Справа № 308/4370/26
1-кс/308/1871/26
30 березня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12026071170000050, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.01.2026 року за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, -
Слідчий ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді із даним клопотанням, яке обґрунтовує тим, що ОСОБА_9 реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут психотропних речовин, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно - небезпечних наслідків, при невстановлених слідством обставинах та часі придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін масою 0,3406 г, яку зберігав з метою збуту.
Так, 17.02.2026 близько 14:53 год, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: Ужгородського район, село Розівка, вулиця Свободи, біля будинку №5Е, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом та всупереч положенням ч. 3 ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», відповідно до якої, серед іншого, діяльність з обігу психотропних речовин, включених до таблиці II Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770, здійснюється суб'єктами господарювання за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, тобто, діючи незаконно, реалізовуючи заздалегідь обдуманий умисел, спрямований на незаконний збут психотропних речовин, обіг яких обмежений на території України, збув за грошові кошти в сумі 2000 гривень особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поліетиленовий пакет зі згортком фольги, у якому містилась, психотропна речовина, обіг якої обмежено - метамфетамін. Маса метамфетаміну (у перерахунку на метамфетамін основу) становить 0,3406 г, відсотковий вміст метамфетаміну (у перерахунку на метамфетамін основу ) становить 68,23%.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій умисел, спрямований на збут психотропних речовин, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно - небезпечних наслідків, при невстановлених слідством обставинах та часі придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін масою 1 г, яку зберігав з метою збуту.
У ході проведення оперативної закупки, 28.03.2026 близько 17:23 год, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: Ужгородський район, село Сторожниця, вулиця Сонячна, біля будинку №1, діючи незаконно, реалізовуючи заздалегідь обдуманий умисел, спрямований на незаконний збут психотропних речовин, обіг яких обмежений на території України, збув за грошові кошти в сумі 2000 гривень особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згорток фольги, у якому містилась, психотропна речовина, обіг якої обмежено - метамфетамін масою 1 г.
29.03.2026 року старшим слідчим слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області за погодженням прокурора Ужгородської окружної прокуратури було повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, тобто в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті психотропних речовин, вчиненому повторно.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , в інкримінованому правопорушенні повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий також вказує на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від шести до десяти років з конфіскацією майна, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім цього, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показань на його користь, оскільки підозрюваний будучи на волі зможе здійснити підкуп чи застосувати насильство щодо них, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України. На думку сторони обвинувачення, свідки не зможуть почувати себе у безпеці у випадку якщо знатимуть, що ОСОБА_4 перебуває на волі.
Крім цього, на думку сторони обвинувачення наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п.5 ст.177 КПК України), оскільки він є особою, яка раніше неодноразово притягалась до кримінальної відповідальності та являється раніше судимою.
Також є необхідність запобігання спробам ОСОБА_4 , переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній мешкає на території, що знаходиться у безпосередній близькості до лінії державного кордону України і у разі його перетину будь-яким способом (у порядку передбаченому чинним законодавством або всупереч встановленому законом порядку) останній матиме реальну можливість переховуватись від органів досудового розслідування, прокурора, суду, та, відповідно, уникнути кримінальної відповідальності, оскільки застосування до нього будь-яких заходів забезпечення, передбачених КПК України, буде неможливим. Крім того, тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_4 у разі визнання обвинувальним вироком суду його винуватості у вчиненні злочину, а саме позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, стимулюватиме останнього переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Зазначені обставини свідчать про наявність вказаного ризику та неможливість його запобігання шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Оцінюючи у сукупності вказані обставини, а також наявність обґрунтованої підозри та вищенаведених ризиків, сторона обвинувачення приходить до висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_4 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
З урахуванням наведеного слідчий у клопотанні просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
30.03.2026 року через канцелярію суду від захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_12 надійшло клопотання-заперечення га клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу. Зокрема захисник не погоджується з доводами клопотання, оскільки, на його переконання, окрім загального цитування норм КПК України та рішень ЄСПЛ, констатується, що обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів свідків, висновком експертизи, протоколами вручення технічних засобів, протоколами вручення грошових коштів та протоколом результату контролю за вчиненням злочину. Жодні матеріали НСРД наразі відсутні у матеріалах даного клопотання про застосування запобіжного заходу.
Також наявні у клопотанні докази не підтверджують наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які наведені в клопотанні слідчого.
Вказує, що підозрюваний має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв'язки, окрім того має низку хвороб: поліартрит А-ІІ асоційованих з хронічним вірусним гепатитом В без дельта-агента ІПЛР НВV+, хронічний перебіг з частими тривалими загостреннями, стійким вираженим больовим синдромом з ураженням суглобів кистей РО ст. IIІ ПФС II, ліктьових суглобів РО ст. II ПФС II, плечових суглобів ПФС II, ступнів Рост. III ПФС II, поперечна плоскоступість, колінних суглобів Ро ст. II ПФС II, кульшових суглобів Ро ст. ІІ-ІИ ПФС II, синдром ранкової скутості, вторинний остеоартроз колінних суглобів Ро ст. II ПФС II, вторинний остеоартроз кульшових суглобів Ро ст. ІІ-ІІІ ПФС II, гепатоліенальний синдром, хронічний гастродуоденіт з підвищеною секретною функцією, ПХЕС, біліарна дискінезія, реактивний панкреатит, поліневропатія, гіперметропія слабкого ступнею правового ока, складний гіперметропічний астигматизм, амбліогіія середнього ступнею лівого ока, анізхометрогіія, атопічний дерматит, гострий флегмонозний холецист, вірус Епштейна-Барра.
При цьому, тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу.
Вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є надто суворим для запобігання ризикам.
З урахуванням наведеного та посилаючись на норми закону, практику ЄСПЛ просить відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 23:00 по 06:00. У разі не застосування більш м'якого запобіжного заходу, просить визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків передбачених КПК України - в розмірі 20-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підтвердження наведених у запереченнях доводів до таких долучені відповідні докази.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_13 клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому. При цьому, зазначив, що підозрюваний ОСОБА_4 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів, у сфері обігу наркотичних засобів, а відтак, більш м'який запобіжний захід, як тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_14 у судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання слідчого, з підстав та мотивів викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як встановлено у судовому засіданні, у провадженні слідчим відділенням відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071170000050 від 21.01.2026 року.
29.03.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин, ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин, вчинене повторно, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 194 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, її вік, стан здоров'я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Вивчивши матеріали поданого клопотання, зокрема дослідивши долучені: копії протоколу допиту свідків ОСОБА_10 від 23.01.2026 року, ОСОБА_11 від 10.03.2026 року, висновку експерта СЕ-19/107-26/1867-НЗПРАП від 11.03.2026 року, протоколу про вручення технічних засобів від 17.02.2026 року, протоколу вручення грошових коштів від 17.02.2026 року, протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 17.02.2026 року, протоколу затримання ОСОБА_4 від 28.03.2026 року, інших матеріалів кримінального провадження, як долучені до клопотання, вважаю обґрунтованою пред'явлену ОСОБА_4 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі, та яке у відповідності до положень ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Окрім цього, виходячи з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
В свою чергу, всі обставини провадження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 мають з'ясовуватися судом під час судового розгляду у встановленому законом порядку.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Так, враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів може вдатися до переховування від органів досудового розслідування та суду. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку слідчого судді, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою підозрюваних у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду наразі якщо не збільшився, то залишився високим.
Також враховуючи обставини кримінального правопорушення, і те, що підозрюваний є раніше судимим, слідчий суддя вважає доведеним ризик можливості продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється чи вчинити нове кримінальне правопорушення.
Також слідчий суддя вважає доведеним ризик можливості незаконного впливу підозрюваного на свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, з метою зміни їх показів вигідних для нього.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За наведених вище обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Таким чином, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів у сфері обігу наркотиків, за які законом передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі, кримінальні правопорушення вчинені умисно з корисливих мотивів, а також бере до уваги дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та роботи, раніше судимий.
Слідчий суддя приймає до уваги заперечення сторони захисту та надані докази, проте вважає, що такі не спростовують висновків до яких дійшов слідчий суддя щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та можливої протиправної поведінки підозрюваного.
Крім того, що стосується стану здоров'я підозрюваного та наданих медичних документів, слідчий суддя вважає, що сторною захисту не доведено, що наявні у підозрюваного захворювання унеможливлюють його тримання під вартою та те, що в ДУ Закарпатська установа виконання покарань №9 не буде забезпечена необхідна медична допомога.
Інших даних, котрі б свідчили про те, що підозрюваний не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі такі не містять.
Враховуючи сукупність наведених обставин, особу підозрюваного, вважаю, що стороною обвинувачення доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому приходжу до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовуючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Разом з тим, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, …у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).
Водночас, підозрюваний, якого судові органи готові відпустити під заставу, повинен надати вірну інформацію, яку за необхідності можливо перевірити, щодо суми застави, яка може бути призначена (рішення у справах «Іванчук проти Польщі» (Ivanchuk v. Poland) від 15 листопада 2001 року, заява № 25196/94, § 66; «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria) від 10 серпня 2006 року, заява № 56308/00, § 68).
Виходячи із встановлених під час розгляду цього клопотання обставин, слідчий суддя переконаний, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки. З іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке перетворилося б на безальтернативне.
Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів кримінального провадження слідує, що злочини, які інкримінуються ОСОБА_4 , були вчинені ним з корисливих мотивів.
Слідчий суддя виходячи із наявних в матеріалах клопотання доказів, та те що застава застосовується, задля належної процесуальної поведінки підозрюваного, вважає що передбачений п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, а саме - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здатен забезпечити вказану мету.
Водночас, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів.
Так, негативний вплив незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів на життя, здоров'я та благополуччя людей констатовано Верховним Судом України у Постанові Пленуму № 4 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів».
У 1971 році підписана Конвенція про психотропні речовини, яка ратифікована Україною у 1978 році. В преамбулі Конвенції 1971 року формулюється відношення світового співтовариства до проблеми розповсюдження незаконного обігу психотропних речовин та визначається загальна стратегічна мета створення даної Конвенції. Так декларується, що зловживання психотропними речовинами створює проблему як для здоров'я населення, так і набуває ознак соціальної проблеми.
Також міжнародною спільнотою, з огляду на масштаби і тенденцією зростання незаконного виробництва, попиту і обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, що становлять серйозну загрозу для здоров'я і добробуту людей і справляють негативний вплив на економічні, культурні й політичні основи суспільства проголошено та прийнято Конвенцію ООН «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин», яка ратифікована Постановою ВР від 25.04.1991 № 1000-ХІІ, основною метою якої є консолідація зусиль у боротьбі з такими негативними проявами.
ОСОБА_4 підозрюється в тому, що усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, провадив злочинну діяльність пов'язану із незаконним придбанням, зберіганням з метою збуту та збутом психотропних речовин.
Поряд з цим, відповідно до п. 11 ст. 178 КПК України при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний також врахувати розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
При визначенні розміру застави слідчий суддя бере до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені ризики, в сукупності з майновим станом підозрюваного, особистими даними, про які уже зазначалось у цій ухвалі.
Водночас, слідчий суддя також враховує, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.
За таких обставин, майновий стан підозрюваного, у сукупності з обставинами ймовірного вчинення кримінального правопорушення, даними про його особу, встановленими ризиками, переконують слідчого суддю у тому, що обґрунтованим розміром застави є 80 розмірів прожиткового мінімуму.
Слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, виходить з вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, і вважає, що розмір застави, враховуючи його майновий стан, обставини вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_4 , достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, та який є помірним для нього, передбачений цим Кодексом, - становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
При цьому, слід зазначити, що з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_4 , особу підозрюваного, наявні ризики, слідчий суддя вважає, що застава визначений розмір застави, не є непомірним для нього.
Відповідно до ч.7 ст. 182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 , відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучаться із населеного пункту в якому він проживає - Закарпатська область, м. Ужгород, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та навчання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання з 19 год. 16 хв.28 березня 2026 року.
Строк дії ухвали про тримання під вартою встановити - до 25 травня 2026 року включно.
На підставі ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу, достатню для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240,00 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень (80х3328).
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 , у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- не відлучаться із населеного пункту в якому він проживає - Закарпатська область, м. Ужгород, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та навчання;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 25 травня 2026 року включно.
У разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України в Закарпатській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій утримуватиметься підозрюваний.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти, про що повідомити Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, в порядку ч.5 ст.194 КПК України.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 03.04.2026 року об 11 год. 45 хв.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1