Справа № 308/3124/26
02 квітня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі
головуючого судді - Хамник М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Камілли В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
26.02.2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №56-1 від 15 січня 2025 року, винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 25000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 14.01.2025р. близько 10 год. співробітники поліції у м.Ужгороді зупинили машину, якою керував ОСОБА_1 та запропонували йому проїхати в ІНФОРМАЦІЯ_3 для постановлення на облік військовозобов?язаних, на що ОСОБА_1 погодився.
В ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію: йому зробили кардіограму, виміряли тиск, зріст, вагу, пройшов флюорографію, був на огляді у стоматолога, дерматолога, психіатра, хірурга, ЛОРа, окуліста, терапевта та головного лікаря. Кожний огляд у лікаря фіксувався або в паперовому журналі, або в комп?ютері. Усі документи були підписані лікарями та поставлені печатки.
За результатами проходження медичного огляду ОСОБА_1 було постановлено рішення ВЛК від 14.01.2025 р. про те, що ОСОБА_1 придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони ст.ст.176, 39б, 13б, 616, гр. ІІ, ТДВ з 1 по 12 непридатний.
14.01.2025 р. ОСОБА_1 було оформлено мобілізаційне розпорядження.
Після медичного огляду та оформлення мобілізаційного розпорядження від 14.01.2025 р. ОСОБА_1 затримали у ТЦК і не відпустили до дому. Ночував ОСОБА_1 у приміщенні ТЦК за адресою: АДРЕСА_1 .
Через це наречена ОСОБА_1 - ОСОБА_3 14.01.2025р. подала до Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області заяву про прийняття міри до працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , які 14.01.2025р. о 18:17 год. незаконно позбавили волі за адресою АДРЕСА_1 , її нареченого гр. ОСОБА_1 , який є ОСОБА_4 , що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку №1239 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.01.2025 р.
15.01.2026 р, через незадоволення рішенням ВЛК від 14.01.2025р. у ТЦК ОСОБА_1 примушували пройти повторний медичний огляд, з мотиву, що сьогодні будуть ті лікарі, які треба.
15.01.2026 р. ОСОБА_1 подав дві заяви начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 . Одна про те, що він вчора пройшов ВЛК, а друга про те, що він є членом релігійної організації Свідки Єгови та має обов?язки (посаду) священнослужителя - старійшини (епіскопа), і що. через релігійні переконання не може брати в руки зброю та не може мати відношення до всього, що пов?язано з військовою службою.
15.01.2025 жодних протоколів та постанов в ТЦК в присутності ОСОБА_1 щодо скоєння ним адміністративних правопорушень не складалось.
ОСОБА_1 станом на 25.02.2026 р. перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів (застосунок «Резерв+»), в розшуку не перебуває, постанова ВЛК - придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, що підтверджується витягом з «Резерв+».
Відомості у розділі постанова ВЛК з застосунку «Резерв+» повністю збігаються з рішення ВЛК від 14.01.2025 р.
13.02.2026 р. на мобільний телефон ОСОБА_1 прийшло повідомлення про борг за виконавчим провадженням на суму 55161,00 грн, та пропозицію сплатити борг.
17.02.2026 р. ОСОБА_1 подав заяву до відділу державної виконавчої служби у м.Ужгороді про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №80245002.
19.02.2026р. представник ОСОБА_1 - Косарева-Козлова Л.О. ознайомилася з матеріалами ВП та отримала копії документів, що підтверджується заявою представника ОСОБА_1 - Косаревої-Козлової Л.О. про ознайомлення зі справою та отримання копій документів.
27.01.2026 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 направив листом №6/1161 виконавчій службі постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_5 №56-1 від 15.01.2025 р. про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
13.02.2025р. на підставі постанови ТЦК №56-1 від 15.01.2025р. видані постанови відділу державної виконавчої служби у м.Ужгороді про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 50 000грн. штрафу та 5000 грн. виконавчого збору.
З вищевказною постановою ОСОБА_1 не згоден і вважає таку незаконною у зв?язку з викладенням у постанові недостовірної інформації та відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Крім того, позивач зазначає, що не був присутній при її винесенні, а відомості про відмову в ознайомленні з постановою є недостовірними.
Також позивач просить поновити пропущений строк для подачі позовної заяви, оскільки йому не було відомо про існування такої постанови з огляду на наведені вище обставини.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.03.2026 року відкрито провадження у справі за даним позовом та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 , не скористався своїм правом на подання відзиву.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, подали заву в якій просили розглядати справу у їх відсутності, а клопотання про виклик свідків залишити без розгляду.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 8 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суддя зазначає, що ст.ст.44, 45 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім того, учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, яка розглядається, на веб-адресі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam/csz/.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
При цьому прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними у ній матеріалами. Також враховуючи наведені позивачем у позові обставини вважає за необхідне поновити строк для подання позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.01.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 складено постанову №56-1 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 25000,00 грн.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у постанові зазначено, що 15.01.2025 р. близько 08:32 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в супроводі органів Національної поліції, де, о 11 годині 00 хвилин було встановлено, що останній порушує вимогу передбачену ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» де зазначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянин ОСОБА_1 , за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку виконання обов?язку передбаченого пунктом 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно направлення виданого ТВО Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 о 11 год. 00 хв. 15.01.2025 р., яке, за твердженням відповідача, ОСОБА_1 підписати відмовився.
Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення на проходження медичного огляду, громадянин ОСОБА_1 на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу чергового, чергової зміни добового наряду, про проходження медичного огляду ВЛК не здійснював жодних дій та ігнорував всі вимоги що до виконання останнім вищеназваного обов'язку, а о 12 годині 10 хвилини виразив категоричну ствердну відмову від проходження медичного огляду, та написав письмову заяву про відмову від такого огляду.
Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, вирішено накласти на нього штраф у сумі 25 000 грн.
Відносини між сторонами регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до п.3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
Проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII.
Згідно із ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації та в особливий період (далі Порядок №650).
Абзацом 5 Порядку №560 визначено, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Статтею 68 Порядку №560, встановлено, що у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов'язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п'ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов'язаним вручається мобілізаційне розпорядження.
Згідно із ст.69 Порядку №560 резервісти та військовозобов'язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров'я. Резервісти або військовозобов'язані, у яких відсутні скарги на стан здоров'я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.
Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
У разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст.247 КУпАП України вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
Згідно ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Позивач своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає та на підтвердження своєї позиції надав суду відомості, які підтверджують проходження ним ВЛК 14.01.2025 року, тобто у переддень складання оскаржуваної постанови, у підтвердження чого подав рішення ВЛК від 14.01.2025 року, скріплене печаткою лікаря, що спростовує доводи відповідача, які містяться в оскаржуваній постанові.
За принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Отже, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП, не доведений.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КУпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, суд приходить до переконання щодо ненадання належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду, зокрема, позовної заяви.
Так, позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 665,60 грн. Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, у розмірі 665,60 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.245-246, 251, 268, 283 КУпАП, ст.ст.2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, -
Поновити позивачу строк для подачі позову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову №56-1 від 15 січня 2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 25000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять гривень) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення суду складено 02.04.2026 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М. Хамник