Ухвала від 31.03.2026 по справі 304/630/23

Справа № 304/630/23 Провадження № 1-кс/304/322/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Перечин

Слідча суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 42022072030000174 від 03 грудня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 364 КК України, про накладення арешту на майно,

УСТАНОВИЛА:

Прокурор звернувся до слідчої судді з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно яке перебуває у власності ТДВ «Перечинський ЛХК», а саме:

- виробничий корпус, що розташований за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, м. Перечин, провулок Ужанський, будинок 10, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1211615721232, номер об'єкта в РПВН 20355160, у тому числі будівлі, цеху А, загальною площею 2237 кв.м.;

- будівлі сховища колишнього військового містечка загальною площею 948 кв.м, що розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, м. Перечин, вул. Ужанська, будинок 30, номер об'єкта в РПВН 25620666;

- цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, м. Перечин, вул. Ужанська, будинок 25, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 815760421232, у тому числі:

- будівлі, цеху №1 (виробництво КФС), загальною площею 550,6 кв.м;

- будівлі, адмінкорпусу і складу цеху №1, А', загальною площею 133,2 кв.м;

- будівлі, холодильної станції цеху 31, А", загальною площею 36 кв.м;

- будівлі, цеху №2 (виробництво етилацетату), Б, загальною площею 456 кв.м;

- будівлі, відділення цеху №2, Б', загальною площею 1804 кв.м;

- будівлі, цеху №3 - БДР-1 (виробництво деревного вугілля, брикетів), В, загальною площею 704,3 кв.м;

- будівлі, адмінкорпусу цеху №3 - БДР-1, В', загальною площею 289,2 кв.м.;

- будівлі, операторській, щитовій БДР-1, В'', загальною площею 36 кв.м;

- будівлі, слешерному відділенню цеху №3 - БДР-1, В''', загальною площею 121,5 кв.м;

- будівлі, приміщенню котла-утилізатора БДР-1, В'''', загальною площею 61,1 кв.м;

- будівлі, піролізному цеху деревного вугілля, Г, загальною площею 3159,5 кв.м;

- будівлі, операторській, щитовій БДР-2, Г', загальною площею 54 кв.м;

- будівлі, слешерному відділенню цеху №3 - БДР-2, Г'', загальною площею 140,3 кв.м;

- будівлі, приміщенню котла-утилізатора БДР-2, Г''', загальною площею 81 кв.м;

- будівлі, дільниці переробки деревини, Д, загальною площею 1071 кв.м;

- будівлі, ремонтно-механічній дільниці, навісу, Е, Е', загальною площею 921,6 кв.м;

- будівлі, трансформаторній підстанції ЗТП-10, Є, загальною площею 225 кв.м;

- будівлі, трансформаторній підстанції цеху №3 - БДР-2, Є', загальною площею 66 кв.м;

- будівлі, майстерні електродільниці, Ж, загальною площею 114,3 кв.м;

- будівлі, електродільниці, Ж', загальною площею 204,3 кв.м;

- будівлі, компресорній станції, З, загальною площею 198 кв.м;

- будівлі, приміщенню ваги автомобільної №1, И, загальною площею 14 кв.м;

- будівлі, приміщенню ваги автомобільної №2, И', загальною площею 14 кв.м;

- будівлі, приміщенню ваги залізничної, И'', загальною площею 12 кв.м;

- будівлі, насосній станції зворотнього водопостачання, І, загальною площею 428,7 кв.м;

- будівлі, насосній станції питтєвого водопостачання, І', загальною площею 29 кв.м;

- будівлі, градирні, І'', загальною площею 208 кв.м;

- будівлі, насосній завантаження етилацетату, І''', загальною площею 12 кв.м;

- будівлі, насосній перекачки оцтової кислоти, І'''', загальною площею 12 кв.м;

- будівлі, котельні №1, К, загальною площею 1010 кв.м;

- будівлі, котельні №2, К', загальною площею 276,1 кв.м;

- будівлі, котельні №3, К'', загальною площею 239 кв.м;

- будівлі, дільниці автотранспорту, Л, загальною площею 244,8 кв.м;

- будівлі, автогаражу, Л', загальною площею 321,1 кв.м;

- будівлі, депо пожежного, М, загальною площею 261,8 кв.м;

- будівлі, депо мотовозного, М', загальною площею 80 кв.м;

- будівлі, насосній станції №1 складу ЛЗР-1, Н, загальною площею 182,6 кв.м;

- будівлі, насосній станції №2 складу ЛЗР-2, Н', загальною площею 58,7 кв.м;

- будівлі, насосній станції №3 (прирейковій), Н'', загальною площею 122,6 кв.м;

- будівлі, адмінкорпусу заводоуправління, О, загальною площею 711 кв.м;

- будівлі, побутового корпусу, їдальні, профкому, П, загальною площею 1112,9 кв.м;

- будівлі, гаражу для автопогрузчиків, П', загальною площею 319,7 кв.м;

- будівлі, центральної заводської лабораторії, Р, загальною площею 730,3 кв.м;

- будівлі, складу ЛЗР №1, С', загальною площею 5000 кв.м;

- будівлі, складу ЛЗР №2 (формалінного), С'', загальною площею 1370 кв.м;

- будівлі, складу ЛЗР №3 (прирейкового), С''', загальною площею 750 кв.м;

- будівлі, складу-хлораторної, С-IV, загальною площею 60 кв,м;

- будівлі, складу №1 (техматеріалів), С-V, загальною площею 490 кв,м;

- будівлі, складу №2 (техматеріалів/арочного), С-VI, загальною площею 1246 кв.м;

- будівлі, складу №3 (металоконструкцій), С-VII, загальною площею 100 кв.м;

- будівлі, складу №4 (цементу), С-VIII, загальною площею 120 кв.м;

- будівлі, складу №5 (деревинного вугілля/мебельного), С-IX, загальною площею 1872 кв.м;

- будівлі, складу №6 (деревного вугілля/сіточногопроміжкового/БДР-1), С-X, загальною площею 624 кв.м;

- будівлі, складу №7 (деревинного вугілля/РБД), С-XI, загальною площею 680 кв.м;

- будівлі, складу №8 (деревного вугілля/карбамідного), С-XII, загальною площею 504 кв.м;

- будівлі, складу №9 (деревного вугілля/тирси), С-XIII, загальною площею 756 кв.м;

- будівлі, складу №10 (митних операцій), С-XIV, загальною площею 290 кв.м;

- будівлі, складу №11 (карбамідного/прирейкового), С-XV, загальною площею 300 кв.м;

- будівлі, складу №12 (карбамідного/прирейкового), С-XVI, загальною площею 156 кв.м;

- будівлі, складу №14 (деревного вугілля/компресорної), С-XVII, загальною площею 1858,4 кв.м;

- будівлі, приміщенню охорони складу №1, С-XVIII, загальною площею 6 кв.м;

- будівлі, складу №16 (упаковки мішків/тарного/БДР-1), С-XIX, загальною площею 234,8 кв.м;

- будівлі, складу №17 (деревного вугілля/арочного/градирні), С-XX, загальною площею 620 кв.м;

- будівлі, складу №18 (деревного вугілля/проміжкового/БДР-2), С-XXI, загальною площею 340 кв.м;

- будівлі, прохідній №1, Т, загальною площею 105,7 кв.м;

- будівлі, прохідній №2, Т', загальною площею 34,6 кв.м;

- будівлі, лабораторії КВП і А, У, загальною площею 170,5 кв.м;

- будівлі, побутовим приміщенням складу №2, У', загальною площею 498,7 кв.м;

- будівлі, дільниці виробництва затверджувача «Колдегайт», Ф, загальною площею 381, 4 кв.м;

- будівлі, адмінкорпусу лісобіржі, Х, загальною площею 495,4 кв.м;

- будівлі, мехмайстерні лісобіржі, Х', загальною площею 237,1 кв.м;

- будівлі, автозаливній станції - АЗС, Ц, загальною площею 24 кв.м;

- будівлі, ГРП комбінату, Ш, загальною площею 48 кв.м;

- будівлі, приміщенню підрозділу ППР, Щ, загальною площею 145,9 кв.м;

- будівлі, вузлу розгрузки карбаміду, Ю, загальною площею 138 кв.м;

- будівлі, розчинно-бетонному вузлу, Ю', загальною площею 45 кв.м.

Заборонити відчуження та розпорядження вказаним майном до скасування арешту.

Клопотання мотивує тим, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022072030000174 від 03 грудня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 364 КК України.

Встановлено, що ОСОБА_5 11 вересня 2024 року за наказом генерального директора ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» (код ЄДРПОУ: 00274105, адреса: 89200, Ужгородський район, Закарпатська область, місто Перечин, вулиця Ужанська, 25) (далі - ТДВ «Перечинський ЛХК») від 10 вересня 2024 року № 210-к призначений директором з якості та екології ТДВ «Перечинський ЛХК».

Пунктом 2.13 Посадової інструкції № Е-01 директора з якості та екології, затвердженої 10 жовтня 2025 року, визначено, що серед інших обов'язків ОСОБА_5 є здійснення контролю за додержанням у підрозділах підприємства чинного законодавства, інструкцій, правил і норм з охорони навколишнього середовища.

Згідно з п. 2.18 Посадової інструкції № Е-01 директора з якості та екології завданнями і обов'язками ОСОБА_5 є приймання участі у підготовці технічних завдань на проектування нових розширення і реконструкції діючих виробництв і об'єктів підприємства з урахуванням вимог раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, у здійсненні заходів щодо впровадження нової техніки, проведення науково-дослідних і дослідних робіт з очищення виробничих стічних вод, запобігання забрудненню навколишнього середовища, викидів шкідливих речовин у атмосферу, зменшення або повної ліквідації технологічних відходів, раціонального використання земельних і водних ресурсів».

Відповідно до п. 2.19 Посадової інструкції № Е-01 директора з якості та екології завданнями і обов'язками ОСОБА_5 є здійснення контролю за дотриманням технологічних режимів природоохоронних об'єктів, аналізувати їх роботу, контролювати дотримання охорони природи за станом навколишнього середовища в районі підприємства. Розробляти план організаційно-технічних заходів по охороні навколишнього середовища, виконувати моніторинг його виконання.

Згідно з п. 2.19 Посадової інструкції № Е-01 директора з якості та екології завданнями і обов'язками ОСОБА_5 є приймання участі у перевірці відповідності технічного стану устаткування вимогам охорони навколишнього середовища.

Відповідно до п. 2.22 Посадової інструкції № Е-01 директора з якості та екології завданнями і обов'язками ОСОБА_5 є складати встановлену звітність про виконання заходів з охорони навколишнього середовища, брати участь у роботі комісій з перевірки діяльності підприємства в цій сфері, у тому числі: складання Форми N2-ТП (повітря) (річна); складання Декларації про відходи; статистична звітність щодо поводження з відходами; складання та поновлення Паспорту місця видалення відходів; робота з органами державного екологічного контролю; формування наказів по підприємству та планів заходів з усунення порушень, встановлених в актах перевірок, звітів про виконання приписів та актів (за наявності); - складання щоквартальної форми звітності до бухгалтерії комбінату для сплати екоподатку; контроль дільниць комбінату щодо дотримання норм природоохоронного законодавства під час ведення робіт, формування приписів; ведення листування з контролюючими органами.

Прокурор вказує, що ОСОБА_5 , в період з 11 вересня 2024 року по 11 лютого 2026 року як директор з якості та екології ТДВ «Перечинський ЛХК» (код ЄДРПОУ: 00274105, адреса: 89200, Ужгородський район, Закарпатська область, місто Перечин, вулиця Ужанська, 25), не виконав покладені на нього обов'язки щодо додержання вимог законодавства про охорону довкілля, не вжив відповідних заходів, щодо належного використання орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 2123210100:01:004:0274, площею 1,9343 га, з цільовим призначенням «Для цілей підрозділів 11.01 - 11.04 та для збереження та використання земель природо-заповідного фонду, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості», що розташована в м. Перечин по вул. Ужанська, земельна ділянка 30, яка належить територіальній громаді Перечинської міської ради, код ЄДРПОУ: 04351274 та перебуває в оренді ТДВ «Перечинський ЛХК» на підставі договору оренди землі від 15.03.2018 б/н, внаслідок чого станом на 11 лютого 2026 року допустив забруднення вказаної земельної ділянки шкідливим речовинами, а саме: фенолами леткими - 0,284 мг/кг, що у 1,7 разів перевищує ГДК; свинцем (рухомі форми) - 7,5 мг/кг, що у 1,25 разів перевищує ГДК, що створило негативний вплив- небезпеку на довкілля, і що спричинило шкоду на загальну суму 15071174,39 грн.

Разом з тим, Перечинським відділом Ужгородської окружної прокуратури заявлено цивільний позов до ТДВ «Перечинський ЛХК» з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення посадовою особою вказаного підприємства, а саме директором з якості та екології ТДВ «Перечинський ЛХК» ОСОБА_5 .

Прокурор зазначає, що під час досудового розслідування зазначеного кримінального провадження Перечинську міську раду Закарпатської області повідомлено про факт заподіяння шкоди у розмірі 15 071 174,39 грн.

У подальшому, Перечинською міською радою подано заяву, на підставі якої останню залучено як потерпілу сторону у кримінальному провадженні №42022072030000174 від 03 грудня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Також зазначає, що жодних інших дій на захист інтересів територіальної громади та держави Перечинською міською радою, в тому числі шляхом подання цивільного позову, не вчинено, хоча останній достеменно відомо про факт заподіяння шкоди.

В даному випадку необхідність звернення прокурора з позовом пов'язана з тим, що внаслідок незаконних дій відповідача завдано збитки державі на суму 15 071 174,39 грн, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

У зв'язку з наведеним, стороною обвинувачення підготовлено позов до Перечинського районного суду Закарпатської області про стягнення з ТДВ «Перечинський ЛХК» для відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням в сумі 15 071 174,39 грн.

Ініціатор клопотання вказує, що звернення до суду з позовною заявою здійснюється як захід прокурорського реагування для захисту інтересів держави в особі Перечинської міської ради, оскільки уповноважений орган належний захист законних інтересів держави у цій сфері не здійснює, чим порушуються інтереси держави.

Отже, у даному випадку метою накладення арешту на майно, є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Окрім того, існує необхідність позбавлення можливості відчуження власником чи третіми особами зазначеного майна, шляхом накладення арешту, оскільки іншим способом запобігти відчуженню майна не можливо, тому просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі та просив таке задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Представник ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні подав заперечення на клопотання про накладення арешту на майно, в якому просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора щодо накладення на арешту на нерухоме майно, яке перебуває у власності ТДВ «Перечинський ЛХК», посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Слідча суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши надані матеріали, зваживши доводи, викладені у клопотанні та у запереченнях, дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 5 вказаної статті у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як установлено з наданих прокурором матеріалів, слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022072030000174 від 03 грудня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239, ч. 2ст. 364 КК України.

Встановлено, що ОСОБА_5 , в період з 11 вересня 2024 року по 11 лютого 2026 року як директор з якості та екології ТДВ «Перечинський ЛХК» (код ЄДРПОУ: 00274105, адреса: 89200, Ужгородський район, Закарпатська область, місто Перечин, вулиця Ужанська, 25), не виконав покладені на нього обов'язки щодо додержання вимог законодавства про охорону довкілля, не вжив відповідних заходів, щодо належного використання орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 2123210100:01:004:0274, площею 1,9343 га, з цільовим призначенням «Для цілей підрозділів 11.01 - 11.04 та для збереження та використання земель природо-заповідного фонду, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості», що розташована в м. Перечин по вул. Ужанська, земельна ділянка 30, яка належить територіальній громаді Перечинської міської ради, код ЄДРПОУ: 04351274 та перебуває в оренді ТДВ «Перечинський ЛХК» на підставі договору оренди землі від 15.03.2018 б/н, внаслідок чого станом на 11 лютого 2026 року допустив забруднення вказаної земельної ділянки шкідливим речовинами, а саме: фенолами леткими - 0,284 мг/кг, що у 1,7 разів перевищує ГДК; свинцем (рухомі форми) - 7,5 мг/кг, що у 1,25 разів перевищує ГДК, що створило негативний вплив - небезпеку на довкілля, і що спричинило шкоду на загальну суму 15071174,39 грн.

Надані суду матеріали, зокрема висновок експерта за результатами проведення судової Інженерно-екологічної експертизи Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 03 березня 2026 року № 220/26-26, свідчать про наявність перевищення гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин, що об'єктивно підтверджує факт негативного впливу на довкілля.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 431200383 від 13 червня 2026 року підтверджується, що зазначене у клопотанні майно перебуває у власності ТДВ «Перечинський ЛХК».

При вирішенні питання щодо арешту майна слідча суддя бере до уваги, що у кримінальному провадженні: особі повідомлено про підозру; встановлено попередній розмір шкоди, який є значним і становить понад 15 млн грн; прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави.

Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що існує реальна потреба у забезпеченні можливого виконання судового рішення в частині відшкодування шкоди.

Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України передбачається, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3 1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (див. рішення у справі «Агосі проти Сполученого Королівства» від 24 жовтня 1988 року «Agosi v. UK»). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява №48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Європейський Суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).

На підставі наведеного, слідчий суддя дійшла висновку, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При вирішенні питання щодо арешту майна в частині заборони розпорядження ним та для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя, згідно з ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Водночас слідча суддя вважає, що застосування найбільш обтяжливого способу арешту майна, який передбачає повне обмеження правомочностей власника щодо розпорядження майном, у даному випадку є невиправданим та таким, що не відповідає завданням кримінального провадження.

Слідча суддя враховує, що накладення заборони на розпорядження майном у повному обсязі фактично істотно обмежує господарську діяльність підприємства, оскільки унеможливлює здійснення управлінських та господарських рішень щодо активів, у тому числі їх реорганізацію, передачу в забезпечення зобов'язань, залучення інвестицій та інші законні способи економічної діяльності.

Таке втручання неминуче тягне за собою негативні економічні наслідки не лише для підприємства, а й для його працівників, контрагентів та інших осіб, інтереси яких безпосередньо пов'язані з його діяльністю.

Разом з тим, у поданому клопотанні прокурором не наведено конкретних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність реальних ризиків розпорядження майном або вчинення інших дій, здатних унеможливити або істотно ускладнити виконання можливого судового рішення.

За відсутності належного обґрунтування необхідності застосування саме такого ступеня втручання, повна заборона розпорядження майном не відповідає принципу розумності та співрозмірності, визначеному статтями 132, 170, 173 КПК України, а також практиці Європейського суду з прав людини щодо забезпечення справедливого балансу між інтересами держави та правами особи.

Отже, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також обов'язок суду визначити найменш обтяжливий спосіб такого арешту, слідча суддя дійшла висновку про часткове задоволення клопотання: у частині заборони розпорядження майном - відмовити, як такій, що є непропорційною та належним чином не обґрунтованою стороною обвинувачення; водночас у частині заборони відчуження майна - клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 40, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора - задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно, яке перебуває у власності ТДВ «Перечинський ЛХК», а саме: