29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"03" квітня 2026 р. Справа № 924/314/26
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеоптик" м. Київ
до 1. Комунального некомерційного підприємства "Дитячий медичний центр" м. Кам'янець - Подільський Хмельницької області
2. приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича м. Київ
про стягнення 8100,00 грн
До Господарського суду Хмельницької області 24.03.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеоптик" до Комунального некомерційного підприємства "Дитячий медичний центр" та приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про стягнення солідарно з відповідачів 8100,00 грн неправомірно списаних коштів. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішення господарського суду у справі №910/11400/24 передбачало взаємні обов'язки сторін, а саме: обов'язок позивача повернути обладнання; обов'язок відповідача здійснити оплату. На момент звернення відповідача 1 до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення суду, обов'язок щодо повернення обладнання виконаний не був. Однак приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження №78437679 та здійснено примусове списання коштів з позивача. Зазначає, що на момент відкриття виконавчого провадження наказ про примусове виконання рішення суду не набрав законної сили, а строк на його оскарження не сплив. Незважаючи на це, приватний виконавець здійснив арешт рахунків та списання коштів, частину з яких було перераховано відповідачу 1, а частину залишено як винагороду. За таких обставин відповідачі фактично отримали грошові кошти в результаті одностороннього виконання рішення суду, що суперечить його змісту та порушує баланс взаємних зобов'язань сторін. Позивач вважає, оскільки відповідач 1 не виконав свій обов'язок щодо повернення майна, то у нього не виникло права вимагати примусового стягнення грошових коштів у відриві від виконання власного зобов'язання. За таких обставин відповідачі спільно набули кошти позивача без належної правової підстави, тому відповідно до ст.1212 ЦК України такі кошти підлягають поверненню позивачу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2026, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою від 30.03.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Телеоптик" про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження зазначених заявником підстав для такого відстрочення. Позовну заяву було залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків до 09 квітня 2026 року включно.
До суду 31.03.2026 надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої позивач просив визнати недоліки позовної заяви усуненими, повторно розглянути клопотання про відстрочення сплати судового збору та відстрочити таку сплату до ухвалення рішення у справі, прийняти позовну заяву до розгляду. У заяві позивач вказує, що всі кошти ТОВ "Телеоптик" були примусово списані приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 78437679, після чого залишок на рахунках становить 0,00 грн, що підтверджується банківськими виписками. Таким чином, відсутність у позивача коштів є прямим наслідком дій відповідачів, що є предметом даного спору. Тобто існує прямий причинно-наслідковий зв'язок між предметом спору та неможливістю сплати судового збору. Вимога попередньої сплати судового збору за таких обставин фактично унеможливлює доступ позивача до суду, ставить реалізацію права на судовий захист у залежність від дій відповідачів та призводить до ситуації, коли особа не може оскаржити саме ті дії, які позбавили її фінансових ресурсів. Звертає увагу, що покладення на позивача обов'язку попередньої сплати судового збору фактично створює ситуацію, за якої доступ до правосуддя ставиться у залежність від дій відповідачів, що є неприпустимим. Тому відстрочення сплати судового збору є єдиним способом забезпечення ефективного доступу позивача до правосуддя. До поданої заяви позивач долучив постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.06.2025, постанову про арешт коштів позивача від 23.03.2025, постанову про арешт майна боржника від 23.06.2025, банківські виписки по рахунку позивача.
При розгляді клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Згідно з ч. 3 ст. 8 вищевказаного Закону при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Таким чином, приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачають можливість відстрочення судового збору лише для фізичної особи та юридичної особи, яка є заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство і перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у справі "Король та інші проти України" зазначив, зокрема, що ухвалою від 13.12.2019 у господарському провадженні щодо стягнення заборгованості Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні клопотання підприємства-заявника (ТОВ "Скайсіті-груп") про звільнення або відстрочення сплати судового збору в розмірі 245 942 грн (приблизно 9273 Євро) через відсутність у нього коштів (доходу чи активів), на підтвердження чого воно надало копії свого фінансового звіту, виписки з банківського рахунку та документи, що підтверджували його спроби стягнути належну йому заборгованість. Суд першої інстанції обґрунтував це тим, що згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір" лише фізичні особи могли бути звільнені від сплати судового збору, а не юридичні особи. 26.02.2020 і 28.10.2020 Північний апеляційний господарський суд та Верховний Суд залишили ухвалу від 13.12.2019 без змін.
У зв'язку із зазначеним ЄСПЛ у розділі ІІ рішення "Стверджуване порушення пункту 1 статті 6 Конвенції" вказав, що заявники (серед яких було й ТОВ "Скайсіті-груп") скаржилися, головним чином, на обмеження доступу до суду. Вони посилалися, прямо або по суті, на пункт 1 статті 6 Конвенції.
Суд нагадав, що право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід'ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана (див. рішення у справах "Голдер проти Сполученого Королівства" [Golder v. the United Kingdom], від 21.02.1975, пункт 36, Серія А № 18, "Пономаренко проти України" [Ponomarenko v. Ukraine], заява № 13156/02, пункт 36, від 14.06.2007, "Мацюк проти України" [Matsyuk v. Ukraine], заява № 1751/03, пункт 28, від 10.12.2009 та "Кузьменко проти України" [Kuzmenko v. Ukraine], заява № 49526/07, пункт 25, від 09.03.2017).
У керівних справах "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland; заява № 28249/95; пункти 52-67; ЄСПЛ 2001-VI); "Малахов проти Молдови" (Malahov v. Moldova; заява № 32268/02; пункти 31-36; від 07.06.2007); "Телтронік-КАТВ проти Польщі" (Teltronic-CATV v. Poland; заява № 48140/99; пункти 50-64; від 10.01.2006); "Нальбант та інші проти Туреччини" (Nalbant and Others v. Turkey; заява № 59914/16; пункти 32-47; від 03.05.2022) ЄСПЛ вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо питань, аналогічних тим, що розглядалося у справі "Король та інші проти України".
Розглянувши всі надані матеріали, ЄСПЛ не вбачав жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання суд вважав, що у цій справі відповідні обмеження підірвали саму суть права заявників (у тому числі ТОВ "Скайсіті-груп") на доступ до суду.
Отже, за висновками ЄСПЛ скарги заявників (зокрема, ТОВ "Скайсіті-груп") є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
За таких обставин, відмова у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору виключно з огляду на відсутність у ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можливості її застосування до юридичних осіб (які не перебувають у судових процедурах розпорядження майном, санації) буде свідчити про порушення права на доступ до суду.
В обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору ТОВ "Телеоптик" вказувало про обставини списання усіх його коштів у межах виконавчого провадження та позбавлення його доступу до власних коштів внаслідок дій відповідачів.
Оскільки до матеріалів позовної заяви не було долучено доказів на підтвердження зазначених заявником підстав для відстрочення сплати судового збору, суд ухвалою від 30.03.2026 відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Телеоптик" про відстрочення сплати судового збору.
Разом із заявою про усунення недоліків позивач подав до суду постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.06.2025, постанову про арешт коштів позивача від 23.06.2025, постанову про арешт майна боржника від 23.06.2025, банківські виписки по рахунку позивача та повторно просив відстрочити сплату судового збору.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд враховує, що із наданих доказів вбачається, що на усе майно та грошові кошти позивача, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, накладено арешт. Згідно з долученими банківськими виписками у відповідача відсутні кошти на рахунках.
Таким чином, вищевказаними доказами підтверджується, що внаслідок майнового стану позивача останній позбавлений можливості сплатити судовий збір та звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Також суд приймає до уваги, що предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги про повернення коштів, які, на думку позивача, були безпідставно списані приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № 78437679. Саме в межах зазначеного виконавчого провадження було накладено арешт на кошти та майно позивача.
Із змісту п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001року у справі "Креуз проти Польщі") слідує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
За таких обставин суд погоджується із доводами позивача, що відмова у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, зважаючи на доведення позивачем об'єктивної неможливості здійснення такої сплати, буде порушувати право останнього на доступ до суду.
Тому суд вважає за можливе задовольнити клопотання заявника та відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "Телеоптик" сплату судового збору за подання до суду позовної заяви до Комунального некомерційного підприємства "Дитячий медичний центр" та приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про стягнення 8100,00 грн до ухвалення судового рішення у справі №924/314/26.
Відповідно до ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 176 ГПК України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про усунення недоліків з додатками, зважаючи на задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, господарський суд визнав їх такими, що відповідають вимогам ст.ст. 162, 164 ГПК України, та є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного або позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами ч. 1 ст. 247 ГПК України також передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частина 7 ст. 252 ГПК України передбачає, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Суд встановив, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, даний спір не входить до переліку справ, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, наведеному у ч. 4 ст. 247 ГПК України.
Крім того, суд враховує обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; кількість сторін та інших учасників справи; обсяг та характер доказів у справі, зокрема, те, що попередньо не вбачається необхідності призначення експертизи у справі, виклику свідків тощо, а також не виявлено значного суспільного інтересу до розгляду вказаної справи.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що справа №924/314/26 відповідно до ст. 12, ч.1 ст. 247 та ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Керуючись ст. ст. 12, 20, 27, 162-164, 176, 234, 235, 247, 252 Господарського процесуального кодексу, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод України, суд -
1. Відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "Телеоптик" сплату судового збору за подання до суду позовної заяви до Комунального некомерційного підприємства "Дитячий медичний центр" та приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про стягнення 8100,00 грн до ухвалення судового рішення у справі №924/314/26.
2. Прийняти позовну заяву до розгляду.
3. Відкрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеоптик" м.Київ до Комунального некомерційного підприємства "Дитячий медичний центр" м. Кам'янець - Подільський Хмельницької області та приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича м. Київ про стягнення 8100,00 грн в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
4. Встановити відповідачам строк для подання відзиву на позов та наявних у них доказів до 22 квітня 2026 року включно, копії таких відзивів та доданих документів надіслати позивачу.
5. Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзиви та наявних у нього доказів до 06 травня 2026 року включно, одночасно із надісланням відповіді на відзив до суду надіслати її копію відповідачам.
6. Встановити відповідачам строк для подання заперечень на відповідь позивача на відзив до 18 травня 2026 року включно, одночасно з надісланням заперечень на відповідь на відзив до суду надіслати їх копію позивачу.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://km.arbitr.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 03.04.2026 та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.О. Субботіна
Ухвала надсилається сторонам до електронних кабінетів.