23.03.2026м. СумиСправа № 920/1588/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,
за участю секретаря судового засідання Гордієнко Ж.М.,
розглянувши заяву представника Фізичної особи - підприємця Карпука Святослава Анатолійовича, адвоката Смірнова Андрія Андрійовича, про ухвалення додаткового рішення (вх. № 1129 від 16.03.2026) та матеріали справи № 920/1588/25
за позовом Фізичної особи - підприємця Карпука Святослава Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Фізичної особи - підприємця Якименка Дениса Сергійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення 530947 грн 55 коп.,
Представники учасників справи у судове засідання не з'явились :
Рішенням від 09.03.2026 Господарського суду Сумської області позов задовольнив частково; стягнув з Фізичної особи - підприємця Якименка Дениса Сергійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи - підприємця Карпука Святослава Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 379357 грн 14 коп. боргу, 56096 грн 36 коп. пені, 10654 грн 08 коп. 3% річних, 33531 грн 94 коп. інфляційних втрат, 5755 грн 67 коп. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову - відмовив.
Повне рішення складене та підписане суддею 19.03.2026.
16.03.2026 представник позивача - Фізичної особи - підприємця Карпука Святослава Анатолійовича, адвокат Смірнов Андрій Андрійович, звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення (вх. № 1129 від 16.03.2026), згідно якої просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Якименка Дениса Сергійовича на користь Фізичної особи - підприємця Карпука Святослава Анатолійовича 130000 грн 00 коп. Витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 17.03.2026 Господарський суд Сумської області призначив заяву позивача - Фізичної особи Карпука Святослава Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/1588/25 до розгляду в судовому засіданні на 23.03.2026, 11:15.
Представники учасників справи в судове засідання 23.03.2026 не з'явились, про дату, час і місце розгляду заяви були повідомлені належним чином; відповідач заперечень чи пояснень щодо поданої позивачем заяви не подав.
Розглянувши матеріали справи, суд установив:
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У позовній заяві представник позивача зазначив, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 250000 грн 00 коп.
Згідно заяви про прийняття додаткового рішення (вх. № 1129 від 16.03.2026), представник позивача просить суд стягнути з Фізичної особи Якименка Дениса Сергійовича на користь Фізичної особи - підприємця Карпука Святослава Анатолійовича 130000 грн 00 коп. Витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач подав копії: договору № 03-11-1 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 03.11.2025, укладеного між Адвокатським бюро «Смірнов і партнери» та Фізичною особою - підприємцем Карпуком Святославом Анатолійовичем; додаткової угоди № 1 від 01.03.2026 до договору № 03-11-1 від 03.11.2025; акта № 13-03/2026 приймання-передачі наданих послуг від 13.03.2026 до договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 03.11.2025 № 03-11-1.
Послуги з правничої допомоги у справі № 920/1588/25 були надані позивачу адвокатом Смірновим Андрієм Андрійовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 2885).
Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що вартість послуг становить 65000 грн., що включає фіксований розмір правничої допомоги за супроводження судової справи в суді першої інстанції, в тому числі: підготовка та подання позовної заяви, відповіді на відзив, супроводження справи в суді першої інстанції, участь в судових засіданнях. Окремою додатковою угодою визначається гонорар успіху в сумі 65000 грн.
Додатковою угодою № 1 від 01.03.2026 сторони домовились внести зміни до договору та передбачити додаткову винагороду для виконавця, у випадку винесення позитивного, на користь замовника, рішення у справі № 920/1588/25 (позов задоволено повністю або частково - не менше ніж 75% від ціни позову) - правничу допомогу в сумі 65000 грн., яка оплачується у строки, визначені додатково сторонами.
Таким чином, сторони визначили, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у вигляді фіксованої суми (65000 грн 00 коп. - вартість супроводження судової справи в суді першої інстанції та 65000 грн 00 коп. - додаткова винагорода (гонорар успіху)).
Згідно акта № 13-03/2026 приймання-передачі наданих послуг від 13.03.2026 до договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 03.11.2025 № 03-11-1 позивачу в період листопад 2025 року - березень 2025 року надані наступні послуги:
- Правовий аналіз взаємовідносин ФОП Якименка Д.С. та ФОП Карпука С.А., надання юридичних консультацій, розборка правової стратегії захисту прав - 6000 грн.;
- Вивчення судової практики у даній категорії справ - 6000 грн.;
- Складання позовної заяви ФОП Карпука С.А. та подання до Господарського суду Сумської області - 25000 грн 00 коп.;
- Моніторинг судової справи протягом листопада 2025 року - березня 2025 року, надання необхідної інформації за запитом клієнта, складання необхідних процесуальних документів - 8000 грн.;
- Підготовка та участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 920/1588/25 в Господарському суді Сумської області - 13000 грн.;
- Підготовка заяви про прийняття додаткового рішення у справі № 920/1588/25 - 7000 грн.;
- Гонорар успіху від виграної справи № 920/1588/25 - 65000 грн.
Розглянувши доводи позивача та надані докази на підтвердження понесення судових витрат у суді першої інстанції, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited» проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідач не надав заперечень проти віднесення на нього витрат на професійну правничу допомогу. Клопотання про зменшення розміру витрат не було заявлено.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу.
Разом з цим, у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України від 23.01.2014, Горковлюк та Кагановський проти України від 04.10.2018).
В кожній конкретній справі суд оцінює розмір витрат на правничу допомогу у сукупності з іншими критеріями (зокрема, розумність, необхідність, чи були вони фактично понесені). Критерій розумності у спірному випадку оцінюється у співвідношенні із виконаною роботою, обставинами справи, тощо. Суд не вбачає розумної потреби у таких витратах для цієї справи, не вважає, що вони відповідають критерію необхідності.
Крім того, суд звертає увагу, що дана справа не є складною, позовні вимоги ґрунтуються на стандартних документах про оренду, позовна заява не містить складних розрахунків, та враховує часткове задоволення позову.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
З урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, враховуючи надані позивачем докази, з огляду на специфіку справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, враховуючи судову практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 920/1588/25 є надмірно завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення позивачем судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 65000 грн.
Згідно акта № 13-03/2026 приймання-передачі наданих послуг від 13.03.2026 до договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 03.11.2025 № 03-11-1 позивачу в період листопад 2025 року - березень 2025 року зазначені наступні послуги:
- Правовий аналіз взаємовідносин ФОП Якименка Д.С. та ФОП Карпука С.А., надання юридичних консультацій, розборка правової стратегії захисту прав - 6000 грн.;
- Вивчення судової практики у даній категорії справ - 6000 грн.;
- Складання позовної заяви ФОП Карпука С.А. та подання до Господарського суду Сумської області - 25000 грн 00 коп.;
- Моніторинг судової справи протягом листопада 2025 року - березня 2025 року, надання необхідної інформації за запитом клієнта, складання необхідних процесуальних документів - 8000 грн.;
- Підготовка та участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 920/1588/25 в Господарському суді Сумської області - 13000 грн.;
- Підготовка заяви про прийняття додаткового рішення у справі № 920/1588/25 - 7000 грн.;
- Гонорар успіху від виграної справи № 920/1588/25 - 65000 грн.
Разом з цим, предмет доказування у цій справі № 920/1588/25 охоплює незначну кількість доказів, фактів та обставин, а також не потребує додаткового детального вивчення судової практики. Зважаючи на час, необхідний для дослідження наявної в матеріалах справи кількості доказів, враховуючи часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про те, що розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивачем явно завищено.
Зокрема, щодо заявлених витрат на: правовий аналіз взаємовідносин ФОП Якименка Д.С. та ФОП Карпука С.А., надання юридичних консультацій, розборка правової стратегії захисту прав - 6000 грн.; вивчення судової практики у даній категорії справ - 6000 грн.; складання позовної заяви ФОП Карпука С.А. та подання до Господарського суду Сумської області - 25000 грн 00 коп.; підготовку та участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 920/1588/25 в Господарському суді Сумської області - 13000 грн.; підготовку заяви про прийняття додаткового рішення у справі № 920/1588/25 - 7000 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача гонорару успіху суд зазначає наступне.
Згідно акта № 13-3/2026 наданих послуг від 13.03.2026 до договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 03.11.2025 № 03-11-1, гонорар успіху складає 65000 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (Постанова Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 906/462/22).
Суд, зважаючи на положення статті 126 ГПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що «гонорар успіху» не був необхідним у зв'язку з розглядом цієї справи, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування «гонорару успіху», який сплачує клієнт на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Дослідивши подані заявником докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений час та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правничу допомогу у цій справі не в повній мірі відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності, тому використовуючи свої дискреційні повноваження, з урахуванням усіх встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідача - ФОП Якименка Д.С. на користь позивача - ФОП Карпука С.А. витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн 00 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Якименка Дениса Сергійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи - підприємця Карпука Святослава Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 8000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
2. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складене та підписане суддею 03.04.2026 (02.04.2026 суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала у відпустці).
СуддяЄ.А. Жерьобкіна