29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"03" квітня 2026 р. Справа № 924/167/26
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (ВП ХАЕС)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Техностиль"
про стягнення 140313,73 грн штрафних санкцій
встановив: акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Техностиль" 140313,73 грн штрафних санкції за порушення строку поставки товару за договором від 15.05.2025 №53-124-01-25-25941, з яких 65904,93 грн пені та 74408,80 грн штрафу.
Ухвалою суду від 13.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки №53-124-01-25-25941 від 15.05.2025 щодо своєчасної поставки товару. Як правові підстави позову зазначає, зокрема, положення ст. ст. 526, 530, 612, 629 ЦК України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 04.03.2026) проти задоволення позовних вимог заперечив. Повідомляє, що між ним як продавцем та позивачем як покупцем укладено Договір поставки № 53-124-01-25-25941 від 15.05.2025, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені договором строки товар - костюми зварника в асортименті, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару. Зазначає, що позивачем без заперечень та зауважень був прийнятий товар за договором поставки № 53-124-01-25-25941 від 15.05.2025, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, покупцем без заперечень та зауважень був оплачений товар, покупець за наявності претензій до постачальника не скористався своїм правом на відмову від виконання зобов'язання частково або в повному обсязі чи на відмову від прийняття товару на підставі п. п. 6.2.3, 6.2.5 договору поставки № 53-124-01-25-25941 від 15.05.2025.
Повідомляє, що філією "ВП "ХАЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом" було направлено відповідачу лист щодо постачання ТМЦ № 61-10133/17733 від 24.07.2025 з повідомленням, що станом на 23.07.2025 сума недопоставленого товару становить 885819,00 грн без ПДВ. У відповідь ТОВ "Явір Техностиль" направило лист №9 від 29.07.2025 з повідомленням про виникнення обставин незалежних від волі постачальника, які ускладнюють виконання поставки товару у встановлений у договорі поставки строк, а також з проханням продовжити строк поставки на 30 календарних днів від дати поставки тканини (15.08.2025) без нарахування штрафних санкцій та оформити відповідні зміни до договору, однак відповіді покупець не надав. Наведене листування та складання і підписання сторонами без зауважень та заперечень видаткової накладної № 46 від 12.09.2025, товарно-транспортної накладної № 5 від 12.09.2025, вважає укладенням додаткової угоди про продовження строку поставки товару у спрощений спосіб та дотримання, зокрема вимог ст. 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми правочину та п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", пп. 4 п. 19 Особливостей щодо зміни істотної умови договору.
Стверджує, що постачальник вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за договором поставки № 53-124-01-25-25941 від 15.05.2025, в його діях відсутня вина. Так, на засадах добросовісності відповідач повідомив листом № 9 від 29.07.2025 покупця про обставини незалежні від його волі, які ускладнюють виконання поставки товару у встановлений у договорі поставки № 53-124-01-25-25941 від 15.05.2025 строк, а саме затримку у постачанні сировини для виготовлення відповідного товару допущеної постачальником тканини.
Звертає увагу, що оскільки ТОВ "Явір Техностиль" не мало можливості у найкоротші терміни придбати у іншого виробника або постачальника відповідну тканину у необхідній кількості, затримка в поставці товару відбулась з незалежних від ТОВ "Явір Техностиль" обставин, які товариство не могло передбачити на момент укладення договору поставки та усунути після їх виявлення.
Щодо розрахунку пені зауважив, що в розрахунку суми пені за прострочення поставки товару не враховано, що вина постачальника у порушенні строків поставки відсутня, вартість непоставленого (недопоставленого) в строк товару, тобто договірна ціна відповідного товару не включає суму ПДВ і має становити 885819,00 грн замість 1062982,80 грн.
Водночас, посилаючись на положення ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), враховуючи засади добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, важливість збереження господарської діяльності сторін, часткову поставку товару відповідачем, періоди прострочення, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків, відповідно до умов діючого законодавства, просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення пені та штрафу на 90%.
Позивач у відповіді на відзив (від 09.03.2026) заперечив щодо тверджень відповідача, що товар поставлено у строк, передбачений договором, оскільки згідно з пунктом 3.1 договору, строк поставки товару - протягом 60 календарних днів з дати укладення договору, договір укладено 15.05.2025, у зв'язку із чим передбачений договором товар на суму 2004598,80 грн мав бути поставлений у строк не пізніше 14.07.2025. Натомість товар на суму 1062982,80 грн з ПДВ було поставлено 15.09.2025.
Позивач не заперечує факту, що увесь товар було прийнято без зауважень, оскільки факт порушення строку поставки жодним чином не впливає на процедуру прийняття товару за кількістю і якістю.
Разом з тим, позивач категорично не погоджується із заявою відповідача про те, що сторонами було укладено додаткову угоду про продовження строку поставки товару за договором, як зазначає відповідач "у спрощений спосіб" після направлення відповідачем на адресу позивача листа про неможливість вчасної поставки товару. Вважає, що зазначене твердження прямо суперечить ч. 1 ст. 654 ЦК України та п. 11.4 договору поставки. Акцентує увагу, що сторони визначили чіткий порядок укладення додаткових угод, який передбачає письмову форму без застосування будь-яких "спрощених способів", мовчазної згоди та конклюдентних дій. Водночас, згоди позивача на зміну строку поставки, як передбачено ч. 1 ст. 651 ЦК України, не було.
Щодо аргументів відповідача про вжиття усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за договором та відсутності в його діях вини, оскільки прострочення поставки товару відбулося через затримку постачання, позивач, посилаючись на ст. 617 ЦК України, зазначає, що відсутність сировини для виготовлення товару є одним із проявів ризиків підприємницької діяльності, у зв'язку із чим відповідач не може звільнятися від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань перед позивачем, посилаючись на затримку постачання сировини.
Також не погоджується із твердженням відповідача про нарахування штрафних санкцій без врахування ПДВ, оскільки відповідно до пункту 8.2. договору за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додаткового сплачує покупцю штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Зазначає, що термін "вартість" можна тлумачити як суму коштів, за яку продавець готовий віддати товар покупцю і за такою логікою до вартості товару включається ПДВ, як непрямий податок, обов'язок щодо сплати якого покладається саме на продавця.
Також позивач не погоджується із твердженням відповідача про наявність прострочення позивача щодо прийняття товару. Посилаючись на п. 3.5 договору, в якому визначено, що датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем, вказує, що товар поставлено 15.09.2025, так як видаткова накладна підписана 15.09.2025. Водночас, зазначає, відповідно до умов договору, товарно-транспортна накладна не є документом, який підтверджує дату поставки товару.
Крім того, позивач не вбачає належних обґрунтованих підстав для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
Відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів UA-2025-03-25-001006-а щодо закупівлі - костюми зварника в асортименті на суму 1691500,00 грн, замовником в якій виступала "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якої діє філія "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція", звіту, сформованого 19.05.2025, про результати проведення процедури закупівлі UA-2025-03-25-001006-а, із учасником торгів ТОВ "Явір Техностиль" було укладено договір від 15.05.2025 на суму 2004598,80 грн.
15.05.2025 між акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція", (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Явір Техностиль" (постачальник) укладено договір поставки № 53-124-01-25-25941 (далі - договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вказаний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються у специфікації №1 (додаток № 1 до договору), та є невід'єною частиною договору.
Предметом поставки є товар: костюми зварника в асортименті (код 18220000-7 за Єдиним закупівельним словником ДК 021-2015 Штормовий одяг) (п. 1.2 договору).
Постачальник зобов'язаний дотримуватися у процесі виготовлення та поставки товару встановлених для нього технічних норм та стандартів, у тому числі тих, що вказані в договорі (п. 2.2 договору).
У п. 2.3 договору зазначено, що рік виготовлення товару 2024-2025.
Сторони у п. 1.3 договору визначили, що місцем виконання цього договору є місто Нетішин Хмельницької області.
Відповідно до п. 3.1 договору строк поставки товару становить протягом 60 календарних днів з дати укладення сторонами договору.
Поставка товару згідно зі специфікації здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад вантажоодержувача у м. Нетішин Хмельницької області. Інформація про повну адресу складу вантажоодержувача буде письмово повідомлена для постачальника протягом 5 календарних днів з дати укладення договору, шляхом надсилання з електронної адреси покупця office@khnpp.atom.gov.ua на електронну адресу постачальника andrej.tryvajlo@gmail.com відповідного листа. Постачальник зобов'язаний негайно (але не пізніше 1 робочого дня) з моменту отримання листа надіслати лист-підтвердження про отримання інформації щодо повної адреси складу вантажоодержувача (п. 3.2 договору).
За умовами п. 3.5 договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення товару переходить до покупця з моменту поставки товару.
Приймання товару здійснюється на складі вантажоотримувача у відповідності до супровідних документів (п. 3.7 договору).
Сторони у п. 4.1 узгодили, що ціна товару по договору становить 1670499,00 грн, крім того ПДВ 20% 334099,80 грн, всього ціна договору: 2004598,80 грн.
Відповідно до положень п. п. 6.3, 6.4 договору постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором, та має право своєчасно та в повному обсязі отримати плату за поставлений товар.
Згідно із п. 6.1 договору покупець зобов'язаний, зокрема прийняти поставлений товар у відповідності до вимог договору, своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленого товару.
Згідно з п. 8.2 договору за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.
У п. 11.4 договору сторони передбачили, що зміни до договору вносяться у межах строку його дії в письмовому вигляді шляхом укладання додаткових угод до договору, підписаних уповноваженими на це представниками сторін та скріплених печатками (за наявності).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 31.12.2025, а в частині виконання гарантійних зобов'язань, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 11.1 договору).
У специфікації № 1 (додаток № 1 до договору поставки від 15.05.2025 № 53-124-01-25-25941) сторони погодили поставку товару на загальну суму 2004598,80 грн (у тому числі ПДВ у розмірі 334099,80 грн): 1. Костюм для зварника (куртка, штани) (найменування товару), ТОВ "Явір Техностиль", Україна (виробник товару, країна походження товару), 6203 (код УКТ ЗЕД товару у порядку, передбаченому підпунктом і пункту 201.1. ст. 201 ПК), компл. (од. вим.), 137 (к-ть), 6539,00 (ціна за одиницю без ПДВ, грн), 895843,00 (сума без ПДВ, грн);2. Костюм для зварника зимовий (куртка, штани) (найменування товару), ТОВ "Явір Техностиль", Україна (виробник товару, країна походження товару), 6203 (код УКТ ЗЕД товару у порядку, передбаченому підпунктом і пункту 201.1. ст. 201 ПК), компл. (од. вим.), 89 (к-ть), 8704,00 (ціна за одиницю без ПДВ, грн), 774656,00 (сума без ПДВ, грн).
Крім того, сторонами підписано технічну специфікацію (додаток № 2 до договору поставки від 15.05.2025 № 53-124-01-25-25941).
Вказаний договір, специфікація та технічна специфікація містять підписи представників сторін та відтиски печаток сторін.
На виконання умов договору поставки №53-124-01-25-25941 від 15.05.2025 відповідачем поставлено товар згідно з видаткових накладних: №29 від 19.06.2025 на суму 941616,00 грн (з ПДВ) (товар отримано позивачем 20.06.2025); №46 від 12.09.2025 на суму 1062982,80 грн (з ПДВ) (товар отримано позивачем 15.09.2025).
Позивач згідно платіжних інструкцій №6839 від 08.07.2025 на суму 706212,00 грн, №6850 від 08.07.2025 на суму 180476,40 грн, №6851 від 08.07.2025 на суму 54927,60 грн, №11147 від 28.10.2025 на суму 835584,00 грн, №11079 від 28.10.2025 на суму 73113,60 грн, №11080 від 28.10.2025 на суму 154285,20 грн здійснив оплату отриманого товару відповідно до договору поставки №53-124-01-25-25941 від 15.05.2025.
Позивач звернувся до ТОВ "Явір Техностиль" з претензією від 01.12.2025 №45-30-2715/29342 щодо виконання умов договору від 15.05.2025 №53-124-01-25-25941, в якій повідомив про прострочення постачальником поставки товару відповідно до умов договору, а саме з 15.07.2025 по 14.09.2025 та просив сплатити у семиденний строк з моменту отримання цієї претензії штрафні санкції у сумі 140313,73 грн, з яких 65904,93 грн пені та 74408,80 грн штрафу у зв'язку з простроченням поставки товару за період з 15.07.2025 по 14.09.2025 включно, нарахованих відповідно до п. 8.2 договору.
У відповіді на претензію від 04.12.2025 № 15 ТОВ "Явір Техностиль", зокрема, повідомило, що обов'язки за договором виконані належним чином та про відсутність підстав для стягнення суми пені та штрафу у сумі 140313,73 грн. Посилаючись на п. п. 1.1, 1.2, 3.5 договору, зазначає, що оскільки покупцем без заперечень та зауважень був прийнятий товар за договором, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (№29 від 19.06.2025 на загальну суму 941616,00 грн, №46 від 12.09.2025 на загальну суму 1062982,80 грн), постачальник належним чином виконав усі договірні зобов'язання; поставка товару відбулася у визначені строки, у повному обсязі та відповідно до встановлених вимог щодо якості, визначених у договорі. У той же час вказує про повідомлення покупця щодо обставин, які перешкоджали своєчасному виконанню зобов'язань відповідно до умов договору - листом від 29.07.2025 товариство поінформувало про затримку постачання сировини від контрагента - ТОВ "С.Т.Г", що є необхідною для виготовлення товару. Зауважує, що відсутність відповіді на лист розцінив як згоду покупця з викладеними обставинами за аналогією до принципу "мовчазної згоди". У контексті наведеного також наголосив, що відповідно до умов договору та ч. 2 ст. 613 ЦК України, а також принципів добросовісності відсутні правові підстави покладати на постачальника будь-яку відповідальність у зв'язку з обставинами, що виникли незалежно від його волі.
Відповідачем у матеріали справи також надано: договір поставки №108-25 від 28.04.2025, укладений між ТОВ "С.Т.Г" та ТОВ "Явір Техностиль"; технічну специфікацію до предмету закупівлі: костюми зварника в асортименті (код 18220000-7 за Єдиним закупівельним словником ДК 021-2015 Штормовий одяг) (додаток №3 до тендерної документації); сертифікат відповідності на тканину №UA.CRT.00853-24; гарантійний лист ТОВ "С.Т.Г" від 01.04.2025, лист ТОВ "С.Т.Г" від 17.03.2025; лист ТОВ "Явір Техностиль" адресований заступнику генерального директора філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" від 29.07.2025, в якому повідомив про обставини відсутності на складах України тканини для виготовлення замовлених костюмів та в зв'язу із цим про продовження строку поставки на 30 днів; лист ТОВ "С.Т.Г" від 28.07.2025 про доставку тканини; лист філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" до ТОВ "Явір Техностиль" від 24.07.2025 щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором; платіжна інструкція №4733 від 20.08.2025 на суму 437824,80 грн, відповідно до якої ТОВ "Явір Техностиль" перерахував кошти ТОВ "С.Т.Г"; рахунок на оплату №STG-4721 від 18.08.2025 тканини кількістю 584 пог. м. на суму 437824,80 грн з ПДВ; товарно-транспортну накладну №5 від 12.09.2025; видаткова накладну №690 від 18.08.2025 на суму 437824,80 грн з ПДВ.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Згідно зі ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положеннями ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли із договору поставки.
Так, 15.05.2025 між сторонами укладено договір поставки №53-124-01-25-25941, за умовами якого ТОВ "Явір Техностиль" як постачальник зобов'язувалось поставити та передати у власність позивача як покупця товар: костюми зварника в асортименті (код 18220000-7 за Єдиним закупівельним словником ДК 021-2015 Штормовий одяг) з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються у специфікації №1 (додаток №1 до договору), протягом 60 календарних днів з дати укладення сторонами договору, а позивач прийняти поставлений товар та сплатити його вартість.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Положеннями ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ст. 664 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).
У п. 3.1 договору поставки від 15.05.2025 №53-124-01-25-25941 сторони погодили, що строк поставки товару становить протягом 60 календарних днів з дати укладення сторонами договору.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом із тим, відповідно до п. 3.1. договору поставки від 15.05.2025 №53-124-01-25-25941 строк поставки товару становить протягом 60 календарних днів з дати укладення сторонами договору.
З врахуванням наведеного та положень ст. ст. 253, 254 ЦК України товар на суму 2004598,80 грн відповідно до договору поставки мав бути поставлений не пізніше 14.07.2025.
Відповідач на виконання договору поставки №53-124-01-25-25941 від 15.05.2025 поставив товар згідно з видаткових накладних: №29 від 19.06.2025 на суму 941616,00 грн (з ПДВ) (товар отримано 20.06.2025); №46 від 12.09.2025 на суму 1062982,80 грн (з ПДВ) (товар отримано 15.09.2025).
Тобто, товар на суму 1062982,80 грн (відповідно до видаткової накладної №46 від 12.09.2025) було поставлено з пропуском встановленого договором строку.
Твердження відповідача про продовження строку поставки внаслідок укладення додаткової угоди до договору поставки від 15.05.2025 про продовження строку поставки товару у спрощений спосіб шляхом направлення листів позивачем - від 24.07.2025 про недопоставлений товар, відповідачем - від 29.07.2025 №9 з повідомленням про неможливість вчасної поставки товару в зв'язку із затримкою у постачанні сировини для виготовлення товару та проханням продовжити строк поставки товару на 30 днів від дати поставки тканини (15.08.2025), неотримання відповіді від позивача на цей лист, складанням та підписанням сторонами видаткової накладної № 46 від 12.09.2025 без зауважень, заперечень та без застосування положень п.п.6.2.3, 6.2.5 договору поставки судом оцінюються критично з огляду на таке.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Положеннями ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вичиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
У п. 11.4 договору поставки сторони узгодили, що зміни до договору вносяться у межах строку його дії в письмовому вигляді шляхом укладання додаткових угод до договору, підписаних уповноваженими на це представниками сторін та скріплених печатками (за наявності).
Доказів, які б підтверджували згоду позивача на зміну строку поставки, укладення додаткової угоди до договору поставки, як передбачено умовами договору поставки від 15.05.2025 та чинним законодавством суду, не подано.
Натомість позивач стверджує, що згоди на зміну умов договору щодо строку поставки не надавав, а сторони визначили чіткий порядок укладення додаткових угод, який передбачає письмову форму без застосування "спрощених способів", мовчазної згоди та конклюдентних дій.
У контексті наведеного, судом звертається увага, що договір поставки від 15.05.2025 було укладено внаслідок процедури публічних закупівель, порядок внесення змін до таких договорів регламентовано зокрема Законом України "Про публічні закупівлі".
З врахуванням зазначеного є також безпідставними посилання відповідача на положення ст. 652 ЦК України, відповідно до якої у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
При цьому суду не подано доказів, які б підтверджували наявність істотної зміни обставин, як то передбачено ст. 652 ЦК України, приведення сторонами договору у відповідність до таких обставин, або рішення суду з приводу зазначеного.
Водночас, з огляду на наведене є безпідставними і доводи відповідача, що отримання товару позивачем без заперечень та зауважень, відсутність відмови від прийняття товару, від виконання зобов'язання є однією із дій позивача щодо погодження нового строку поставки, так як прийняття товару з порушенням строку або відмова від його прийняття є правом покупця та не свідчить про договірне продовження строку поставки.
З врахуванням наведеного є необґрунтованими та недоведеними висновки відповідача про суперечливу поведінку у спірних правовідносинах, про що зазначає відповідач.
Щодо аргументів відповідача про вжиття усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за договором та відсутності в його діях вини, оскільки прострочення поставки товару відбулося через затримку постачання тканини, суд зазначає, що відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. У контексті наведеного суд погоджується з позицію позивача, що відсутність сировини для виготовлення товару є одним із проявів ризиків підприємницької діяльності, у зв'язку із чим відповідач не може звільнятися від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань перед позивачем, посилаючись на затримку постачання сировини. Невиконання ТОВ "С.Т.Г." як контрагентом відповідача зобов'язань за договором від 28.04.2025 №108-25, не є тією обставиною, яка підтверджує відсутність вини відповідача і звільняє його від цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за невиконання договору поставки №53-124-01-25-25941 від 15.05.2025.
Окрім того судом звертається увага, що у договорі поставки від 15.05.2025 зазначено рік виготовлення товару - 2024-2025, відповідач погодився з умовами договору щодо строків поставки товару.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 546, 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Виходячи зі змісту ст. 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони у п. 8.2 договору узгодили, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 виснувала, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин при порушенні господарських зобов'язань обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України.
Окрім того, в постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18 зазначено, що суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання.
Оскільки відповідачем порушено визначений договором строк поставки товару на суму 1062982,80 грн, позивач відповідно до п. 8. 2 договору поставки від 15.05.2026 заявив до стягнення з відповідача 65904,93 грн пені (за період 15.07.2025-14.09.2025 ) та 74408,80 грн штрафу.
Суд, враховуючи вищенаведене, перевіривши з допомогою ІПС "Законодавство" розрахунок пені проведений позивачем та розрахунок штрафу, зазначає, що останні здійснено правомірно та арифметично вірно.
Також суд вважає непереконливими твердження відповідача про безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій на суму 1062982,80 грн, оскільки вартість непоставленого (недопоставленого) у строк товару, тобто договірна ціна відповідного товару не включає суму ПДВ і має становити 885819,00 грн замість 1062982,80 грн.
Так, із змісту п. 8.2 договору вбачається, що нарахування штрафних санкцій здійснюється із вартості недопоставленого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У ст. 691 ЦК України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
У пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За змістом п. п. "а" і "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
Датою виникнення податкових зобов'язань зі сплати ПДВ з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, перелічених у пункті 187.1 статті 187 ПК України.
ПДВ за своєю правовою сутністю є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Отже, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20).
Враховуючи вищевказане, ціна договору визначається, виходячи з її договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, які регулюються Податковим кодексом України, та не залежать від волі сторін договору.
Як зазначалося вище, сторони у п. 4.1 договору поставки, у специфікації до договору визначили ціну товару - 1670499,00 грн, крім того ПДВ 20% 334099,80 грн, всього - 2004598,80 грн, тобто дійшли згоди, що вартість товару включає ПДВ.
У спростування аргументів відповідача щодо строків нарахування штрафних санкцій, суд погоджується з доводами позивача, що у п. 3.5 договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем, товарно-транспортна накладна не є документом відповідно до умов договору, який підтверджує дату поставки товару. Видаткова накладна підписана вантажоодержувачем - 15.09.2025.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 140313,73 грн штрафних санкцій, з яких 65904,93 грн - пеня та 74408,80 грн - штраф за порушення строків поставки товару згідно з договору поставки від 15.05.2025 №53-124-01-25-25941.
З приводу клопотання відповідача про зменшення суми пені та штрафу на 90 %.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України слід мати на увазі, що поняття "значно" є оціночним і має конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2026 у справі №№ 911/969/24 дійшла висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.
При цьому, за сталою позицією Верховного Суду зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки у відповідності до норми статті 551 ЦК України є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 тощо).
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 20.12.2023 у справі №910/3600/22 зазначив, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Також вказано, що пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку у своєму фінансовому становищі.
Судом враховується, що Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити (така правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 16.03. 2021 у справі № 922/266/20).
Отже, враховуючи положення діючого законодавства, правові висновки Верховного Суду, з огляду на всі фактичні обставини справи, правовідносини, які склались між сторонами, важливість збереження господарської діяльності сторін, зважаючи на наявність заяви відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, повну поставку товару відповідачем, не значний період прострочення поставки товару, добросовісні дії відповідача спрямовані на попередження позивача щодо наявності обставини неможливості своєчасної поставки товару (відсутність в Україні необхідної сертифікованої тканини) та клопотання про продовження строку поставки, відсутність доказів, які б підтверджували наявність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок несвоєчасної поставки товару, забезпечення невиконання зобов'язання пенею і штрафом, компенсаційний характер неустойки, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, суд, реалізуючи дискреційні повноваження для зменшення розміру пені та штрафу, вбачає наявність обставин для зменшення заявленої до стягнення пені та штраф.
З огляду на вказане, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим суд вважає зменшення розміру пені та штрафу на 50% (пеня - 65904,93 грн х 50 % = 32952,47 грн; штраф 74408,80 грн х 50 % = 37204,40 грн).
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ст. 73 ГПК України) .
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 70156,87 грн, з яких 32952,47 грн пені, 37204,40 грн штрафу. У стягненні 70156,86 грн штрафних санкцій (32952,47 грн пені, 37204,40 грн штрафу) суд відмовляє у зв'язку з їх зменшенням судом.
При розподілі судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України судом враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення (правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16).
Зазначений принцип судом враховується і при розподілі судових витрат щодо правничої допомоги, яку просить стягнути відповідач із позивача.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" до товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Техностиль" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 140313,73 грн задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Техностиль" (36007, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Хлібозаводська, буд. 7, код 38803162) на користь акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3, код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20, код 21313677) 32952,47 грн (тридцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 47 коп.) пені, 37204,40 грн (тридцять сім тисяч двісті чотири гривні 40 коп.) штрафу та 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Суддя В.В. Виноградова