Справа № 298/337/26
Номер провадження 1-кс/298/50/26
31 березня 2026 року с-ще Великий Березний
Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний клопотання заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Перечин Перечинського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, студента Ужгородського торговельно-економічного інституту, не працюючого, неодруженого, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №12025071070000166 від 8 серпня 2025 року,-
Заступник начальника - начальник слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025071070000166 від 8 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Під час досудового розслідування встановлено, що у ОСОБА_7 , щодо якого обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42025072030000062, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, скеровано до суду, інших невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення через державний кордон України осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким відповідно до вимог чинного законодавства України обмежено право виїзду за межі території держави під час дії правового режиму воєнного стану. Діючи умисно, з корисливих мотивів, зазначені особи розробили протиправний механізм незаконного переправлення громадян України призовного віку до державного кордону України зі Словацькою Республікою з подальшим їх незаконним перетином поза межами встановлених пунктів пропуску.
Так, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , організували та реалізовували протиправну схему незаконного переправлення осіб через державний кордон України, відповідно до якої забезпечували підведення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено право виїзду за межі території України, до заздалегідь визначених місць, розташованих поблизу державного кордону України зі Словацького Республікою, з подальшим наданням таким особам, за грошову винагороду, детальних вказівок, порад та інструкцій щодо способів і маршрутів незаконного перетину державного кордону України поза межами встановлених пунктів пропуску, у тому числі із зазначенням напрямків руху, способів обходу блокпостів та заходів конспірації, після чого отримували від таких осіб грошові кошти як оплату за надані протиправні «послуги».
Так, у березні 2025 року більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прибув з м. Бориспіль Київської області до м. Ужгород Закарпатської області з метою працевлаштування.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 11.05.2025 під час пересування територією м. Ужгород транспортним засобом служби таксі «Болт» ОСОБА_8 познайомився з водієм на ім'я « ОСОБА_9 », який у ході розмови, діючи умисно та з корисливих мотивів, повідомив про можливість організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України. У подальшому встановлено, що вказаною особою є ОСОБА_7 , який, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, запропонував ОСОБА_8 надання відповідної «послуги» за грошову винагороду у розмірі 6300 євро.
Надалі, 29.05.2025 ОСОБА_7 за допомогою мобільного додатку «Телеграм» повідомив ОСОБА_8 про необхідність прибути того ж дня о 22:00 до автосалону «Тойота», розташованого поблизу торговельного центру «Дастор» у м. Ужгороді. Прибувши у визначений час та місце, ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_7 , який, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, повідомив про необхідність передачі грошових коштів у сумі 6300 євро за організацію незаконного переправлення, зазначивши, що виступатиме у ролі «гаранта», тоді як безпосереднє переправлення здійснюватимуть інші особи за його координацією та вказівками. Крім того, ОСОБА_7 повідомив, що невстановлені особи прибудуть за ОСОБА_8 за місцем проживання, після чого доставлять його до ділянки державного кордону України, де інша особа забезпечить його незаконне переправлення до Словацької Республіки.
З метою конспірації протиправної діяльності ОСОБА_7 систематично надавав ОСОБА_8 вказівки щодо дотримання заходів безпеки під час спілкування у мобільному додатку «Телеграм», зокрема наполягав на видаленні листування.
Надалі, 04.06.2025 близько о 13:00 ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_7 про готовність до незаконного перетину державного кордону України та наявність необхідної суми коштів. Того ж дня близько о 21:00 під час зустрічі біля ТЦ «Дастор» у м. Ужгороді ОСОБА_7 вимагав передачі повної суми грошових коштів, однак ОСОБА_8 , побоюючись можливого шахрайства, відмовився передати котити невстановленій особі.
У подальшому, 10.06.2025 ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, повторно зв'язався з ОСОБА_8 та переконав останнього погодитися на запропоновані умови, повідомивши про необхідність прибули того ж дня о 21:00 до раніше узгодженого місця та передати грошові кошти визначеній ним особі.
Того ж дня ОСОБА_8 , виконуючи вказівки ОСОБА_7 , прибув до автосалону «Тойота» поблизу ТЦ «Дастор» у м. Ужгороді, де передав грошові кошти у сумі 6300 євро невстановленій особі, яка діяла за вказівкою ОСОБА_7 . Після цього останній повідомив про перенесення незаконного переправлення на 11.06.2025.
Надалі, 11.06.2025 о 21:30 ОСОБА_7 надав ОСОБА_8 вказівку видалити листування та повідомив про необхідність очікувати подальших інструкцій, а також надати контактний номер телефону для зв'язку з іншими учасниками злочинної схеми.
Того ж дня о 22:04 ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, зателефонував ОСОБА_8 , представившись особою, яка діє «від Роми», та домовився про зустріч з мстою подальшого його перевезення до ділянки державного кордону України.
Так, 11.06.2025 близько о 22:38 ОСОБА_10 , перебуваючи у м. Ужгороді, виконуючи вказівки учасників злочинної трупи, сів до транспортного засобу марки «Ауді», д.н.з. « НОМЕР_1 », чорного кольору, в якому перебував ОСОБА_4 , при цьому керування транспортним засобом здійснював ОСОБА_11 , який не був обізнаний про злочинні наміри інших осіб.
Під час руху ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, виконуючи відведену йому роль співвиконавця у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприяв реалізації злочинного умислу шляхом надання ОСОБА_8 вказівок та порад щодо дотримання заходів конспірації, недопущення привернення уваги правоохоронних органів, а також інформував про необхідність безумовного виконання отриманих інструкцій, чим забезпечував усунення можливих перешкод для реалізації злочинного плану.
Крім того, діючи заздалегідь узгоджено та координовано з іншими учасниками групи, ОСОБА_4 організував переміщення ОСОБА_8 за маршрутом м. Ужгород - м. Мукачево - м. Свалява - с. Тур'ї Ремети - с. Вільшинки, з метою уникнення блокпосту у с. Оноківці та контролю з боку правоохоронних органів.
12.06.2025 о 00:26 ОСОБА_4 разом із ОСОБА_8 прибули на околицю с. Вільшанки Ужгородського району, де, зупинившись поблизу лісового масиву, водій транспортного засобу ОСОБА_11 залишив місце події, а ОСОБА_4 , продовжуючи виконувати роль співвиконавця, надав вказівку ОСОБА_8 продовжити рух пішки гірсько-лісистою місцевістю, що було спрямовано на уникнення викриття правоохоронними органами у зв'язку із наявними блокпостами у с. Сімер та м. Перечин.
Надалі, 12.06.2025 о 01:05 ОСОБА_4 та ОСОБА_8 прибули до с. Смереково Ужгородського району, де ОСОБА_4 використав заздалегідь підготовлений транспортний засіб марки «Фольксваген», д.н.з. « НОМЕР_2 », який був залишений у лісовому масиві з метою подальшого переміщення.
Після цього ОСОБА_4 , продовжуючи сприяти незаконному переправленню, перевіз ОСОБА_8 у напрямку с. Новоселиця Ужгородського району, де передав його невстановленій особі, яка виконувала роль «провідника» та була заздалегідь залучена до реалізації злочинного плану.
У подальшому зазначена невстановлена особа, діючи у взаємодії з іншими учасниками трупи, надала ОСОБА_8 вказівки рухатися гірсько-лісистою місцевістю у напрямку державного кордону України, дотримуючись заходів конспірації.
Однак 12.06.2025 о 04:46 під час руху в напрямку державного кордону України, поблизу 84 прикордонного знаку, на відстані близько 800 метрів до лінії державного кордону України, ОСОБА_8 був виявлений та затриманий військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, тоді як невстановлена особа, яка виконувача роль провідника, з місця події зникла.
30.03.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприянні у його вчиненні порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод, вчинених за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Посилається, що наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказами, які у своїй сукупності свідчать про те, що він діючи умисно, за попередньою змовою з іншими особами, з корисливих мотивів, виконував роль перевізника та особи, яка сприяла уникненню блокпостів з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України, зокрема здійснював перевезення осіб до прикордонної місцевості, надавав їм поради, вказівки та визначав маршрути незаконного перетину державного кордону України.
Зазначається, що під час досудового розслідування встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому він подозрюється.
На думку слідчого, наявні достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .
З огляду на вищенаведене, слідчий за погодженням з прокурором просить обрати щодо ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на обрання щодо підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу. Додатково зазначив, що підозра ОСОБА_4 є обгрунтованою, ризики, на які містяться посилання в клопотанні є обгрунтованими.
В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання заперечив. Зазначив, що події про які йдеться в клопотанні мали місце рік тому, про підозру з незрозумілих причин повідомили лише тепер. Зазначив, що його підзахисний не ухиляється від органів досудового розслідування. Проживає з мамою та бабусею. Просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою. Просив приєднати до матеріалів провадження характеризуючі дані на підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію захисника, зазначив, що він ні від кого не переховується, ні від чого не ухиляється, з повідомленою підозрою не погоджується, просить застосувати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, а також надані стороною захисту матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12025071070000166 від 8 серпня 2025 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
30 березня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071070000166 від 8 серпня 2025 року; постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 8 серпня 2025 року; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025072030000062 від 13 травня 2025 року; повідомлення про виявлення кримінального правопорушення №05.7/232 від 13.05.2025 року; постанова про доручення проведення досудового розслідування від 13 травня 2025 року; доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку 4 п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України) від 13.05.2025; повідомлення про виконання доручення від 14.05.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 13.05.2025; заява ОСОБА_8 від 13.05.2025 на згоду про залучення до проведення негласних слідчих (розшукових) дій; лист НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ про направлення матеріалів від 30 липня 2025 року; заява ОСОБА_12 про забезпечення його безпеки; постанова про залучення особи до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 13.05.2025; протокол попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 13.05.2025; протоколи вручення технічних засобів від 29.05.2025, від 04.06.2025, від 10.06.2025, від 11.06.2025; протокол вручення грошових коштів від 11 червня 2025 року; лист НОМЕР_3 прикордонного загону про виконання доручення; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 2 червня 2025 року; протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12 червня 2025 року; протоколи пред'явлення предмету для впізнання за фотознімками від 12 червня 2025 року; доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України); протокол огляду місця події; протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 12 червня 2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 12 червня 2025 року; клопотання про проведення обшуку від 12 червня 2025 року; ухвала слідчого судді від 18 червня 2025 року у справі №298/852/25; протоколами огляду речей від 13 червня 2025 року, 21 червня 2025 року; протоколом обшуку від 12 червня 2025 року; постановою про визнання предмету речовим доказом та приєднання його до матеріалів кримінального провадження від 12.06.2025; реєстраційною карткою транспортного засобу Volkswagen golf; протоколом огляду предмету від 1 серпня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 14.06.2025; дорученням для проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України; листом НОМЕР_3 прикордонного загону про виконання доручення; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 12 червня 2025 року; довідками щодо маршруту руху транспортних засобів; протоколами за результатами проведення НСРД від 23.06.2025; протоколами про результати контролю за вчиненням злочину від 20 червня 2025 року; клопотаннями про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 15 травня 2025 року; постановами про проведення контролю за вчиненням злочину від 15 травня 2025 року; дорученнями про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 36 КПК України; ухвалами слідчого судді Закарпатського апеляційного суду; постановою про розсекречення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого, доданих до нього матеріалах та досліджених в судовому засіданні матеріалах кримінального провадження.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
В свою чергу, стороною захисту не наведено жодної обставини, яка б очевидно та беззаперечно вказувала на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необгрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприянні у його вчиненні порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод, вчинених за попередньою змовою груполю осіб, з корисливих мотивів, за скоєння яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, які відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Клішин проти України наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Слідчий суддя бере до уваги також те, що є коло осіб, які з достатньою вірогідністю будуть допитуватися в якості свідків надалі, щодо яких, у свою чергу, ОСОБА_4 з метою уникнення ним кримінальної відповідальності може вживати заходів для спотворення змісту та обсягу показань.
Також, слідчий суддя враховує, що за версією сторони обвинувачення кримінальне правопорушення було вчинено за попередньою змовою групою осіб, що дає підстави обґрунтовано припускати про наявність можливої координації та взаємозв'язків між підозрюваними.
Крім того, з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється (ч.3 ст.332 КК України), корисливий мотив вчинення такого, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Твердження сторони обвинувачення щодо можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є доволі абстрактними, а під час судового засідання слідчому судді прокурором не надано обґрунтувань вказаному ризику.
Прогнозування слідчого у своєму клопотанні ймовірності підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не ґрунтується на матеріалах справи, інших достовірних відомостях, а тому не може сприйматись судом як об'єктивне та використовуватись при вирішенні клопотання, оскільки воно побудоване на самих лише припущеннях.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.
Органом досудового розслідування обґрунтовано недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а саме в разі застосування до ОСОБА_4 таких запобіжних заходів як домашній арешт, особиста порука, особисте зобов'язання, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти спілкуванню підозрюваного з іншими учасниками злочинів, здійсненню останнім впливу на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджання підозрюваним ОСОБА_4 виконанню процесуальних рішень.
При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції ).
При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі Летельє проти Франції вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При вирішенні питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності наступні обставини: ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, непрацює та неодружений, має місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується за місцем проживання.
Доводи захисника та підозрюваного про можливість та достатність застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою слідчий суддя відхиляє, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Наведені в судовому засіданні захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_4 , в тому числі щодо наявності в нього певних соціальних зв'язків, не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов'язанного з обмеженням волі, задоволенню не підлягають.
Перевіряючи наведені в судовому засіданні доводи сторони захисту щодо відсутності доказів у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, слідчий суддя зазначає, що слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Враховуючи викладене, зазначені стороною захисту аргументи про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували заявлені слідчим у клопотанні ризики та обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри, є безпідставними.
За наведених обставин, твердження захисника про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 шляхом застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, не можуть бути прийняті слідчим суддею, виходячи з обставин даного кримінального провадження і даних про особу підозрюваного.
Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У зв'язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.
Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Також беручи до уваги специфіку кримінального правопорушення, його суспільний резонанс, роль ОСОБА_4 у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 29 травня 2026 року.
За змістом ч.3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Стосовно визначення розміру застави слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти. Разом з тим, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У рішенні Мангурас проти Іспанії від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Враховуючи обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином у сфері недоторканності державних кордонів, з такими кваліфікуючими ознаками як вчинення за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів, з урахуванням суті та характеру злочину, обстановки, при якій злочин був скоєний, скоєння такого під час введення воєнного стану на всій території України, даних щодо особи підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не є непомірною для підозрюваного, в той же час ця сума є цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного ОСОБА_4 .
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов'язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 206, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 29 травня 2026 року включно.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/337/26; провадження №1-кс/298/50/26 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 31 березня 2026 року.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися за межі населеного пункту м.Перечин Ужгородського району Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії ухвали та обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 29 травня 2026 року включно.
Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1