майстерні складає 10.00 грн. в т. ч. ПДВ 1.67 грн., за місяць сума орендної плати складає 1400,00 грн., в т.ч. ПДВ 233.33 грн.;
п. 3 - орендна плата за поточний місяць сплачується шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця або внесення в касу орендодавця готівкових коштів до першого числа поточного місяця, згідно рахунку наданого орендодавцем;
п. 7 - угода набуває чинності з дати підписання і діє протягом терміну дії Договору.
Додаткова угода № 2 підписана представниками сторін, скріплена їх печатками. Того ж дня, 01.11.2016 до додаткової угоди № 2 сторонами погоджено акт передавання-приймання частини приміщення майстерні, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину приміщення майстерні площею 140 м.кв, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. К. Маркса, 26 (т. 1 а.с. 22).
31.08.2018 сторони договору оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015 уклали додаткову угоду № 3 (т. 1 а.с. 23), в якій у пунктах 1, 2 погодили збільшити суму орендної плати по всіх орендованих об'єктах на 50%, тобто з 3400.00 грн. на 5100,00 грн., ця додаткова угода набирає чинності з 01.09.2018.
15.10.2018 сторони договору оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015 уклали додаткову угоду № 4 (т. 1 а.с. 24), в якій погодили наступне:
п.1 - у зв'язку з виробничою необхідністю орендар додатково бере в оренду тельфер вантажопідйомністю 2,2 т, розміщений в приміщенні реммайстерні;
п.3 - розмір орендної плати складає 400,00 грн. в т. ч. ПДВ 66,17 грн., за місяць;
п.4 - орендна плата за поточний місяць сплачується шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця або внесення в касу орендодавця готівкових коштів, або відпускає дрова для опалення адмінбудинку, згідно рахунку наданого орендодавцем;
п.7 - угода набуває чинності з дати підписання і діє протягом терміну дії Договору.
Додаткова угода № 4 підписана представниками сторін, скріплена їх печатками. Того ж дня, 15.10.2018 до додаткової угоди № 4 сторонами погоджено акт передавання-приймання, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування тельфер розміщений в приміщенні реммайстерні в технічно справному стані за адресою: Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. К. Маркса, 26 (а.с. т.1 а.с. 25).
Дійсність підписів представників в договорі оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015, додаткових угодах №№ 1-4 до нього судом перевірена в судовому засіданні, представниками сторін ця обставина не спростована.
Із протоколу засідання наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Звенигородкаагрохім» від 18.01.2023 року вбачається, що рішенням наглядової ради товариства звільнено Ніценка Миколу Миколайовича з посади директора товариства з 19.01.2023 року, виключено із Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію про Ніценка М.М., як про особу, яка має право вчиняти дії від імені товариства без довіреності, призначено Олефіренка Вадима Анатолійовича директором товариства із 20.01.2023 року, зобов'язано Ніценка М.М. передати за описом новому директору товариства усі документи товариства, передбачені ч. 1 ст. 112 ЗУ «Про акціонерні товариства» (т. 1 а.с. 29-32).
16.02.2023 року представниками позивача в особі голови наглядової ради Ганчука Г.В., члена наглядової ради Поліщука П.П., директора товариства Олефіренка В.А. складено акт про відмову Ніценка М.М. передати документи товариства (т. 1 а.с. 156).
24.10.2025 року між позивачем Приватним акціонерним товариством «Звенигородкаагрохім» в особі Ганчука Г.В., як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоліссервіс» в особі директора Саркісяна С.Х., як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, згідно з п.п. 1.1., 1.2., 2.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти нежитлові будівлі загальною площею 3687,3 м кв, а саме: адміністративна будівля «А», склад «Б», котельня «Г», майстерня з прибудовою «Д, д», плотня «З», вбиральня «Ж», навіс «К», ганок 1, колодязь 2, огорожа 3, ворота з хвірткою 4, ворота 5, 6 ,7, що знаходяться на вулиці Козачанській за № 26 в м. Звенигородка Звенигородського району Черкаської області. Розташована на земельній ділянці площею 5,6435 га, кадастровий номер якої 7121210100:01:002:1167, яка перебуває у комунальній власності. Відчужувані нежитлові будівлі належать продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Звенигородською міською радою Звенигородського району Черкаської області 28.10.2008 року, право власності зареєстроване в Звенигородському відділенні Черкаського ОБТІ 06.11.2008 року, реєстраційний номер 25200477, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 45378062, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2520952571020. Продаж нежитлових будівель вчиняється на суму 1110000 грн. Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Бедратою-Скляр Н.М., зареєстровано в реєстрі за № 5746 (т.1 а.с. 27-28).
07.11.2025 позивач в особі представника засобами поштового зв'язку направив відповідачу повідомлення-претензією, в якій зазначив, що відповідачем обов'язок щодо сплати встановленого договором оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015 і додатковими угодами №№ 1-4 до нього розміру орендної плати не виконувався, за період з 19.10.2015 по 23.10.2025 року заборгованість склала 567761,22 грн, яку просив сплатити на банківикі реквізити товариства (т. 1 а.с. 33-38, а.с. 39-41).
У відповіді на відзив позивач стверджував, що товариство має чотири відкриті рахунки в банківських установах, інформація в них про надходження коштів від відповідача на виконання договору оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015 і додаткових угод №№ 1-4 до нього відсутня, що є підтвердженням наявності спірної заборгованості. За клопотанням представника позивача до справи приєднано виписки із рахунків позивача в АТ «ПУМБ»ё АТ «Райфайзен Банк», Держказначейства України (т. 1 а.с. 170-178).
Відповідач у заявах по суті справи визнавав наявність договірних відносин із позивачем проте заперечував проти позову з підстав фактичної відсутності заборгованості у нього по договору оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015 і додаткових угодах №№ 1-4 до нього, із поданих ним письмових доказів вбачається наступне.
Відповідно до довідки Черкаської обласної МСЕК № 2 від 15.06.2015, Чудний С.А. є інвалідом ІІ групи (інвалідність з дитинства), отримує пенсію по інвалідності (т. 1 а.с. 101, 105).
У фінансовій звітності за 2021-2024 роки позивачем спірна заборгованість відповідача, як дебіторська, не відображалась (т. 1 а.с. 121-125, 202-203).
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.04.2025 року у справі № 925/883/23 затверджено звіт керуючого санацією, закрито провадження у справі про банкрутство позивача, відкритої ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.08.2023 (т. 1 а.с. 115-119).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 580/3902/24, залишеним без змін по становою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024, стягнуто з ПрАТ «Звенигородкаагрохім» в дохід бюджету через ГУ ДПС у Черкаській області податковий борг в розмірі 179243, 87 грн. (т. 1 а.с. 112-114).
Згідно з накладними №№ 1-8 від 01.03.2024 року ФОП Чудний С.А. відпустив, а ПАТ «Звенигородкаагрохім» через Ніценка М.М. отримало вироби з деревини, пиломатеріали, дрова на загальну суму 174174,00 грн. (т. 1 а.с.102-104).
Відповідно до свідоцтва про смерть від 29.10.2024 серії НОМЕР_1 , Ніценко Микола Миколайович помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 74 років (т. 2 а.с. 24).
01.07.2025 року між відповідачем, як орендарем, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімкомплекс» в особі директора Швець Т.П., як орендодавцем, укладено договір оренди частини приміщення реммайстерні (т. 1 а.с. 98), згідно з п.п. 1.1., 3.1., 3.2. якого орендодавець зобов'язався передати за плату орендарю у строкове користування, а орендар прийняти у строкове користування частину приміщення реммайстерні площею 50 м.кв для виробничої діяльності, яке знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. Козачанська, № 26. Розмір орендної плати за користування об'єктом оренди, вказаного в п.1.1. договору, становить 40 грн за один м.кв, що становить 2000 грн за місяць оренди. Орендна плата здійснюється в безготівкову порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця щомісячними поточними платежами до п'ятого числа поточного місяця, згідно рахунку наданого орендодавцем. Того ж дня, 01.07.2025 року сторонами погоджено акт передавання-приймання, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімкомплекс» передало, а Фізична особа-підприємець Чудний Сергій Анатолійович прийняв у строкове платне користування частину приміщення реммайстерні площею 50 м.кв для зберігання продукції з деревини, яке знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. Козачанська, № 26. Акт передавання-приймання є невід'ємною частиною договору оренди від 01.07.2025 (т. 1 а.с. 96).
На виконання договору оренди від 01.07.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімкомплекс» виставлено ФОП Чудному С.А. рахунок на сплату орендної плати за липень 2025 у розмірі 2000 грн. (т. 1 а.с. 111).
Із повідомлення директора Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімкомплекс» Швець Т.П. на адвокатський запит представника відповідача вбачається, що передання ФОП Чудному С.А. 01.07.2025 в суборенду нерухомого майна стало можливим внаслідок укладення ТОВ «Агрохімкомплекс» договору оренди з власником цього майна (т. 1 а.с. 203 зворот).
Наведені обставини, згідно з доводами відповідача, свідчать про відсутність у нього дебіторської заборгованості, своєчасну сплату ним орендної плати, та як наслідок - безпідставність позовних вимог.
Отже, предметом позову у справі, що розглядається, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати по договору оренди майна від 19.10.2015 № 19-10/2015 в межах строку позовної давності за період з червня 2017 року по 23.10.2025 року у розмірі 521999 грн. 99 коп.
За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов'язань найму (оренди). Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, про найм (оренду) - параграфом 1 глави 58 ЦК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, п.п. 5, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов'язання, зокрема:
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);
сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);
якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);
зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610);
у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611);
боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612);
боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625).
Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:
договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626);
відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);
зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);
договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629);
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638);
договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 ст. 640);
зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651);
у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч. 2 ст. 653).
Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов'язань, а главою 58 - щодо найму (оренди), зокрема:
за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759);
за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 759);
особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 3 ст. 760);
за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 762);
договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763);
у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч.ч. 1, 2 ст. 785);
передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч.ч. 1, 2 ст. 795).
Відповідно до викладених обставин справи суд вбачає, що 19.10.2015 сторонами укладено договір оренди № 19-10/2015, а 11.04.2016, 01.11.2016, 31.08.2018 і 15.10.2018 додаткові угоди до нього №№ 1-4. У договорі об'єктом оренди сторони визначили частину приміщення майстерні, частину площадки з твердим покриттям господарського двору у визначених розмірах, тельфер вантажопідйомністю 2,2 т, розміщений в приміщенні реммайстерні, які використовувались відповідачем у підприємницькій діяльності. Розмір і порядок сплати орендної плати сторонами погоджено у договорі, порядок передбачає безготівковий розрахунок, внесення готівкових коштів до каси товариства орендодавця або оплату шляхом відпуску дров для опалення адмінбудинку на підставі рахунків, наданих орендодавцем.
На підтвердження своїх вимог позивач подав примірники договору і додаткових угод до нього, вимагав примусового виконання відповідачем розрахунків за оренду за період з дати укладення договору по дату відчуження ним майнового комплексу з орендованим майном третій особі, тобто з 19.10.2015 по 23.10.2025 року. З урахуванням заперечень відповідача позивач зменшив розмір позовних вимог і вимагав стягнення заборгованості в межах строку позовної давності з червня 2017 по 23.10.2025 року. Підставою для звернення в господарський суд з цим позовом є відсутність в бухгалтерській документації позивача інформації про розрахунки відповідача, а письмова претензія позивача відповідачем залишена без реагування і задоволення.
Заперечення відповідача мотивовані відсутністю у нього дебіторської заборгованості перед позивачем по договору оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015. На підтвердження заперечень відповідач надав копії накладних про передачу відповідачу дров і виробів із дерева, а ще зазначив, що докази розрахунків у нього не збереглись через відсутність спору із колишнім керівництвом товариства, існуванням взаємної довіри та через сплин тривалого періоду часу.
Рішенням наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Звенигородкаагрохім» звільнено ОСОБА_1 з посади директора товариства з 19.01.2023 року, призначено Олефіренка В.А. директором товариства із 20.01.2023 року, зобов'язано Ніценка М.М. передати за описом новому директору товариства усі документи товариства, 16.02.2023 року представниками позивача складено акт про відмову Ніценка М.М. передати документи товариства, а 26.10.2024 Ніценко М.М. помер.
24.10.2025 позивачем Приватним акціонерним товариством «Звенигородкаагрохім» по договору купівлі-продажу відчужено ТОВ «Автоліссервіс» нежитлові будівлі загальною площею 3687,3 м кв., що знаходяться на вулиці Козачанській за № 26 в м. Звенигородка Звенигородського району Черкаської області, у їх складі знаходиться і спірне орендоване майно, а 07.11.2025 позивач направив відповідачу повідомлення-претензію про сплату спірної заборгованості.
Згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.ч. 1, 2 ст. 8, ч. 1 с. 9 цього ж Закону).
Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності установлені статтею 44 ПК України.
Пунктом 44.1 цієї статті визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з пунктом 44.3 статті 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Вищенаведені норми Закону і Податкового кодексу зобов'язують кожного учасника господарської операції організувати бухгалтерський облік та забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, відповідальність за порушення цього зобов'язання несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відтак, збереження первинних документів, якими відповідач міг підтвердити вчинення розрахунку за оренду майна по договору оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015 для нього обов'язкове в межах трьох років.
На підтвердження проведеного розрахунку у цей період відповідач в особі свого представника подав суду накладні №№ 1-8 від 01.03.2024 року, згідно з якими ФОП Чудний С.А. відпустив, а ПАТ «Звенигородкаагрохім» через Ніценка М.М. отримало вироби з деревини, пиломатеріали, дрова на загальну суму 174174,00 грн. На момент їх створення Ніценко М.М. був звільнений з посади директора товариства, через це створені ним накладні мають дефект по формі, але по змісту підтверджують обставини, викладені в них, тому суд їх приймає як належний письмовий доказ і враховує при вирішенні спору.
З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства і умови договору оренди від 19.10.2015 № 19-10/2015, додаткових угод №№ 1-4 до нього суд вважає доведеними заперечення відповідача в частині проведення розрахунку з відповідачем на суму (174174,00+196580,64(5500х35+3783,87+296,77)) 370 754 грн. 64 коп., в цій частині суд надає їм (запереченням відповідача) перевагу.
Решта суми коштів, заявлених до стягнення, у розмірі (521999,99-370754,64) 151 245 грн. 35 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом приймається рішення у справі, що розглядається, на підставі усіх доказів, поданих представниками усіх учасників справи і з урахуванням усіх доводів, наведених ними.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг строку позовної давності за вимогами позивача щодо оплати відповідачем орендної плати розпочався у червня 2017 року та спливав у відповідному місяці 2020 року.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) було внесено зміни у Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України шляхом доповнення пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". За змістом постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
15.03.2022 року доповнено Цивільний кодекс України пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень, згідно якого (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. 24.02.2022 року Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому воєнний стан продовжувався і триває до теперішнього часу, тому перебіг позовної давності зупинено.
Отже, станом на день подачі даного позову, тобто на 07.11.2025, з урахуванням вище наведених приписів чинного законодавства, строк позовної давності за вимогами позивача не сплив, відтак заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд відхиляє.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного суд визнає позов обґрунтованим і доведеним в частині, в цій частині його задовольняє, інші доводи представників сторін відхиляє.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю I та II груп.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір, враховуючи задоволення позову частково до відповідача, покладався б на нього пропорційно задоволеній частині. Але, відповідач є особою, що має другу групу інвалідності, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору, тому судові витрати позивача зі сплати судового збору з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чудного Сергія Анатолійовича, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Звенигородкаагрохім», ідентифікаційний код юридичної особи 05491511, місцезнаходження: 20200, Черкаська область, Звенигородський район, м. Звенигородка, вул. Козачанська, буд. 26 - 151 245 грн. 35 коп. боргу.
У задоволенні решти позову в частині стягнення 370 754 грн. 64 коп. боргу, 6813 грн.14 коп. судових витрат відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.04.2026 року.
Суддя В.М. Грачов