Справа № 308/4003/26
03 квітня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області кримінальне провадження №22025070000000210, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2025, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Торун Міжгірського району Закарпатської області, громадянина України, українця за національністю, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі спеціальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні двоє дітей, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 Кримінального кодексу України,-
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі - Закон «Про національну безпеку України») визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
У відповідності до п. 2 ст. 1 Закону «Про національну безпеку України», воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.
Згідно п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України «Про Стратегію національної безпеки України», яке уведено в дію Указом Президента України за № 392/2020 від 14.09.2020, де зазначено, що основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава врахує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки.
Відповідно до пункту 22 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2021 року «Про Стратегію забезпечення державної безпеки», яке уведено в дію Указом Президента України за № 56/2022 від 16.02.2022, визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-ХІІ (далі - Закон) Збройні Сили України (далі ЗСУ) - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
У відповідності до ст. 3 вказаного Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Згідно ст. 12 вказаного Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров'я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон «Про оборону України») військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.
Статтею 4 Закону «Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3542-XII (далі - Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктом 8 ст. 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно п. 5 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
Пунктами 1, 3 цієї ж статті вказаного Закону зобов'язано громадян з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Пунктом 2 ст. 26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно ст. 17 Закону «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон «Про військовий обов'язок і військову службу») захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до п. 12 Положення територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в особі його керівника представляє інтереси Збройних сил України у відносинах, у тому числі з громадянами на відповідній території.
24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об'єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації, строк проведення якої постійно продовжується.
На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов'язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівниками Закарпатського обласного, міських та районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки стали систематично проводитись заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування ЗСУ і інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в т.ч. серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення зс рф змінили місце проживання та, прибувши на територію Закарпатської області, не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов'язку громадянами України.
Так, мешканець Закарпатської області Хустського району, села Лопушного, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовуючи обліковий запис « ОСОБА_5 », у месенджері «Viber», через належний йому мобільний телефон марки «iPhone», моделі «6», SN: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 , перебуваючи на території Закарпатської області, більш точне місце розслідуванням не встановлено, починаючи з жовтня по грудень 2025 року, знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс в суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, а у соціальних мережах виник посилений попит на поширення інформації про діяльність ТЦК та СП, умисно, перешкоджав законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань під час здійснення ними призову на військову службу в особливий період.
Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань полягає у вчиненні діяння (дій або бездіяльність), яке виражається у втручання в цю діяльність, створенні перешкод, перепон, спрямованих на недопущення, припинення чи заборону проведення окремих дій чи маневрів ЗСУ та іншими військовими формуваннями, прийняття тактичних чи стратегічних рішень керівництвом чи особовим складом зазначених підрозділів задля ускладнення або унеможливлення здійснення законній діяльності ЗСУ та іншими військовими формуваннями або істотному зниженні її ефективності.
Умислом ОСОБА_4 прямо охоплювались дії, спрямовані на заподіяння шкоди діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та військових формувань ЗСУ. При цьому ОСОБА_4 усвідомлював об'єктивно існуючу небезпеку свого діяння.
ОСОБА_4 , з червня 2025 року, більш точний час не встановлений, є учасником загальнодоступних тематичних груп в інтернет-месенджері «Viber» під назвами « ОСОБА_6 » (що доступна за веб-посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), та «Поліція Міжгірського району» (що доступна за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 %2BSk6P73E%2FjOQr8AqG3g%2FIC).
Так, учасники вказаних інформаційних ресурсів здійснюють збір, консолідацію і трансляцію повідомлень з приводу актуальної ситуації на дорогах області, обміну інформації про розташування працівників поліції на території Закарпатської області, а з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України та початком мобілізаційних заходів - також повідомлень з відомостями про місця і час проведення відповідних заходів указаними військовими формуваннями громадянам України, які мають намір ухилитися від виконання своїх обов'язків з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України під час мобілізації в особливий період.
Зокрема, згідно політики використання, розміщеної на офіційному сайті «Viber» та яка є обов'язковою для всіх користувачів даного месенджеру, зазначається що контент, який поширюється у месенджері повинен відповідати політиці прийнятного використання месенджеру «Viber», та не повинен порушувати норми чинного законодавства або містити поради щодо того, як їх порушувати, а публікація контенту, який може поставити під загрозу національну безпеку чи перешкоджає правоохоронним органам - заборонена.
Згідно протоколу огляду інформаційного ресурсу «Поліція Міжгірського району» встановлено, що ОСОБА_4 :
1. 22.10.2025 о 18:59 год. здійснив допис «Менти 2 машини з воєними в сторону санаторія», чим сповістив учасників спільноти про місце вручання повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та на території Хустського району, а саме в селі Сойми, Хустського району.
2. 25.10.2025 о 00:39 год. здійснив допис «Воєнні догнали чоловіка в Ізках, 6 чоловік без ментів» чим сповістив учасників спільноти про місце вручення повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території Хустського району, а саме в селі Ізки, Хустського району.
3.06.11.2025 о 14:39 год. здійснив допис «Тцк в сторону пилипця» чим сповістив учасників спільноти про місце вручення повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території Хустського району, а саме в селі Пилипець, Хустського району.
4. 13.11.2025 о 09:16 год. здійснив допис «Поліція з міжгіря на сойми» чим сповістив учасників спільноти про маршрут пересування працівників Національної поліції ї на території Хустського району, а саме в селі Сойми та селищі Міжгір'я, Хустського району.
5. 14.11.2025 о 15:02 год. здійснив допис «З Воловця на Гукливий поліція поїхала» чим сповістив учасників спільноти про маршрут пересування працівників Національної поліції на території Мукачівського району, а саме в селі Гукливий та селищі Воловець, Мукачівського району.
6. 18.12.2025 о 09:49 год. здійснив допис «У Мукачеві облава тцк і поліція по місту катаються» чим сповістив учасників спільноти про місце вручення повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території Мукачівського району, а саме в м. Мукачево, Мукачівського району.
7. 18.12.2025 о 12:16 год. здійснив допис «Заїхали тцкашники з сторони Синевира у міжгіря» чим сповістив учасників спільноти про місце вручення повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території Хустського району, а саме в селищі Міжгір'я, Хустського району.
Згідно протоколу огляду інформаційного ресурсу «Радар УЖГОРОД» встановлено, що ОСОБА_4 :
1. 01.11.2025 о 15:20 год. здійснив допис «П'яний базар виіхали тцкашники», чим сповістив учасників спільноти про місце вручання повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та на території Ужгородського району, а саме в місті Ужгород.
2. 03.11.2025 о 17:35 год. здійснив допис «Епіцентр 2 облава, тцк менти!!!» чим сповістив учасників спільноти про місце вручання повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та на території Ужгородського району, а саме в місті Ужгород.
3. 07.11.2025 о 17:05 год. здійснив допис «Тцк поїхали з минаю на новий район» чим сповістив учасників спільноти про місце вручання повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та на території Ужгородського району, а саме в місті Ужгород та селі Минай, Ужгородського району.
4. 12.11.2025 о 20:39 год. здійснив допис «Шумна тцк стоять!!» чим сповістив учасників спільноти про місце вручання повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та на території Ужгородського району, а саме в
АДРЕСА_2 . 17.12.2025 о 11:11 год. здійснив допис «Тцк як на сторожницю поїхали» чим сповістив учасників спільноти про місце вручання повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та на території Ужгородського району, а саме в місті Ужгород та селі Сторожниця, Ужгородського району.
6. 18.12.2025 о 09:50 год. здійснив допис «У Мукачеві облава тцк і поліція по місту катаються» чим сповістив учасників спільноти про місце вручення повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території Мукачівського району, а саме в м. Мукачево, Мукачівського району.
7. 18.12.2025 о 12:05 год. здійснив допис «Від кордону до Собранецької Дастору чисто» чим сповістив учасників спільноти про територію міста Ужгород, де на той момент не було військовослужбовців районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
8. 18.12.2025 о 14:24 год. здійснив допис «Глибоке стоять менти» чим сповістив учасників спільноти про місце перебування працівників Національної поліції на території Ужгородського району, а саме в селі Глибоке, Ужгородського району.
9. 18.12.2025 о 11:11 год. здійснив допис «Тцк виїхали із ОСОБА_7 в сторону епіцентру» чим сповістив учасників спільноти про місце вручання повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та на території Ужгородського району, а саме в місті Ужгород.
10. 18.12.2025 о 15:00 год. здійснив допис «Заді білочки стоять тцк » чим сповістив учасників спільноти про місце вручання повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та на території Ужгородського району, а саме в місті Ужгород.
Згідно листів ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також ІНФОРМАЦІЯ_6 у вищевказані дати військовослужбовці відповідних РТЦК та СП, здійснювали заходи оповіщення та призову громадян на території Ужгородського, Мукачівського та Хустського районів.
Інформація, поширена засобами ресурсу «Viber» під ніком « ОСОБА_5 », громадянином ОСОБА_4 використовується особами, які ухиляються від виконання свого військового обов'язку та не прибули до РТЦК та СП, під час загальної мобілізації в особливий період, на території відповідних районів, як спосіб отримання інформації про пересування військовослужбовців РТЦК та СП, з метою ухилення від виконання військового обов'язку та мобілізації, в порушення ст. 65 Конституції України, чим вчиняється перешкоджання законної діяльності Збройних Сил України.
Таким чином, зі змісту функціонального призначення інформаційної Viber-групи встановлено, що ОСОБА_4 чітко усвідомлював, що розміщуючи інформацію про місцезнаходження військовослужбовців територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та вручення повісток працівниками центрів комплектування та соціальної підтримки з метою уникнення громадянами України призову на військову службу, він перешкоджає законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період та передбачав настання суспільно небезпечних наслідків.
ОСОБА_4 чітко усвідомлював характер повідомлень, котрі поширюються ним у інформаційних ресурсах «Поліція Міжгірського району» та «Радар УЖГОРОД» з приводу перешкоджання законній діяльності працівників центрів комплектування, а отже особисто брав участь у поширенні, консолідації та трансляції відповідної інформації.
Цілеспрямоване поширення серед громадян України, які підлягають військовому обліку, призову, відомостей, зокрема в публічних спільнотах додатків бля обміну повідомленнями, через Інтернет, про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями районних ТЦК та СП, перешкоджає їх законній діяльності, визначеній ст. ст. 1, 14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки надає можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов'язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Таким чином, розміщення у спільнотах «Радар УЖГОРОД» та «Поліція Міжгірського району» в інтернет-месенджері «Viber» під назвою повідомлень про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів працівниками відповідних районних ТЦК та СП, ОСОБА_4 втрутився в його законну діяльність та створив перешкоди, перепони в діяльності ЗСУ та інших військових формувань, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Перешкоджання з боку ОСОБА_4 фактично представляє собою цілеспрямовану діяльність, яка полягає у незаконному втручанні, що створює перешкоди, перепони, для недопущення, припинення відповідної законної діяльності військових формувань, за відсутності ознак державної зради у вигляді підривної діяльності проти України.
Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.1 ст.114-1 Кримінального кодексу України, а саме: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема спосіб вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, зазначивши, що вони відповідають дійсності.
У вчиненому щиро розкаявся, свою протиправну поведінку засудив.
Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати його винуватим та призначити покарання за ч.1 ст.114-1 КК України у виді 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України.
Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст.114-1 КК України, а саме: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, засудив свою протиправну поведінку. Крім того, протягом усього строку досудового розслідування, також визнавав свою винуватість, у зв'язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та активне розкриття злочину. Також суд бере до уваги, що і державне обвинувачення в особі прокурора уважає наявність таких обставин, що пом'якшують покарання, - щире каяття та активне розкриття злочину, які вказані в обвинувальному акті.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно з приписами ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Також суд бере до уваги наведені відомості про особу обвинуваченого, який свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю.
ОСОБА_4 одружений, виховує двох неповнолітніх дітей, має середню спеціальну освіту, не працює, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-фтизіатра, психіатра та нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, висловив намір виправити свою поведінку та надалі не допускати порушень закону.
Урахувавши зазначені обставини, наявність обставин, що пом'якшують покарання, а також відсутність таких, що його обтяжують, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч.1 ст.114-1 КК України у виді позбавлення волі.
З врахуванням положень ч.1 ст.75 КК України суд звільняє ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, та покладає на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.1, 2 ст. 76 цього Кодексу.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст.50 КК України мети покарання.
Призначення обвинуваченому саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався. Отже, ураховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від прокурора на розгляд суду не надходило, підстав передбачених ст. ст.177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлений, процесуальні витрати по справі відсутні.
Суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, накладений ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.01.2026 /справа №308/448/26, провадження №1-кс/308/159/26/, на мобільний телефон (термінал) марки мобільний телефон марки «iPhone», моделі «6», SN: НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 , на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, оскільки суд ухвалює судове рішення, яким закінчується судовий розгляд.
Також суд приходить до висновку щодо необхідності застосування в даному випадку спеціальної конфіскації майна, відповідно до вимог ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.
Так, ОСОБА_4 для реалізації свого кримінального протиправного умислу використовував свій мобільний телефон марки «iPhone», моделі «6», SN:DNXNGWGQG5 VC, IMEI: НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 , для перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Таким чином, мобільний телефон ОСОБА_4 використовувався обвинуваченим саме як знаряддя вчиненого злочину, а відтак підлягає спеціальній конфіскації як знаряддя вчиненого злочину.
Згідно з положеннями ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Враховуючи викладене, телефон обвинуваченого як знаряддя вчиненого злочину відповідно до вимог п.4 ч. 1 ст.96-2 КК України підлягає спеціальній конфіскації.
Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 377, 394, 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на 1 (один) рік, якщо протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Арешт накладений ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.01.2026 /справа №308/448/26, провадження №1-кс/308/159/26/, на мобільний телефон марки «iPhone», моделі «6», SN: НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 , скасувати.
Застосувати спеціальну конфіскацію належного ОСОБА_4 мобільного телефону марки iPhone», моделі «6», SN: НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 , на користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_8